Вирок від 05.10.2023 по справі 554/9097/23

Дата документу 05.10.2023Справа № 554/9097/23

Провадження № 1-кп/554/1873/2023

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів Октябрського районного суду м. Полтави в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023170000000186 по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Антрацит Луганської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України,

встановив:

І. ДОВЕДЕНЕ ОБВИНУВАЧЕННЯ ТА КВАЛІФІКАЦІЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).

До складу ООН входять Україна, Російська Федерація (далі - РФ) та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; від 24 жовтня 1970 року № 2625 (XXV), що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1 - 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь незалежно від оголошення війни кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є РФ.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов'язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та РФ, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов'язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов'язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть, не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв'язків, не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності, не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.

31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та РФ уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом РФ від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2 - 3 зазначеного Договору, РФ зобов'язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов'язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та РФ про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1 - 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва збройних сил (далі - ЗС) РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і ЗС РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.

Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та ЗС РФ вирішили досягти шляхом розв'язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців ЗС РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та РФ, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань (далі - НЗФ) та вчинення інших злочинів.

При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.

З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу ЗС РФ, на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб ЗС РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово-політичних цілей РФ, які, на думку співучасників, були прямо пов'язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

Так, починаючи з 20 лютого 2014 року для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії РФ території АР Крим і м. Севастополя, усупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994, пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, статей 2, 3 Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ, принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, а також всупереч вимогам частини 4 статті 2 Статуту ООН, Декларації Генеральної Асамблеї ООН №36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та декларацій, затверджених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, статей 1, 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, статей 1, 2, 68 Конституції України, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів ЗС РФ.

У подальшому представниками влади РФ вчинено ряд дій, внаслідок чого здійснено окупацію частини території України - Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та спроба легітимізувати указані дії.

Також представниками влади і ЗС РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на решті території держави.

Так, вказаними особами організовувалися та проводилися у березні - квітні 2014 року антиурядові протестні акції, найбільш масові з яких - у Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Одеській областях. Основою їх метою було поширення сепаратистських проросійських гасел та здійснення силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

З метою гарантованого досягнення указаних цілей та створення видимості того, що в Україні триває внутрішній конфлікт, представники влади та ЗС РФ вирішили створити на її території терористичні організації, які поряд із основною функцією - здійснення терористичної діяльності, повинні створити враження діяльності в межах Донецької та Луганської областей опозиційних сил, які нібито від імені та за цілковитої підтримки місцевого населення відстоюють їх право на самовизначення та незалежність, що прямо суперечить Конституції України та нормам міжнародного права.

Так, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та ЗС РФ, 7 квітня 2014 року на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року на території Луганської області України - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), у складі яких утворені не передбачені законом збройні формування.

Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та ЗС РФ.

Основними завданнями учасників указаних терористичних організацій є насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів - здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людини, загрозу заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.

Враховуючи викладене, «ДНР» і «ЛНР» є стійкими об'єднаннями невизначеної кількості осіб (більше трьох), створені з метою здійснення терористичної діяльності, у межах яких здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичними організаціями.

7 квітня 2014 року, за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції (далі - АТО).

13 квітня 2014 року через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України, виконуючий обов'язки Президента України Указом від 14 квітня 2014 року № 405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», та Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну АТО із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.

Визнання Верховною Радою України «ДНР» і «ЛНР» терористичними організаціями, як і численні злочини вчинені їх представниками, знайшли своє відображення у Заяві Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України», схваленій постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 року № 1596-VII, Заяві Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтримуваного РФ міжнародного тероризму», схваленій постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 року № 1597-VII, Зверненні Верховної Ради України до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому постановою Верховної Ради України від 14 січня 2015 року №106-VIII, Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленій постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VIII.

Отже, Верховною Радою України, як єдиним законодавчим органом державної влади, констатовано віднесення «ДНР» і «ЛНР» до терористичних організацій, а відповідних осіб, які забезпечують їх функціонування, як учасників терористичної організації.

Керівники терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР» за сприяння та координації представників влади РФ провели фіктивні референдуми про відокремлення Донецької і Луганської областей від України та проголошення їх незалежними «державами».

НЗФ терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», іррегулярні збройні формування РФ та військовослужбовці ЗС РФ чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку. При цьому, учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади РФ під виглядом органів державної влади, створили окупаційні адміністрації РФ, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.

З огляду на викладене, між державами РФ та Україна з 20 лютого 2014 року триває збройний конфлікт міжнародного характеру.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20 лютого 2014 року.

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року № 2268-VIII визначено, що збройна агресія РФ розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів ЗС та інших силових відомств РФ, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності «ДНР» та «ЛНР», РФ чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань РФ, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони РФ, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам РФ, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних НЗФ, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих РФ, а також за допомогою окупаційної адміністрації РФ, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні РФ самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Всупереч вказаним вище нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ, діючи спільно з керівництвом так званих «ДНР», «ЛНР», а також іншими невстановленими на цей час досудовим розслідуванням представниками влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 9 грудня 1981 року № 36/103, від 6 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивні воєнні дії проти України.

Так, продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами РФ та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року РФ визнано «ДНР» та «ЛНР» незалежними державами.

22 лютого 2022 року Президент РФ, реалізуючи вище вказаний злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання ЗС РФ за межами РФ, яке задоволено.

Того ж дня, Президент РФ, «голови» так званих «ДНР» та «ЛНР», а також інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, реалізуючи спільний злочинний умисел, створили умови, організували та здійснили введення ЗС РФ на територію Луганської та Донецької областей України, контрольовану так званими «ДНР» та «ЛНР», з метою здійснення подальшої відкритої військової агресії проти України.

Починаючи з середини лютого 2022 року, на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей (частинах території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють загальний контроль), військовими комісаріатами самопроголошених республік розпочався набір учасників до НЗФ так званих «ДНР» і «ЛНР».

24 лютого 2022 року о 5 годині Президент РФ оголосив про рішення розпочати «спеціальну військову операцію» в Україні.

У подальшому близько 05 години ранку 24 лютого 2022 року ЗС РФ спільно з підрозділами НЗФ так званих «ДНР» і «ЛНР» здійснили інтенсивні ракетно-бомбові та артилерійські обстріли по військовим та цивільним об'єктам на всій території України, перетнули державний кордон України на ділянках Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької, Херсонської областей та АР Крим, вторглися на територію суверенної держави Україна, тобто розпочали відкритий міжнародний збройний конфлікт проти України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, Указами Президента України від 14 березня 2022 №133/2022, від 18 квітня 2022 №259/2022, від 17 травня 2022 №341/2022, від 12 серпня 2022 №573/2022, від 07 листопада 2022 №757/2022, від 06 лютого 2023 №58/2023, від 01 травня 2023 №258/2023 та від 18 серпня 2023 №451/2023 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, строк дії воєнного стану в Україні продовжувався. Дія воєнного стану в Україні триває до теперішнього часу.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У відкритій військовій агресії проти України широкомасштабно застосовувалися ЗС РФ із залученням НЗФ так званих «ДНР» та «ЛНР», які діяли на території окремих регіонів Донецької на Луганської областей України під загальним керівництвом військового командування РФ.

Одними з таких НЗФ, створених на території Луганської області, є так званий «6-й окремий мотострілецький козачий полк ім. Матвія Платова «НМ «ЛНР» 2-го армійського корпусу «ЛНР» (в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ) (далі по тексту - «6-й окремий мотострілецький козачий полк ім. Матвія Платова «НМ «ЛНР» 2-го армійського корпусу «ЛНР»).

ОСОБА_7 , як громадянин України, який згідно із ст. 65 Конституції України має обов'язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який, у відповідності до частин 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у Збройних силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, умисно, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану.

Зокрема, ОСОБА_7 , являючись громадянином України, свідомо порушуючи свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, вирішив взяти участь у бойових діях на боці ворога (країни-агресора) - РФ, перейшовши на територію, контрольовану ворогом та в місце дислокації військ ЗС РФ з метою нанесення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

ОСОБА_7 , будучи обізнаним про те, що ЗС РФ та НЗФ так званих «ДНР» і «ЛНР» спільно та узгоджено ведуть бойові дії на території України, розумів, що його призов та подальша служба в НЗФ так званої «ЛНР» передбачатиме участь в таких бойових діях.

