Справа № 175/2384/23
Провадження № 2/175/620/23
РІШЕННЯ
Іменем України
"07" вересня 2023 р. смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Вербицької К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про захист прав споживачів та стягнення безпідставно набутих грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) про захист прав споживачів та стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
В обґрунтування позовної заяви вказано, що 26.11.2012 року позивачем була підписана заява-анкета про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №19333946, на підставі якої АТ «Перший Український Міжнародний Банк» відкрив позивачу рахунок № НОМЕР_1 . На вказаний рахунок позивачу перераховується заробітна плата. Проте відповідач незаконно та безпідставно списує кошти з вищевказаного рахунку. За період з жовтня 2022 року по березень 2023 року автоматично списано 26613,79 грн. Будь-яких умов або положень про те, що банк має право списувати кошти в односторонньому порядку без згоди позивача, заява-анкета не містить. У зв'язку з цим, позивач просить суд визнати дії АТ «Перший Український Міжнародний Банк» незаконними в частині автоматичного списання грошових коштів та стягнути безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 34697,07 грн; 363,10 грн - 3 % річних; 1016,07 грн - інфляційні витрати, а також моральну шкоду у розмірі 10000 грн. Загальна сума - 40076,24 грн. Одночасно з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом зобов'язання вчинити певні дії, а саме заборони проводити автоматичне (договірне) списання грошових коштів з поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в Акціонерному товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» на ім'я ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.05.2023 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено.
Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25.05.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
26.06.2023 року засобами електронного зв'язку представник відповідача надіслала відзив, в якому зазначила, що 22.11.2021 року позивач звернувся до банку з метою отримання кредиту, у зв'язку з чим підписав заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1001927299601 та отримав кредит у розмірі 80000 грн строком на 36 місяців. Свої зобов'язання за кредитним договором позивач належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість. Відповідач заперечує щодо задоволення позовної заяви, оскільки вимоги позивача не відповідають нормам чинного законодавства, а положення ст. 1212 ЦК, на яку посилається позивач, застосовується виключно у тому випадку, коли договірні відносини відсутні. При цьому в даній справі договірне списання було передбачене умовами укладеного договору, на що була надана згода позивача. Також відповідач звертає увагу на те, що заява підписана позивачем 22.07.2021 рок, коли вже діяла норма права, яка регулює порядок укладення договорів фінансових послуг шляхом підписання індивідуальної частини та розміщення публічної частини на вебсайті. Таким чином договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб є публічною частиною договору, яка не вимагає підпису клієнта, а лише оприлюднюється для ознайомлення на сайті банка. Крім того, позивач не скористався своїм правом відмовитися від договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення, жодних заперечень протягом встановленого строку не висловив, що свідчить про його згоду з умовами договору. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди відповідач зазначив, що позивачем не доведено факту протиправних дій з боку банка, а почуття обурення, безпорадності та розчарування не є правовою підставою для відшкодування моральної шкоди.
17.07.2023 року представником позивача було подано відповідь на відзив, де зазначено, що заява-анкета про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №19333946 від 26.11.2012 року та заява про приєднання до договору від 07.04.2023 року, на підставі яких були відкриті рахунки, з яких списуються грошові кошти, жодних умов або положень про договірне списання не містить. Крім того, позивач не був ознайомлений з умовами договору комплексного банківського обслуговування, не отримував публічної частини договору, не підписував її та не здійснював свого волевиявлення на укладення кредитного договору саме на тих умовах, на які відповідач посилається у своєму відзиві. Також представник позивача звертає увагу на те, що матеріали справи не містять підтверджень того, що позивач ознайомився і погодився з умовами ДКБО, підписуючи заяву про приєднання до нього, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови про договірне списання. При цьому роздруківка з сайту банку не може бути достатнім доказом, оскільки умови можуть змінюватися волею фінансової установи. Крім того, банк у своєму відзиві не навів жодної правової підстави для автоматичного списання грошових коштів у розмірі 19667 грн 04 коп.
