ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 607/7900/23Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.
Провадження № 22-ц/817/809/23 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
розглянувши у порядку письмового провадженням без виклику сторін цивільну справу №607/7900/23 за апеляційною скаргою представника приватного акціонерного товариства “Просто - Страхування” адвоката Осадчого Анатолія Михайловича на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2023 року, ухваленого суддею Позняком В.М., повний текст якого виготовлено 03 липня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства “Просто - Страхування”, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
у травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ПРОСТО-Страхування», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ПРОСТО-Страхування» 95 444,04 гривень страхового відшкодування майнової шкоди, спричиненої в результаті ДТП, та 3900 гривень витрат, понесених на оплату вартості автотоварознавчої експертизи; з ОСОБА_2 - 10 000 гривень моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП.
Позовна заява обґрунтована тим, що 06 серпня 2019 року близько 19 год. 40 хв. в м. Тернополі по вул. Об'їзна, з вини водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль марки «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , та який на праві власності належить позивачу, отримав механічні пошкодження. Внаслідок ДТП позивачу було спричинено моральну та майнову шкоду. Вина відповідача у вчиненні ДТП підтверджується ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у кримінальній справі № 607/23507/19. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в АТ «ПРОСТО-Страхування», відповідно до полісу серії АО № 3303846 від 08 травня 2019 року. 24 вересня 2019 року його син - ОСОБА_3 , який у момент ДТП керував автомобілем «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_2 , відразу після настання ДТП звернувся до представництва АТ «ПРОСТО-Страхування» у м. Тернополі та заповнив надані представником страховика форми документів та надав необхідні документи по страховому випадку. 26 вересня 2019 року представником страховика було оглянуто пошкоджений автомобіль, після чого повідомлено, що для здійснення виплати страхового відшкодування необхідно дочекатися рішення суду, яким буде встановлено винуватця ДТП. Після набрання законної сили ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 607/23507/19, якою завершено розгляд кримінального провадження про обвинувачення водія автомобіля «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, позивач звернувся 18 травня 2021 року до АТ «ПРОСТО-Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування. Листом АТ «ПРОСТО-Страхування» від 02 червня 2021 року № 04-1267 йому було повідомлено про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що він звернувся із заявою після спливу одного року з моменту настання ДТП, що є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування згідно п. 37.4.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Посилаючись на правовий висновок, висловлений у постанові ВП ВС від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, вказує, що він має право на відшкодування страхової суми за рахунок страховика, оскільки річний строк звернення із заявою до останнього пропущено з незалежних від потерпілого причин. Згідно висновку експерта №464/19 від 25 листопада 2019 року, складеного за результатами проведеної судової автотоварознавчої експертизи, проведеної за зверненням потерпілого, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 115 250 гривень, вартість придатних для вторинного використання запчастин/складових КТЗ - 23 705,96 гривень. Тому, вартість завданих йому матеріальних збитків внаслідок пошкодження його автомобіля, з урахуванням вартості придатних для вторинного використання запчастин/складових становить 95 444,04 грн. Крім цього, за проведення зазначеної судової автотоварознавчої експертизи ним сплачено 3900 грн, які підлягають стягненню з відповідача ПАТ «ПРОСТО-Страхування». Окрім того, йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у втратах, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням його автомобіля «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушено його право власності. Вказує, що зазначена обставина змінила його звичний спосіб життя, обмежила можливість використання автомобіля для власних потреб, вільно і незалежно пересуватися без додаткових витрат часу та коштів на організацію вирішення щоденних справ. Йому та його сім'ї довелося користуватися послугами таксі, що викликало суттєві незручності у пересуванні, змінився звичний розпорядок дня, суттєво порушено спосіб життя. Крім того, джерелом переживань та негативних емоцій є та обставина, що автомобіль не підлягає ремонту, а кошти на відшкодування пов'язаної з цим шкоди до цього часу йому не відшкодовані, що не дає можливості придбати інший автомобіль протягом тривалого часу. У вартісному розмірі моральна шкода, завдана йому відповідачем ОСОБА_2 , як власнику автомобіля, у зв'язку з його пошкодженням, становить 10 000 гривень, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 . З цих підстав просить позов задовольнити.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» в користь ОСОБА_1 90544,04 грн та 4605,37 грн судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 10000 грн моральної шкоди та 100 грн судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду представник відповідача ПАТ “Просто-страхування” - адвокат Осадчий А.М. подав апеляційну скаргу, де просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2023 року, в частині вимог до АТ “ПРОСТО-страхування та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог до АТ “ПРОСТО-страхування”. Вважає, що рішення суду є незаконне та необґрунтоване у зв'язку з тим, що судом було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також порушення норм матеріального права.
Звертає увагу, що позивачем не доведено причини не подання заяви про виплату страхового відшкодування у відповідності до положень ст. 35 Закону № 1961 в термін один рік з моменту настання страхового випадку. Не подання заяви про виплату страхового відшкодування в термін встановлений п. 35.1. ст. 35 Закону №1961, через розгляд кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та визнання його винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, не є тими обставинами які не залежали від позивача.
Зауважив, що ДТП за участю автомобіля позивача мала місце 06 серпня 2019 року, а із заявою на виплату страхового відшкодування позивач звернувся лише 18.05.2021 року, тобто після спливу одного року з моменту настання ДТП, що є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.
Крім цього, заявник вказав, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача, мала місце 06 серпня 2019 року, а до суду з позовом про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, він звернувся лише 02 травня 2023 року, тобто з пропуском позовної давності.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
В силу положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 16.08.2023 року розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється згідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині - без змін з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 листопада 2020 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) місяців арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки (а.с. 4-9).
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210010002261, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України закрито на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України (а.с. 10-14).
Відповідно до вироку суду та ухвали суду апеляційної інстанції встановлено, що 06 серпня 2019 близько 19.40 год. водій ОСОБА_2 , в порушення вимог п. 2.9 «а» ПДР України, керуючи автомобілем «Volkswagen Transport», p.н. НОМЕР_4 в стані алкогольного сп'яніння, рухався з одним пасажиром вулицею Об'їзна у м. Тернопіль, а саме правою смугою транспортного потоку до вулиці Протасевича. Під час руху водій ОСОБА_2 не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб мати змогу своєчасно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 2.3. (б, д) ПДР України.
На відрізку проїзної частини вул. Об'їзна, що неподалік «Гаївського моста», яка має по дві смуги для руху в кожному напрямку, водій ОСОБА_2 , грубо порушуючи вимоги п. 16.11. ПДР України, не зупинився перед проїздом перехрестя з круговим рухом та не надав перевагу в русі автомобілям, які в той момент рухались по головній дорозі перехрестя з круговим рухом, чим створив своїми діями небезпеку для руху іншим учасникам дорожнього руху. Після цього водій ОСОБА_2 допустив контактування із бетонним блоком, який розташований з правого боку проїзної частини дороги в межах «Гаївського моста» у м. Тернопіль, внаслідок чого автомобіль «Volkswagen Transport», р.н. НОМЕР_4 відкинуло на зустрічну смугу для руху, якою в цей час рухався технічно справний автомобіль марки «Renault Kangoo» р.н. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_3 , в салоні якого знаходились два пасажира.
Своїми діями, які виразились у виїзді на зустрічний бік дороги, водій автомобіля «Volkswagen Transport» ОСОБА_2 створив аварійну обстановку для водія автомобіля «Renault Kangoo» ОСОБА_3 , позбавивши його технічної можливості уникнути своїми односторонніми діями зіткнення в даній дорожній обстановці та допустив тим самим зіткнення між вказаними транспортними засобами на зустрічній відносно свого руху смузі.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/3303846 в Приватному акціонерному товаристві «ПРОСТО-Страхування», страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну - 100 000 гривень, розмір франшизи - 1000 грн.
24 вересня 2019 року син позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який у момент ДТП керував автомобілем «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_2 , відразу після настання ДТП звернувся до представництва АТ «ПРОСТО-Страхування» у м. Тернополі та заповнив надані представником страховика форми документів, і надав необхідні документи по страховому випадку.
26 вересня 2019 року представником страховика було оглянуто пошкоджений автомобіль, після чого повідомлено, що для здійснення виплати страхового відшкодування необхідно дочекатися рішення суду, яким буде встановлено винуватця ДТП.
Згідно висновку експерта Мазура С.С. судової автотоварознавчої експертизи № 464/19 від 25 листопада 2019 року, проведеного за заявою ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ RENAUL Kangoo, д.н.з. НОМЕР_2 , після ДТП, яка мала місце 06 серпня 2019 року, станом на час проведення експертизи дорівнює вартості автомобіля та становить 115 250 гривень; вартість придатних для вторинного використання запчастин/складових КТЗ RENAUL Kangoo, д.н.з. НОМЕР_2 , після ДТП, яка мала місце 06 серпня 2019 року, станом на час проведення експертизи ймовірно будуть становити 23 705,96 гривень (а.с. 19-25).
