Справа № 569/17193/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2023 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі
головуючий суддя Кучина Н.Г.,
секретар судового засідання Добровчан К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , діючи через свого представника Ляшко Д.В., звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серія ЕАТ № 7523413 від 14.08.2023 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, винесену старшим сержантом Управління патрульної поліції в Рівненській області Бойко О.О. щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. та закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
В обґрунтування позову зазначає, що 14.08.2023 року близько 08:38 позивач рухався по автодорозі по вул. В.Чорновола місті Рівне. Наближаючись до Х-подібного перехрестя вулиць С.Бачинського та ву Є. Архипенка (поряд з буд. 91Д по вул. Чорновола у місті Рівне) та опинився спричиненому ремонтними роботами по вул. Чорновола заторі, який утворився по напрямку руху автомобілів з вул. С.Бачинського та вул. Є.Архипенка. Оскільки на відповідному перехресті позивач мав намір рухатися не за напрямком затору, а й надалі по вул. С.Бачинського, завчасно увімкнувши показник повороту він почав об'їзд автомобілів, що тривалий час стояли без руху в заторі. В цей момент автомобіль, що стояв обабіч в порушення п.16.4 ПДР різко виїхав на перехрестя та зупинився на ньому, чим перекрив рух позивачеві та іншим учасникам дорожнього руху.
Через певний час зазначений водій звільнив проїзд та з'їхав з перехрестя, тож позивач продовжив рух у своєму напрямку однак невдовзі був зупинений працівниками патрульної поліції. Під час спілкування з патрульними позивач описав їм ситуацію. Пояснив, що мусив виїхати на смугу зустрічного руху для обїзду нерухомої перешкоди, що не суперечить вимогам ПДР. Згідно з пп. 1.39.1, 1.39.2 розділу 34 ПДР України лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється.
Під час розгляду справи працівником патрульної поліції не було названо жодних доказів, які могли б підтвердити його висновки, не надано відеозапису події.
Враховуючи викладене, вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою суду від 12.09.2023 р. позовну заяву було залишено без руху з наданням десятиденного терміну для усунення недоліків з дня отримання копії ухвали позивачем.
13.09.2023 р. позивачем було подано заяву з виправленими недоліками.
Ухвалою суду від 14.09.2023 року відкрито провадження по даній справі та поновлено позивачу строк на звернення до суду з позовом.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позов від 28.09.2023 року. Проти задоволення позову заперечує з наступних підстав. Представник відповідача зазначає, що позивачем жодним чином не доведено твердження зазначені у позовній заяві.
Поліцейські проводили відеофіксацію на портативний відеореєстратор встановлений в службовому транспортному засобі. Зокрема, з відеозапису IMG_4675 зрозуміло, що автомобіль CITROEN JUMPY номерний знак НОМЕР_1 проїжджає перехрестя з порушенням ПДР України. На відеозаписі IMG_4675 відображено рух службового автомобіля за автомобілем позивача до повної зупинки останнього.
10.10.2023 р. представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог відповідач вказує про те, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, (порушення правил обгону, заборону обгону на перехресті) підтверджується відеозаписом події здійсненим на портативний технічний пристрій працівників поліці. На підтвердження цих доводів, одночасно з поданням відзиву відповідачем надано суду копію відеофайлу IMG_1675.MOV.
На переконання позивача вказаний відеофайл не може вважатися допустимим доказом у справі, з огляду на наступне:
Такий відеозапис не надає можливості ідентифікувати транспортний засіб як і особу водія транспортного засобу, а отже не може бути доказом причетності позивача до вчинення правопорушення. З вказаного файлу не можливо встановити, що відображений на ньому автомобіль є автомобілем позивача. На записі відсутнє зображення номерного знаку транспортного засобу, причетного до пригоди. Відеозапис не містить також і відображення особи водія вказаного автомобіля.
Крім того, відповідачем надано запис очевидно з автомобільного відео реєстратора.
Водночас до матеріалів справи не долучено жодного доказу того, що такий пристрій використовується саме в автомобілі патрульної поліції, є сертифікованим, тощо - а отже, можна стверджувати, що цей запис не має статусу належного доказу.
Таким чином, не можливо встановити що долучений відповідачем до свого відзиву відеозапис взагалі має будь який стосунок до справи та досліджуваної події правопорушення.
Слід звернути увагу суду також на те, що будучи незгідним з оскаржуваною постановою, одразу після її отримання позивач звернувся до відповідача з проханням надати докази, що підтверджують факт його причетності до вчинення правопорушення.
29.09.2023 відповідачем надано офіційну відповідь на звернення позивача, у якій вказано, що відеозапис відповідної події вчинення адміністративного правопорушення відсутній, не зберігся.
Враховуючи викладене, в поєднанні з неможливістю візуальної ідентифікації особи порушника, номерних знаків причетного до події транспортного засобу вважає, що наданий відповідачем разом з відзивом файл відеозапису не може бути допустимим доказом у справі.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового засідання був повідомлений належним чином. Проте, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового засідання був повідомлений належним чином.
