Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/5287/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.10.2023 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючий-суддя Левко Т.Ю.,
секретар судового засідання-Роман К.С.,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовною заявою до Виноградівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.
Вимоги позову мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер батько позивачки- ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки- ОСОБА_3 . Після смерті матері позивачки ОСОБА_3 , відкрилась спадщина на спадкове майно, в тому числі на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , яка на випадок своєї смерті, заповідального розпорядження не залишила.
Спадщину після смерті матері позивачкою в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України прийнято.
Позивачка ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем до спадкового майна, поскільки була єдиною донькою своїх батьків. Інших спадкодавців, та спадкоємців передбачених ст.1241 ЦК України немає.
У зв'язку з необхідністю отримання Свідоцтва про право на спадщину, позивачка ОСОБА_1 , звернулася до приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Богаш Н.Я., для подачі документів на оформлення спадщини. Однак нотаріусом, було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом по тій причині, що не було представлено правовстановлюючого документу на згаданий спадковий будинок, нотаріусом було роз'яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівського районного суду.
Позивач ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомленою своєчасно у судове засідання не з'явилася, однак подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, та про те, що заявлені позовні вимоги підтримує повністю та просить суд такі задоволити.
Відповідач-представник Виноградівської міської ради Берегівського району, про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомленим своєчасно у судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечив проти задоволення заявленого позову.
Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши її дійсні обставини, оцінивши докази в їх сукупності, оглянувши заяви сторін, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У судовому засіданні належними та допустимими доказами встановлено наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер батько позивачки- ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки- ОСОБА_3 . Після смерті матері позивачки ОСОБА_3 , відкрилась спадщина на спадкове майно, в тому числі на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , яка на випадок своєї смерті, заповідального розпорядження не залишила.
Спадщину після смерті матері позивачкою в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України прийнято, поскільки на день смерті матері, позивачка постійно з нею проживала у спадковому будинку, що підтверджується також довідкою Виноградівської міської ради за №20.4-07/334 від 18.07.2023 року.
Позивачка ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем до спадкового майна, поскільки була єдиною донькою своїх батьків. Інших спадкодавців, та спадкоємців передбачених ст.1241 ЦК України немає.
Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до довідки Виноградівської міської ради за №20.4-07/332 від 18.07.2023 року, згідно запису по господарської книги, будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , рахується за померлою- ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Верховний суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Отже, в зв'язку з необхідністю отримання Свідоцтва про право на спадщину, позивачка ОСОБА_1 , звернулася до приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Богаш Н.Я., для подачі документів на оформлення спадщини.
Нотаріусом заведено відповідно спадкову справу, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі. Однак нотаріусом, було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом по тій причині, що не було представлено правовстановлюючого документу на згаданий спадковий будинок, у зв'язку з чим позивачка не змогла представити нотаріусу Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як того вимагає Положення про порядок вчинення нотаріальних дій.
Так, дійсно у відповідності до п. п. 4.15, 4.18 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22 лютого 2012 року за № 295/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, Витяг з Реєстру прав власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Тому, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів, нотаріусом було роз'яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівського районного суду.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
В п.3.1 узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року роз'яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 - що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст.10-13 глави ІІІ Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31. 01.1966 року, затвердженої заступником міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, погодженої заступником голови Верховного суду Української РСР 15.01.1966 року (втратила чинність 19.01.1996 року), при відсутності правовстановлюючих документів право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради та висновком інвентар бюро.
Як випливає з цього нормативного акту, запис у погосподарській книзі є акт органу влади, що підтверджує право приватної власності.
Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року").
Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").
Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З урахуванням всього вищевикладеного, суд прийшов до переконання, що існують обставини, які є підставою для задоволення заявленого позову.
Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 43, 49, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканкою АДРЕСА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), право власності в цілому на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , (загальною корисною площею 72,1 кв.метрів в тому числі 38,0 кв.метрів житлової площі).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийТ. Ю. Левко