Справа № 127/15075/23
Провадження № 1-кп/127/450/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.2023 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці кримінальне провадження № 12023020010000106 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Прага, Республіки Чехія, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше судимого, а саме:
-16.05.2019 вироком Вінницького міського суду Вінницької області за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 190 КК України, з врахуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України до 2 років обмеження волі та звільненим від відбуванням призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки. Згідно з вироком Вінницького апеляційного суду від 11.12.2019 вирок змінено і ОСОБА_4 засуджено до покарання у виді 2 років обмеження волі;
-29.09.2021 вироком Вінницького міського суду Вінницької області за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, з врахуванням положень ч. 1 ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді 2 років 1 місяця позбавлення волі; звільненого 15.04.2022 по відбуттю строку покарання,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 , маючи не зняті та непогашені судимості, на шлях виправлення не встав та вчинив новий умисний злочин за наступних обставин.
Так, 18.01.2023 приблизно о 09:00 год, ОСОБА_4 перебував за місцем свого проживання, а саме в будинку АДРЕСА_1 , де до нього в гості зайшов знайомий ОСОБА_6 . В ході розмови, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, між ними відбувся словесний конфлікт, який в подальшому переріс в бійку, під час якої у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на заподіяння шкоди здоров'ю потерпілому шляхом спричинення йому тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність та небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, ОСОБА_4 умисно наніс ОСОБА_6 невстановлену кількість ударів кулаками у життєво-важливий орган в голову (по обличчю) та тулуб, внаслідок чого останній впав на підлогу та перестав чинити супротив. Після цього ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, усвідомлюючи, що ОСОБА_6 лежить на підлозі в безпорадному стані і не може захистити себе, тобто не становить будь-якої загрози для нападника, підійшов до останнього та ногою наніс йому невстановлену кількість ударів в область тулуба, ніг та голови.
Після побиття ОСОБА_6 ОСОБА_4 наказав йому залишити його будинок, а сам продовжив займатися справами за місцем свого проживання.
Згідно з висновком експерта № 116/117/151/152 від 24.02.2023, у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми живота - розриву селезінки, шо супроводжувався внутрішньочеревною кровотечою (об'ємом 1000 мл); перелому 7-го ребра справа по середній пахвинній лінії зі зміщенням. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_6 по давності утворення відповідають терміну, вказаному в постанові про призначення експертизи - 18.01.2023 та за ступенем тяжкості належать:
- закрита тупа травма живота - розрив селезінки, що супроводжувався внутрішньочеревною кровотечою (об'ємом 1000 мл) - до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки являвся небезпечним для життя в момент заподіяння та супроводжувався загрозливими для життя явищами;
- перелом 7-го ребра справа по середній пахвинній лінії зі зміщенням - до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являвся небезпечним для життя в момент спричинення і не супроводжувався загрозливими для життя явищами, за своїм характером спричинив тривалий (більше 21 дня) розлад здоров'я.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та надав показання, які відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті. Обвинувачений зазначив, що знайомий йому повідомив про те, що бачив як потерпілий ОСОБА_6 виносив з його двору інструменти, тому, коли потерпілий зайшов до нього в гості, він почав з'ясовувати це з ним. Спочатку між ними виник словесний конфлікт, який перейшов в бійку. Обвинувачений також повідомив, що в ході бійки наносив потерпілому удари по тілу руками та ногами, після чого вигнав його зі свого двору. Також ОСОБА_4 акцентував увагу суду на тому, що наразі з потерпілим примирився та повністю відшкодував останньому кошти на лікування. Просив суд його суворо не карати.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 суду повідомив, що зранку 18.01.2023 прийшов в гості до обвинуваченого ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Обвинувачений почав його звинувачувати у крадіжці інструментів з двору. Потерпілий зауважив, що на його заперечення ОСОБА_4 не реагував та після словесного конфлікту почав наносити йому тілесні ушкодження руками та ногами по тілу. Також зазначив, що від отриманих ударів він впав на підлогу, а обвинувачений продовжував наносити тілесні ушкодження по його тілу. Після того, як обвинувачений припинив наносити удари, він піднявся і пішов додому. Спочатку болі та дискомфорту не відчував, а вже пізніше, коли погіршився стан здоров'я, викликав швидку медичну допомогу. В МКЛ № 2 його прооперували та видалили селезінку через її пошкодження. Також потерпілий ОСОБА_6 звертав увагу суду на те, що наразі він з обвинуваченим примирились і товаришують. ОСОБА_4 покрив всі витрати на лікування, відтак претензій матеріального та морального характеру до останнього у нього немає. При обранні обвинуваченому міри покарання, просив суд не позбавляти останнього волі та обрати йому мінімальну міру покарання.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 просив суд при обранні своєму підзахисному міри покарання врахувати беззаперечне визнання ним своєї вини, щире каяття, відшкодування потерпілому завданої шкоди та думку останнього з приводу міри покарання для ОСОБА_4 .
