Справа № 522/15688/23
Провадження № 2/522/6088/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ЗАОЧНЕ)
16 жовтня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої - судді Косіциної В.В.,
розглянувши розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
ВСТАНОВИВ:
10 серпня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, у якій позивач просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у розмірі 1 500,00 доларів США та неустойки (пеню) за прострочення сплати грошового зобов'язання за договором позики у розмірі 77,05 доларів США, а також витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами автоматизованого розподілу справа передана для розгляд судді Приморського районного суду міста Одеси Косіциній В.В.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2023 року провадження у справі було відкрито, призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб.
У встановлений судом строк, відповідач відзив на позов не надав. Клопотань про продовження строку на подання відзиві від відповідача не надходило.
В даній справі відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження та строки надання відзиву. Проте відповідач не подав відзив.
Позивач в свою чергу не заперечував проти винесення заочного рішення, а тому суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, вирішив розглянути справу заочно.
Суд, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, викладеній в позовній заяві ухвалив слухати справу згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
На підставі матеріалів, наявних у справ, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
21 вересня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, що посвідчується копією розписки від 21 вересня 2021 року (а.с.9). Зі змісту розписки вбачається, що ОСОБА_1 передав в борг ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 1500,00 доларів США, а останній зобов'язався повернути її до 21 листопада 2021 року.
Проте, ОСОБА_2 свій не виконує належним чином зобов'язання за договором, в результаті чого станом на 25.06.2023 року, заборгованість за кредитним договором на думку позивача становить 1 577,05 доларів США, зокрема:
1) основна сума боргу - 1 500,00 доларів США;
2) пеня - 77,05 доларів США.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Зі змісту ч.2 ст.1047 ЦК України випливає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У постанові КЦС ВС від 20.09.2023 у справі № 483/1220/21 вказано, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів. За своїми правовими характеристиками договір позики є реальним, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Згідно з вимогами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною третьою статті 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора (частини перша, четверта статті 545 ЦК України).
Таким чином, відповідач істотно порушив норми чинного законодавства та умови розписки від 21 вересня 2021 року не виконавши взяті на себе зобов'язання щодо повернення боргу.
У ч.ч.1-2 ст.533 ЦК України зазначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно Постанови КЦС ВС від 12.09.2023 у справі № 404/8493/18 гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
У статті 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до Листа Апеляційного суду міста Києва від 01.02.2013 «Узагальнення судової практики застосування статті 625 Цивільного кодексу України», фактично три відсотки річних в контексті статті 625 ЦК України є пенею, яка може застосовуватися в разі прострочення грошового зобов'язання, якщо в його умовах не був передбачений такий вид санкції за його порушення.
Суд встановив, що відповідач повинен був виконати зобов'язання 21 листопада 2021 року, проте, не зробив це належним чином. Саме тому, підстави застосування положення стаття 625 ЦК України виникають з моменту прострочення зобов'язання до моменту звернення до суду, тобто, з 22.11.2021 по 09.08.2023 року.
Тому, розмір пені в період з 22.11.2021 по 09.08.2023 року згідно поговору позики, підтвердженого розпискою від 21.09.2021 року становить 77,05 Доларів США (розрахунок здійснювався за формулою: (1500*3%/100) / 365*625 (загальний період прострочення)=77,05.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Тому, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
Відповідно до змісту ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно копії попереднього розрахунку витрат, адвокатського об'єднання «Г.М.ПАРТНЕРС» на надання правничої допомоги ОСОБА_1 , одна година роботи адвоката, спрямована на надання правничої допомоги становить 3 000,00 гривень, а час, витрачений на складання позовної заяви становить 1 година, тобто, вартість позовної заяви становить 3 000 гривень.
У статті 137 ЦПК України вказано, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Саме тому, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 526, 527, 549-552, 625, 629, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 141, 263 - 265, 279, 282-283 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь позивача - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 заборгованість за договором позики у розмірі 1 500,00 (одна тисяча п'ятсот) доларів США, а також неустойку (пеню) за прострочення зобов'язання, у розмірі 77,05 Доларів США.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь позивача - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь позивача - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 судові витрати на сплату судового збору 1073,60 гривень.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 16 жовтня 2023 року.
Суддя Косіцина В.В.
16.10.2023