Справа №932/9018/23
Провадження № 2/932/2515/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2023 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцева Т.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає в АДРЕСА_1 ) - адвоката Петрик Віталія Васильовича про забезпечення позову до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Уваров Максим Олександрович (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації та витребування майна із чужого незаконного володіння, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Уваров Максим Олександрович, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації та витребування майна із чужого незаконного володіння.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2023 року зазначена позовна заява була передана 06.10.2023 року судді Кудрявцевій Т.О.
Ухвалою від 06.10.2023 року суддею Кудрявцевою Т.О. відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.
До позовної заяви представником позивача додано заяву про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 . В обгрунтування необхідності забезпечення позову представник позивач посилається на те, що 27.09.2023 року ОСОБА_1 зателефонував невідомий номер телефону - НОМЕР_3 , в ході розмови виявилось, що телефонував йому приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Уваров М.О.. Зі слів самого позивача розмова з приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Уваровим М.О. розпочалась з того, що нотаріус повідомив, що телефонує йому з приводу уточнення додаткової інформації по факту вчинення ним нотаріальної дії 19.09.2023 року, а саме продажу квартири, власником якої є позивач, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , також він повідомив йому, що номер телефону, який нібито ОСОБА_1 залишив йому при вчиненні нотаріальної дії недоступний, а тому він знайшов інший (справжній номер телефону позивача) в інтернеті, у відповідному реєстрі фізичних осіб-підприємців. Проте позивач ніколи і нікому не продавав та не відчужував власного майна, про що відразу повідомив приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Уварова М.О. Він пояснив йому, що можливо це якась помилка, адже позивач вже близько 4 років не проживає в місті Дніпро, а проживає в місті Ужгород, Закарпатської області, його не було 19.09.2023 року ні в Дніпрі, ні в приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Уварова М.О., на що останній відповів йому, що можливо мають місце шахрайські дії.
В той же день 27.09.2023 року позивач звернувся до адвоката Петрик В.В. з метою перевірки та уточнення вищезазначеної інформації. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна йому адвокату Петрик В.В. стало відомо, що дійсно 19.09.2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Уваровим М.О. був укладений та нотаріусом нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, серія і та номер: 433, предметом якого квартира, яка раніше належала позивачу (який по факту її не відчужував), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Підставою внесення запису до відповідних реєстрів є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69355359 від 19.09.2023 року. Власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 стала ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , країна громадянства: Україна. Позивач будь-яких довіреностей на право розпорядження своїм майном, в тому числі квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , не надавав, натомість у позивача наявні всі правовстановлюючі документи на вказану квартиру, а саме: Договір купівлі-продажу квартири від 07.06.2018 року; витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та технічний паспорт. Представник позивача зазначає, що на даний час існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тому просив задовольнити його заяву про забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, де в п. 2 ч. 1 вказаної статті передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Відповідно до ч.2, 3 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпеченням позову по суті є обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У рішенні Дейвіда Горнсбі (David Hornsby) та Ади Енн Горнсбі (Ada Ann Hornsby) проти Грецької Республіки, № 18357/91, § 40 від 19 березня 1997 року, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece), Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на норми ЦПК України, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 151 ЦПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У пункті 4 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року судам роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у разі якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Частиною 4 ст. 152 ЦПК України передбачено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Згідно ч. 1, 6 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Як вбачається з позовної заяви та з заяви про забезпечення позову, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений 19 вересня 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Уваровим Максимом Олександровичем, серія та номер: 433; скасувати державну реєстрацію договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що посвідчений 19 вересня 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Уваровим Максимом Олександровичем, серія та номер: 433; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , відчужену на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 19 вересня 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Уваровим Максимом Олександровичем, серія та номер: 433 на користь ОСОБА_1 ; витрати по справі покласти на відповідача.
Представник позивача в обгрунтування позову зазначає, що позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 . 27.09.2023 року позивачу зателефонували з невідомого номеру телефону - НОМЕР_3 , в ході розмови виявилось, що телефонував йому приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Уваров М.О. Зі слів самого позивача розмова з приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Уваровим М.О. розпочалась з того, що він повідомив, що телефонує йому з приводу уточнення додаткової інформації по факту вчинення ним нотаріальної дії 19.09.2023 року, а саме продажу квартири, власником якої є позивач, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Також, він повідомив йому, що номер телефону, який нібито ОСОБА_1 залишив йому при вчиненні нотаріальної дії недоступний, а тому він знайшов інший (справжній номер телефону позивача) в інтернеті, у відповідному реєстрі фізичних осіб-підприємців. Позивач ніколи і нікому не продавав/не відчужував власного майна, про що відразу повідомив приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Уварова М.О., пояснив йому, що він вже близько 4 років не проживає в місті Дніпро, а проживає в місті Ужгород, Закарпатської області, його не було 19.09.2023 року ні в Дніпрі, ні в приватного нотаріуса Уварова М.О., на що останній відповів йому, що можливо мають місце шахрайські дії. В той же день, 27.09.2023 року, позивач звернувся до адвоката Петрик В.В. з метою перевірки та уточнення вищезазначеної інформації. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна йому адвокату Петрик В.В. стало відомо, що дійсно 19.09.2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Уваровим М.О. був нотаріально посвідчений та укладений договір купівлі-продажу, серія та номер: 433, предметом якого є квартира, яка раніше належала позивачу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Підставою внесення запису до відповідних реєстрів є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69355359 від 19.09.2023 року. Власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 стала ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , країна громадянства: Україна.
Оскільки забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, доводів заяви про забезпечення позову, приймаючи до уваги той факт, що з цих доказів, вбачається існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову, зважаючи на зміст позовних вимог позивача, який оспорює дійсність договору купівлі-продажу вказаної квартири, стверджуючи, що квартира вибула із його володіння незаконно, і у позові просить визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири та витребувати дану квартиру у ОСОБА_2 на свою користь, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову.
Виходячи з вимог ст. 150 ЦПК України, яка, окрім інших видів забезпечення позову, передбачає і такий вид забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, а також враховуючи інтереси як позивача так і відповідача, зважаючи на обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог та спроможності таких заходів забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; та з огляду на те, що невжиття заходів забезпечення позову може дійсно утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з урахуванням заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам здійснювати будь-які дії стосовно квартири АДРЕСА_2 , а саме відчужувати (продавати, дарити, міняти тощо), передавати на зберігання третій особі, передавати в найм (оренду), лізинг, реєструвати місце проживання/перебування осіб.
Приймаючи рішення про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову, суд вважає, що наданими доказами підтверджено посилання позивача про необхідність забезпечення позову до розгляду справи по суті. Встановивши, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення позову, оскільки предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та її витребування на користь позивача, суд дійшов висновку про необхідність забезпечення виконання ймовірного судового рішення, виходячи із співмірності заходів забезпечення позову позовним вимогам у цій справі, оскільки невжиття заходу забезпечення позову може в подальшому ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення цього позову.
Відтак, забезпечення позову шляхом вчинення дій щодо вказаного вище майна до ухвалення рішення у справі та набрання ним законної сили не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, не порушує речове право володіння особи спірним майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу чи іншим заінтересованим особам.
Суд вважає, що зазначені заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем у даній справі позовними вимогами.
Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Згідно ч. 2 ст. 157 ЦПК України, примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 149-153, 154, 157 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає в АДРЕСА_1 ) - адвоката Петрик Віталія Васильовича про забезпечення позову до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Уваров Максим Олександрович (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації та витребування майна із чужого незаконного володіння- задовольнити частково.
Заборонити будь-яким особам здійснювати будь-які дії стосовно квартири АДРЕСА_2 , а саме відчужувати (продавати, дарити, міняти тощо), передавати на зберігання третій особі, передавати в найм (оренду), лізинг, реєструвати місце проживання/перебування осіб.
Зазначені заходи забезпечення позову вжити до вирішення даного спору по суті.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її постановлення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Копію ухвали направити для виконання до Державної реєстраційної служби, учасникам справи.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали. Учасник справи, якому повного тексту ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали суду.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років.
Суддя Т.О. Кудрявцева