Справа № 569/4740/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2023 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Наумов С.В., з участю представника Рівненської митниці Ярмолюка І.М., захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевчука В.С., розглянувши матеріали про порушення митних правил, які надійшли з Рівненської митниці ДМС України відносно громадянина України ОСОБА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , - за ч. 1 ст. 483 МК України,
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про порушення митних правил, стверджується, що 04.11.2021 в зоні діяльності Львівської митниці громадянин України ОСОБА_2 (паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 ) ввіз на митну територію України товар «вантажний транспортний засіб марки «Fiat Talento», ідентифікаційний номер № НОМЕР_3 .
Переміщення автомобіля через митний кордон України проведено на підставі митної декларації типу ІМ40ЕЕ №UA204000/2021/920315 від 03.11.2021.
09.11.2021 декларантом TOB «МІ-7» ОСОБА_3 в Рівненську митницю подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ №204020/2021/284398 для здійснення митного оформлення товару «вантажний транспортний засіб марки «Fiat Talento», ідентифікаційний номер № НОМЕР_3 з пакетом товаросупровідних документів: свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 04.05.2021 року, рахунком-фактурою №211103.12344- АСЕ LIM від 03.11.2021, зовнішньоекономічним контрактом №10/21 від 10.09.2021 тощо.
Як стверджується в протоколі про порушення митних правил, за результатом аналізу товаросупровідних документів встановлено, що відправником та продавцем товару заявлено компанію «Acerius Investments Limited» (Cyprus, Nicosia 1074, Chyptron 1), отримувачем - TOB «Глобалмаркет» (Волинська область, м. Луцьк, вул. Шопена, буд. 22а).
Відповідно до комерційного рахунку №211103.12344-ACE LIM від 03.11.2021 року, вартість товару «вантажний транспортний засіб марки «Fiat Talento». ідентифікаційний номер № НОМЕР_3 » становить 1500 євро (або еквівалент 45 303,90 гун. на дату здійснення митного оформлення товару). Митне оформлення транспортного засобу здійснене Рівненською митницею за резервним методом на рівні 114 769,88 грн. (або еквівалент 3500 Євро).
12.10.2022 на адресу Рівненської митниці надійшов лист департаменту міжнародної взаємодії Державної митної служби України від 12.10.2022 №26/26-04/7.13/1600. яким направлено відповідь митних органів Королівства Нідерланди та Республіки Польща на запит про надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи при переміщенні через митний кордон України товару «вантажний транспортний засіб марки «Fiat Talento», ідентифікаційний номер № НОМЕР_3 на адресу ТОВ «Глобалмаркет». За результатом опрацювання вказаних матеріалів встановлено наступне.
Митними органами Республіки Польща повідомлено про те, що вищевказаний транспортний засіб здійснював перетин кордону згідно митного оформлення за митною декларацією №MRN №21NLKVHVL4ACV9WD54. За результатами аналізу витягу з вказаного експортного документу встановлено розбіжності в частині даних про відправника та отримувача товару. Водночас, митними органами Польщі не надано відомостей щодо вартості автомобіля марки «Fiat Talento», ідентифікаційний номер № НОМЕР_3 .
Митними органами Королівства Нідерландів проведено перевірку компанії «Car Center Andriessen B.V.» та надано копії документів, на підставі яких товар «вантажний транспортний засіб марки «Fiat Talento», ідентифікаційний номер № НОМЕР_3 » було експортовано за межі Європейського Союзу. Автомобіль Fiat Talento, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 був офіційно зареєстрований в Нідерландах на ім'я компанії «Car Center Andriessen B.V.», яка була його законним власником. Відповідно до наданого рахунку вартість транспортного засобу становила 9500 Євро (або еквівалент 286 924,70 грн.).
Таким чином, за результатом порівняння документів, поданих до митного контролю та оформлення в України та документів, отриманих від митних органів Королівства Нідерландів встановлено розбіжності в частині даних про відправника та отримувача товару, умов поставки, реквізитів комерційного рахунку та дійсної вартості (в Україні заявлено 1500 Євро, згідно наданих митними органами Королівства Нідерландів документів - 9500 Євро), що на переконання митного органу свідчать про вчинення ОСОБА_1 порушень митних правил під час ввезення на митну територію України товару.
Представник митниці в судовому засіданні протокол про порушення митних правил підтримав і просив застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобіві з спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Шевчук В.С. в судовому засіданні заперечив вину ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення з підстав викладених в письмових поясненнях.
