ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.10.2023м. ДніпроСправа № 904/2619/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504; ідентифікаційний код 32688148)
до Фізичної особи-підприємця Ляшенко Надії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення 10 956 грн. 77 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
ПРОЦЕДУРА:
Позивач - Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2529/23 від 23.05.2023) до відповідача - Фізичної особи-підприємця Ляшенко Надії Анатоліївни про стягнення 10 956 грн. 77 коп., що складає 8 873 грн. 47 коп. - заборгованості за поставлену теплову енергію за Договором від 15.10.2009 №060267 про постачання теплової енергії, 142 грн. 89 коп. - 3% річних, 492 грн. 68 коп. - інфляційних збитків та 1 447 грн. 73 коп. - пені.
Також просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2023 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У подальшому, позивачем подано клопотання (вх.№28173/23 від 09.06.2023) на виконання ухвали від 29.05.2023 у справі №904/2619/23, відповідно до якого позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 29.05.2023.
Враховуючи вищевикладене, позивач усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2023 про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Пунктом 5 частини 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо фізичної особи - підприємця, зокрема, про місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем).
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: м. Дніпро, просп. Героїв, буд. 37, кв. 11; на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с.128).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 14.06.2023, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 03.07.2023 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.203-207)
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (надалі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.
При цьому, суд окремо звертає увагу на те, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв'язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:
- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);
- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).
Таким чином, зберігання відділенням АТ "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 14.06.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 13.10.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі", правонаступником якого є позивач - Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, як енергопостачальною організацією, та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Ляшенко Надією Анатоліївною, як споживачем, було укладено договір від 15.10.2009 №060267 про постачання теплової енергії (надалі - Договір) (а.с.14-19).
За цим Договором енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором (пункт 1.1. Договору).
Пунктом 2.1. Договору визначено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього Договору у вигляді гарячої води на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб);
- гаряче водопостачання - протягом 350 діб;
- технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою;
- кондиціювання повітря - по мірі необхідності.
Рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймаються виконавчим органом відповідної місцевої ради, виходячи з кліматичних умов (пункт 2.2. Договору).
Відповідно до пункту 7.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених графіків або, за згодою сторін, будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством.
Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку 4 (пункт 7.2. Договору).
Пунктом 7.3. Договору визначено, що споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього Договору, по власним платіжним дорученням з указанням періоду, за який він сплачує.
Відповідно до пункту 7.4. Договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.
Пунктом 11.1. Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.10.2012 року.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 11.4. Договору).
В матеріалах справи містяться копії:
- Додатку №1 до Договору №060267 від 15.10.2009, яким, зокрема, визначено річний обсяг теплового навантаження на опалення, а також середньомісячне теплове навантаження в опалювальному сезоні за адресою: пр. Героїв, буд. 23, під. 3 "Вінки- ритуальні послуги" (а.с.16);
- Додатку №1 (лист 1) до Договору №060267 від 15.10.2009 "Обсяги постачання теплової енергії споживачу" за адресою: пр. Героїв, 23, під. 3 (а.с.17);
- Додатку №1 (лист 2) до Договору №060267 від 15.10.2009 "Обсяги постачання теплової енергії споживачу" за адресою: пр. Героїв, 23, під. 3 (а.с.17);
- Додатку №2 до Договору №060267 від 15.10.2009 "Схема тепломережі, що перебуває на балансі споживача ФОП Ляшенко Н.А., пр. Героїв, 23 (а.с.18);
- Додатку №3 до Договору "Умови припинення подачі теплової енергії" (а.с.18);
- Додатку №4 до Договору №060267 від 15.10.2009 зразок акту прийому-передачі виконаних робіт (а.с.19);
- Додатку №5 до Договору "Перелік необхідної інформації" (а.с.19);
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 №28/12 "Про надання дозволу на передачу з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" об'єктів і мереж теплопостачання" надано дозвіл на передачу з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" об'єктів і мереж теплопостачання згідно з переліком (а.с.135-140).
