Справа № 204/3013/23
Провадження № 1-кп/204/731/23
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1
за участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного Реєстру досудових розслідувань за №42023052120000034 від 04 січня 2023 року, відносно -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Селідове Донецької області, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України (в редакції Закону №2839-IX від 13.12.2022)
ВСТАНОВИВ:
24 лютого 2022 року військовослужбовці збройних сил Російської Федерації та інші підконтрольні їм військові формування, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 05:30 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року №573/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 серпня 2022 року №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
29.05.2019 ОСОБА_4 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині №252 від 13.08.2019 ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, з 13.08.2019 справу та посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків за посадою стрільця-помічника гранатометника 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині №178 від 23.06.2021, наказом №168-РС ОСОБА_4 призначеного на посаду стрільця-помічника гранатометника 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону ВОС-100915, та зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та останній вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
У відповідності до ст.ст.17,65 Конституції України ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно зі ст.ст.11,16,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець зобов'язаний:свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Відповідно до ст.12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129,130,199,216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п.1,3 ч.З ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено іуди за наказом відповідного командира (начальника).
ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді стрільця-помічника гранатометника 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст.17,65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.11,12,16,127, 128,129,130,199,216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 17 грудня 2022 року, тобто в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби без поважних причин та з мотивів небажання тимчасово переносити трудноті військової служби, через особисту недисциплінованість га несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, вчинив самовільне залишення місця служби військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_2 без поважних причин, а вільний час використовував на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби до моменту самостійного прибуття 14.01.2023 до підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_3 .
Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями, що виразились у самовільному залишенні місця служби без поважних причин військовослужбовцем, вчиненими в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України (в редакції Закону №2839-IX від 13.12.2022).
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро каявся, підтвердив всі фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та просив суворо не карати.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. У судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд, допитавши обвинуваченого, дослідив лише письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, та визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 своїми умисними діями, що виразились у самовільному залишенні місця служби без поважних причин військовослужбовцем, вчиненими в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України (в редакції Закону №2839-IX від 13.12.2022).
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , всі обставини справи.
Так обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин.
ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є військовослужбовцем.
Відповідно до ст.66 КК України у якості обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд враховує щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, визнання винуватості.
Згідно до ч. 1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
У даному випадку, приймаючи до уваги обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, визнання винуватості, що на переконання суду, істотно знижують тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, а саме, що ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є військовослужбовцем, а також позицію прокурора, який просив призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті з заміною на тримання в дисциплінарному батальйоні, суд приходить до висновку, що в даному випадку при призначенні покарання за ч.5 ст.407 КК України слід на підставі ч.1 ст.69 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі та, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, замінити позбавлення волі на тримання у дисциплінарному батальйоні.
У цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого запобіжних захід не застосовувався, клопотань щодо його обрання запобіжного заходу від прокурора не надходило, у зв'язку з чим, запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирати.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Витрати на проведення експертиз в кримінальному проваджені відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.349, 370, 373, 374, 376, 394 КПК України
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України (в редакції Закону №2839-IX від 13.12.2022), та призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.62 КК України ОСОБА_4 замість призначеного покарання у виді позбавлення волі призначити покарання у виді 2 (двох) років тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирати.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня оголошення вироку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: ОСОБА_1