Додатково пояснив суду, що ОСОБА_1 не має жодного відношення до вчинення названого правопорушенні, також не має і жодного відношення до митного оформлення, складання митної декларації. ОСОБА_1 не є покупцем названого транспортного засобу, не є також і власником такого транспортного засобу, жодних документів для митного оформлення такого авто ОСОБА_1 до митного органу не подавав, доручень з приводу виконання таких дій відповідним митним брокерам також не надавав. Також вказав, що згідно договору про надання послуг по перегону транспортного засобу від 30.10.2021 р. укладеного ОСОБА_1 із ТОВ «Глобалмаркет» взяв на себе зобов'язання здійснити перегон вантажного транспортного засобу марки «Fiat Taleno», номер кузову НОМЕР_3 із Королівства Нідерландів (AB Terborg) до України (м. Рівне) за винагороду. Свої зобов'язання за таким договором перед ТОВ «Глобалмаркет», ОСОБА_1 було виконано належним чином та забезпечено доставку транспортного засобу до вищевказаного замовника. У м. Рівному поруч із митним майданчиком по вул. Млинівська, такий транспортний засіб було передано для представників ТОВ «Глобалмаркет» разом із усіма товаросупровідними документами, де й отримано відповідний розрахунок за надані послуги. Про подальшу долю такого транспортного засобу, як щодо про процесу його митного оформлення, ОСОБА_1 нічого не відомо.
Заслухавши пояснення представника митниці, захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, митне оформлення транспортного засобу за митною декларацією проведено декларантом ТОВ «МІ-7» ОСОБА_4 по митній декларації від 09.11.2021 типу ІМ40ДЕ №204020/2021/284398. Згідно граф 8 та 9 поданої декларації, одержувачем та особою, що відповідальна за фінансове врегулювання є ТОВ «Глобалмаркет», а згідно графи 11 ТОВ «МІ-7» є декларантом.
Згідно відомостей митної декларації наданих митним органом (ст. 44 справи) ЕЕ№201000000/2021/920315 від 03.11.2021, яка подавалася до митного органу під час перетину митної території України,також вбачається, що одержувачем товару є ТОВ «Глобалмаркет», декларантом є ТОВ «МІ-7», особою відповідальною за фінансове врегулювання є ТОВ «Глобалмаркет», а ОСОБА_1 , згідно відомостей вищевказаної декларації є лише перевізником товару - вантажного транспортного засобу.
Вказані відомості кореспондують відомостям, які у договорі про надання послуг по перегону транспортного засобу від 30.10.2021 укладеного ОСОБА_1 із ТОВ «Глобалмаркет», згідно якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання здійснити перегон вантажного транспортного засобу марки «Fiat Taleno», номер кузову НОМЕР_3 із Королівства Нідерландів (AB Terborg) до України (м. Рівне) за винагороду.
Тобто з наданих документів чітко прослідковується, що ОСОБА_1 виступав у спірних правовідносинах лише перевізником.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням (ст. 486 МК України).
Згідно з ст. 487 МК України встановлено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку, зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
Митним кодексом України також встановлено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.489 МК України).
Підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій (ст.491 МК України).
Таким чином, нормами законодавства встановлено обов'язок уповноваженого органу (посадової особи) в кожному конкретному випадку з'ясувати питання про те: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, такий орган (посадова особа) повинні з'ясувати наявність чи відсутність підстав для порушення справи про порушення митних правил, які визначені статтею 491 МК України, та наявність чи відсутність доказів у справі про порушення митних правил.
Так, згідно з ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації чи документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Відповідно до пункту 3.2. Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651, відомості, заявлені у митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Підпунктом г, п. 1, ч. 1 ст. 335 Митного кодексу України визначено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: комерційні документи на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів.
Статтею 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Згідно з ст. 264 МК України митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом із митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, установлених цим Кодексом, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою ст.335 МК України, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їхні копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.
Частиною 8 статті 264 Митного кодексу України встановлено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України.
Згідно до ч. 1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення.
Так, положеннями ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: 1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; 3) відомості про найменування країн відправлення та призначення; 4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери; 5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; 6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати); 7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови; 8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України; 9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу; 10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).
Відповідно до ч. 3 ст. 335 Митного кодексу України разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості.
