ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2023 року Справа № 280/1861/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати нечинними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення від 07.07.2021 №0772945-2412-0832 за платежем податок на нерухоме майно за 2020 рік на суму 8 867,09 грн.,
- податкове повідомлення-рішення від 07.07.2021 №0772945/2019-2412-0832 за платежем податок на нерухоме майно за 2019 рік на суму 8 361,65 грн.,
- податкове повідомлення-рішення від 07.07.2021 №0772945/2018-2412-0832 за платежем податок на нерухоме майно за 2018 рік на суму 8 002,14 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі. У підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) наявні підстави скористатись податковою пільгою, оскільки в такому випадку нерухомість не буде виступати об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 04 лютого 2022 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач 22.02.2022 подав відзив на позовну заяву, в якому Головне управління ДПС у Запорізькій області не визнає позов та не погоджується з адміністративним позовом ОСОБА_1 з наступного. Підпунктом «є» пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України передбачено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 перебуває частка (16/75) нежитлової будівлі загальною площею 1341.8 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до облікових даних Скаржник не використовує нежитлову будівлю в господарській діяльності (платником не внесено об'єкт в повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (за формою 20-ОПП). Скаржник є власником частки (16/75) нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , проте відсутні підстави для застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки види діяльності скаржника не класифікуються у секціях В - Г КВЕД ДК 009:2010, власник не використовує будівлю за функціональним призначенням. Податок повинен сплачуватись позивачем на загальних підставах відповідно до норм чинного законодавства, податкові повідомлення-рішення від 07.07.2021 № 0772945-2412-0832, № 0772945/2019-2412-0832, № 0772945/2018-2412-0832 винесені відповідно до вимог законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 09 червня 2022 року з метою з'ясування всіх обставин у справі, повного та всебічного розгляду справи зобов'язано ОСОБА_1 надати до суду належним чином засвідчені докази на підтвердження того, що об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , за своїми конструктивними особливостями та характеристиками згідно державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та функціонального призначення відповідає класу «будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств».
Суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3). У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та діє на момент розгляду цієї справи.
Наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 р. № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік № 309).
Відповідно до розділу ІІ Переліку №309 вся територія Мелітопольського району Запорізької області, на території якої зареєстрований позивач з 25.02.2022 тимчасово окупована Російською Федерацією.
Згідно з ч. 1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» 15.04.2014 № 1207-VII (далі - Закон №1207-VII), тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону №1207-VII адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 12-1 Закону №1207-VII встановлений порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення.
Якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.
З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Передбачений цією статтею порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення може застосовуватися стосовно інших учасників судового процесу, адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо від цього залежить реалізація ними своїх процесуальних прав і обов'язків.
Так, судом 02.06.2022, 02.11.2022, 27.01.2023, 20.03.2023, 06.06.2023, 05.09.2023 розміщені оголошення щодо повідомлення позивача про витребування доказів на офіційному веб-порталі судової влади України.
Крім того, номер телефону, який вказаний у позовній заяві належить представнику позивача адвокату Бабкову Д., якому на адресу електронної пошти судом надіслана копія ухвали від 09.06.2022.
Таким чином, судом вчинено всі необхідні та достатні дії для повідомлення позивача про витребування додаткових доказів у справі.
Позивач правом подати до суду додаткові докази не скористався.
Згідно з частиною 4,6 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
На підставі матеріалів справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, об'єкт нежитлової нерухомості ОСОБА_1 є власником частки (16/75) нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення форми "Ф" від 07.07.2021 № 0772945-2412-0832 за 2020 рік на суму 8675,09 грн., № 0772945/2019-2412-0832 за 2019 рік на суму 8361,63 грн., № 0772945/2018-2412-0832 за 2018 рік на суму 8002,14 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Позивач не погоджуючись з винесеними податковими повідомленням-рішенням звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VІ від 02.12.2010 року.
Згідно ст.265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до п.п.266.3.1 п.266.3 ст. 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Як передбачено п.п.266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно підпункту 266.3.1 пункт 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункт 266.3 статті 266 ПК України).
Таким чином, платником податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а обчислення бази оподаткування здійснюється на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт. Визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об'єкту нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, як об'єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місце розташування об'єкта (тобто адреса будівлі) та тип об'єкта (тобто тип будівлі).
За правилами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Судом встановлено, що відповідачем відносно позивача, як власника об'єкта нежитлової нерухомості, прийняті податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018-2020 роки.
У даній справі спірним є питання можливості застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України щодо об'єкту нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності.
Відповідно до підпункту є) підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Податкова пільга відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, застосовується контролюючим органом у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
У відповідності до висновків Верховного Суду від 17.03.2020 року по справі № 300/261/19, згідно яких підпункт є) 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України застосовується у разі, якщо власники об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Відповідно до висновку Верховного Суду, для застосування положень підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, будівлі промисловості, що належать платнику податку, повинні використовуватись ним у виробничій (промисловій) діяльності.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.07.2020 у справі № 440/937/19, від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17, від 28.05.2020 у справі №826/1338/17.
Стосовно дотримання умови використання комплексу виробничих та адміністративно-побутових будівель за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010, суд зазначає наступне.
Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів", C "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", E "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".
Однак, в матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про використання позивачем будівлі нежитлової нерухомості, які належать йому на праві приватної власності, за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва у виробничій діяльності.
Відсутні будь-які документи які могли б свідчити про закупівлю сировини, або її розробку для забезпечення виробництва продукції, транспортування, зберігання, рух внаслідок технологічного процесу, документи про саме виробництво продукції та її реалізацію чи використання у власних потребах, наявність трудових ресурсів, проведення оплати праці за вироблену продукцію, сплату податків, тощо.
В зв'язку з цим, суд вважає, що відсутні правові підстави для застосування податкової пільги відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Щодо застосування податкової пільги відповідно до п.п.266.4.2. п.266.4 ст.266 ПК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п.266.4.2. п.266.4 ст.266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. (п.п. 266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України).
Відповідно до п.1 ст.73 Закону України від 01.05.1997 року №280 «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідний території.
Згідно п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПКУ обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області 32-ої сесії VII скликання Про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості на території м. Мелітополя на 2018 рік від 26.06.2017 року №3/7 встановлено на 2018 рік ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних і юридичних осіб - у розмірі 0,37356 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування із застосуванням зонального коефіцієнту Км2.
Рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області 41-ої сесії VII скликання Про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості на території м. Мелітополя на 2019 рік від 25.06.2018 року №4/1 встановлено на 2019 рік ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних і юридичних осіб - у розмірі 0,6 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування із застосуванням зонального коефіцієнту Км2.
Рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області 49-ої сесії VII скликання Про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості на території м. Мелітополя на 2020 рік від 30.05.2019 року №6/3 встановлено на 2020 рік ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних і юридичних осіб - у розмірі 0,6 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м. бази оподаткування із застосуванням зонального коефіцієнту.
Так, додатками до вказаних рішень визначені пільги у розмірі 100 відсотків суми податкового зобов'язання за рік, для об'єктів - будівлі промислові: будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості, будівлі підприємств чорної металургії, будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості, будівлі підприємств легкої промисловості, будівлі підприємств харчової промисловості, будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості, будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості, будівлі інших промислових, виробництв, включаючи поліграфічне.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Для правильного вирішення питання про наявність або відсутність пільг щодо сплати податку, судам необхідно встановити чи відноситься спірна будівля до будівлі промисловості, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості, зокрема цехи, складські приміщення.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Суд зазначає, що долученими до матеріалів справи документами не підтверджується, що зазначена будівля віднесена до будівель промисловості.
Крім того, як встановлено судом, контролюючим органом здійснений розрахунок суми податкового зобов'язання з урахуванням ставок податку на нерухоме майно відповідно до рішень Мелітопольської міської ради Запорізької області за 2018 - 2020 роки, що спростовує твердження позивача про нарахування податку на нерухоме майно виключно на підставі положень ПК України без відповідних рішень органу місцевого самоврядування.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, а відтак позовні вимоги належить залишити без задоволення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити у повному обсязі.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 44118663).
Повне судове рішення складено 13.10.2023.
Суддя Б.В. Богатинський