КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2023 року № 320/113/22
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Горобцової Я.В.,
розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Васильківської міської ради, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Васильківської міської ради щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва індивідуального гаражу по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3210700000:13:011:0129;
- зобов'язати Васильківську міську раду розглянути проект рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва індивідуального гаражу по АДРЕСА_1 кадастровим номером 3210700000:13:011:0129 за заявою (клопотанням) ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі рішення Васильківської міської ради від 16 листопада 2018 року Позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва індивідуального гаражу по АДРЕСА_1 . З метою виконання вказаного рішення Позивачем було укладено договір із землевпорядною організацію, розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,001 га. у власність для будівництва індивідуального гаражу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 із земель комунальної власності Васильківської міської територіальної громади. У період 2019-2020 років, проект землеустрою було погоджено, а земельну ділянку площею 0,001 для будівництва індивідуального гаражу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано 02.06.2020 року у Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 3210700000:13:011:0129.
У 2020 році на виконання вимог ст. 118, ст.186 Земельного кодексу України, ст. 50 ЗУ «Про землеустрій», ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» позивачка через центр надання адміністративних послуг звернулась із клопотанням про затвердження проекту землеустрою до відповідача. Однак із серпня 2020 року і по дату звернення із вказаним позовом, відповідач в супереч приписам чинного законодавства не затвердив його у визначені законом строки. За таких обставин позивачка вважає незаконною бездіяльність відповідача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву скористався, вважає, що позивач звернувся по за межами строку на звернення до суду, а тому просив суд залишити дану позовну заяву без розгляду.
Позивач подала відповідь на відзив, у якій підтримала вимоги позовної заяви та просила суд задовольнити позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішення сорок шостої сесії сьомого скликання Васильківської міської ради від 16 листопада 2018 року позивачці було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаражу по АДРЕСА_1 .
Позивачкою було укладено договір №57 від 06.12.2018 із ТОВ «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» (надалі землевпорядною організацією). Розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0040 га. для будівництва індивідуального гаражу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 із земель комунальної власності Васильківської міської територіальної громади.
02.06.2020 земельну ділянку площею 0,0040 для будівництва індивідуального гаражу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано у Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 3210700000:13:011:0129.
В матеріалах справи наявне клопотання позивачки про затвердження проекту землеустрою від 11.02.2021 адресоване Васильківському міському голові, зареєстроване 16.02.2021 за вх. №194/10-08.01 в Центрі надання адміністративних послуг. Позивачка вказує, що починаючи з серпня 2020 року і по дату звернення із вказаним позовом, відповідач в супереч приписам чинного законодавства не затвердив його у визначені законом строки.
Позивачка стверджує, а відповідач не заперечує у своєму відзиві на позовну заяву, що клопотання позивачки повинно було б розглянутися відповідачем в місячний строк як це визначено у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
В матеріалах справи відповідачем не надано жодних доказів на спростування твердження позивача, що клопотання було розглянуто.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із положеннями ст. 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.
Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 вказаної статті).
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3 вказаної статті).
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина 4 вказаної статті).
У ст. 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Отже, громадянин України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара із земель комунальної власності.
Відповідно до ч.1 ст. 118 Земельного кодексу України обумовлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України Про землеустрій технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.
Згідно із ч. 6 ст. 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України обумовлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об'єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
З аналізу зазначених норм діючого законодавства яке регулює земельні відносини вбачається, що клопотання про затвердження проекту землеустрою вирішується відповідним органом орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Частиною 5 статті 46 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні» регламентовано, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.
Отже клопотання зацікавленої особи має бути розглянуте саме представницьким органом місцевого самоврядування на планерному засіданні ради у відповідний строк.
Частиною другою статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що клопотання позивачки про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 3210700000:13:011:0129 для будівництва індивідуального гаражу було отримано Васильківською міською радою 16.02.2021.
Однак, всупереч приписам статті 118 Земельного кодексу України та ст.50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Васильківська міська рада не розглянула клопотання позивача у місячний строк та не прийняла відповідного рішення за результатами розгляду клопотання.
На думку суду, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано та не доведено правомірність та законність своїх дій при розгляді клопотання позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги щодо порушення строків розгляду по суті клопотання ОСОБА_1 , зареєстроване 16.02.2021 за вх. №194/10-08.01 в Центрі надання адміністративних послуг, про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 3210700000:13:011:0129 для будівництва індивідуального гаражу за рахунок земель комунальної форми власності на території м. Васильків.
Щодо вимоги позивача про зобов'язати Васильківську міську раду розглянути проект рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва індивідуального гаражу по АДРЕСА_1 кадастровим номером 3210700000:13:011:0129 за заявою (клопотанням) ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Так, відповідно до приписів Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
З огляду на зазначене та враховуючи те, що прийняття рішення відповідачем у спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд дійшов висновку, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню.
Суд відхиляє твердження відповідача про пропуск позивачем строку на звернення до суду з причин того, що бездіяльність відповідача є триваючим порушенням прав позивача.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку суду, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, не виконано та не доведено правомірність та законність своїх дій та рішення при розгляді клопотання позивача, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Васильківської міської ради щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва індивідуального гаражу по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3210700000:13:011:0129.
Зобов'язати Васильківську міську раду розглянути проект рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва індивідуального гаражу по АДРЕСА_1 , кадастровим номером 3210700000:13:011:0129 за клопотанням ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Васильківської міської ради (08601, Київська обл, м. Васильків, вул. Володимирська, 2, код ЄДРПОУ 34627780) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.