Справа № 727/8677/23
Провадження № 2/727/1546/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2023 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :
головуючого судді: Танасійчук Н.М.
за участю секретаря Бордіяна А.В., Дячук І.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Свої вимоги заявник мотивує тим, що ОСОБА_4 , була його двоюрідною сестрою. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народились в одному будинку по АДРЕСА_1 де проживали до 1958 року, так як мати ОСОБА_5 , та мати позивача є рідними сестрами.
З 1 січня 2016 року по проханню ОСОБА_4 , ОСОБА_1 став постійно проживати в будинку, який належав на праві власності ОСОБА_4 , за адресою АДРЕСА_1 , без реєстрації. В 2017 році ОСОБА_4 надала позивачу довіреність на 10 років про те, що вона уповноважує позивача на ведення всіх її справ та управління її господарством. На протязі 7 років та 2 місяців, з січня 2016 р. по 8.03.2023р., позивач із двоюрідною сестрою вели спільне господарство, мали єдиний бюджет, разом харчувались, разом утримували будинок. ОСОБА_1 надавав сестрі фізичну, медичну та матеріальну допомогу, приймав участь в її суспільному житті.
ОСОБА_4 , 1954р. народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті вона була зареєстрована в будинку за адресою АДРЕСА_1 , та була власницею 1/2 цього будинку. Після смерті ОСОБА_4 в спадок залишилася 1/2 будинку за вищезазначеною адресою.
Приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу Холоменюк О.І., відкрита спадкова справа №9/2023, щодо майна померлої ОСОБА_4 . На спадкове майно претендують позивач, який є двоюрідним братом померлої, її двоюрідна сестра ОСОБА_6 1954 р.н., яка в свою чергу відмовилась від спадкового майна на користь ОСОБА_1 , та племінниця померлої ОСОБА_2 .
Оскільки місце проживання позивача було зареєстроване за іншою адресою, ніж місце проживання спадкодавця, то іншого порядку ніж судового, для встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, немає. Вказує, що в справі існує спір про право, тому справа повинна розглядатись в позовному провадженні, щодо встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , із спадкодавицею ОСОБА_4 більш ніж 7 років до її смерті, тобто на момент відкриття спадщини.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити його вимоги та встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
30.08.2023 року відповідач подала відзив на позовну заяву в якому просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1
07.09.2023 року позивач спрямовав до суду відповідь на відзив в якому вказує, що у відзиві позивачкою не надано повноцінних доказів, щодо предмету позову, тому вимоги позовної заяви підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, вказавши що з січня 2016 року по проханню ОСОБА_4 , став проживати в будинку за адресою АДРЕСА_1 . Протягом 7 років з січня 2016 р. по день смерті, з сестрою вели спільне господарство, мали єдиний бюджет, разом харчувались. ОСОБА_1 надавав сестрі фізичну, медичну та матеріальну допомогу, приймав участь в її суспільному житті. Коли ОСОБА_4 померла він здійснив її поховання. Підставою звернення до суду було бажання оформити спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_4 . Про наявність заповіту на користь відповідача йому відомо не було. Він, нещодавно, звернувся до суду із заявою про визнання згаданого заповіту недійсним,однак заява була йому повернута. Він має намір дооформити заяву та надіслати її до суду повторно. Вважає, що в разі визнання заповіту недійсним він матиме право на спадкове майно.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засідання зазначила, що ОСОБА_1 дійсно проживав із ОСОБА_4 в будинку за адресою АДРЕСА_1 з січня 2016 року. Він туди вселився коли у неї, відповідача, були складні життєві обставини і вона фізично не могла навідувати ОСОБА_4 так часто як робила це раніше. Стверджує, що позивач обмовляв її перед ОСОБА_4 , тому остання не виганяла його . Відповідач не заперечує, того, що ОСОБА_1 доглядав за ОСОБА_4 , однак вказує, що цей догляд був неналежним та неякісним. Також відповідач заперечила, щодо ведення спільного господарства та ведення спільного бюджету, зазначаючи, що ОСОБА_4 отримувала пенсію, допомогу по втраті годувальника та президентську стипендію, тому ОСОБА_1 із корисливих мотивів почав проживати разом із ОСОБА_4 бо його квартира перебувала під арештом, а в ОСОБА_4 був і будинок, і непогані доходи, враховуючи все викладене просила відмовити в задоволенні позову .
