Справа № 212/6504/23
2/212/2563/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Дехти Р.В., секретаря судового засідання Зюркевич В.В., в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,-
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2023 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів.
В обґрунтування позову вказує, що 28 травня 2023 вона перерахувала на рахунок ФОП ОСОБА_3 суму в розмірі гривневого еквіваленту 900 євро за середнім банківським курсом, визначеним сайтом minfin.com.ua станом на 28.05.2023, а саме 36 720,00 грн.. Відповідно до домовленостей між ними, здійснених за допомогою соціальної мережі інстаграм, ця сума була внесена в якості авансу перед укладанням договору про надання туристичних послуг з відповідачкою щодо подорожі на о. Занзібар, Танзанія, що мала відбутися 08.09.2023. У свою чергу, відповідачка зобов'язалася до укладення договору підібрати авіа квитки для поїздки, проте квитки не були підібрані і договір між сторонами не був укладений. 07.07.2023 позивачка повідомила відповідачку про зміну обставин та неможливість отримання послуг, проте відповідачка відмовилась повертати кошти. 20.07.2023 на адресу відповідачки представником позивачки була надіслана претензія з вимогою повернення сплачених грошових коштів, проте жодної відповіді від неї не надходило. Крім того, 02.08.2023 претензія була направлена на електронну адресу відповідачки, яка також була залишена поза увагою.
Враховуючи зазначене, позивачка звертається до суду для захисту своїх прав та просить стягнути з відповідачки на свою користь 36 720,00 грн., 3% річних від суми заборгованості, що становить 66,39 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн..
Позивачка та її представникв судове засідання не з'явилися, до початку розгляду справи надали письмову заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали, не заперечували проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідачка про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, однак до суду не з'явилася, у запропонований судом строк відзиву на позовну заяву не надала. Заяв про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи за її відсутності на адресу суду не надходило, про причини неявки суду не повідомила.
З метою дотримання права позивача на доступ до правосуддя, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи без участі відповідачів, на підставі ст. 280 ЦПК України за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно відповіді №265599 від 10.10.2023 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа - підприємець, діяльність туристичних агентств з 11.08.2021.
В травні 2023 року, позивачка ОСОБА_1 звернулася за допомогою соціальної мережі інстаграм до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , про укладанням договору надання туристичних послуг щодо подорожі на о. Занзібар, Танзанія, яка мала відбутися 08.09.2023.
28 травня 2023 ОСОБА_1 перерахувала на рахунок ФОП ОСОБА_2 суму в розмірі гривневого еквіваленту 900 євро за середнім банківським курсом, визначеним сайтом minfin.com.ua станом на 28.05.2023, а саме 36 720,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією 0.0.3020470473.1 від 28.05.2023 (а.с. 11).
Як зазначає позивачка в позовній заяві, що після внесення передоплати у розмірі 900 євро, що у перерахунку на гривневий еквівалент становило 36 720,00 грн., ФОП ОСОБА_2 зобов'язалася направити на її адресу інформаційну анкету для заповнення, після заповнення якої на її адресу буде відправлено онлайн договір. Також ФОП ОСОБА_2 зобов'язалася підібрати позивачці авіа квитки для поїздки. Проте квитки не були підібрані і Договір між сторонами укладений не був.
07.07.2023 позивачка повідомила відповідачку про зміну обставин та неможливість отримання послуг, проте відповідачка відмовилась повертати кошти.
З матеріалів справи вбачається, що 20.07.2023 на адресу відповідачки представником позивачки була надіслана претензія з вимогою повернення сплачених грошових коштів, проте жодної відповіді від неї не надходило.
Крім того, 02.08.2023 претензія була направлена на електронну адресу відповідачки, яка також була залишена поза увагою.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів мають право на звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, и видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Згідно з положеннями статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов'язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.
Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, стороні якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір І майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про туризм» договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі.
Оскільки договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, то перерахована Позивачем грошова сума у розмірі гривневого еквіваленту 900 (дев'ятисот) євро є авансом, який підлягає поверненню.
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах від 25.09.2012 у справі № 6-82цс13, від 13.02.2013 у справі № 6-176цс12 та Верховним Судом у численних постановах від 30.01.2019 у справі № 461/5297/16-ц, від 23.07.2018 у справі № 461/5297/16-ц, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 17.07.2021 у справі № 711/5065/15-ц.
Таким чином, відповідно до положень чинного законодавства, аванс у розмірі гривневого еквіваленту 900 (дев'ятисот) євро повинен був бути повернутий Позивачці не пізніше 07.08.2023 (останній день повернення коштів відповідно до претензії, надісланої Позивачем).
Як встановлено судом, в порушення законодавчих норм, кошти не були повернуті позивачці.
Згідно зі статтею 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони домовилися про сплату авансу в гривневому еквіваленті 900 (дев'ятисот) євро, згідно виписки з сайт minfm.com.ua середній банківський курс станом на дату оплати (28.05.2023).
Станом на дату пред'явлення претензії, 25.07.2023, гривневий еквівалент 900 євро за середнім банківським курсом, визначеним сайтом minfin.com.ua, становив 36 810,00 (тридцять шість тисяч вісімсот десять) грн..
Таким чином, розмір заборгованості Відповідачки перед Позивачкою становить 36 810,00 (тридцять шість тисяч вісімсот десять) гривень.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Оскільки неправомірними діями відповідачки позивачці було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивачки про стягнення трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.
Таким чином, згідно з розрахунку доданого до позову, з відповідачки підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 36 720 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 66 грн. 39 коп..
Як передбачено частиною 2 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свогс особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
Як передбачено в ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування морально шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.
При наявності встановленого факту порушення прав позивача моральна шкода наявна та констатується судом.
Суд приймає до уваги доводи позивачки про завдання їй моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких вона зазнала, які пов'язані з фактичним обманом його очікувань та неможливість отримати свої кошти.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню, а саме з відповідачки ФОП ОСОБА_2 підлягає стягненню 5 000,00 грн. моральної шкоди на користь позивачки.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору, на підставі Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп. підлягає стягненню з відповідачки в дохід держави.
Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів - задовільнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 36 720 (тридцять шість тисяч сімсот двадцять) гривень 00 коп..
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних у сумі 66 (шістдесят шість) гривень39 коп..
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за моральну шкоду у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп..
Стягнути Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривень 00 коп..
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу (в порядку вимог ст. 352, 354 ЦПК України) до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 - ти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення (в порядку ст. 284 ЦПК України) може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 - ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення складено 16 жовтня 2023 року.
Суддя: Р. В. Дехта