Справа №127/14028/23
Провадження № 2-др/127/117/23
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
06.10.2023 року
Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі Матвеєвій А.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення з питання розподілу судових витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення витрат на утримання квартири,-
ВСТАНОВИВ:
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2023 року у цивільній справі № 127/14028/23 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення витрат на утримання квартири задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6 094,05 гривень в якості відшкодування понесених за період з липня 2021 року по лютий 2023 року (включно) витрат по оплаті житлово - комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1073,60 гривень.
При ухвалені цього рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, про вирішення яких було заявлено представником позивача в порядку, передбаченому ст.141 ЦПК України. Сторонам у справі було надано п'ятиденний строк для подання відповідних доказів.
26.09.2023 до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Якименка Олексія Олексійовича про стягнення судових витрат та у підтвердження витрат надано довідку від 26.09.2023 та квитанцію б/н від 03.08.2023 на суму 5 000,00 гривень. Також просив поновити пропущений строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з'явився, проте в заяві про ухвалення додаткового рішення просив справу розглянути за його відсутності.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Заяв та заперечень від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з'явилась у судове засідання, про причини неявки не повідомила.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Відповідно ч.1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд вважає обставини, зазначені у заяві, поважною причиною, яка перешкоджала заявнику у строк встановлений статтею 141 ЦПК України звернутися до суду із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а тому такий строк підлягає поновленню.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст.2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Як безумовно слідує із матеріалів справи позивач скористалась правничою допомогою під час розгляду цієї справи та понесла витрати у зв'язку із цим.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Згідно з ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, про що неодноразово вказувалося Верховним Судом.
Визначаючись із розподілом витрат на правничу допомогу, суд враховує, що позивач скористалась допомогою адвоката і на підтвердження оплати наданих послуг представником позивача надано суду копію квитанції б/н від 03.08.2023 на суму 5 000,00 гривень.
Суд враховує, що дані витрати понесені у зв'язку із розглядом цієї справи, витрати є фактичними, відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, неминучими (у зв'язку із виконанням умов договору про правову допомогу), розмір останніх є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, докази про їх неспівмірність відсутні, а тому суд вважає за можливе розподілити їх між сторонами.
Відповідно до ст. 141 ЦПК судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Також судом враховано, що представником позивача зазначався попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується матеріалами справи.
Суд, виходячи із суті спору та зважаючи на складність цієї справи, ураховуючи засади виваженості, розумності та справедливості, та зважаючи на те, що заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2023 позовні вимоги були задоволені повністю,приходить до висновку про задоволення стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача в сумі 5 000,00 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст. 270, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Поновити представнику позивача пропущений процесуальний строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення з питання розподілу судових витрат на правничу допомогу
Заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення з питання розподілу судових витрат на правничу допомогу - задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення по цивільній справі № 127/14028/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення витрат на утримання квартири.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 5 000, 00 гривень.
Додаткове заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Додаткове заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Додаткове заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
Позивач ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , російська федерація.
Суддя О.О. Жмудь