Справа № 420/25219/23
УХВАЛА
13 жовтня 2023 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовною заявою за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕВОЛ" до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання дій протиправними та скасування рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕВОЛ" звернулося з позовною заявою до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.05.2023 р. № UA500500/2023/000785;
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000379/2 від 18.05.2023 р.;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕВОЛ" витрати на переклад документів у сумі 4540,00 грн.
Ухвалою від 22.09.2023 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачам п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
10.10.2023 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, до якого долучено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, яке обґрунтовано складністю справи та необхідністю детального розгляду характеру спірних правовідносин та предмету спору для з'ясування всіх обставин справи.
При розгляді даного клопотання суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Положеннями ч.5 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно п.2 ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
З аналізу даних правових норм слідує, що вирішення питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому порядку чи у судовому засіданні залежить в першу чергу від наявності чи відсутність заяви від сторони про розгляд справи в судовому засіданні. Однак навіть при надходженні такої заяви, у суду є розсуд щодо подальшого слухання справи. Зокрема, суд може відмовити стороні у розгляді справи в судовому засіданні за сукупності таких умов: справа відноситься до справи незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Заявляючи клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідач не навів жодних обґрунтувань та доводів, з яких би вбачалася необхідність призначення судового засідання з викликом сторін.
Суд зазначає, що нормами КАС України передбачена можливість надання сторонами своїх пояснень, доказів та захисту своїх порушених прав також і в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та такий судовий розгляд жодним чином не суперечить основним принципам здійснення адміністративного судочинства.
Оскільки дана справа відноситься до справ незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не потребує проведення судового засідання, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення судового засідання.
Керуючись ст.ст.243, 248 КАС України, суд -
ухвалив:
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.І. Бездрабко