Оскільки ч.1 ст.286 КАС України встановлено стислі строки розгляду адміністративної справи з приводу рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а згідно ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи, судом визнано за можливе провести розгляд справи за відсутності позивача та відповідача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.
У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, приходить до таких висновків.
Постановою про адміністративне правопорушення серії ЕАТ № 7523413 від 14.08.2023 року, встановлено, що водій ОСОБА_1 14.08.2023 року о 08 год. 38 хв., рухаючись в м. Рівне по вул. В"ячеслава Чорновола, 91 д, керуючи транспортним засобом CITROEN JUMPY номерний знак НОМЕР_2 здійснив обгін на перехресті, чим порушив п.14.6.а ПДР України
, адміністративна відповідальність за дане порушення передбачена частиною 2 статті 122 КУпАП, внаслідок чого поліцейським на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 510 грн.
Пунктом 14.6 а ПДР України передбачено, що обгін заборонено, зокрема: а) на перехресті.
Частиною 2 статті 122 КУпАП встановлено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306(надалі - Правила дорожнього руху), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, в свою чергу, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (стаття 251 КУпАП).
Оскаржувана постанова містить посилання дописане ручкою на наявність відеозапису на технічний прилад.
На вказаному відеозаписі автомобіль CITROEN JUMPY номерний знак НОМЕР_1 проїжджає перехрестя з порушенням ПДР України.
Однак, відповідач у відзиві зазначає, що вказана подія була зафіксована на портативний відеореєстратор встановлений в службовому транспортному засобі.
Водночас до матеріалів справи не долучено жодного доказу того, що такий пристрій використовується саме в автомобілі патрульної поліції і є сертифікованим.
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи відповідь Управління патрульної поліції в Рівненській області від 23.09.2023 року на звернення позивача, з якої вбачається, що відеозапис відповідної події вчинення адміністративного правопорушення відсутній, тому, що зазначений період зберігання відео минув, у зв'язку з цим надання відео є неможливим.
Тобто вказаний відеозапис не може бути визнаний судом як допустимий та належний доказ, вчиненого правопорушення позивачем.
Крім того, з долученого відповідачем відеозапису вбачається порушення порядку розгляду справи поліцейським, з огляду на таке.
Відповідно до статті 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Судом встановлено, що після зупинення т/з позивача поліцейським, не було виконано вимоги статті 279 КУпАП та не було проведено розгляду справи про адміністративне правопорушення з оголошенням, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, без роз'яснення позивачу його прав та обов'язків відповідно до статті 268 КУпАП: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Поліцейським не було заслухано пояснення, досліджено докази, не вирішено клопотання. Зазначене вказує на те, що розгляд фактично проведено не було.
Надаючи відповідну оцінку порушенню порядку розгляду справи поліцейським суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, що викладені в постанові від 18 лютого 2020 року по справі № 524/9827/16-а.
Отже, суд дійшов висновку, що поліцейським було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є безумовною підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, позовні вимоги в частині скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності суд визнає обґрунтованими, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо наявності підстав для закриття провадження про адміністративне правопорушення стосовно позивача, суд виходить із того, що саме по собі порушення процедурних вимог щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення не є підтвердженням відсутності порушень Правил дорожнього руху з боку позивача.
Суд адміністративної юрисдикції, враховуючи завдання адміністративного судочинства, що визначені ст. 2 КАС України, перевіряє дії суб'єкта владних повноважень, зокрема щодо того, чи прийняті (вчинені) вони суб'єктом владних повноважень обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Невиконання суб'єктом владних повноважень вимог статті 279 КУпАП є не тільки підставою визнання його дій (рішень) протиправними, скасування прийнятого рішення, але і є, в даному випадку, перешкодою для прийняття судом рішення по суті, оскільки суд не вправі підміняти орган (посадову особу) суб'єкта владних повноважень, що наділений правом приймати рішення у справі про адміністративне правопорушення.
Оскільки строк притягнення до адміністративної відповідальності не закінчився, суб'єкт владних повноважень не позбавлений можливості з дотриманням вимог закону розглянути справу про адміністративне правопорушення відносно позивача та прийняти законне і обґрунтоване рішення, суд, відповідно до п. 2 ч. 3 ст.286 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Таким чином, позовні вимоги в частині закриття провадження у справі задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72, 77, 132, 139, 241-244, 246, 257, 262, 286 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови задовольнити частково.
Постанову старшого сержанта Управління патрульної поліції в Рівненській області Бойко О.О. серії ЕАТ № 7523413 від 14.08.2023 р. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в неавтоматичному режимі про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. скасувати та справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП направити справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд Управлінню патрульної поліції в Рівненській області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста 3, ЄДРПОУ 40108646.
Повний текст рішення складено 13.10.2023 р.
Суддя Н.Г. Кучина