Така обізнаність особи випливає з того, що «визнання» РФ так званих «ДНР» та «ЛНР» незалежними державами, здійснення РФ та так званими «ДНР, «ЛНР» спільних бойових дій проти України, оголошення загальної мобілізації на території самопроголошених республік, широко висвітлювалась в засобах масової інформації та на відкритих Інтернет-ресурсах.

Усвідомлюючи вищевказане, з метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_7 29 вересня 2022 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) добровільно прибув до так званого «військового комісаріату ЛНР по Антрацитівському району», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Того ж дня, із вказаного мобілізаційного пункту ОСОБА_7 направлено в розташування «6-ого окремого мотострілецького козачого полку ім. Матвія Платова «НМ «ЛНР» 2-го армійського корпусу «ЛНР», де останній від невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які представились військовослужбовцями «ЛНР», одержав військове речове майно, а також автомат АК-74, чотири магазини та 120 патронів калібру 5х45мм.

Невстановленими досудовим розслідуванням особами з числа представників НЗФ « 6-й окремий мотострілецький козачий полк ім. Матвія Платова «НМ «ЛНР»2-го армійського корпусу «ЛНР» ОСОБА_7 призначено на посаду «стрілка 5-ої мотострілецької роти 2-го мотострілецького батальйону 6-го окремого мотострілецького козачого полку ім. Матвія Платова «НМ «ЛНР » 2-го армійського корпусу «ЛНР» у військовому званні «рядовий».

Продовжуючи свої злочинні дії, протягом жовтня - грудня 2022 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_7 , з метою реалізації свого злочинного наміру, перебував у розташуванні « 6-ого окремого мотострілецького козачого полку ім. Матвія Платова «НМ «ЛНР»2-го армійського корпусу «ЛНР» на території військового полігону поблизу АДРЕСА_4 , де здобував військові навички ведення загальновійськового бою.

Завершивши військову підготовку та набувши навички, достатні для ефективної участі у бойових діях, протягом 7 - 10 листопада 2022 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_7 в складі вказаного підрозділу прибув на околиці м. Бахмут Донецької області, де перебував до 20-х чисел грудня 2022 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено). Після цього ОСОБА_7 переведено на оборонні позиції поблизу нафтопереробного заводу біля м. Лисичанськ та с. Вовчоярівка Луганської області.

31 грудня 2022 року, утворений та діючий на тимчасово окупованій території Луганської області так званий «2 армійський корпус «Луганської Народної Республіки», до якого входив «6-й окремий мотострілецький козачий полк ім. Матвія Платова «НМ «ЛНР», включено до складу Міністерства оборони Російської Федерації, як «2-й гвардійський Лугансько-Сєвєродонецький армійський корпус», що структурно увійшов до «8-ї гвардійської загальновійськової армії Південного військового округу РФ ».

У подальшому, протягом січня - лютого 2023 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_7 , діючи на боці ворога - держави-агресора РФ, у складі збройного формування держави-агресора «6-й окремий мотострілецький козачий полк ім. Матвія Платова»«2-го гвардійського Лугансько-Сєвєродонецького армійського корпусу» «8-ї гвардійської загальновійськової армії Південного військового округу РФ», перебуваючи на окупованих ЗС РФ територіях Луганської області, зокрема м. Лисичанськ, с. Шимшинівка та прилеглих населених пунктах, вчиняв наступні дії:

- здійснював окупацію та охорону захоплених територій України;

- виконував вказівки та накази командирів з числа військовослужбовців збройних сил РФ та осіб з числа учасників НЗФ так званої «ЛНР», які за званням чи посадою вище;

- облаштовував та укріплював блокпости, здійснював інженерно-технічне облаштування позицій;

- під час несення служби у військовій польовій камуфльованій формі зразка ЗС РФ із закріпленими розпізнавальними знаками, які вказують на приналежність до ЗС РФ та НЗФ «ДНР/ЛНР», що можуть бути впізнані на відстані, відкрито носив при собі вогнепальну зброю;

- брав активну участь у візуальному спостереженні за повітряним та наземним простором з метою виявлення та знешкодження сил і засобів Збройних сил України з наявної в нього автоматичної зброї, а також здійснення доповіді до командного пункту про обстановку на закріпленій ділянці фронту, та інші незаконні дії на боці РФ.