01.08.2023 року засобами електронного зв'язку представником відповідача були подані заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що позивач своїм підписом засвідчив, що приймає ДКБО, як публічну частину договору, у повному обсязі та ознайомлений з усіма умовами. Також зазначено, що всі редакції ДКБО розміщені на офіційному сайті банку. При цьому зауважили, що чинним законодавством не передбачено, що банк зобов'язаний вручати другій стороні ДКБО у паперовій формі, як і не передбачено, що умова про договірне списання повинна бути зазначена саме в індивідуальній частині договору.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, засобами електронного зв'язку надіслали на адресу суду заяви про розгляд справи без їх участі.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
26.11.2012 року позивач звернувся до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» та підписав Заяву-анкету про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних, осіб №19333946, на підставі якої банк відкрив рахунок НОМЕР_2 , зокрема для зарахування заробітної плати.
22.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» для отримання споживчого кредиту у сумі 80000 грн на загальні споживчі цілі строком на 36 місяців, що підтверджується заявою №1001927299601 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Згідно платіжної інструкції № TR.50896404.47958.8810 від 22.11.2021 року АТ «ПУМБ» перерахував ОСОБА_1 кредитні кошти за договором №1001927299601 від 22.11.2021 року у сумі 80000 грн.
У зв'язку з несплатою у встановлений строк суми, визначеної договором, у ОСОБА_1 станом на 23.06.2023 року виникла заборгованість за кредитним договором №1001927299601 від 22.11.2021 року у сумі 45397 грн 30 коп.
Причиною невиконання своїх зобов'язань позивач зазначає те, що у вищевказаний період він не працював, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_3 , відповідно до якої наказом №5784-к від 05.11.2021 року ОСОБА_1 звільнений за угодою сторін. У період з 22.12.2021 року по 16.09.2022 року ОСОБА_1 здійснювалися виплати по безробіттю відповідно до п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування».
Згідно наказу начальника відділу по роботі з персоналом АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» №3380-к від 04.10.2022 року, ОСОБА_1 прийнято на посаду диспетчера Нікопольської оперативно -виїзної бригади оперативно-диспетчерського центру районів електричних мереж департаменту з диспетчерського управління операційної дирекції за строковим трудовим договором з 05.10.2022 року по 28.02.2023 року та встановлено оклад у розмірі 18230 грн.
Як вбачається зі звіту по транзакціях, рахунок НОМЕР_2 використовувався, зокрема, для отримання заробітної плати від АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі».
07.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» із заявою про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкрив новий рахунок № НОМЕР_1 для отримання заробітної плати.
В заявах від 26.11.2012 року, 22.07.2021 року та 07.04.2023 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб зазначено, що ОСОБА_1 прийняв Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті у повному обсязі та погодився з усіма умовами ДКБО. Крім того, вказано, що своїм підписом в заяві останній підтвердив, що до підписання заяви він отримав в письмовій формі інформацію згідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі шляхом надання доступу до такої інформації на сайті банку.