Згідно п. 11 ч. 3 ст. 335 МК України у разі необхідності, у встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 255 МК України, митне оформлення вважається закінченим після виконання всіх митних формальностей, визначених Митним кодексом до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень.
Таким чином, у випадку виконання особою дій, визначених законодавством України, та надання митним органом дозволу на користування та/або вивозу товару митне оформлення вважається завершеним.
Згідно зі статтею 417 МК України взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором.
Відповідно до ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Положення ч. 1 п. 1 ст. 265 МК України визначають, що декларантами мають право виступати при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір, а згідно із ч. 3 ст. 265 МК України підприємства можуть бути декларантами, за умови перебування їх на обліку в митних органах України.
Згідно пункту 8 статті 4 МК України декларант це особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.
Відповідно до ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
За змістом статті 10 Кодексу про адміністративне правопорушення України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Оскільки обов'язок по сплаті митних платежів лежав на ТОВ «Глобалмаркет» як на особі відповідальній за фінансове врегулювання, то умисел на ухилення від сплати митних платежів може виникнути тільки у нього.
У відповідністю із положеннями статті 459 Митного кодексу України, суб'єктами відповідальності при вчиненні порушення митних правил підприємствами є посадові особи цих підприємств.
Таким чином, у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 не будучи суб'єктом подання декларації та супровідних документів митному органу та не будучи замовником брокерських послуг ТОВ «МІ-7» ОСОБА_4 , то відповідно він не міг мати прямий умисел на вчинення будь-якого порушення митних правил, оскільки не був особою, відповідальною за дотримання правил митного режиму.
Разом із тим, якщо і брати до уваги твердження митного органу, про те що ОСОБА_1 виступав за даних обставин справи перевізником спірного авто, то слід звернути увагу на положення ст. 460 МК України, що випадків притягнення перевізника до відповідальності за ст. 483 МК України.
Так, згідно ч. 2 ст. 460 МК України Перевізники несуть відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення цих товарів документів, що містять неправдиві відомості (стаття 483 цього Кодексу), виключно у разі якщо ці відомості стосуються кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, а перевізниками не вжито заходів до перевірки правдивості зазначених відомостей.
В той же, час виявлена митним органом інформація не стосуються достовірності кількості вантажних місць, їх маркування та номерів товару (авто) що переміщувався, а стосуються лише достовірності зовнішньо-економічного контракту та заявленої в ньому митної вартості товару.
Відтак, за таких умов, ОСОБА_1 також не може нести відповідальність за ст. 483 МК України.
Окрім того, аналізуючи надані митним органом до суду матеріали, суд констатує, що митним органом, як суб'єктом владних повноважень не перевірено обставини щодо завершення експорту транспортного засобу з території Європейського союзу, та не направлено запиту до компанії ACERIUS INVESTMENTS LIMITED, яка фігурує відправником товару згідно з документами, поданими до митного оформлення.
Також, митним органом не з'ясовано за якою ціною згідно експортної декларації такий автомобіль було вивезено із території Європейського союзу. А тому отримані від митних органів Королівства Нідерландів документи не є беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил. Будь-яких доказів щодо фальсифікації поданих до митного оформлення в Україні документів саме ОСОБА_1 , їх недійсності чи недостовірності митний орган не надав.
Також, суд звертає увагу, що митний орган у разі сумніву щодо ціни товару має повноваження запитувати додаткові документи або коригувати митну вартість. Як вбачається із матеріалів, під час митного оформлення, митний орган таким правом скористався, оскільки митним органом приймалося рішення про коригування митної вартості, у зв'язку із ненадання декларантом відповідних пояснень на запит митного органу. У зв'язку із чим, митним органом було самостійно визначено нову митну вартість автомобіля та визначено розмір митних платежів, що підлягали сплаті, а саме заявлена у декларації митна вартість товару в розмір 1500 Євро, митним органом самостійно скорегована до 3500 Євро. Вказане свідчить, що надані декларантом до митного оформлення документи митним органом взято до уваги не було, а розрахунки митних платежів митним органом проведено самостійно.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо підроблення рахунків чи інформація, що документи містить внесені неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ним посвідчуються, а також те що ОСОБА_1 здійснюючи ввезення відповідного товару володів інформацією про їх підробку чи спотворення.
Матеріали справи про порушення митних правил направленні на розгляд суду без проведення документальної перевірки стосовно митного оформлення ввезеного на адресу ТОВ «Глобалмаркет» товару, що не відповідає визначеним у ч. 1 ст. 486 МК України завданню провадження у справах про порушення митних правил та фактично кореспондується із положеннями ч. 3 ст.62 Конституції України, яка визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За результатами аналізу вищевикладених обставин та норм законодавства суд констатує, що ОСОБА_1 не будучи декларантом, одержувачем вантажу, не подаваючи документів до митного оформлення, не будучи особою відповідальною за фінансове врегулювання, та не будучи власником товару - автомобілю, тобто, кінцевим вигодо набувачем, не може нести відповідальність.
За таких обставин суд приходить до висновку, що митний орган не забезпечив належного з'ясування всіх обставин справи та зробив не вірні висновки щодо обставин справи та суб'єкта відповідальності за даним правопорушенням. Адже, митним органом не вірно визначену особу, яка підлягає притягненню до відповідальності у даній справі, оскільки з огляду на положення ст. 459 МК України за наявних обставин справи, єдиною особою відповідальною за подання до митного оформлення під час переміщення через митний кордон недостовірних документів є керівник ТОВ «Глобалмаркет» ОСОБА_5 .
Відповідно до статті 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд, який здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному дослідженні всіх обставин справ в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Рішення суду не може ґрунтуватися на припущення чи домислах. Кожна сторона має довести свої вимоги та заперечення належними доказами.
Відповідно до вимог ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/ 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Відповідна позиція Конституційного Суду України узгоджується з правовим позиціям Європейського Суду з прав людини, практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ». Зокрема, у рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Алене де Рібемон проти Франції», Європейський Суд зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, які б підтверджували скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.483 МК України.
Окрім того, згідно зі ст. 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідь Митної служби Республіки Польща №0201-IGM.541.262.2022.4RLM від 31.05.2022, надійшла до Державної митної служби України 30.06.2023 вх. №12479/11. З наведеної відповіді, як вказує митний орган було виявлено інформацію про наявність розбіжності в митних документах, що подані до митного оформлення На переконання митного органу, вказані дані свідчать порушення митних правил ввезення вантажів на митну територію України. Тобто з наведеного слідує, що 30.06.2022 Державна митна служби України дізналася про виявлення порушення. Як слідує із витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, Рівненська митниця ДМС України (код за ЄДРПОУ 43958370) є відокремленим структурним підрозділом (філією) Державної митної служби України. Тобто, якщо 30.06.2022 Державна митна служби України дізналася про виявлення порушення, то слід вважати, що вся юридична особа володіє такою інформацією, незважаючи на певну віддаленість її окремих структурних підрозділів. Таким чином, суд дійшов висновку, що моментом виявлення даного порушення саме 30.06.2022.
Як вбачається із відомостей з автоматизованої системи розподілу суду, вказана справа про порушення митних правил надійшла до суду 17.03.2023, тобто з порушенням шестимісячного строку із дня виявлення порушення.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Окрім того, приймаючи рішення у даній справі, судом взято до уваги Рішення Конституційного Суду України від 05.07.2023 у справі №3-46/2022 (95/22, 170/22, 233/22), згідно якого визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України, яким передбачено розмір відповідальності (санкцію) за вчинення порушення, передбаченого ст. 483 МК України.
А саме, постановляючи таке рішення Конституційний Суд України вказав що для досягнення легітимної мети суд при розгляд справ за ст. 483 МК України, повинен мати дискрецію. Однак суд під час розгляду справи про порушення митних правил за частиною першою статті 483 Кодексу не може забезпечити індивідуалізації відповідальності через: відсутність у зазначеній статті Кодексу інших видів стягнень; неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначено штраф і обов'язковість застосування конфіскації. Неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення з урахуванням обставин справи, а саме: характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, унеможливлює справедливий розгляд справи судом. Таке законодавче регулювання суперечить засадам демократичного суспільства, базованого на верховенстві права (правовладді) (іп democraticsociety quided Ьу the rule of law). Отже, абзац другий частини першої статті 483 Кодексу суперечить приписам частини першої статті 8, частин першої, четвертої статті 41, частини другої статті 61, частини першої статті 64 Конституції України.
Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для притягнення саме ОСОБА_1 , а також про закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності, що в поєднанні із висновками Конституційного Суду України щодо визнання неконституційною санкції ч. 1 ст. 483 МК України, є підставою для закриття провадження у справі згідно ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 283, 247, 284 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України закрити, на підставі ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.
Суддя Рівненського міського суду С.В. Наумов