29.09.2023
Справа №720/736/23
Провадження № 2/720/399/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2023 року м. Новоселиця
Новоселицький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Вівчар Г.А., за участю секретаря судового засідання Факащук А.П.,
сторін по справі: представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про визнання особи такою що втратило право користування житлом,
встановив:
Позивач звернулася з позовом до відповідача, про визнання його таким, що втратив право користування житловим будинком по АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що їй належить на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_1 . Відповідач за даним позовом зареєстрований в даному житловому будинку, однак з 2016 року не проживає.
Позивач вважає, що оскільки відповідач більше шести років не проживає в даному будинку, просить суд визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просить задовольнити.
Відповідач будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи по суті в судовому засіданні не з'явився і не повідомив суд про причину своєї неявки.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. По справі є в наявності достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
Суд оцінивши докази по справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показала, що вона є донькою сторін по справі, її мама та батько розірвали шлюб та батько пішов з дому, приблизно сім років батько проживає в Португалії, вони не спілкуються. Власником житлового будинку по АДРЕСА_1 є її мама.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суд показала, що вона живе по сусідству з ОСОБА_6 , її чоловік не проживає з нею більше п'яти років, оскільки він закордоном.
Матеріали справи судом встановлено, що житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом про реєстрації права власності на нерухоме майно № 276915799 від 28 вересня 2021 року.
З акту опитування сусідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 19 липня 2022 року № 1013 затвердженого старостою с. Тарасівці чернівецького району Чернівецької області Аркадія Безушка вбачається, що ОСОБА_3 в господарстві по АДРЕСА_1 зареєстрований, однак більше шести років не проживає.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Об'єктом власності особи може бути зокрема житло - жилий будинок, садиба, квартира (ст.ст. 379, 382 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права (ст. 391 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому положення ст. 391 ЦК України зазначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, якщо порушується його право на вільне користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно переважно або тимчасово.
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ст. ст. 6. 7 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення, або права користування житлом..). Громадяни України та інші особи, зобов'язані протягом 10 днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Згідно з ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд аналізуючи у сукупності зазначені докази та правові норми дійшов висновку, що відповідач за даним позовом підлягає виселенню, оскільки без поважних причин не проживає за вказаною адресою більше шести років.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Суд вважає, що понесені судові витрати позивачем по сплаті судового збору відповідно до квитанції № 15.03.2023 року в сумі 1073 грн. 60 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 4,7,12,13,80,82,245,246,258-273, 354 ЦПК України, і на підставі ст.ст. 383, 391, 405 ЦК України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 втративши правом користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 понесені судові витрати в сумі 1073 грн. 60 коп..
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Новоселицький районний суд Чернівецької області в 30-денний строк з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
ОСОБА_3 має право протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду подати заяву про перегляд заочного рішення суду.
Суддя: Вівчар Г.А.