Судом встановлено, що в рахунок погашення заборгованості з рахунку НОМЕР_2 всього за період з жовтня 2022 року по березень 2023 року було автоматично списано 26613 грн 79 коп., а саме: 20.10.2022 року у сумі 2668 грн. 20 коп.; «автосписание средств по кредитной карте»; 20.10.2022 року в сумі 2668 грн. 21 коп; «договірне списання ден. коштів на погашення з-ти з-но кредит. договору №1001927299601 від 22/07/2021»; 04.11.2022 року в сумі 3001 грн. 74 коп.; «автосписание средств по кредитной карте»; 04.11.2022 року в сумі 3001 грн. 74 коп.; «договірне списання ден. коштів на погашення з-ти з-но кредит. Договору №1001927299601 від 22/07/2021»; 05.12.2022 року в сумі 1984 грн. 48 коп.; «автосписание средств по кредитной карте»; 05.12.2022 року в сумі 1984 грн. 48 коп.; договірне списання ден. коштів на погашення з-ти з-но кредит. договору №1001927299601 від 22/07/2021»; 20.12.2022 року в сумі 1232 грн. 59 коп; «автосписание средств по кредитной карте»; 20.12.2022 року в сумі 1232 грн. 60 коп; «договірне списання ден. коштів на погашення з-ти з-но кредит. договору №1001927299601 від 22/07/2021»; 05.01.2023 року в сумі 2696 грн. 75 коп.; «автосписание средств по кредитной карте»; 05.01.2023 року в сумі 2696 грн. 75 коп; «договірне списання ден. коштів на погашення з-ти з-но кредит. договору №1001927299601 від 22/07/2021»; 03.02.2023 року в сумі 1348 грн. 38 коп; договірне списання ден. коштів на погашення з-ти з-но кредит. договору №1001927299601 від 22/07/2021»; 09.02.2023 року в сумі 749 грн. 12 коп; договірне списання ден. коштів на погашення з- ти з-но кредит. договору №1001927299601 від 22/07/2021»; 03.03.2023 року в сумі 1348 грн. 75 коп; договірне списання ден. коштів на погашення з-ти з-но кредит. договору №1001927299601 від 22/07/2021»;
05.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Перший Український Міжнародний Банк» з повідомленням про зупинення договірного списання грошових коштів та зупинення нарахування процентів у зв'язку з проходженням військової служби.
Згідно інформації про рух коштів за період з квітня 2023 року по травень 2023 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» продовжив автоматичне та договірне списання з рахунку № НОМЕР_1 на суму 8083 грн 28 коп.
Статтею 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Згідно ст. 1067 ЦК України, договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.
При цьому статтею 1071 ЦК України визначені підстави списання грошових коштів з рахунка, а саме: банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження , без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Отже, нормами права передбачена можливість списання коштів з рахунків клієнта без його розпорядження виключно на підставі рішення суду або на підставі умов договору.
Відповідач наголошує на правомірності своїх дій щодо списання заборгованості з рахунку позивача, оскільки договірне списання було передбачене умовами укладеного договору, на що була надана згода позивачем.
Суд не погоджується з даним твердженням відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку відповідач - АТ "ПУМБ").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Суд звертає увагу на те, що заяви - анкети про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 26.11.2012 року, 22.07.2021 року та 07.04.2023 року не містять жодних умов або положень про договірне списання на погашення заборгованості. При цьому публічні пропозиції з сайту банку, якими передбачено можливість договірного списання коштів в рахунок погашення заборгованості з усіх рахунків, що відкриті в банку на ім'я позивача, не є належним та допустимим доказом погодження сторонами умов договору про договірне списання коштів, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що позивач ознайомився і погодився саме з цими пунктами Публічної пропозиції на сайті банку, підписуючи заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування.
Крім того, цей доказ є лише електронною версією такого документу і повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Публічну пропозицію на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Тому дані положення не можуть бути застосовані до договірних відносин, які виникли між сторонами.
Зазначений висновок також міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, постанові Верховного Суду від 15.06.2022 року по справі № 333/5483/20, постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року по справі № 285/3013/16.
Крім того, суд звертає увагу на те, що пункт 4 частини 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» зазначає, що примірник договору, укладеного у паперовому вигляді, а також додатки до нього (за наявності) надаються особою, яка надає фінансові послуги, клієнту одразу після його підписання, але до початку надання клієнту фінансової послуги. У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному вебсайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному вебсайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.
Індивідуальна частина договору укладається з клієнтом у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа) з обов?язковим зазначенням у такому договорі умов, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо індивідуальна частина договору укладена в паперовому вигляді, примірник індивідуальної частини та додатки до неї (за наявності) надається клієнту одразу після його підписання, але до початку надання клієнту фінансової послуги. Примірник індивідуальної частини договору, укладеної у вигляді електронного документа, та додатки до неї (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо такий примірник за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта направлений клієнту на його електронну адресу або направлений клієнту за його вибором в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Примірник індивідуальної частини договору, укладеної у вигляді електронного документа, та додатки до неї (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини. Таким чином, обов?язок доведення того, що примірник договору (змін до договору) був переданий клієнту, покладається на особу, яка надає фінансову послугу. 3 огляду на викладені вище приписи законодавства, відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу про доведення до відома позивача умов ДКБО як під час укладання кредитних договорів так і після їх укладення.
Відповідачем не надано доказів, що примірник договору №10011927299601 від 22.07.2021 року був переданий позивачу. Крім того, відповідач не надав жодних доказів, що ДКБО на які він посилаються в якості заперечень були та є опублікованими на сайті банку.
У зв'язку з вищевикладеним, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді можливість банку здійснювати списання грошових коштів в рахунок погашення заборгованості з усіх рахунків позивача, а тому, суд доходить висновку про неправомірне списання грошових коштів з рахунків позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовна заява в частині неправомірного списання банком грошових коштів з рахунків позивача є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний сплатити безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 34697,07 грн, а також 3 % річних у сумі 363,10 грн та інфляційні витрати у сумі 1016,07 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд звертає увагу на наступне.
В обґрунтування стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що заробітна плата у АТ «ДТЕК «Дніпровські електромережі» була його єдиним джерелом доходу. Списання коштів з зарплатного рахунку позбавило його можливості забезпечити основні потреби, оплатити рахунки та здійснювати необхідні фінансові операції. Така ситуація викликала почуття безпорадності, розчарування та обурення, в результаті чого негативно вплинуло на психологічне та фізичне здоров'я позивача.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Порушення суб'єктивних прав людини чи погане поводження із нею завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що незаконно списані кошти спричинили позивачу певні душевні страждання, переживання з приводу неможливості розпорядження своєю заробітною платою, при цьому позивачем не доведено будь-якими доказами, що діями банку спричинена шкода його фізичному здоров'ю.
З урахуванням вищенаведеного, керуючись принципами розумності та справедливості, врахувавши характер і тривалість страждань, суд вважає, що достатньою компенсацією моральної шкоди у цьому випадку буде грошова сума у розмірі 1500 грн.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач, як споживач, при зверненні до суду з даним позовом, звільнений від сплати судового збору, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 161 грн 04 коп.
Також, 04.09.2023 року представник позивача надіслав на адресу суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, надано копію договору про надання правничої (правової) допомоги №01-31/11-12 від 21.12.2021 року, укладеного між адвокатом Даніловим Дмитром Ігоровичем та ОСОБА_1 ; додатковою угодою №1 від 11.04.2023 року до договору про надання правової допомоги №01-31/11-12 від 21.12.2021 року, актом приймання-передачі наданих послуг від 27.08.2023 року.
06.09.2023 року засобами електронного зв'язку представник відповідача надіслала на адресу суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 4000 грн, зазначивши, що гонорар має бути розумним.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Враховуючи складність справи та обсяг наданих послуг, розгляд справи без участі сторін, критерій реальності адвокатських витрат, розумність розміру витрат, суд доходить висновку, що витрати позивача на оплату послуг адвоката у сумі 10000 грн є завищеними, у зв'язку з чим вважає за необхідне зменшити їх розмір до 4000 грн.
Керуючись ст. ст. 19, 27, 76-81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про захист прав споживачів та стягнення безпідставно набутих грошових коштів - частково задовольнити.
Визнати незаконними дії Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» в частині автоматичного (договірного) списання грошових коштів з рахунку НОМЕР_2 та рахунку НОМЕР_1 .
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 34697 (тридцять чотири тисячі шістсот дев'яноста сім) грн 07 коп.; 363 (триста шістдесят три) грн 10 коп. - 3% річних; 1016 (одна тисяча шістнадцять) грн 07 коп. - інфляційні втрати.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) на користь держави судовий збір у розмірі 161 (сто шістдесят одна) грн 04 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т. С. Журавель