Представник відповідача ОСОБА_3 вказувала на те, що дана справа мала би розглядатися в порядку окремого провадження Першотравневим районним судом м. Чернівці , оскільки позивач проживає на території Першотравневого району міста. Зазначала, що провадження у даній справі судом відкрито помилково.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належала будинку по АДРЕСА_1 що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №335642373 від 14.06.2020 року (а.с. 157).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління юстиції 08 березня 2023 року, актовий запис № 543 (а.с. 17).
Із відомостей реєстру про реєстрацію місця проживання від 20.03.2023 року № 492258 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 7).
Із копії довіреності від 30 жовтня 2017 року виданого приватним нотаріусом Холоменюк О.І. встановлено що ОСОБА_7 уповноважила ОСОБА_1 на ведення всіх її справ та управління її господарством. (а.с.10-11)
Згідно заяви № 32 від 20 березня 2023 року ОСОБА_6 відмовилась від частки у спадщині на користь ОСОБА_1 (а.с.13)
З свідоцтва про поховання (а.с.18), договору- замовлення № 32 на організацію проведення поховання (а.с.13) копій квитанцій (а.с.20-22) судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснив організацію поховання ОСОБА_4 .
Згідно акту № 603 від 27.07.2023 року виданого КП «Містосервіс» встановлено що ОСОБА_1 проживав за адресою АДРЕСА_1 без реєстрації. (а.с.24)
Згідно копії заповіту від 12 травня 2008 року завіреного приватним нотаріусом Глуговським В.В. ОСОБА_7 заповіла ОСОБА_2 все своє майно (а.с.34)
Згідно копії спадкової справи судом встановлено, що приватним нотаріусом Холоменюк О.Г. заведена спадкова справа № 9/2023 щодо майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.114-143)
Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Метою звернення позивача до суду є встановлення факту постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку.
Слід зазначити, що в своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку , про те, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
З наведеного слід дійти висновку про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.
Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно роз'яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З положень ч. 2 ст. 1120 ЦК України вбачається, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.
Як вбачається з акту № 603 від 27.07.2023 року складеного КП «Містосервіс» ОСОБА_1 проживав за адресою АДРЕСА_1 , без реєстрації, ОСОБА_7 по день її смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.24)
Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Згідно з ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Згідно роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду з заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача щодо встановлення факту його постійного проживання з ОСОБА_4 з січня 2016 року, що в судовому засіданні стороною відповідача не заперечувалося. При цьому приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 разом проживали; харчувалися; мали спільний бюджет, спільні справа та обов"язки; брали участь у спільних витратах ; сплачували комунальні послуги, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року у справі № 430/1281/14-ц, приймаючи до уваги визначені у статті 2 ЦПК України повноваження суду та завдання цивільного судочинства, застосовуючи принцип jura novit curia («суд знає закони»), суд приходить до висновку, що відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 складали сім"ю.
Суд не приймає до уваги доводи сторони відповідача про непідсудність даної справи Шевченківському районному суду м. Чернівці, так як на території Шевченківського району м. Чернівці знаходиться нерухоме майно, яке належало спадкодавцю ОСОБА_4 та на яке претендує позивач. Також, догляд за ОСОБА_4 позивач здійснював за місцем знаходження цього нерухомого майна.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.Позивач в судовому засіданні обгрунтував необхідність звернення до суду з цим позовом в позовному, а не окремому проваженні, вказуючи про намір оспорювати в судовому порядку дійсність вчиненого ОСОБА_4 , на користь відповідача , заповіту.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову, оскільки встановлення цього факту породжує для позивача юридичні наслідки.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 258-259, 264, 265, 268, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, зокрема те, що ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року постійно проживав однією сім'єю з ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , по час смерті останньої.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 10.10.2023 року
Суддя Н.М.Танасійчук