Справа № 199/7982/23
(2/199/2881/23)
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.10.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Авраменко А.М., ознайомившись із матеріалами позовної заяви Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
28 вересня 2023 року до Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська надійшла вищезазначена позовна заява, ознайомившись із матеріалами якої, приходжу до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Так, нормою ст.187 ч.1 ЦПК України передбачено, що суддя відкриває провадження у справі лише за умови відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
Згідно ст.185 ч.4 п.7 ЦПК України позовна заява повертається, зокрема, у випадку, до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором про іпотечний кредит №28/2012-86 від 15 серпня 2012 року, остаточний строк повернення кредиту за яким встановлено 15 лютого 2039 року, тобто позивач просить суд стягнути кредитну заборгованість в достроковому порядку. При цьому, оскільки отримані позичальником за цим кредитним договором кредитні кошти призначені для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, то вказаний кредитний договір є споживчим.
В той же час, відповідно п.5.2.10 договору про іпотечний кредит №28/2012-86 від 15 серпня 2012 року кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки, комісійної винагороди та/або інших можливих платежів, у разі порушення позичальником зобов'язань, що випливають/впливатимуть з умов кредитних договорів/договорів забезпечення, що укладені/будуть укладені у майбутньому між позичальником та кредитором, в рамках надання позичальникові кредитних коштів. Кредитор має право вимагати від позичальника здійснити дострокове повернення кредиту протягом 60 календарних днів з дати одержання позичальником відповідного повідомлення кредитора з вимогою дострокового повернення кредиту, шляхом відправлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом доставки нарочним позичальнику за вказаною адресою з відміткою про отримання. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов договору, вимога кредитора втрачає чинність. У випадку невиконання позичальником вимоги про дострокове повернення кредиту у зазначений у повідомленні строк, наступного дня строк повернення кредиту вважається таким, що настав, і вся сума кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом визнається простроченою та кредитор має право здійснювати заходи по примусовому стягненню цієї суми.
За змістом ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення договору про іпотечний кредит №28/2012-86 від 15 серпня 2012 року) якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Крім того, схожі положення містить і норма ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» (норма чинна на момент звернення до суду із позовом), якою визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц виснувала, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а в суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову в частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свій правовий висновок, висловлений постанові від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13-ц, вказавши, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема, частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року), в якій був установлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Такі правові висновки знайшли своє подальше застосування у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року по справі №553/1501/15-ц.
Таким чином, із вищевикладеного слідує, що Законом України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, а після цієї дати - Законом України «Про споживче кредитування» встановлено обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору з дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, який також закріплено і в змісті самого договору про іпотечний кредит №28/2012-86 від 15 серпня 2012 року. Однак, матеріали позовної заяви не містять жодних доказів дотримання такого порядку ані первісним кредитором, а теперішнім - позивачем. Більш того, позивачем в тексті його позову зазначено, що Державною іпотечною установою не проводились заходи досудового врегулювання спору, хоча вони є обов'язковими.
Зі змісту ч.ч.6, 7 ст.185 ЦПК України слідує, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, приходжу до висновку про необхідність повернення позовної заяви на підставі ст.185 ч.4 п.7 ЦПК України у зв'язку із не долученням до позовної заяви доказів вжиття позивачем/первісним кредитором заходів досудового врегулювання спору, а також з одночасним роз'ясненням позивачу його права на повторне звернення до суду із тією ж самою позовною заявою за умови, що перестануть існувати обставини, які стали підставою для повернення його позову.
Відповідно до ст.133 ч.2 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ст.7 ч.ч.1, 2 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі повернення позовної заяви. З цієї підстави судовий збір повертається в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 2684 гривень, однак даною ухвалою судді позовну заяву повернуто позивачу, що за змістом норм Закону України «Про судовий збір» зумовлює виникнення у останнього права на повернення сплаченого ним судового збору в повному обсязі, приходжу до висновку про необхідність повернення позивачу судового збору у вищевказаному розмірі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.133, 175, 185, 187, 258-261, 263, 352-355 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Повернути позивачу Державній іпотечній установі сплачений при подачі до суду позовної заяви, яку повернуто позивачу даною ухвалою, судовий збір в розмірі 2684 гривень, перерахований згідно платіжної інструкції №351 від 15 вересня 2023 року.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі постановлення ухвали без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя А.М. Авраменко