печерський районний суд міста києва
Справа № 757/65715/21-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2023 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
позивача: не з'явилась,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (далі - відповідач), у якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ ректора ОСОБА_2 . Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв від 22.11.2021 року № 353-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 »; зобов'язати відповідача поновити допуск до роботи керівника служби освітньої аналітики та підготовки документів про освіту навчально-методичного відділу позивача та видати відповідний наказ (розпорядження), а також стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 908,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до наказу від 29.11.2016 року № 724-к вона призначена на посаду керівника служби освітньої аналітики та підготовки документів про освіту Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.
04.11.2021 року позивача повідомлено про існування Повідомлення, яке видано за підписом ректора ОСОБА_2 «Про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», яке позивач не отримала.
22.11.2021 року позивач прибула до Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв для виконання своїх посадових обов'язків, однак її не допустили до виконання робіт.
Позивачу під підпис було видано наказ від 22.11.2021 року № 353-к про відсторонення від роботи починаючи з 22.11.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати або до надання документів, що підтверджують наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 чи довідки про абсолютні протипоказання до профілактичних щеплень.
Позивач вважає вказаний наказ про відсторонення від роботи протиправним, оскільки його видано з порушенням ст.ст. 2-1, 46 Конституції України, Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у тому числі, порушено право позивача на отримання заробітної плати, яка є складовою права на працю та захищається законом.
Посилаючись на вказані обставини, на підставі Конституції України, ст.ст. 2-1, 43, 46148, 149, 150, 233, 235 КЗпП України, позивач звернулась до суду з указаним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2021 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи та призначено підготовче засідання у справі на 15.03.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.03.2022 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 10.08.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2022 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 16.09.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.09.2022 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 07.12.2022 року.
04.10.2022 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відзив обґрунтований тим, що відповідач відповідно до Статуту, затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 27.05.2020 року № 1845, є закладом вищої освіти, який є державною установою, фінансується за рахунок коштів державного бюджету. На працівників відповідача поширюється дія наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням». Актом відповідача від 04.11.2021 року зафіксовано відмову позивача від ознайомлення з повідомленням про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. У зв'язку з ненаданням позивачем документів, що підтверджують проведення обов'язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 оскаржуваним наказом позивача відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності вказаного щеплення або до надання зазначеної довідки. 22.11.2021 року позивача ознайомлено з цим наказом. Оскаржуваний наказ видано з дотриманням законодавства, у тому числі, постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2022 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 08.02.2023 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.02.2023 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 09.03.2023 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.03.2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 11.05.2023 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.05.2023 року розгляд справи відкладено на 08.06.2023 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.06.2023 року розгляд справи відкладено на 04.08.2023 року.
Позивач у судове засідання не з'явилась; про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином; представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що відповідно до копії наказу Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв від 29.11.2016 року № 724-к ОСОБА_1 призначено на посаду керівника служби освітньої аналітики, ліцензування та акредитації навчально-методичного відділу Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв з 01.12.2016 року.
Згідно з копією Повідомлення Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв від 04.11.2021 року № 947 «Про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» працівника ОСОБА_1 повідомлено, що з 08.11.2021 року на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України, щеплення проти COVID-19 є обов'язкове для працівників Академії та запропоновано до 05.11.2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, зокрема: документ, який підтверджує отримання працівником повного курсу вакцинації або однієї дози дводозної вакцини від COVID-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовтий сертифікат) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях. Також можна надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16.09.2011 року № 595. Якщо до 17 год. 45 хв. 05.11.2021 року працівник не надасть одного із зазначених документів, з 08.11.2021 року його буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП України та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Згідно з копією Акту Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв 04.11.2021 року ОСОБА_1 було запропоновано отримати повідомлення про обов'язкове профілактичне щеплення в приймальній першого проректора, яка від підпису про ознайомлення відмовилась.
Наказом від 22.11.2021 року № 353-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » відсторонено ОСОБА_1 , керівника служби освітньої аналітики та підготовки документів про освіту навчально-методичного відділу, з 22.11.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати або до надання документів, що підтверджують наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 чи довідки про абсолютні протипоказання до профілактичних щеплень.
22.11.2022 року позивача ознайомлено з цим наказом.
За положеннями ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
У пунктах а,б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» встановлено обов'язки громадян у сфері охорони здоров'я, зокрема, піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов'язковим.
Так, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень.
За приписами ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Також слід зазначити, що згідно з ч.ч. 5-7 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, повинні мати відповідну підготовку з питань їх проведення та зобов'язані надати об'єктивну інформацію особам, яким проводиться щеплення, або їх законним представникам про ефективність профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації та за згодою об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків. Відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов'язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Отже, зі змісту ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» вбачається, що центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, може встановлюватись перелік професій, працівники яких підлягають обов'язковому щепленню також проти інших (крім тих, які визначені в ч. 1 ст. 12 вказаного Закону) інфекційних захворювань.
