Справа № 127/15822/23
Провадження № 2/127/1895/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.10.2023 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Ямпільської міської ради про визнання місця проживання дитини з батьком, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання місця проживання дитини з батьком. Позов мотивовано тим, що сторони мають спільну дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На протязі останніх 10 років їх спільна дитина проживає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач самостійно займаюсь вихованням та утриманням дитини, забезпечує її матеріально та піклуюся про неї, цікавлюсь станом здоров'ям та успіхами, створюю належні умови для проживання дитині та її розвитку, дитина зі мною почувається в безпеці та спокійно. З боку позивача відсутні виключні обставини, які б унеможливлювали проживання дитини разом із позивачем, чи негативно впливали б на її виховання та розвиток. Відповідач як мати живе власним життям, належної уваги, турботи та піклування спільній дитині не надає, дочкою не цікавиться та із нею не спілкуються, належним чином не виконує свої батьківські обов'язки, наведене свідчить про самоусунення відповідача від виконання належним чином своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини. Просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_4 шляхом відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав, для проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом із батьком, у зв'язку з фактом самостійного виховання малолітньої дитини батьком.
Ухвалою суду від 12.06.2023 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
19.09.2023року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач та її представник не з'явились з невідомих суду причин.
Відповідач в судове засідання не з'явилась з невідомих суду причин.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримали просили задовольнити.
Суд враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони мають спільну дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 16.12.2008 року 05.02.2013 року, актовий запис № 4605.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У відповідності до ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою ч.2 , 3 ст. 160 СК України).
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено висновком Служби у справах дітей Ямпільської міської ради неповнолітня ОСОБА_3 проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 з 4- річного віку.
Судом встановлено, що позивач наполягає на визначенні місця проживання доньки разом з батьком, відповідач, як вказано у висновку Служби у справах дітей Ямпільської міської ради не заперечує щодо проживання дитини разом з батьком.
Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Судом встановлено та доводиться матеріалами справи, що відповідач фактично проживає окремо від позивача та доньки.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У ст. 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Враховуючи вимоги ст. 51 Конституції України, ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, ст. 7 СК України, а також положення прецедентної практики Європейського суду з прав людини, при вирішенні справи, зокрема, про визначення місця проживання дитини встановлення обставин, які, на думку суду, забезпечують найкращі інтереси дитини та зазначення указаних обставин у відповідному рішенні є обов'язком суду.
В позовній заяві позивач взагалі не посилається на підстави своїх позовних вимог та про наявність спору між сторонами щодо визначення місця проживання.
Аналіз національного законодавства вказує на те, що втручання суду у вирішення питання щодо місця проживання дитини має відбуватись у крайніх випадках, за наявності спору між батьками, задля сторонньої оцінки обставин, що визначені ч.2 ст.161 СК України.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом не встановлено як наявності спору між сторонами, який би повинен захищатися в порядку цивільного судочинства, так і порушення, невизнання чи оспорення відповідачем прав позивача щодо місця проживання їх доньки. Сам факт звернення позивача до суду не свідчить про порушення його права, таке підлягає доказуванню у встановленому законом порядку.
При цьому суд зауважує, що завданням цивільного судочинства, визначеним ст.2 ЦПК України, є ефективний захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а не ілюзорний.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 509/5080/18).
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що позивачем не надано суду доказів наявності спору між ним та матір'ю дитини щодо місця проживання дитини, підстави зазначені позивачем у позовній заяві та встановлені під час розгляду справи в суді для визначення місця проживання доньки разом з ним, та те, що донька станом на звернення позивача до суду досягла 14 річного віку та сама може визначити місце свого проживання, суд вважає, що спір між сторонами щодо місця проживання дитини відсутній, підстав для судового захисту прав дитини шляхом визначення її місця проживання з батьком, суд не вбачає та приходить до висновку про відмову у задоволенні даного позову.
На підставі наведеного та керуючись ст. 10, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 293, 315, 316 ЦПК України, ст.ст. 141, 160, 161 СК України, суд -
Вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Ямпільської міської ради про визнання місця проживання дитини з батьком - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12.10.2023року.
ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .
Служба у справах дітей Ямпільської міської ради, Вінницька область, Ямпільський район, м. Ямпіль, вул. Замкова, 94/2, код ЄДРПОУ 44245065.
Суддя: