Справа № 548/1823/23
Провадження №2-а/548/9/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.10.2023 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Миркушіної Н.С.,
за участю секретаря судового засідання - Калініченко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського першого батальйону четвертої роти Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Півня Сергія Михайловича та Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 122 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Мотивує позов тим, що постановою серії ЕАС № 7456951 від 04.08.2023 року на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 грн., за те, що 04.08.2023 року о 10 год. 56 хв. в м.Решетилівка Полтавської області по вул. Чумацька, 137 керував транспортним засобом Toyota Corolla номерний знак НОМЕР_1 із швидкістю 106 км, чим перевищившвидкість руху в населеному пункті на 56 км згідно показань лазерного вимірювача швидкості руху Trucam LTI 20/20 TC008 425, чим порушив п.12.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст.122 ч.4 КУпАП.
Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та не підтвердженна відповідними доказами.
Тому позивач просить визнати постанову протиправною та скасувати.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 07.08.2023 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін у справі за цим адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 07.09.2023 року відкладено судове засідання в зв'язку з клопотанням представника відповідача.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, в позовній заяві просив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання відповідач поліцейський першого батальйону четвертої роти Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Півень С.М. та представник відповідача Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліціїне з'явилися, з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Тому з метою уникнення затягування розгляду справи неподання відповідачами відзивів на позов без поважних причин кваліфікується судом, як визнання позову та відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституцією України закріплено норму щодо обов'язку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19).
З копії оскаржуваної постановисерії ЕАС № 7456951 від 04.08.2023 року вбачається, що позивач
04.08.2023 року о 10 год. 56 хв. в м.Решетилівка Полтавської області по вул. Чумацька, 137 керував транспортним засобом Toyota Corolla номерний знак НОМЕР_1 із швидкістю 106 км, чим перевищившвидкість руху в населеному пункті на 56 км згідно показань лазерного вимірювача швидкості руху Trucam LTI 20/20 TC008 425, чим порушив п.12.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст.122 ч.4 КУпАП та на підставі даної норми на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 грн.
Згідно зі ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Здійснюючи аналіз ч.4 ст. 129 Конституції України щодо принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві - обов'язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, суть частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зводиться до того, що безпосередньо в судовому засіданні відповідач- суб'єкт владних повноважень, повинен довести правомірність своїх дій.
Разом з тим, у матеріалах справи, як доказ щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення наявна лише оскаржена постанова.
Однак, така постанова розкриває лише суть вчинених дій та заходи реагування щодо них, проте аж ніяк не слугує доказом в адміністративній справі, оскільки прийнята на підставі узагальнення та оцінки суб'єктом владних повноважень усіх доказів в адміністративній справі.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення, яка складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 30.05.2018р. по справі №337/3389/16-а, яка в силу ч. 5,6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідна позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.
Відповідачем не надано суду будь-яких доказів у справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких була винесена оскаржувана постанова, а також в постанові не наведено доказів, на яких ґрунтуються висновки про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Отже, у справі відсутні докази того, що на час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відповідач приймав оскаржуване рішення з дослідженням доказів, а не на підставі тільки візуального спостереження за дотриманням позивачем ПДР.
З позиції, викладеної і у постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 26 квітня 2018 р. у справі №338/1/17 слідує, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Дотримання усіх вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо розгляду адміністративних справ належними доказами не підтверджено. Відтак, належного виконання суб'єктом владних повноважень вимог процесуального законодавства, а отже і правомірності прийнятого рішення відповідачем не наведено, з огляду на відсутність доказів у матеріалах справи та не представлення їх суду для вивчення та оцінки в ході розгляду справи.
Оскільки законодавство України чітко не гарантує презумпцію невинуватості у справах про адміністративні правопорушення, Конституційний суд України (Справа № 1-34/2010) визнав, що презумпція невинуватості поширюється на справи про адміністративні правопорушення.
Таким чином, вина позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченогост.ст.126 ч.1 КУпАПне доведена, а тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.
Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення складена відповідачем інспектором передчасно, без дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яка передувала б ухваленню постанови, тобто не у відповідності до вимог ст. ст. 279, 283 КУпАП.
Враховуючи наведене в сукупності, суд вважає достовірними обставини, повідомлені позивачем і жодним чином не спростовані відповідачем. За таких обставин, оцінивши всі зібрані по справі докази, враховуючи обов'язок суб'єкта владних повноважень доводити суду правомірність прийнятого ним рішення, вчинених дії чи бездіяльності, суд приходить до висновку про протиправність постанови про адміністративне правопорушення і з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вони ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.
В той же час не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 8 000, 00 грн., оскільки ним документально не доведено в порушення ст.134 КАС України, що ним понесено такі витрати, а саме: не надано платіжні документи про оплату таких послуг адвокату Трушкевич Валерії Валеріївні та розрахунок таких витрат.
У зв'язку із задоволенням позову на користь позивача підлягає відшкодуванню витрати зі сплати судового збору у розмірі 536, 80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань УПП в Полтавській області ДПП Національної поліції України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 245, 251, 257, 258, 268, 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 6,9, 20, 77, 78, 90, 209, 242, 243, 244, 246, 286 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського першого батальйону четвертої роти Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Півня Сергія Михайловича та Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 122 КУпАП, задоволити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАС № 7456951 від 04.08.2023 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.4 КУпАП про накладення на позивача ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1 700 гривень, складену поліцейським першого батальйону четвертої роти Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Півнем Сергієм Михайловичем .
Закрити провадження по адміністративній справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.4 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 536, 80 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст. 286 КАС України та розділом ІІІ глави 1 КАС України протягом 10 днів до Другого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники процесу:
Позивач - ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 );
Представник позивача - адвокат Трушкевич Валерія Валеріївна (місцезнаходження м.Харків, вул. Короленка, 18);
Відповідач - поліцейський першого батальйону четвертої роти Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Півень Сергій Михайлович, (місцезнаходження с. Розсошенці Полтавського району Полтавської області, вул. Кременчуцька, 2В);
Відповідач - Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, (місцезнаходження с. Розсошенці Полтавського району Полтавської області, вул. Кременчуцька, 2В);
Повне рішення складено 09.10.2023 року.
Суддя: Н.С.Миркушіна