Справа № 143/826/23
РІШЕННЯ
Іменем України
10 жовтня 2023 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого - судді Сича С.М.,
з участю секретаря Левченко М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Погребищенського районного суду Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,-
Встановив:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Позов мотивовано тим, що 08.07.2023 року поліцейським РПП Сектору поліцейської діяльності № 2 відділення поліції № 4 Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області Шуваріним Р.О. винесено постанову серії БАД № 279001 по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, якою накладено штраф в розмірі 510 грн. 00 коп.
У вказаній постанові зазначено, що 08.07.2023 року о 21 год. 10 хв. в с. Спичинці по вул. Центральній водій керував транспортним засобом - автомобілем марки «Dacia Logan», при цьому не був пристебнутий ременем безпеки.
Позивач вважає вказану постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки Правил дорожнього руху не порушував.
Вважає, що дії інспектора щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУаАП, є протиправними.
Із вказаною постановою позивач не погоджується, оскільки даного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, він не здійснював. При цьому дане правопорушення було надумане поліцейським РПП СПД № 2 ВП № 4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області Шуваріним Р.О. для узаконення підстав зупинки його транспортного засобу з метою подальшого складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На місці зупинки транспортного засобу будь-яких претензій, що він керував ТЗ і при цьому не був пристебнутий ременем безпеки, поліцейським не пред'являлося. У його присутності постанова серії БАД № 279001 про притягнення його до адміністративної діяльності за ч. 5 ст. 121 КУпАП поліцейським не виносилася.
Про існування вказаної постанови він дізнався лише 16.08.2023 року, отримавши її поштою простим листом.
Також зазначив, що лише сама по собі вказана постанова серії БАД № 279001 від 08.07.2023 року не може свідчити про його винуватість, так як поліцейським жодних доказів, передбачених ч. 1 ст. 251 КУпАП, до постанови не додано.
Посилаючись на наведені обставини та положення ст.ст. 245, 247, 251, 255, 256, 258, 276, 280 КУпАП, ст.ст. 6, 17, 18, 19, 70, 71, 104, 158-163, 167 КАС України, просить:
-поновити йому строк на оскарження постанови серії БАД № 279001 від 08.07.2023 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп.;
-скасувати постанову серії БАД № 279001 від 08.07.2023 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 510 грн. 00 коп.;
-відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою судді 29.08.2023 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 12-14).
04.09.2023 року каналами електронної пошти до суду від представника відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Вікторії Ільяшової надійшла заява про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 19-22).
06.09.2023 року ухвалою суду задоволено заву представника відповідача ГУНП у Вінницькій області Вікторії Ільяшової про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву та продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву до 10.10.2023 року, але не пізніше десяти днів дня отримання копії ухвали (а.с. 24, 25).
07.09.2023 року на адресу суду каналами електронної пошти від представника відповідача Ільяшової В.В. надійшла заява про залишення позову без розгляду, в якій просить позов ОСОБА_1 до ГУНП у Вінницькій області про скасування постанови серії Бад № 279001 від 08.07.2023 року про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, залишити без розгляду (а.с. 29-35).
08.09.2023 року на адресу суду каналами електронної пошти від представника відповідача ГУНП у Вінницькій області Ільяшової В.В надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування заперечення проти позову посилається на те, що стягнення, передбачене ч. 5 ст.121 КУпАП, накладено поліцейським у межах наданих йому повноважень і під час виконання службових обов'язків, та були здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства України, зафіксовані у постанові про накладення адміністративного стягнення.
Зауважує, що доказом того, що позивач скоїв адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких посадова особа, особисто спостерігаючи порушення ПДР, встановлює наявність адміністративного правопорушення.
ГУНП зазначає, що обставини вчинення правопорушення стверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко вбачається час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності.
При цьому представник відповідача посилається на пункт 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, за змістом якого поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а згідно з пунктом 1 розділу IV цієї Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (а.с. 36-47).
Позивач в судове засідання не з'явився, проте 10.10.2023 року через канцелярію суду подав заяву, в якій він просить судовий розгляд провести без участі позивача, позовні вимоги підтримує, та просить їх задовольнити (а.с. 48).
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив (а.с. 27, 28).
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.
Матеріали позовної заяви містять заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що оскаржувану постанову він отримав лише 16.08.2023 року листом без повідомлення про вручення та направив адміністративний позов до суду 25.08.2023 року, а тому вважає, що строк на оскарження постанови пропущений з поважних причин.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до реалізації своїх прав та виконання обов'язків.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Згідно із ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Отже, законом встановлено десятиденний строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення з дня ухвалення відповідного рішення та протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови) щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі.
Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, тобто рішення (постанова) по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, то застосуванню підлягає десятиденний строк звернення до суду з позовом з дня вручення відповідного рішення (постанови).
Згідно із абзацом 3 п. 5 Розділу ІV Інструкції
з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
За п.6 Розділу ІV цієї Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або після повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що від отримання копії постанови ОСОБА_1 відмовився, а тому 03.08.2023 року копію постанови надіслано йому рекомендованим листом за вих. № 1908/229/02-2023.
Як слідує з матеріалів справи, оскаржувану постанову винесено 08.07.2023 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 від отримання копії постанови відмовився та копію постанови надіслано рекомендованим листом 03.08.2023 року за вих. № 1908/229/02-2023 (а.с. 5).
Проте, згідно поштового конверту, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що позивачеві направлено оскаржувану постанову листом без повідомлення про вручення 04.08.2023 року (а.с. 9), якого, як стверджує останній, він отримав лише 16.08.2023 року (а.с. 7).
Вказаний факт відповідачем у відзиві та заяві про залишення позову без розгляду не спростовано та не надано доказів про направлення позивачу ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та отримання її позивачем раніше, аніж 16.08.2023 року (а.с. 29-47).
Позов ОСОБА_1 направлено до суду 25.08.2023 року, тобто в межах встановленого чинним законодавством строку для оскарження даного виду рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Отже, підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду із цим позовом суд не вбачає.
Водночас, суд вважає неспроможними викладені у заяві про залишення позову без розгляду доводи представника відповідача стосовно того, що строк звернення із цим позовом до суду регламентується нормою ст.289 КУпАП, позаяк він не заснований на положеннях чинного законодавства та суперечить наведеним вище висновкам суду.
Також судом встановлено, що 08.07.2023 року поліцейським з РПП СПД № 2 ВП № 4 Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області Шуваріним Русланом Олександровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАД № 279001, якою притягнуто позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп.
Згідно із цією постановою 08.07.2023 року о 21 год. 10 хв. в с. Спичинці по вул. Центральній водій керував транспортним засобом - автомобілем марки «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не був пристебнутий ременем безпеки. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП (а.с. 5).
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд виходить із того, що за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно із п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно ч. 5 ст. 121 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно із п.1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена також ч. 2 ст. 33 КУпАП, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (ст. 248).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 р. (зі змінами та доповненнями) (далі - Інструкція) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема, і передбачених частинами першою, другою, третьою, п'ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та наявним у ній доказам, суд вважає, що оскаржувана постанова не містить посилань на докази вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, а також доказів на спростування обставин, зазначених позивачем в обґрунтування адміністративного позову.
Суд наголошує, що суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, є водій, який керує транспортним засобом на відповідній правовій підставі.
Суд зазначає, що обов'язковою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення, а факт вчинення особою правопорушення, в свою чергу, має бути підтверджений належними та допустимими доказами.
Суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що до оскаржуваної постанови не додано жодного доказу, що підтверджують обставини зазначені в постанові серії БАД № 279001 від 08.07.2023 року, а саме те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки «Dacia Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не був пристебнутий ременем безпеки.
Інших будь-яких доказів, які б спростовували пояснення позивача, в тому числі відеозйомку з місця вчинення правопорушення, на якій було б зафіксовано вказане правопорушення, відповідачем на адресу суду не скеровано.
В матеріалах справи, як доказ, наявна лише постанова, яка вочевидь, за відсутності інших належних та допустимих доказів, не є достатньою для висновку про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
За змістом п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За такого правового регулювання та обставин справи суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 14.05.2020 року у справі №240/12/17.
Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, за наслідками розгляду справи необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 20, 77, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -
Ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 279001 від 08.07.2023 року, винесену поліцейським з РПП СПД № 2 ВП № 4 Вінницького районного управління ГУНП у Вінницькій області Шуваріним Русланом Олександровичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст.121 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 грн. 00 коп.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, ЄДРПОУ 40108672, місце знаходження: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, Вінницька область, 21050.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя