ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2023 року ЛуцькСправа № 140/24347/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 як законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулася в їхніх інтересах з позовом до Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області (далі - Управління соціального захисту населення Луцької РДА, також Управління) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон №796-ХІІ); зобов'язання взяти на облік, провести нарахування та виплату вказаної грошової допомоги в розмірі, що дорівнює 40 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з 18 лютого 2023 року до зміни законодавчого регулювання відповідних правовідносин, без обмеження в часі.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що вона та її діти, в інтересах яких подано позов, постійно проживають в населеному пункті, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення, та на підставі Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018, яким відновлено дію статті 37 Закону №796-ХІІ, мають право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства. Однак відповідач не здійснює виплату цієї грошової допомоги її дітям, що є його протиправною бездіяльністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позов (а.с.16-22) відповідач позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити, мотивуючи тим, що Бюджетний кодекс України та Закон №796-ХІІ по- різному регламентують питання нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства. Кабінет Міністрів України не визначив порядку та розміру виплати компенсації, передбаченої статтею 37 Закону №796-ХІІ.
Також відповідач зауважив, що Управлінню соціального захисту населення Луцької РДА відповідно до акта прийому-передачі від 03 лютого 2021 року передано особові справи, серед яких особова справа ОСОБА_1 щодо нарахування спірної допомоги на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відсутня; на обліку вони як одержувачі такої допомоги не перебувають та у 2022 році звернення щодо призначення допомоги на неповнолітніх дітей від законного представника не надходили. До того ж затверджений кошторис на 2023 рік та план асигнувань не передбачають коштів на виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства. У зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану перерозподіл фінансових ресурсів не може розцінюватися як звуження права на соціальний захист.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши письмові докази, суд встанови такі обставини.
ОСОБА_1 є матір'ю (законним представником) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрі мають статус дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 (а.с.8,7), посвідченнями серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 (а.с.6).
Відповідно до довідок Великоосницької сільської ради від 15 серпня 2023 року №796 та №795 (а.с.4, 5) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані та проживають в селі Велика Осниця (колишнього Маневицького, а на цей час - Луцького району відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року №807-ІХ “Про утворення та ліквідацію районів”) Волинської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Луцької РДА із заявою від 29 червня 2023 року про нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства малолітнім дітям з 26 червня 2022 року (а.с.32), однак відповідач листом від 26 липня 2023 року №1145/01-21 повідомив про відсутність передбаченої законодавством можливості для здійснення нарахування ти виплати такої допомоги: заявник на обліку в Управлінні не перебуває (особові справи щодо нарахування такого виду допомоги по Колківській територіальній громаді Управлінню не передавалися); звернення щодо призначення виплати на неповнолітніх дітей від ОСОБА_1 протягом 2022 року не надходили (а.с.30 зворот-31).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено в Законі №796-XII.
Відповідно до положень статті 37 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній з 09 липня 2007 року) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.
Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон №107-VI) текст статті 37 Закону №796-XII викладено в новій редакції. Так громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону №107-VI визнані неконституційними.
У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 37 Закону №796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” (далі - Закон №76-VIII), підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 37 Закону №796-XII.
Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Отже, вказаним рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону №796-XII, яка із 17 липня 2018 року є чинною.
Відповідно до статті 63 Закону №796-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Правовідносини, які є предметом розгляду даної адміністративної справи, врегульовано також нормами Бюджетного кодексу України. Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин” розділ VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказані доповнення Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційними не визнавалися.
Разом з тим, Кабінет Міністрів України не визначив порядку та розміру виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-ХІІ.
Отже, за відсутності постанови Кабінету Міністрів України про порядок та розмір виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-ХІІ, до спірних правовідносин застосуванню підлягають безпосередньо норми статті 37 Закону №796-ХІІ (у редакції, чинній з 09 липня 2007 року).
Наведені висновки щодо застосування норм права викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у зразковій справі №240/4946/18, відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи.
Крім того, 01 липня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон №1774-VІІІ), та за змістом пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності Законом №1774-VIII, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону №796-ХІІ щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, а як зазначено у висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у зразковій справі №240/4946/18, для розрахунку застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01 січня календарного року.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 мають статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживають в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, то вони мають право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону №796-XII.
Суд також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №936).
За змістом пункту 2 Порядку №936 розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, Фонд соціального захисту інвалідів.
За приписами абзаців першого, третього пункту 3 Порядку №936 призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за заявою, форма якої затверджується Мінсоцполітики. Виплата компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг у разі, коли вперше встановлено відповідний статус постраждалої особи і видано відповідне посвідчення, проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка.
Аналіз норм Порядку №936 дає підстави дійти висновку про те, що необхідною умовою для призначення щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства є подання особою відповідної заяви, а з дня подання такої заяви проводиться виплата вказаної допомоги (у випадку, якщо посвідчення встановленого зразка видане пізніше дня подання заяви, то виплата здійснюється із дня видачі посвідчення).
Отже, на думку суду, правових підстав для нарахування та виплати допомоги, встановленої статтею 37 Закону №796-ХІІ, до моменту відповідного звернення особи із заявою про призначення такої допомоги немає.
ОСОБА_1 із цим позовом звернулася до суду 18 серпня 2023 року (а.с.11) та позовні вимоги просила задовольнити з 18 лютого 2023 року (тобто з урахуванням шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України).
Проте матеріали справи не містять доказів про те, що позивачі перебувала на обліку в Управлінні як одержувачі грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства з 18 лютого 2023 року (таких доказів не надала суду і законний представник позивачів).
Поряд з тим ОСОБА_1 29 червня 2023 року звернулася до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати зазначеної щомісячної грошової допомоги на малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на яку отримала відмову у такій виплаті листом Управління від 26 липня 2023 року №1145/01-21 (а.с.30 зворот-31). Суд вважає, що така заява може слугувати підставою для призначення та виплати їм цієї допомоги із 29 червня 2023 року, відповідний статус яких та факт постійного проживання на території населеного пункту, віднесеного до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення, підтверджено доказами (зокрема посвідченням дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 та довідками, виданих Великоосницькою сільською радою від 15 серпня 2023 року №796, №795).
За таких обставин суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання вчинити дії щодо нарахування і виплати щомісячної грошової допомоги до дня звернення ОСОБА_1 із відповідною заявою.
Водночас, відсутність в затвердженому кошторисі Управління необхідних коштів не є підставою для невиконання наданих державою соціальних гарантій.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду у зразковій справі №240/4946/18, а також тієї обставини, що ОСОБА_1 із заявою про призначення щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства на дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулася до відповідача лише 29 червня 2023 року, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати їм встановленої статтею 37 Закону №796-XII щомісячної грошової допомоги та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачам таку допомогу в розмірі, що дорівнює 40 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, з 29 червня 2023 року, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог (в частині виплати щомісячної грошової допомоги в розмірі 40 відсотків від мінімальної заробітної плати, та в частині виплати щомісячної грошової допомоги за період з 18 лютого 2023 року по 28 червня 2023 року).
Суд також звертає увагу учасників справи на правову позицію, викладену в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у зразковій справі №240/4946/18, яка полягає у такому.
Вказана грошова допомога є періодичним (щомісячним) платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена в часі. Вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві. У разі зміни чинного законодавства України, яким регулюються питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен керуватися нормами законів, чинних на час призначення (нарахування) виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 258, 262, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_5 ) в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, 53, ідентифікаційний код юридичної особи 03192081) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області провести з 29 червня 2023 року ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в розмірі, що дорівнює 40 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк