1-кс/754/2985/23
Справа № 754/13503/23
УХВАЛА
Іменем України
29 вересня 2023 року Слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12023100030002352 від 04.08.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту щодо підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київа, українця, громадянина України, який має середню освіту, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого
ВСТАНОВИВ:
До Деснянського районного суду міста Києва 27.09.2023 року надійшло клопотання старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обгрунтування клопотання слідчий посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 25.07.2023 приблизно о 07 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись на сходинковій клітині загального коридору дев'ятого поверху, під'їзду № 4, будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , побачив на приставному столі мобільний телефон «Ulefone S11» у чохлі чорного кольору, який належить потерпілому ОСОБА_9 . Після чого у нього виник протиправний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, який введено 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та неодноразово продовжено Указами Президента України: від 14.03.2022 № 133/2022 до 24 квітня 2022 року, від 18.04.2022 № 259/2022 до 25 травня 2022 року, від 17.05.2022 № 341/2022 до 23 серпня 2022 року, від 12.08.2022 № 573/2022 до 21 листопада 2022 року, від 07.11.2022 № 757/2022 до 15 лютого 2023 року, від 06.02.2023 № 58/2023 від 01.05.2023 № 254/2023 строком на 90 діб.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючі-суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настанні суспільно небезпечних наслідків, переслідуючи мету незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає і не усвідомлює їх зміст ОСОБА_4 повторно, таємно викрав чужі майно, що належить ОСОБА_9 , а саме: мобільний телефон «Ulefone S11» І ІМЕІ: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 вартістю 2117 грн. 70 коп., що був силіконовому чохлі чорного кольору вартістю 70 грн.
Продовжуючи свій протиправний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 утримуючі вищевказане майно при собі, залишив місце вчинення кримінальноюправопорушення, а викраденим майном розпорядившись на власний розсуд спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 2187 грн. 70 коп.
Обгрунтованість підроздри, на думку слідчого, підтвреджується доказами, зібраними під час досудового розслідування.
Вважає, що наявні такі ризики, які дають підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду , оскільки він не має ніяких стримуючих факторів - не працює, не одружений, на утриманні не має неповнолітніх дітей, тобто не має міцних соціальних зв'язків, притягувався до кримінальної відповідальності.
Крім того, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовження зайняття злочинною діяльністю направленою на особисте збагачення, оскільки немає офіційних джерел доходу.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що виправдовує обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник та підозрюваний в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотаннння. Вказували на те, що підозрюваному необхідно виходити з дому для супроводу брата у лікарню.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні вказував на те, що він не має наміру ухилятися від органу досудового розслідування та суду.
Заслухавши пояснення прокурора, думку захисника, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строку понад три роки.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Так, слідчий суддя встановив, що у СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві провадженні перебувають матеріали кримінального провадження № 12023100030002352 від 04.08.2023 року щодо ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України
13.08.2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Про обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 , та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні та встановлені у судовому засіданні дані слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор, та позицію сторони захисту, слідчий суддя зазначає таке.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. А як зазначено в п. 111-112 рішення ЄСПЛ «Белеветський проти росії», обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Так, в обґрунтування клопотання та застосування до ОСОБА_4 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор зазначив, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Щодо ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, то слід зазначити, що наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії в цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Обгрунтовуючи цей ризик, прокурор посилається на те, що підозрюваний офіційно не працює, не має дітей на утриманні раніше притягувався до кримінальної відповідальності та немає міцних соціальних зв'язків, а може а тому здійснити спроби уникнення від кримінальної відповідальності, зокрема шляхом виїзду у регіони непідконтрольні державі для подальшого переховування від суду.
Слідчий судді зазначає, що ризик того, що ОСОБА_4 , може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого кримінальному правопорушенню. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому тяжкість покарання слідчий суддя оцінює в сукупності з іншими факторами, які можуть підтвердити ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Що стосується посилання прокурора на можливе переховування підозрюваного, враховуючи, що деякі регіони знане підконтрольні державі, слідчий суддя зазначає, що у зв'язку зі збройною агресією рф проти України, деякі області та іх частини перебувають під тимчасовою окупацією і на цей час на цих територіях відбуваються активні бойові дії, що унеможливлює безпечне перебування на вказаних територіях.
Разом з тим слідчий суддя вважає, що посилання прокурора на ризики, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення є обґрунтованим, оскільки підозрюваний офіційно не працює, тобто не має будь-якого джерелу доходу , а тому з метою особистого збагачення може продовжити займатися злочинною діяльністю, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів проти власності.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав та доцільність застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує таке.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимогст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому в кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
З цього правила випливають два природних наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення особи.
Роль слідчого судді при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону, та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою, - прийняття рішення про звільнення особи з-під варти.
Така перевірка відбувається за правилами національного законодавства, які містяться в положеннях ст.177, 178, 183 КПК України.
Слідчий суддя враховує, що тримання під вартою в розумінні ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятоюстатті 176 цього Кодексу.
Однак з урахуванням викладених вище обставин слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором не доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для здійснення мети, передбаченої ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Під час розгляду клопотання прокурором доведено наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є обгрунтованим, оскільки поданими матеріалами підтверджується, що досудове розслідування не завершено, підозрюваний ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, атакож той факт, що підозрюваний притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів проти власності.
Захисником та підозрюваним під час розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу не доведена необхідність застосування іншого запобіжного заходу ніж цілодобовий домашній арешт.
Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що дієвим запобіжним заходом, який зможе запобігти єдиному наявному в цьому кримінальному провадженні ризику є цілодобовий домашній арешт. При цьому слідчий суддя також враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України, і доходить висновку, що обраний запобіжний захід є пропорційним меті та завданням цього кримінального провадження.
Також на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя покладає на підозрюваного обов'язки, визначені даною нормою закону, та в тому обсязі, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Керуючись вимогами ст. 2, 8, 177, 178, 181, 194, 369-372, ч. 2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Клопотання задовольнити.
2. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, тобто до 15.11.2023 року включно.
2. Заборонити підозрюваному ОСОБА_4 залишати житло за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1
3. Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- цілодобово не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора або суду з постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не спілкуватись зі свідками в цьому кримінальному провадженні, за винятком участі в процесуальних діях в присутності слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.
5. Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід. Працівники управління поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло до цієї особи за адресою: АДРЕСА_1 , вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
6. Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.
7. Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту передати для виконання органу Управління поліції за місцем проживання підозрюваного та зобов'язати останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд.
8. Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
9. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1