ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року ЛуцькСправа № 140/17322/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 13.06.2023 №032450006857 про відмову в призначенні з пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , здійснити призначення та виплату пенсії з врахуванням зарахованого стажу роботи з 07.06.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 07.06.2023 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, проте ГУ ПФУ у Львівській області 13.06.2023 рішенням № 032450006857 відмовило у призначенні вказаного виду пенсії, оскільки на титульному аркуші трудової книжки НОМЕР_1 від 27.10.1978 відсутня повна дата народження.
Вважаючи рішення ГУ ПФУ у Львівській області протиправним та таким, що порушує її конституційні права, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву представник ГУ ПФУ у Львівській області позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з огляду на наступне. Частиною першою статті 26 Закону №1058-ГУ передбачено, що починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Зазначила, що у разі відсутності належного стажу, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Вказала, що відповідно до рішення ГУ ПФУ у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 13.06.2023 вік заявника 62 роки 11 місяців 21 день; зарахований страховий стаж позивача становить 08 років 28 днів.
Ствердила, що згідно поданих документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки титульний аркуш трудової книжки заповнено із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 за № 58, а саме: відсутня повна дата народження.
У відзиві на позов представник ГУ ПФУ у Волинській області позовні вимоги заперечив та просить відмовити у позові. Зазначив, що частиною першою статті 26 Закону України №1058 визначено, що право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 30 років.
Згідно частини другої статті 26 Закону України №1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року від 20 до 30 років.
Трудова книжка серії НОМЕР_1 позивачки видана на прізвище та ім'я « ОСОБА_1 » в графі дата народження зазначено, - «1960», тому ствердив, що титульний аркуш трудової книжки заповнено із порушенням пункту 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: відсутня повна дата народження
Вважає, що ГУ ПФУ у Львівській області 13.06.2023 прийнято рішення № 032450006857 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 з дотриманням норм чинного законодавства.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
07.06.2023 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 13.06.2023 №032450006857 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону N 1058 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Підставою для не зарахування періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.10.1978 є відсутність повної дати народження на титульному аркуші вказаної трудової книжки.
Згідно оскаржуваного рішення вік заявника 62 роки 11 місяців 21 день; страховий стаж позивача зарахований відповідачем становить 08 років 28 днів.
Вважаючи рішення ГУ ПФУ у Львівській області протиправним та таким, що порушує гарантовані чинним законодавством України права, соціальні гарантії та інтереси позивача, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно статті 22 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788-XII), пенсії за віком призначаються довічно, незалежно від стану здоров'я.
Абзацом 4 частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема: пенсія за віком (пункт 1 частина перша статті 9 Закону № 1058-IV).
Як встановлено частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV, яка визначає умови призначення пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Згідно частини другої статті 26 Закону України №1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року від 20 до 30 років.
Згідно абзацу 2 частини 4 статті 26 Закону № 1058-IV, наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Водночас за приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;
працюючий пенсіонер - особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до пунктів 1 - 7, 11 - 13 частини першої статті 11 цього Закону;
роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 (401/98) Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування Кабінет Міністрів України постановив Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів України та Державної податковою адміністрацією забезпечити з 01.10.1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, установити, що починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” (1788-12) здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними систем персоніфікованого обліку.
Згідно з абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
При цьому відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), згідно якої основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у разі наявності необхідних записів у трудовій книжці щодо періодів, в тому числі навчання, жодних інших документів, необхідних для підтвердження стажу діюче законодавство від громадян не вимагає.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV, проте рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 13.06.2023 №032450006857 отримала відмову у призначенні вказаного виду пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Підставою для не зарахування періодів роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.10.1978 є відсутність повної дати народження на титульному аркуші вказаної трудової книжки.
Із дослідженої судом трудової книжки НОМЕР_1 від 27.10.1978 вбачається, що остання видана на прізвище та ім'я « ОСОБА_1 » в графі дата народження зазначено, - « 1960» та затверджена печаткою Фінансового відділу ВК Нововолинської міської ради народних депутатів та підписом керівника.