Відповідно до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 року № 2153, чинного на час видання спірного наказу про відсторонення позивача від роботи, обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають, зокрема працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у т. ч. спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
У вказаному Переліку № 2153 також зазначено, що щеплення є обов'язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16.09.2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 11.10.2019 року № 2070).
Наказ МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 року за № 1306/36928.
При цьому слід зазначити, що державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов'язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 року № 731)
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19.12.2020 року до 31.03.2022 року на території України карантин.
Відповідно до п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 року № 1096 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236», який набрав чинності з 08.11.2021 року, постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:
1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я;
3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Так, у постанові Верховного Суду від 08.02.2021 року у справі № 630/554/19 вказано, що через відмову матері від профілактичного щеплення у зв'язку із недовірою до вакцини, відповідач правомірно відмовив у прийнятті дитини до ДНЗ без висновку ЛКК (при відсутності у дитини щеплень) про можливість відвідування ДНЗ. Будь-яке право об'єктивно кореспондується із обов'язками, оскільки право на дошкільну освіту законодавець пов'язує із обов'язком проходження профілактичних щеплень, які гарантують безпеку як самій дитині так і оточуючих її осіб, висновки суду про протиправність та неправомірність дій завідуючої ДНЗ є необґрунтованими, такими що суперечать закону. Дитина позивача не позбавлена права на освіту, яку може отримати у інших формах.
У постанові від 10.03.2021 року у справі № 331/5291/19 Верховний Суд зазначив, що відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Зважаючи на це, не освіта, а саме життя, здоров'я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров'я і безпеки людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров'я його громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущеною до занять, реалізує свій обов'язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров'я не тільки всіх учнів і працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином саму дитину, яка не отримала профілактичні щеплення. З огляду на суспільні інтереси, тимчасове відсторонення (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) дитини від занять не призвело до порушення конституційного права дитини на освіту, яку вона може отримати в інших формах.
У постанові від 17.04.2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов'язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров'я, а також здоров'я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об'єктивні підстави - тобто було виправданим.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно із ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Європейський суд з прав людини висловлював думку, що обов'язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров'я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграф 33, 36 рішення у справі «Соломахін проти України» від 15.03.2012 року, заява № 24429/03).
У рішенні від 08.04.2021 року у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13, і 5 інших) ЄСПЛ вкотре зазначив, що обов'язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано ст. 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Разом із цим, щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення статті 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність і виправданість таких дій відповідно до абзацу другого цієї статті, тобто встановити: 1) чи є втручання виправданим «відповідно до закону»; 2) чи має воно на меті законні цілі; 3) чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».
Як зазначає ЄСПЛ, оспорюване втручання мало б опиратися на національне законодавство. Водночас закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю (наприклад, рішення від 15.11.2016 року у справі «Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки», заяви № 28859/11 і № 28473/12).
Слід також зазначити, що у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст. 21 КЗпП України (справа про тлумачення терміну «законодавство») від 09.07.1998 року № 12-рп/98 зазначено, що термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття «законодавство» включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади. У Кодексі законів про працю України термін «законодавство» в цілому вживається у широкому значенні, хоча його обсяг чітко не визначено.
Як встановлено судом, відповідно до Статуту Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 27.05.2020 року № 1845, Академія - самоврядний та автономний заклад вищої освіти, який є державною установою, фінансується за рахунок коштів державного бюджету, належить до сфери управління Міністерства культури та інформаційної політики України, який є уповноваженим органом управління.
04.11.2021 року позивачу було запропоновано отримати повідомлення про обов'язкове профілактичне щеплення в приймальній першого проректора, однак від підпису про ознайомлення позивач відмовилась, що підтверджується копією Акту Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв «Про відмову від ознайомлення з повідомленням про обов'язкове профілактичне щеплення».
Позивач не надала відповідачу відомостей про проходження нею обов'язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, чи документу щодо медичних протипоказань та застережень до проведення їй такого профілактичного щеплення.
Таких доказів також не надано позивачем суду під час розгляду справи.
За таких обставин, суд вважає, що оскільки позивач як працівник закладу вищої освіти підлягала обов'язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, однак відмовилась від щеплення та не надала документу щодо медичних протипоказань та застережень до проведення їй профілактичного щеплення, то керівник закладу вищої освіти, на якого покладено обов'язок забезпечення безпеки усіх працівників цього закладу вищої освіти, з урахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на законних підставах видав наказ про відсторонення позивача від роботи на підставі чинного законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати несе позивач відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 46, 94, 233 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 року № 2153, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 року за № 1306/36928, ст.ст. 259, 263-265, 268, 272, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_1 до Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, поновлення допуску до роботи - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 14.08.2023 року.
Суддя Є.С. Хайнацький