18 травня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПРОСТО-Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування, а саме - відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 06 серпня 2019 року на вул. Об'їзна у м. Тернополі за участю транспортного засобу марки «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter» номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 (а.с.17).
Згідно відповіді АТ «ПРОСТО-Страхування» від 02 червня 2021 року, страхова компанія повідомила ОСОБА_1 про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що з урахуванням того факту, що ДТП мала місце 06 серпня 2019 року, а з заявою він звернувся лише 18 травня 2021 року, тобто після спливу 1 року з моменту настання ДТП, що є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування згідно п. 37.4.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», АТ «ПРОСТО-Страхування», в будь-якому разі немає правових підстав для виплати страхового відшкодування (а.с. 18).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності. Також суд вказав, що трирічний строк позовної давності, визначений статтею 257 ЦК України, у зв'язку з його продовженням на період дії карантину та на період дії воєнного стану, на даний час триває, тому підстави для відмови у позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності позивачем відсутні.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Даним вимогам рішення суду відповідає в повній мірі.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині вимог до відповідача АТ “ПРОСТО-Страхування”, тому лише в цій частині переглядається рішення суду.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди.
Пунктами 1-2 частини 2 статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Під збитками розуміються витрати, пов'язані з виправленням пошкодженого майна, а в разі неможливості виправлення (втрати) його дійсна вартість. Фактично збитки є грошовим виразом майнової шкоди.
Як визначено у статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з вимогами пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Згідно з статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Із змісту статті 36 Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.
Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331 Закону 1961-IV).
Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18)).
В іншій постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19).
Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб'єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. У такому випадку договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі та може бути оформлений як окремий договір, і як пункт основного договору (частина перша статті 259 ЦК України). При цьому закон не передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути скорочена за домовленістю сторін, що свідчить про те, що позовна давність на звернення до суду за захистом порушеного права визначається законом і може бути тільки збільшена.
Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.
Поряд із цим законодавством встановлюються також спеціальні строки позовної давності, зокрема, скорочені до одного року. Така позовна давність, яка закріплена статтею 258 ЦК України, визначена лише для вимог, зазначених у частині другій цієї норми, і зміст цієї норми не допускає розширеного тлумачення та передбачає такий строк для вимог про відшкодування шкоди, спричиненої наслідками ДТП.
Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.
Разом з тим, ані Закон № 1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.
Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України).
Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.
Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.
З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.
Отже, аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) колегія суддів вважає, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності із загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії)винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
Вказані висновки висловлені у постанові ВП ВС від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).
Судом першої інстанції встановлено добросовісність поведінки позивача та спрямованість на відновлення порушеного його права, зокрема те, що 24 вересня 2019 року син позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який у момент ДТП керував автомобілем «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_2 , відразу після настання ДТП звернувся до представництва АТ «ПРОСТО-Страхування» у місті Тернополі та заповнив надані представником страховика форми документів, і подав необхідні документи по страховому випадку. 26 вересня 2019 року представником страховика було оглянуто пошкоджений автомобіль, після чого повідомлено, що для здійснення виплати страхового відшкодування необхідно дочекатися рішення суду, яким буде встановлено винуватця ДТП.
Також судом взято до уваги, що остаточне рішення по кримінальному провадженню за № 12019210010002261 було ухвалене Тернопільським апеляційним судом 17 лютого 2021 року і 18 травня 2021 року, тобто через три місяці після закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210010002261 позивач звернувся до АТ «ПРОСТО-Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування.
Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини.
Щодо доводів заявника, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача, мала місце 06 серпня 2019 року, а до суду з позовом про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, він звернувся лише 02 травня 2023 року, тобто з пропуском позовної давності, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Так, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.
Окрім того, згідно даної Постанови, з урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України установлено карантин згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1100 від 11.11.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023.
Разом з тим, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Згідно пункту 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 254/2023 від 01 травня 2023 року.
Згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника ПАТ “Просто - Страхування” адвоката Осадчого А.М. слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2023 року - залишити без змін.
У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК України у зв'язку із відмовою у задоволенні вимог апеляційної скарги судові витрати слід покласти на відповідача в межах сум ним понесених.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України суд апеляційної інстанції, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства “Просто - Страхування” адвоката Осадчого Анатолія Михайловича залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2023 року залишити без змін.
Судові витрати покласти на відповідача в межах сум ним понесених.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст рішення суду виготовлено 12 жовтня 2023 року.
Головуюча Н. М. Храпак
Судді: Б. О. Гірський
О.З.Костів