Як слідує із записів трудової книжки НОМЕР_1 від 27.10.1978 позивач:
- 27.10.1978 згідно наказу № 18-л від 27.10.1978 прийнята на посаду секретаря-машиніста фінвідділу ВК Нововолинської міської ради народних депутатів (запис 1);
- 15.10.1984 наказом № 1 від 15.10.1984 звільнена із займаної посади за ст. 38 КЗОТ УССР (за власним бажанням) (запис 2);
- 03.01.1985 відповідно до наказу № 5/к від 03.01.1985 прийнята на посаду касира в ресторан «Ліра» (запис 3);
- 12.09.1988 згідно наказу № 861/к від 12.09.1988 переведена бухгалтером в кафе «Кулішна» (запис 4);
- 30.09.1992 наказом № 684 від 30.09.1992 звільнена з ТВП шляхом переводу у зв'язку із реорганізацією в підприємство зі статусом юридичної особи кафе «Волинь» (запис 5);
- 01.10.1992 відповідно до наказу № 1 від 01.10.1992 прийнята на роботу в кафе «Волинь» бухгалтером (запис 6);
- 05.01.1993 згідно наказу № 10 від 05.01.1993 переведена старшим бухгалтером в кафе «Волинь» (запис 7);
- 01.04.1994 наказом № 18 від 01.04.1994 звільнена з посади старшого бухгалтера шляхом переводу в мале підприємство «Афродіта» (запис 8);
- 01.04.1994 відповідно до наказу № 47 від 01.04.1994 переведена заступником директора в МП «Афродіта» (запис 9);
- 01.11.1994 наказом № 61 від 01.11.1994 звільнена з посади заступником директора в МП «Афродіта» шляхом переводу в мале підприємство «Конда» (запис 10);
- 01.11.1994 згідно наказу № 1 від 01.11.1994 переведена директором МП «Конда» (запис 11);
- 30.04.1996 відповідно до наказу № 6 від 29.04.1996 звільнена із займаної посади за власним бажанням (запис 12);
- 30.04.1996 наказом № 6 від 29.04.1996 прийнята на роботу бухгалтера в магазин «Продовольчі товари № 1» (запис 13);
- 14.08.1996 згідно наказу № 9/з від 14.08.1996 магазин «Продовольчі товари № 1» перейменовано на ТВП «Вогник» ЛТД у зв'язку зі зміною форми власності (запис 14);
- 15.08.1996 відповідно до наказу № 23 від 14.08.1996 звільнена із займаної посади за ст. 38 КзПП України (за власним бажанням) (запис 15);
- 15.08.1996 наказом № 30 від 15.08.1996 прийнята на роботу за контактом на посаду заступника директора у ТзОВ «Фірілл» (запис 16);
- 14.12.1996 згідно наказу № 45 від 16.12.1996 звільнена із займаної посади за ст. 36 КзПП України по переводу на роботу у ВКФ «Агроінформсервіс» (запис 17);
- 16.12.1996 відповідно до наказу № 54 від 16.12.1996 прийнята на роботу у ВКФ «Агроінформсервіс» інженером по маркетингу (запис 18);
- 05.05.1997 наказом № 11 від 05.05.1997 переведена на посаду заступником директора по громадському харчуванню (запис 19);
- 09.03.1998 згідно наказу № 13 від 09.03.1998 звільнена із займаної посади за п 1 ст. 36 КзПП України (за згодою сторін) (запис 20);
- 10.05.1998 відповідно до наказу № 1 від 10.03.1998 прийнята на роботу за контактом на посаду директора у МП «Конда» (запис 21);
- 09.09.1998 наказом № 4 від 09.09.1998 звільнена із займаної посади за п 1 ст. 36 КзПП України (за згодою сторін) (запис 22);
- 17.09.1998 згідно наказу № 182 від 17.09.1998 призначена допомога по безробіттю за ст. 2 а п. 1 пп. а ЗУ «Про зайнятість» (запис 23);
- 11.05.1999 відповідно до наказу № 89 від 11.05.1999 припинено виплату допомоги по безробіттю згідно пп. ї п. 1 ст. 30 ЗУ «Про зайнятість» (запис 24);
- 14.05.1999 наказом № 5 від 14.05.1999 прийнята на роботу на посаду директора у МП «Конда» (запис 25);
- 03.04.2001 наказом № 8 від 03.04.2001 звільнена із займаної посади за ст. 38 КзПП України (за власним бажанням) (запис 26).
З 10.02.1983 - діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.74 № 162 (далі - Інструкція № 162). Аналогічні положення, які наведені вище із Інструкції № 58, були передбачені і в попередній Інструкції № 162.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції № 162).
Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2. Інструкції № 16 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1983 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).
Відповідно до пункту 2.8. Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Згідно з пунктом 2.9. Інструкції № 162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за № таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
Абзацом першим пункту 2.10. Інструкції № 162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи вносяться на внутрішньому боці обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзаци перший-третій пункту 2.12. Інструкції № 162).
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06 вересня 1973 року № 656 Про трудові книжки працівників та службовців, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для обмеження належного соціального захисту громадянина.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці про періоди роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 275/615/17 (провадження №К/9901/768/17).
Крім того, відповідно до постанови КМУ від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Наявність недоліків у заповненні в трудової книжки не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Крім того, на позивача не покладено обов'язок щодо перевірки усіх реквізитів заповнення трудової книжки.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
В даному випадку, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 27.10.1978 щодо періодів роботи ОСОБА_1 відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 13.06.2023 №032450006857 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до абзацу 1 частини і ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно з абзацами 2-13 частини 1 ст. 26 Закону Ка 1058 починаючи з 1 січня 201.8 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років
В оскаржуваному рішенні відповідача 2 від 13.06.2023 щодо ОСОБА_1 зазначено, що пенсійний вік визначений ст. 26 ЗУ № 1058 для жінок, які народилися з 01.04.1960 до 30.09.1960 (позивачка 16.06.1960) становить 59 років. У разі відсутності починаючи з 01 січня 2018 року страхового стажу, передбаченого ч. 1 ст. 26, право на призначення пенсії мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років. Необхідний страховий стаж згідно зі ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне страхування» у позивачки становить 26 років, з врахуванням задоволеного у спірному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, позивач звернулася до відповідача із заявою від 07.06.2023 про призначення пенсії у віці 63 роки, як така, що має загальний страховий стаж більше 26 років, а відтак має право на призначення пенсії за віком з дати виповнення 63 років.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем - ГУ ПФУ у Львівській області не доведено правомірність рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV, а тому, виходячи з наданих статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 13.06.2023 №032450006857 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV та зобов'язання ГУ ПФУ в Волинській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.10.1978 та призначити ОСОБА_1 з 16.06.2023 (дати виповнення 63 років) пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV, з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні, тому в цій частині позов підлягає до часткового задоволення.
Відтак, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір в сумі 1 073,60 грн., сплачений квитанцією від 15.06.2023.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, на підставі ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 032450006857 від 13.06.2023 «Про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.10.1978, а саме: з 27.10.1978 по 15.10.1984 у ВК Нововолинської міської ради народних депутатів, з 03.01.1985 по 30.09.1992 у торгово-виробничому підприємстві «Волинянка», з 01.10.1992 по 01.04.1994 в кафе «Волинь», з 02.04.1994 по 01.11.1994 в МП «Афродіта», 02.11.1994 в 30.04.1996 в МП «Конда», 01.05.1996 по 15.08.1996 в магазині «Продовольчі товари № 1» (ТВП «Вогник» ЛТД), з 16.08.1996 по 14.12.1996 у ТзОВ «Фірілл», з 16.12.1996 по 09.03.1998 у ВКФ «Агроінформсервіс», з 10.05.1998 по 09.09.1998 у МП «Конда», з 17.09.1998 по 11.05.1999 отримання допомоги по безробіттю в Нововолинському міському центрі зайнятості, з 14.05.1999 по 03.04.2001 у МП «Конда», а всього зарахувати 18 років 2 місяці 26 днів та призначити їй з 16.06.2023 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV, з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026; Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79000, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич