ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/17446/23
провадження № 3/753/6866/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" жовтня 2023 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Колесник О.М., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Дарницького управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 за ст. 185 КУпАП
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №131875 від 16 вересня 2023 року , 16 вересня 2023 року о 13 год. 29 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Декабристів, 6, не виконав неодноразове законне розпорядження про припинення правопорушення, а саме дрібного хуліганства в формі нецензурної лайки, куріння в забороненому місці, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, відповідно до ст. 268 КУпАП, у зв'язку з чим суддя дійшов висновку розглядати справу за його відсутністю на підставі наявних у ній доказів.
У відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно ст. 185 КУпАП злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2011 N 10-рп/2011 у справі N 1-28/2011, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац другий пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.06.92 N 8 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів").
Слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.06.92 N 8 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97), якщо дії притягнутої до відповідальності особи були реакцією на незаконні діяння працівника правоохоронного органу, вчинене, за наявності для цього підстав, потрібно кваліфікувати як злочин проти особи або власності.
Як зазначено у пункті 17 цієї постанови Пленуму, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 185 - 185-7 КУпАП, судді зобов'язані перевіряти правильність складання протоколу про адміністративне правопорушення, наявність пояснень особи, яка притягається до відповідальності, та свідків правопорушення, даних, що характеризують цю особу, зокрема, чи притягалася вона раніше до адміністративної відповідальності протягом року.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі "Серявін та інші проти України" (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини) Суд зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", N 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003).
Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не виконав неодноразове законне розпорядження про припинення правопорушення, а саме дрібного хуліганства в формі нецензурної лайки, куріння в забороненому місці.
Однак даних про те, що ОСОБА_1 відмовився від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків або намагався це зробити, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено.
Справа відносно ОСОБА_1 містить лише такі документи: протокол про адміністративне правопорушення від 16 вересня2023 року, та відеозапис з нагрудної камери.
Так, з відеозапису з нагрудної камери вбачається, що події 16 вересня 2023 року розпочинаються з 13.57 години по 14.42 годину, де міститься інформація, що особа чоловічої статі перебуває в кайданках, а через певний час працівник поліції одягнув кнаручні кайданки в іншому чоловіку. При цьому протягом всього часу працівники поліції не висувають до затриманих осіб вимогу припинити правопорушення за ст. 173 КУпАП.
За вказаних обставин, матеріали справи не мість жодних доказів скоєння ОСОБА_1 правопорушення вимог ст. 185 КУпАП.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, але працівники поліції, всупереч цих вимог, не забезпечили відповідного доказового матеріалу у справі на обґрунтування складеного протоколу про адміністративне правопорушення.
На переконання суду, наявність, в якості доказів лише самого протоколу, не може беззаперечно вказувати на наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, поза розумним сумнівом.
Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження по справі відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі відносно притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-291 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
СУДДЯ КОЛЕСНИК О.М.