У подальшому, 08 березня 2023 року ОСОБА_7 переведено на посаду «стрілка» у військовому званні «рядовий» до «Окремого загону « ІНФОРМАЦІЯ_6 » « 6-го окремого мотострілецького козачого полку ім. Матвія Платова «НМ «ЛНР » « 2-го гвардійського Лугансько-Сєвєродонецького армійського корпусу » « 8-ї гвардійської загальновійськової армії Південного військового округу РФ », у складі якого продовжив вчиняти вищеназвані дії на окупованих ЗС РФ територіях в районі м. Лисичанськ та прилеглих до нього населених пунктах.

Надалі, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не раніше липня 2023 року, особовий склад «Окремого загону «ІНФОРМАЦІЯ_6» « 6-го окремого мотострілецького козачого полку ім. Матвія Платова «НМ «ЛНР » 2-го гвардійського Лугансько-Сєвєродонецького армійського корпусу» « 8-ї гвардійської загальновійськової армії Південного військового округу РФ »передислоковано з території Луганської області на лінію бойового зіткнення із Силами оборони України в районі м. Бахмут та АДРЕСА_2 .

У подальшому, 22 липня 2023 року під час бойового зіткнення зі Збройними силами України в районі населеного пункту АДРЕСА_2 , потрапивши у засідку військовослужбовців Збройних Сил України, ОСОБА_7 припинив збройний опір та склав зброю, його злочинна діяльність на боці ворога - РФ, як держави-агресора, була припинена.

Тобто, ОСОБА_7 , перебуваючи та діючи протягом 29 вересня 2022 року - 22 липня 2023 року у складі НЗФ « 6-й окремий мотострілецький козачий полк ім. Матвія Платова «НМ «ЛНР » 2-го армійського корпусу «ЛНР» та ЗФ держави-агресора «6-й окремий мотострілецький козачий полк ім. Матвія Платова»«2-го гвардійського Лугансько-Сєвєродонецького армійського корпусу» «8-ї гвардійської загальновійськової армії Південного військового округу РФ», усвідомлюючи, що діє в умовах збройного конфлікту та введеного на території України воєнного стану, триваючої відкритої військової агресії РФ проти України, здійснення її збройними силами спільно з НЗФ «ДНР», «ЛНР» інтенсивних ракетно-бомбових ударів та артилерійських обстрілів по військовим та цивільним об'єктам на всій території України, окупації її територій, своїми умисними діями на боці РФ як держави-агресора в період з 29 вересня 2022 року - 22 липня 2023 року брав активну участь у військовій агресії проти України, тим самим вчинив державну зраду в формі переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану, та діяв на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Крім того встановлено, що громадянин України ОСОБА_7 у період із 29 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року, перебуваючи на території Луганської області, брав добровільну участь у незаконному збройному формуванні, створеному на тимчасово окупованій території (далі - НЗФ, створеному на ТОТ), а у період з 01 січня 2023 по 22 липня 2023 року, перебуваючи на території Луганської області та Донецької областей брав добровільну участь в збройних формуваннях держави-агресора, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 111-1 КК України, при наступних обставинах.

З 20 лютого 2014 року РФ розпочала збройну агресію проти суверенної, незалежної держави Україна, яка продовжується по теперішній час.

З квітня 2014 року на території Донецької та Луганської областей створені та діють до цього часу так звані «ДНР» та «ЛНР», відповідно, до складу яких входять незаконні збройні формування, що мають організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, озброєні вогнепальною та вибуховою зброєю, а також тяжким військовим озброєнням та військовою технікою.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України від 15 квітня 2014 року №1207?VII датою початку окупації території України, що входить до складу Донецької та Луганської областей, є 07 квітня 2014 року.

Члени так званих «ДНР» та «ЛНР» під безпосереднім керівництвом на контролем невстановлених досудовим розслідуванням представників влади та ЗС РФ, із застосуванням артилерійських установок, систем реактивного залпового вогню, зенітно-ракетних комплексів, вогнепальної зброї, шляхом здійснення вибухів, підпалів та обстрілів, які створювали небезпеку для життя та здоров'я людей, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, здійснили незаконне збройне захоплення та окупацію частини території Донецької та Луганської областей.

Згідно п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207?VII тимчасово окупована РФ територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.

Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Зокрема, Указом Президента України від 07 лютого 2019 року № 32/2019 «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» визначено, що до переліку тимчасово окупованих територій Луганської області відносяться м. Антрацит, Антрацитівський район та інші.

Станом на лютий 2022 року вказані населені пункти Луганської області залишались тимчасово окупованими територіями України.

19 лютого 2022 року голова так званої «ЛНР» ОСОБА_8 з метою збільшення чисельності особового складу НЗФ, створених на ТОТ, та приведення їх в повну бойову готовність, підписав указ № УГ-98/22 «Про оголошення мобілізації і застосування деяких заходів, направлених на забезпечення режиму військового стану, введеного на території Луганської Народної Республіки», яким зобов'язав здійснити на всій території самопроголошеної республіки призов на військову службу громадян, що перебували в запасі.

Починаючи з середини лютого 2022 року (більш точні дата і час досудовим розслідуванням не встановлені), на тимчасово окупованій території Луганської області (частинах території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють загальний контроль), військовими комісаріатами самопроголошеної «ЛНР» розпочався набір учасників до НЗФ, створених на ТОТ.

Одним з таких НЗФ, створеного на території Луганської області, є так званий «6-й окремий мотострілецький козачий полк ім. Матвія Платова «НМ «ЛНР» 2-го армійського корпусу «ЛНР»(в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ).

Вказаний НЗФ, створений на ТОТ, має організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість, дисципліну, визначений механізм вступу до підрозділу і порядок проходження в ньому служби. Учасники цього НЗФ проходять військову підготовку на тренувальних базах, які знаходились на території Луганської області, підконтрольній так званій «ЛНР», а також на території РФ; у своєму володінні мають та відкрито носять вогнепальну, холодну, вибухову та іншу зброю; постійно носили і носять військову польову форму зразка ЗС РФ.

Громадянин України ОСОБА_7 достовірно знав, що ЗС РФ та НЗФ, створені на ТОТ, так званої «ЛНР», спільно та узгоджено здійснюють широкомасштабні бойові дії на території України, розумів, що його призов та подальша служба в НЗФ так званої «ЛНР», створеному на ТОТ, передбачатиме участь в таких бойових діях.

Така обізнаність останнього випливає із здійснення РФ та так званою «ЛНР спільних бойових дій проти України, оголошення загальної мобілізації на території самопроголошеної республіки, що широко висвітлювалося в засобах масової інформації та на відкритих Інтернет-ресурсах.

Усвідомлюючи це, 29 вересня 2022 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_7 добровільно прибув до так званого «військового комісаріату ЛНР по Антрацитівському району», розташованого за адресою: вул. Будівельна, 14, м. Антрацит Луганської області.

Того ж дня, із вказаного мобілізаційного пункту ОСОБА_7 направлено в розташування «5-ої мотострілецької роти 2-го мотострілецького батальйону 6-го окремого мотострілецького козачого полку ім. Матвія Платова «НМ «ЛНР » 2-го армійського корпусу «ЛНР», де останній від невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які представились військовослужбовцями «ЛНР», одержав військове речове майно, а також автомат АК-74, чотири магазини та 120 патронів калібру 5х45мм.

Невстановленими досудовим розслідуванням особами з числа представників НЗФ « 6-й окремий мотострілецький козачий полк ім. Матвія Платова «НМ «ЛНР»2-го армійського корпусу «ЛНР» ОСОБА_7 призначено на посаду «стрілка 5-ої мотострілецької роти 2-го мотострілецького батальйону 6-го окремого мотострілецького козачого полку ім. Матвія Платова «НМ «ЛНР » 2-го армійського корпусу «ЛНР» у військовому званні «рядовий».

При цьому, з метою забезпечення єдиноначальності, підпорядкованості і дисципліни невстановленими досудовим розслідуванням особами призначено керівний склад НЗФ «6-й окремий мотострілецький козачий полк ім. Матвія Платова «НМ «ЛНР» 2-го армійського корпусу «ЛНР», які були безпосередніми керівниками ОСОБА_7 , а саме: командир «2-го мотострілецького батальйону 6-го окремого мотострілецького козачого полку ім. Матвія Платова «НМ «ЛНР » 2-го армійського корпусу «ЛНР» - невстановлена на даний час особа з позивним « ОСОБА_9 »; командир «5-ї мотострілецької роти 2-го мотострілецького батальйону 6-го окремого мотострілецького козачого полку ім. Матвія Платова « НМ «ЛНР » 2-го армійського корпусу «ЛНР»- невстановлена на даний час особа з позивним « ОСОБА_10 »; командир мотострілецького взводу 5-ї мотострілецької роти 2-го мотострілецького батальйону 6-го окремого мотострілецького козачого полку ім. Матвія Платова « НМ «ЛНР » 2-го армійського корпусу « ЛНР » - невстановлена на даний час особа з позивним « ОСОБА_11 ».

Продовжуючи свої злочинні дії, протягом жовтня - грудня 2022 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_7 , з метою реалізації свого злочинного наміру, перебував у розташуванні «6-ого окремого мотострілецького козачого полку ім. Матвія Платова «НМ «ЛНР»2-го армійського корпусу «ЛНР» на території військового полігону поблизу АДРЕСА_4 , де здобував військові навички ведення загальновійськового бою.

Завершивши військову підготовку та набувши навички, достатні для ефективної участі у бойових діях, протягом 7 - 10 листопада 2022 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_7 в складі вказаного підрозділу прибув на околиці м. Бахмут Донецької області, де перебував до 20-х чисел грудня 2022 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено). Після цього ОСОБА_7 переведено на оборонні позиції поблизу нафтопереробного заводу біля м. Лисичанськ та с. Вовчоярівка Луганської області, де він перебував до березня 2023 року.

Тобто, з 29 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року ОСОБА_7 брав участь в НЗФ, створеному на ТОТ - «6-й окремий мотострілецький козачий полк ім. Матвія Платова «НМ «ЛНР» 2-го армійського корпусу «ЛНР», оскільки з 15 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 03 березня 2022 року № 2108-ХІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність)».

Вказаним вище Законом Кримінальний кодекс України доповнено новою статтею «Колабораційна діяльність», в ч. 7 якої передбачена кримінальна відповідальність за «добровільну участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора».

31 грудня 2022 року, утворений та діючий на тимчасово окупованій території Луганської області так званий «2 армійський корпус «Луганської Народної Республіки», до якого входив «6-й окремий мотострілецький козачий полк ім. Матвія Платова «НМ «ЛНР», включено до складу Міністерства оборони Російської Федерації, як «2-й гвардійський Лугансько-Сєвєродонецький армійський корпус», що структурно увійшов до «8-ї гвардійської загальновійськової армії Південного військового округу РФ».

У подальшому, протягом січня - липня 2023 року ОСОБА_7 брав добровільну участь в збройних формуваннях держави-агресора на окупованих ЗС РФ територіях Луганської області, зокрема м. Лисичанськ, с. Шимшинівка та прилеглих населених пунктах.

Так, протягом січня - липня 2023 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_7 , діючи на боці ворога - держави-агресора РФ, у складі збройного формування «6-й окремий мотострілецький козачий полк ім. Матвія Платова»«2-го гвардійського Лугансько-Сєвєродонецького армійського корпусу» «8-ї гвардійської загальновійськової армії Південного військового округу РФ», на окупованих ЗС РФ Луганської та Донецької областей, зокрема м. Лисичанськ та прилеглих до нього населених пунктах, м. Бахмут Донецької області та с. Курдюмівка Бахмутського району Донецької.

За час несення служби протягом 29 вересня 2022 року - 22 липня 2023 року ОСОБА_7 вчиняв наступні дії:

- здійснював окупацію та охорону захоплених територій України;

- виконував вказівки та накази командирів з числа військовослужбовців збройних сил РФ та осіб з числа учасників НЗФ так званої «ЛНР», які за званням чи посадою вище;

- облаштовував та укріплював блокпости, здійснював інженерно-технічне облаштування позицій;

- під час несення служби у військовій польовій камуфльованій формі зразка ЗС РФ із закріпленими розпізнавальними знаками, які вказують на приналежність до ЗС РФ та НЗФ «ДНР/ЛНР», що можуть бути впізнані на відстані, відкрито носив при собі вогнепальну зброю;

- брав активну участь у візуальному спостереженні за повітряним та наземним простором з метою виявлення та знешкодження сил і засобів Збройних сил України з наявної в нього автоматичної зброї, а також здійснення доповіді до командного пункту про обстановку на закріпленій ділянці фронту, та інші незаконні дії на боці РФ.

За час несення служби ОСОБА_7 щомісячно отримував грошові кошти у розмірі 160 - 180 тисяч російських рублів.

У подальшому, 22 липня 2023 року під час бойового зіткнення зі Збройними силами України в районі населеного пункту АДРЕСА_2 , потрапивши у засідку військовослужбовців Збройних Сил України ОСОБА_7 припинив збройний опір та склав зброю, його злочинна діяльність на боці ворога - РФ, як держави-агресора, була припинена.

Тобто, у період з 29 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року громадянин України ОСОБА_7 , діючи умисно, перебуваючи в районі населеного пункту Лисичанськ Луганської області та прилеглих до нього населених пунктах, брав добровільну участь в НЗФ, створеному на ТОТ - «6-й окремий мотострілецький козачий полк ім. Матвія Платова «НМ «ЛНР» 2-го армійського корпусу «ЛНР», а у період з 01 січня 2023 року по 22 липня 2023 року, перебуваючи в районі населеного пункту Лисичанськ Луганської області та прилеглих до нього населених пунктах, м. Бахмут Донецької області та с. Курдюмівка Бахмутського району Донецької, брав добровільну участь в збройному формуванні держави-агресора - «6-й окремий мотострілецький козачий полк ім. Матвія Платова»«2-го гвардійського Лугансько-Сєвєродонецького армійського корпусу» «8-ї гвардійської загальновійськової армії Південного військового округу РФ».

Таким чином, ОСОБА_7 , вчинив в сукупності кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2113-ІХ від 03.03.2022) та ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, а саме перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану; добровільну участь громадянина України в незаконному збройному формуванні, створеному на тимчасово окупованій території, та в збройних формуваннях держави-агресора.

ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН

Доказом на підтвердження встановлених судом обставин є показання обвинуваченого, які надані ним в судовому засіданні, під час яких останній свою вину у скоєнні інкримінованому йому злочину визнав у повному обсязі та показав про обставини злочину, як вони зазначені вище у вироку суду.

Суд з'ясував, що обвинувачений та інші учасники справи правильно розуміють зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, що немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив, що у випадку скороченого порядку дослідження доказів вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином суд рахує, що показання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідають фактичним обставинам справи, ним та іншими учасниками судового розгляду не оспорюються, тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів, вирішує за недоцільне, а вину обвинуваченого ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України вважає повністю доведеною.

ІII. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 , покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обидва злочини є особливо тяжкими - проти основ національної безпеки України, вчинені в умовах воєнного стану, являючи підвищену суспільну небезпечність.

Крім того, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не одружений, не працює, на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, ДУ «Табір для тримання військовополонених «Захід 1» характеризується посередньо.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого є: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого за ч.7 ст.111-1 КК України є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Ці обставини дають суду підстави вважати, що виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів не можливе без ізоляції від суспільства, тому суд рахує за необхідне і достатнє призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі та додаткові покарання у виді конфіскації майна та позбавлення права займати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, в межах санкцій інкримінованих йому статей.

IV. МОТИВИ ІНШИХ РІШЕНЬ СУДУ

Судові витрати та речові докази у справі відсутні.. Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу необхідно залишити тримання під вартою з метою забезпечення виконання вироку та уникнення ризиків ухилення обвинуваченого від суду та продовження злочинної діяльності.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_7 визнати винуватим за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111 та ч. 7 ст. 111-1 КК України і призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2113-ІХ від 03.03.2022) у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією всього майна, що є власністю обвинуваченого;

-за ч. 7 ст. 111-1 КК України (в редакції Закону № 2113-ІХ від 03.03.2022) у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 10 років та конфіскацією частини майна, що є власністю обвинуваченого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 10 років, з конфіскацією всього майна, що є власністю обвинуваченого.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 05.10.2023 року.

Зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 час його перебування під вартою в цьому кримінальному провадженні з 15 вересня 2023 року по 05 жовтня 2023 року включно.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано і може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення - протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3