Справа № 551/1041/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2023 року Шишацький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Сиволапа Д.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в с. Шишаки Миргородського району Полтавської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
ВСТАНОВИВ:
21 вересня 2023 року до Шишацького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ГУНП в Полтавській області про скасування постанови інспектора СПД № 1 ВП № 3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Линника С.Г. серії БАА № 985111 від 09 серпня 2023 року, якою позивача притягнуто до відповідальності за ч.ч. 1, 5 ст. 121, ст. 125, ч.1 ст. 126 КУпАП.
Позовні вимоги мотивовані тим, що дана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, використаний в якості доказу відеозапис з портативного відеореєстратора працівників поліції не може вважатись належним доказом, оскільки на ньому зазначено дату 01.01.2014, а час починається з 06-28 год., що суперечить положенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року.
Крім того, якість та формат даного відеозапису не підтверджує, що позивач керував автомобілем, будучи не пристебнутим паском безпеки, не увімкнув аварійну сигналізацію після зупинки, а на його автомобілі не були встановлені задні бризковики. Вчинення даних правопорушень сам позивач категорично заперечує.
Позивач вважає, що жодних інших належних та допустимих доказів на підтвердження його винуватості у вчинені вищеназваних правопорушень поліцейськими надано не було.
Разом з тим, ними були допущені суттєві порушення процедури складання оскаржуваної постанови. Зокрема після того, як справу вже було розглянуто по суті та позивач вже розписався в ній за отримання копії, поліцейські разом з позивачем залишили місце розгляду справи, з'їздили на службовому автомобілі до нього додому для того щоб він взяв необхідні документи Після цього вони продовжили складання постанови, тобто внесли до неї додаткові відомості після того як розгляд справи було завершено, а правопорушнику було оголошено прийняте та він вже розписався за отримання копії постанови.
З огляду на це він стверджує, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на жодних доказах його вини, а також винесена зі значними порушеннями процедури розгляду справи на місці вчинення правопорушення.
Ухвалою суду від 21 вересня 2023 року позивачу поновлено строк на звернення до суду з даним позовом, відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи про дату та час судового розгляду.
У визначений судом строк до суду надійшов відзив на позовну заяву від ГУНП в Сумській області із запереченням проти позову в якому вказано, що при складанні оскаржуваної постанови поліцейський діяв у межах наданих повноважень та відповідно до визначеної законом процедури, при цьому беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_1 є відеозапис, а отже доводи позовної заяви є безпідставними.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини.
09 серпня 2023 року інспектором СПД № 1 ВП № 3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Линником С.Г. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 985111.
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто за ч.ч. 1, 5 ст. 121, ч.1 ст. 126 та ст. 125 КУпАП до відповідальності у виді штрафу в розмірі 510 грн. за те, що він о 14-00 год. 09 серпня 2023 року по вул. Луговій в с. Шафранівка керував транспортним засобом, будучи не пристебнутим ременем безпеки, не маючи при собі посвідчення водія, на транспортному засобі в якому відсутні задні грязьові бризковики, а після зупинки на вимогу поліцейського не ввімкнув аварійну сигналізацію.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На думку суду оскаржувана постанова не в повній мірі відповідає вимогам пунктів 1, 3, 5,6, 9 частини 2 вказаної статті, виходячи з нижче вказаного.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.
У відповідності до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
ЄСПЛ, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006, «Шабельник проти України» від 19.02.2009, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до п.1 ч.1, ч.3 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Строки та порядок зберігання матеріалів фото- і кінозйомки, відеозапису та результатів їх аналізу встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів регламентується вимогами Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/32999.
Пунктами 1 та 2 Розділу ІІ даної Інструкції визначено, що наказом керівника органу, підрозділу поліції призначається відповідальна особа з числа працівників органу, підрозділу поліції на яку покладається відповідальність за:
1) зберігання, видачу та приймання портативних відеореєстраторів;
2) зберігання, видачу та приймання карт пам'яті;
3) зміну дати та часу на портативних відеореєстраторах;
4) облік, зберігання та видачу інформації, отриманої з портативних відеореєстраторів;
5) належне ведення відповідної документації.
Портативний відеореєстратор та карта пам'яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів.
Пунктом 5 Розділу ІІ Інструкції передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відповідно до п.1 Розділу VII Інструкції під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються:
1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу;
2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.
Таким чином, вимогами даної Інструкції чітко визначено, що вірно виставлена на портативних відеореєстратора дата та час є одним з найголовніших складових елементів зроблених за їх допомогою відеозаписів та неодноразово наголошено на необхідності їх перевірки під час несення служби та недопущення їх самовільної зміни.
Разом з тим, в супереч вимогам даної Інструкції наданий в розпорядження суду відеозапис процедури зупинки автомобіля під керування ОСОБА_1 та документування його дій, який знаходиться на 4-х файлах формату .МР4 має виставлену дату 01.01.2014, починається з часу 06-28 год. та закінчується о 07-07 год.
За таких обставин, недоліки вищевказаного відеозапису не лише не дозволяють визначити точну дату та час його здійснення, а взагалі ставлять під сумнів той факт, що відеозапис зроблено за допомогою портативного відеореєстратора чи іншого технічного приладу, який перебуває на балансі органу Національної поліції, оскільки зазначена на відеозапису дата 01.01.2014 відноситься до періоду коли Національну поліції, ще не було створено (дата створення 02.09.2015) та, відповідно, й забезпечено її структурні підрозділи такими технічними приладами.
З огляду на те, що вищевказаний відеозапис здійснено з суттєвим порушенням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, суд не може прийняти його в якості належного та допустимого доказу на підтвердження вини ОСОБА_1 , оскільки ним не підтверджуються основі складові елементи об'єктивної сторони правопорушення, а саме час та дата його вчинення.
Разом з тим, враховуючи приписи ст. 62 та ч.5 ст. 55 Конституції України про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, суд вважає можливим використовувати даний відеозапис при оцінці доводів позивача.
Так, при дослідженні відеозапису з портативного реєстратору працівників поліції встановлено, що ними (виставлена на відео дата 01.01.2014, час 06-28 год.) був зупинений автомобіль «Москвич 2140» д.н.з. НОМЕР_1 зеленого кольору під керуванням ОСОБА_1 , який пояснив, що забув вдома посвідчення водія. При цьому на відеозаписі чітко не зафіксовано те, що під час керування автомобілем ОСОБА_1 не був пристебнутий паском безпеки, натомість під час того, як перший поліцейський наближався до автомобіля видно, що водій проводив певні маніпуляції обома руками, що узгоджується з доводами позовної заяви проте, що позивач відстебнув пасок безпеки відразу після зупинки.
Після цього працівники поліції знімали процес свого спілкування з водієм ОСОБА_1 зокрема з приводу відсутності у нього при собі посвідчення водія, натомість не проводили відеозйомку чи фотографування автомобіля на предмети вимкненої на ньому аварійної сигналізації після зупинки на вимогу поліцейських, що також узгоджується з доводами позивача проте, що він увімкнув аварійну сигналізацію після зупинки, однак потів вимкнув її за порадою одного з поліцейських для того щоб не сів акумулятор, оскільки поліцейський пояснив, що процедура триватиме досить довго (а.с. 2 зворотній бік).
Так само, а ні даним відеозаписом, а ні за допомогою фотографування працівниками поліції не було зафіксовано відсутність чи наявність на автомобілі ОСОБА_1 грязезахисних фартухів та/чи бризковиків та не надано доказів того, що конструкцією автомобіля «Москвич 2140» передбачена їх обов'язкова наявність.
Письмове пояснення від водія з приводу допущення ним порушень ПДР працівниками поліції не відбиралось, така пропозиція, як вбачається з відеозапису, йому від працівників поліції не поступала.
Змістом даного відеозапису також підтверджуються доводи позивача про порушення працівниками поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Так, через 10-20 хв. від початку відеозапису ОСОБА_1 було роз'яснено про закінчення розгляду справи та необхідність сплати штрафу, від нього були відібрані підписи про ознайомлення зі змістом постанови та отримання її копії. При цьому копія постанови йому вручена не була.
Після цього, приблизно через 11 хвилин після зупинки автомобіля «Москвич» поліцейські разом з його водієм на службовому транспорті прослідували додому водія де той взяв необхідні документи та вони разом повернулись на місце де залишили автомобіль «Москвич» (15 хвили після початку запису).
Повернувшись на місце зупинки транспортного засобу, поліцейські продовжили складання постановити про адміністративне правопорушення та внесення до неї додаткових відомостей вже після того, як водій ОСОБА_1 розписався у ній про ознайомлення з її змістом та отримання її копії та лише після цього оголосили зміст даної постанови, а саме перелік вказаних у ній правопорушень. Після цього ОСОБА_1 була видана копія постанови, за отримання якої він розписався ще до моменту поїздки разом з працівниками поліції до нього додому.
Вищевказане свідчить проте, що працівники поліції допустили грубі порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення, процедури винесення у справі адміністративної постанови, її оголошення та вручення порушнику, не забезпечивши безперервність даної процедури та допустивши винесення до постанови додатковий відомостей вже після оголошення порушнику про прийняте рішення та відібрання від нього підпису про отримання копії відповідної постанови (ч.4 ст. 258, ст.ст. 280, 283, ст. 285 КУпАП).
Також суд звертає увагу на те, що у резолютивній частині постанови не вказані повні анкетні дані правопорушника, а використано лише його ї прізвище з ініціалами (замість ім'я та по батькові), що суперечить вимогам ст. 283 КУпАП та формі такої постанови, визначеної Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395.
Таким чином, оскаржувана постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованих йому правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 5 ст. 121 та ст. 125 КУпАП з суттєвим порушенням процедури розгляду справи та складання і оголошення постанови за результатами розгляду такої справи, а отже постанова в цій частині підлягає скасуванню, як протиправна.
Разом з тим, зважаючи на те, що ОСОБА_1 особисто підтвердив факт керування автомобілем за вказаних в протоколі обставин без наявності при собі посвідчення водій та складання постанови відносно нього в цій частині (до моменту від'їзду поліцейських та ОСОБА_1 з місця розгляду справи) в цілому було здійснено з дотримання визначеної законом процедури, суд вважає необхідним залишити оскаржувану постанову в цій частині в силі.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
- скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
- змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Саме такі наслідки суд вважає необхідним застосувати до оскаржуваної постанови, скасувавши її в частині притягнення позивача до відповідальності за ч.ч. 1, 5 ст. 121 та ст. 125 КУпАП та змінивши захід стягнення в частині притягнення позивача до відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП на штраф в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 грн.
Зважаючи на те, що в розпорядження суду не було надано доказів сплати штрафу питання по повернення позивачу зайво сплаченої суми штрафу в розмірі 85 грн. (510-425) судом не вирішується.
Документально підтверджені судові витрати у справі становлять 536,80 грн. сплаченого позивачем судового збору (а.с.1).
Враховуючи те, що позивач у тексті позовної заяви просив не стягувати на його користь судові витрати - їх розподіл судом не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити частково.
Постанову інспектора СПД № 1 ВП № 3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Линника С.Г. серії БАА № 985111 від 09 серпня 2023 року в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.ч. 1, 5 ст. 121 та ст. 125 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1, 5 ст. 121 та ст. 125 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю в його діях складу даних адміністративних правопорушень.
Постанову інспектора з СПД № 1 ВП № 3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Линника С.Г. серії БАА № 985111 від 09 серпня 2023 року в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП змінити та вважати, що даною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 (чотириста двадцять п'ять) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду (м. Харків) через Шишацький районний суд Полтавської області протягом 10 днів з дня його підписання.
Головуючий - суддя Д.С. Сиволап