Вислухавши позицію прокурора, думку обвинуваченого, його захисника та потерпілого, які вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, переконавшись, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, перевіривши добровільність його позиції, роз'яснивши ОСОБА_4 наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме позбавлення його права оскаржити в апеляційному порядку визнані ним обставини вчинення кримінального правопорушення, що викладені у обвинувальному акті, беручи до уваги визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину у повному обсязі, зважаючи на те, що жодним учасником судового провадження не оспорено винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину та визначені обвинуваченням обставини його вчинення, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого порядку судового розгляду, суд вважає можливим застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України та визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежується дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.
Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Судом створено необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов'язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18.01.1978, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21.07.2011, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_4 у судовому засіданні не встановлено.
З огляду на вищевикладене, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, враховуючи позицію обвинувачення, визнання обвинуваченим вини та думку потерпілого, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.
Відтак, суд, за внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що встановлені судом обставини дозволять ухвалити обвинувальний вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.
На підставі вимог статті 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.
В рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 Європейський суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою».
Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне: позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання (прокурор просила призначити обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі з застосуванням положень ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки та покладенням на останнього обов'язків, визначених ст. 76 КК України; обвинувачений просив суд його суворо не карати; потерпілий ОСОБА_6 просив суд не позбавляти ОСОБА_4 волі, зазначив, що претензій до останнього будь-якого характеру не має); відношення обвинуваченого до вчиненого (визнання вини, щире каяття та відшкодування потерпілому завданої шкоди); ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином; особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення, те, що злочин вчинений з прямим умислом, спрямованим на заподіяння потерпілому шкоди для його здоров'я; особу обвинуваченого, який раніше судимий, має дві не зняті на непогашені судимості, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, батьком яких записаний у свідоцтвах про їхнє народження.
При призначенні ОСОБА_4 покарання, згідно зі статтею 66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, яке проявилося у визнанні обвинуваченим факту вчинення кримінального протиправного діяння, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Водночас, суд дійшов висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують його суспільну небезпеку до рівня, який виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого статті 69 КК України призначення більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом.
Обставин, передбачених статтею 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
За вищевикладених обставин, суд, проаналізувавши поведінку обвинуваченого: визнання вини, щире каяття, відсутність обтяжуючих покарання обставин, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, враховуючи позицію прокурора, яка вважає, що виправлення обвинуваченого та його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства; позицію потерпілого, який просив не позбавляти волі обвинуваченого, вважає, що виправлення обвинуваченого та його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому щодо нього необхідно і доцільно призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк у межах санкції, визначеної ч. 1 ст. 121 КК України, із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Початок іспитового строку ОСОБА_4 необхідно обчислювати з моменту проголошення вироку.
Запобіжний захід обвинуваченому в даному кримінальному провадженні не обирався та підставі для його обрання до набрання вироком законної сили у суду немає.
Процесуальні витрати, накладені арешти та речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65-67, 121 КК України, ст. ст. 349, 371, 373, 374 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України, вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
Суддя: