Справа № 127/31611/23
Провадження 2/127/4087/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до російської федерації в особі міністерства юстиції рф про стягнення майнової та моральної шкоди завданої агресією проти України,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до російської федерації в особі міністерства юстиції рф про де просить стягнути з відповідача відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок експропріацією російської федерації природних ресурсів українського народу під час незаконної збройної агресії проти України в розмірі 672421 дол. США 18 центів , що в перерахунку на національну валюту України становить 24583718,34 грн. та моральної шкоди в розмірі 35000 євро, що в перерахунку на національну валюту України становить 1259300 грн., а всього 25843018,34 грн.
Дослідивши матеріали позовної заяви, вважаю, що поданий ОСОБА_1 позов не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України та підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Згідно положень ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 185 ЦПКсуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд встановив, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у пунктах 3), 4), 5) частини третьої статті 175 ЦПК України, частинах першій та четвертій статті 177 ЦПК України, а саме позовна заява не містить:
- зазначення ціни позову, визначеної відповідно до положень статті 176 ЦПК України;
- обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються;
- змісту позовних вимог, а саме конкретного способу захисту прав або інтересів, передбаченого законом, або іншого способу захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, оскільки у позовних вимогах позивач не зазначив на чию користь необхідно стягнути з відповідача майнову та моральну шкоду;
- зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Крім того, позивач не додав до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядок уі розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, оскільки підстави звільнення від сплати судового збору, на які останній посилається у позовній заяві не можуть бути застосовані.
Щодо відсутності підстав звільнення від сплати судового збору, на які посилається позивачка у позовній заяві, суд зазначає наступне.
Частиною четвертою статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя.
У позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначив, що він звільнений від сплати судового збору, посилаючись на пункт 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до положень пункту 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Однак, позивач не надав доказів на підтвердження того, що дії держави-агресора російської федерації призвели до його вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що позивач, відповідно до положень пункту 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою передбачена сплата судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», встановлено з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб 2 684,00 грн.
Отже, позивач при зверненні до суду, має сплатити судовий збір у максимальному розмірі, що встановлений законом, тобто 13 420,00 грн., однак докази сплати судового збору останній до позовної заяви не додав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху встановивши строк для усунення недоліків позовної заяви в п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом: подання до суду належним чином оформленої позовної заяви з урахуванням зауважень, викладених вище та долучення до неї документу про сплату судового збору в розмірі 13420,00 грн., або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 28, 175, 185 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до російської федерації в особі міністерства юстиції рф про стягнення майнової та моральної шкоди завданої агресією проти України залишити без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо у встановлений строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, вона вважатиметься неподаною і будеповернута позивачу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Ухвала суду остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя: