16.10.2023 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 533/810/23
Провадження № 2/533/300/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року Козельщинський районний суд Полтавської області
в складі: головуючого судді - Оксенюк М. М.,
за участю: секретаря судового засідання - Шуліки Л. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 , про конфіскацію земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ
22.08.2023 позивач керівник Глобинської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до суду в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 , про конфіскацію земельної ділянки.
На обґрунтування позову зазначено, що відповідач є громадянкою російської федерації. На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 4772 виданого 19.11.2019, набула право власності на земельну ділянку площею 0,1290 га, кадастровий номер 5322055500:30:017:0011, цільове призначенням - ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 .
19.11.2019 на підставі вказаного свідоцтва за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності на зазначену земельну ділянку.
Далі в позові зазначено, що перебування у приватній власності ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки суперечить ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу Україниу зв'язку з тим, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч.ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою, у листопаді 2019 року набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення та упродовж року добровільно її не відчужила (кінцевий строк сплив 19.11.2020), у зв'язку з чим, право власності на земельну ділянку підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду та продажу на земельних торгах.
Ухвалою судді Козельщинського районного суду Полтавської області від 22 серпня 2023 року вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою судді Козельщинського районного суду Полтавської області від 22 серпня 2023 року, задоволено заяву про забезпечення позову.
Ухвалою судді Козельщинського районного суду Полтавської області від 20 вересня 2023 року, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Інші процесуальні дії по справі судом не здійснювалися.
Прокурор в судове засідання не з'явився, але направив заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує.
В разі неявки відповідача, прохає постановити заочне рішення.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в судове засідання не з'явився, але направив заяву про розгляд справи без участі представника управління, позов прокурора підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Судом вживалися заходи для належного повідомлення останньої про дату, час та місце розгляду справи шляхом поміщення на веб-сайті «Судова влада України» оголошення про призначення справи до підготовчого судового розгляду.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
За письмовою заявою представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.
Відповідно до ч.3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації, документ, що посвідчує особу іноземця, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 01.04.1999, орган видачі Сонячний відділ міліції УВС м. Сургут РФ.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 4772 (спадкова справа №99/2017) виданого 19.11.2019, набула право власності на земельну ділянку площею 0,1290 га, кадастровий номер 5322055500:30:017:0011, цільове призначенням - ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 .
Згідно в ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.
19.11.2019 на підставі вказаного свідоцтва за відполвідачем ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності на зазначену земельну ділянку.
Таким чином, у листопаді 2019 року відповідач ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою, набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення та в порушення вимог національного законодавства, протягом року добровільно їх не відчужила (кінцевий строк сплив 19.11.2020).
Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних. Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Суб'єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб'єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.
У відповідності до ч. 5 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.
Частиною 4 ст. 81 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Право власності на земельну ділянку відповідач набула з 19.11.2019 після державної реєстрації речового права на нерухоме майно, однак у подальшому й по даний час земельна ділянка нею самостійно не відчужено, чим безпідставно порушено річний строк, установлений ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України.
Згідно пункту "е" ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до п. "в" ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 145 ЗК Україниу разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.
Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38, ч. 1 ст. 39 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
У відповідності до ч. 4 ст. 145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.
Таким чином, враховуючи вказане вище та те, що відповідач, будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства не відчужила їх (кінцевий строк сплив 19.11.2020), є підстави для їх конфіскації у власність держави, тому позов позивача підлягає задоволенню.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в загальному розмірі 4 026,00 грн (2 684,00 грн + 1 342,00 грн = 4 026,00 грн), про що свідчить квитанція про сплату судового збору.
З врахуванням того, що позов позивача підлягає до задоволенню, суд в силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України, приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідача на користь позивача у сумі 2 684,00 грн.
Керуючись ст. 4, 13, 81, 142, 200, 206, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ
Позов керівника Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 , про конфіскацію земельної ділянки, задовольнити повністю.
Припинити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянці рф, паспорт громадянки Російської Федерації, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 01.04.1999, орган видачі Сонячний відділ міліції УВС м. Сургут РФ, яка зареєстрована в сільському поселенні Сонячний село Сонячний Ханти - Мансійського автономного округа - Югра Сургутського району Тюменської області Російської Федерації, номер картки платника податків НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,1290 га, кадастровий номер 5322055500:30:017:0011, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1846825006, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та продажу на земельних торгах.
Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у справі на користь Полтавської обласної прокуратури (місто Полтава, вулиця 1100-річчя Полтави, 7, код ЄДРПОУ 02910060, банк - Державна казначейськ служба України, м. Київ р/р UA 118201720343130001000006160, код класифікації видатків бюджету - 2800) - сплачений судовий збір у загальному розмірі 4 026,00 грн (чотири тисячі двадцять шість гривень 00 копійок).
Роз'яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Роз'яснити позивачу, що має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення надруковане суддею в нарадчій кімнаті і є оригіналом.
Суддя М.М. Оксенюк