Також в матеріалах справи міститься копія рішення Виконкому Дніпровської міської ради від 29.10.2021 №1137 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго" (а.с.141-179).
В матеріалах справи міститься також додаткова угода від 20.09.2016 до Договору, підписана позивачем та Комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради відповідно до якої у зв'язку із зміною у структурі Енергопостачальної організації, що пов'язана із передачею основних засобів, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 №28/12 "Про надання дозволу на передачу з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" об'єктів і мереж теплопостачання", наказу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" від 05.09.2016 №320 "Про передачу об'єктів і мереж теплопостачання на баланс КП "Теплоенерго", актів приймання-передачі об'єктів сторони домовилися внести зміни до Договору (а.с.29).
Пунктом 3.4. Додаткової угоди визначено, що у разі неотримання новою енергопостачальною організацією підписаної угоди або обґрунтованих заперечень в її підписанні на протязі 30 днів з дня її отримання, додаткова угода вважається погодженою.
Ця угода набирає чинності відповідно до ст.631 ЦК України з "20"вересня 2016 і є невід'ємною частиною договору про постачання теплової енергії (пункт 3.5. Додаткової угоди).
Зазначену Додаткову угоду та акт звірки взаємних розрахунків на 28.09.2016 відповідач отримав 17.10.2026, що підтверджується копією Реєстру про вручення додаткової угоди (зміни у структурі енергопостачальної організації і тарифу за теплову енергію) і акта звірки взаємних розрахунків на 28.09.2016 (а.с.28).
Також матеріали справи містять копії рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 29.10.2021 №1137 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго" (а.с.103-104), розпоряджень Дніпровського міського голови "Про початок опалювального сезону у місті Дніпрі" та "Про закінчення опалювального сезону у м. Дніпрі", (а.с.105-109).
Як вбачається з довідки Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради від 24.11.2022 №156 (а.с.67-68) на житлову будівлю за адресою проспект Героїв, 23 встановлений прилад обліку теплової енергії. Розрахунок проводився в співвідношенні опалювальної площі між споживачами житлових та нежитлових приміщень. Площа приміщення ФОП Ляшенко Н.А. складає 15,1м2.
Лютий 2020 року - 488,71386 Гкал
На нежитлове приміщення ФОП Ляшенко Н.А. нараховано - 0,27 Гкал ? 0,055171 %
Березень 2020 року - 255,40007 Гкал
На нежитлове приміщення ФОП Ляшенко Н.А. нараховано - 0,02 Гкал + 0,12 Гкал
? 0,055171%
Квітень 2020 року - 78,3118 Гкал
На нежитлове приміщення ФОП Ляшенко Н.А. нараховано - 0,04 Гкал ? 0,055171 %
Листопад 2020 року - 220,19488 Гкал
На нежитлове приміщення ФОП Ляшенко Н.А. нараховано - 0,12 Гкал ? 0,055172 %
Грудень 2020 року - 406,20007 Гкал
На нежитлове приміщення ФОП Ляшенко Н.А. нараховано - 0,07 Гкал + 0,15Гкал
? 0,055172 %
Січень 2021 року - 419,20007 Гкал
(акт використання теплової енергії за січень 2021 надано в лютому 2021)
На нежитлове приміщення ФОП Ляшенко Н.А. нараховано - 0,23 Гкал ? 0,055172 %
Лютий 2021 року - 500,22076 Гкал
На нежитлове приміщення ФОП Ляшенко Н.А. нараховано - 0,28 Гкал ? 0,055172 %
Березень 2021 року - 353,82007 Гкал
На нежитлове приміщення ФОП Ляшенко Н.А. нараховано - 0,20 Гкал ? 0 055172 %
Квітень 2021 року - 91,957 Гкал
На нежитлове приміщення ФОП Ляшенко Н.А. нараховано - 0,05 Гкал ? 0,055172 %
Листопад 2021 року - 169,58488 Гкал
На нежитлове приміщення ФОП Ляшенко Н.А. нараховано - 0,09 Гкал ? 0,055173%
грудень 2021 року - розрахунок по середньому добовому споживанню теплової енергії за попередній опалювальний сезон:
(1991,39278 Гкал/150 діб) х 0,794 х 10 діб х 0,055173%= 0,06 Гкал
де 1991,39278 Гкал - фактичне споживання теплової енергії у попередньому опалювальному сезоні 2020-2021; 150 - кількість діб споживання теплової енергії у попередньому опалювальному сезоні 2020 - 2021; 10 діб - розрахунковий період з 05.12.2021-14.12.2021; 0,794 - температурний коефіцієнт розрахунку на період з 05.12.2021-14.12.2021; 180С - (+3,31°С); 18°С-(-0,5°С); +3,31°С - температура на період розрахунку з 05.12.2021-14.12.2021; -0,5°С - середня температура зовнішнього повітря за попередній опалювальний сезон 2020-2021
нарахувань згідно приладу обліку-97,8407 Гкал (22.11.2021-05.12.2021)
На нежитлове приміщення ФОП Ляшенко Н.А. нараховано - 0,05 Гкал ? 0,055173%
нарахувань згідно приладу обліку-64,42559 Гкал (14.12.2021 -20.12.2021)
На нежитлове приміщення ФОП Ляшенко Н.А. нараховано - 0,04 Гкал ? 0,055173%
січень 2022 року - 513,93899 Гкал
На нежитлове приміщення ФОП Ляшенко Н.А. нараховано - 0,28 Гкал ? 0,055173%
лютий 2022 року - 479,21565 Гкал
На нежитлове приміщення ФОП Ляшенко Н.А. нараховано - 0,26 Гкал ? 0,055173%
березень 2022 року-401,45633 Гкал
На нежитлове приміщення ФОП Ляшенко Н.А. нараховано - 0,22 Гкал ? 0,055173%
На виконання умов Договору позивачем у період з лютого 2020 по березень 2022 включно було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 9 024 грн. 32 коп. (з урахуванням акту коригування нарахувань на суму - 108 грн. 38 коп. (зі знаком "-") (а.с.58), що підтверджується копіями актів прийому-передачі теплової енергії / послуги за Договором, а саме:
- від 29.02.2020 №060267 на суму 389 грн. 99 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.66);
- від 31.03.2020 №060267 на суму 200 грн. 59 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.65);
- від 30.04.2020 №060267 на суму 56 грн. 81 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.64);
- від 30.11.2020 №060267 на суму 159 грн. 72 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.63);
- від 31.12.2020 №060267 на суму 340 грн. 91 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.62);
- від 31.01.2021 №060267 на суму 476 грн. 89 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.61);
- від 28.02.2021 №060267 на суму 341 грн. 71 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.60);
- від 31.03.2021 №060267 на суму 315 грн. 10 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.59);
- від 30.04.2021 №060267 на суму 81 грн. 89 коп.. з урахуванням ПДВ (а.с.57);
- від 30.11.2021 №060267 на суму 643 грн. 46 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.56);
- від 31.12.2021 №060267 на суму 834 грн. 22 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.55);
- від 31.01.2022 №060267 на суму 1 949 грн. 98 коп.. з урахуванням ПДВ (а.с.54);
- від 28.02.2022 №060267 на суму 1 818 грн. 22 коп.. з урахуванням ПДВ (а.с.53);
- від 31.03.2022 №060267 на суму 1 523 грн. 21 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.52).
а також копіями актів споживання теплової енергії, а саме:
- за період з 23.01.2020 по 23.02.2020 (дата подання - 24.02.2020) (а.с.69);
- за період з 23.02.2020 по 23.03.2020 (дата подання - 24.03.2020) (а.с.70);
- за період з 23.03.2020 по 01.04.2020 (дата подання - 06.04.2020) (а.с.71);
- за період з 01.11.2020 по 22.11.2020 (дата подання - 22.11.2020) (а.с.72);
- за період з 22.11.2020 по 21.12.2020 (дата подання - 21.12.2020) (а.с.73);
- за період з 21.12.2020 по 19.01.2021 (дата подання - 20.02.2021) (а.с.74);
- за період з 19.01.2021 по 20.02.2021 (дата подання - 20.02.2021) (а.с.75);
- за період з 20.02.2021 по 21.03.2021 (дата подання - 21.02.2021) (а.с.76);
- за період з 21.03.2021 по 01.04.2021 (дата подання - 05.04.2021) (а.с.77);
- за період з 01.11.2021 по 22.11.2021 (дата подання - 23.11.2021) (а.с.78);
- за період з 22.11.2021 по 05.12.2021 (дата подання - 17.12.2021) (а.с.79);
- за період з 05.12.2021 по 14.12.2021 (дата подання - 17.12.2021) (а.с.80);
- за період з 14.12.2021 по 20.12.2021 (дата подання - 21.12.2021) (а.с.81);
- за період з 20.12.2021 по 26.01.2022 (дата подання - 26.01.2022) (а.с.82);
- за період з 26.01.2022 по 25.02.2022 (дата подання - 25.02.2022) (а.с.83);
- за період з 25.02.2022 по 31.03.2022 (дата подання - 01.04.2022) (а.с.84);
Також на виконання умов Договору позивачем у період з лютого 2020 по березень 2022 включно було виставлено рахунки на оплату на загальну суму 9 024 грн. 32 коп. (з урахуванням рахунку коригування нарахувань на суму - 108 грн. 38 коп. (зі знаком "-") (а.с.42), а саме:
- від 29.02.2020 №060267 на суму 389 грн. 99 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.51);
- від 31.03.2020 №060267 на суму 200 грн. 59 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.50);
- від 30.04.2020 №060267 на суму 56 грн. 81 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.49);
- від 30.11.2020 №060267 на суму 159 грн. 72 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.48);
- від 31.12.2020 №060267 на суму 340 грн. 91 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.47);
- від 31.01.2021 №060267 на суму 476 грн. 89 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.46);
- від 28.02.2021 №060267 на суму 341 грн. 71 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.45);
- від 31.03.2021 №060267 на суму 315 грн. 10 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.44);
- від 30.04.2021 №060267 на суму 81 грн. 89 коп.. з урахуванням ПДВ (а.с.43);
- від 30.11.2021 №060267 на суму 643 грн. 46 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.41);
- від 31.12.2021 №060267 на суму 834 грн. 22 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.40);
- від 31.01.2022 №060267 на суму 1 949 грн. 98 коп.. з урахуванням ПДВ (а.с.39);
- від 28.02.2022 №060267 на суму 1 818 грн. 22 коп.. з урахуванням ПДВ (а.с.38);
- від 31.03.2022 №060267 на суму 1 523 грн. 21 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.37).
В матеріалах справи містяться копії реєстрів одержання рахунків та актів виконаних робіт споживачами теплової енергії та інформаційних листів, а саме:
- №388 (за лютий 2020), з якого вбачається, що відповідний акт та рахунок вручено відповідачу 06.03.2020 (а.с.120);
- №408 (за березень 2020), з якого вбачається, що відповідний акт та рахунок вручено відповідачу 02.06.2020 (а.с.119);
- №427 (за квітень 2020), з якого вбачається, що відповідний акт та рахунок вручено відповідачу 02.06.2020 (а.с.118);
- №446 (за листопад 2020), з якого вбачається, що відповідний акт та рахунок вручено відповідачу 10.12.2020 (а.с.117).
Як вбачається з виписки про рух коштів між ФОП Ляшенко Н.А. та КП "Теплоенерго" (а.с.121) відповідачем платіжним дорученням від 10.11.2022 ТСБУ-174030 проведено сплату за тепло, о/р 060267, просп. Героїв, буд. 23, м. Дніпро, Ляшенко Надія Анатоліївна на суму 700 грн. 00 коп.
Також в матеріалах справи міститься копії:
- заяви Ляшенко Н.А. щодо укладення договору на поставку теплової енергії (а.с.20);
- паспорту Ляшенко Н.А. (а.с.21);
- свідоцтва про сплату єдиного податку (а.с.22);
- свідоцтва про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця Ляшенко Н.А. (а.с.23);
- картки реєстрації об'єкта сфери послуг (а.с.24);
- довідки про присвоєння ідентифікаційного номера Ляшенко Н.А. (а.с.24);
- типового договору оренди комунального майна від 23.05.2002 №1119 (а.с.25-27).
Позивачем на адресу відповідача 22.11.2022 цінним листом було направлено поштове відправлення, в якому містилися: - рахунки від 29.02.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 31.12.2020, від 31.01.2021, від 28.02.2021, від 31.03.2021, від 30.04.2021, рахунок (коригування нарахувань), від 30.11.2021, від 31.12.2021 №060267, від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 31.03.2022; - акти прийому-передачі послуги від 29.02.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 31.12.2020, від 31.01.2021, від 28.02.2021, від 31.03.2021, від 30.04.2021, акт прийому-передачі (коригування нарахувань), від 30.11.2021, від 31.12.2021, від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 31.03.2022, що підтверджується копіями опису від 22.11.2022 вкладення до цінного листа, накладної АТ "Укрпошта", фіскального чеку списку "301-8" згрупованих відправлень (а.с.34-36).
Також позивачем на адресу відповідача 22.11.2022 було скеровано досудову вимогу про сплату боргу та акт звіряння 01.02.2020-21.11.2022 (а.с.30-33).
Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання з постачання теплової енергії за Договором, проте сплата відповідачем проведена лише частково, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом враховано, що пунктом 1 частини 1 Розділу II Наказу Міністерства Інфраструктури України від 28.11.2013 №958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" визначено наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1.
Таким чином, відповідач міг отримати поштове відправлення, в якому містилися рахунки та акти прийому-передачі послуг 24.11.2022 (22.11.2022 + 2 робочі дні) та починаючи з 25.11.2022 протягом 5-ти днів оплатити рахунки. Два дні на пересилання листів по місту, не враховуються в п'ятиденний строк для оплати та в строк пересилання не враховуються вихідні.
З урахуванням викладеного, строк оплати за поставлену теплову енергію є таким, що настав, а саме:
- за рахунком від 29.02.2020 №060267 - 11.03.2020 (вручений 06.03.2020 + 5 діб)
- за рахунком від 31.03.2020 №060267 - 08.06.2020 (вручений 02.06.2020 + 5 діб = 07.06.2020 (неділя -вихідний), перший робочий день за вихідним - 08.06.2020);
- за рахунком від 30.04.2020 №060267 - 08.06.2020 (вручений 02.06.2020 + 5 діб = 07.06.2020 (неділя -вихідний), перший робочий день за вихідним - 08.06.2020);
- за рахунком від 30.11.2020 №060267 - 15.12.2020 (вручений 10.12.2020 + 5 діб);
- за рахунком від 31.12.2020 №060267 - 29.11.2022 (відправлений 22.11.2022 + 2 робочі дні на пересилання = 24.11.2022; 25.11.2022 + 5 діб);
- за рахунком від 31.01.2021 №060267 - 29.11.2022 (відправлений 22.11.2022 + 2 робочі дні на пересилання = 24.11.2022; 25.11.2022 + 5 діб);
- за рахунком від 28.02.2021 №060267 - 29.11.2022 (відправлений 22.11.2022 + 2 робочі дні на пересилання = 24.11.2022; 25.11.2022 + 5 діб);
- за рахунком від 31.03.2021 №060267 - 29.11.2022 (відправлений 22.11.2022 + 2 робочі дні на пересилання = 24.11.2022; 25.11.2022 + 5 діб);
- за рахунком від 30.04.2021 №060267 - 29.11.2022 (відправлений 22.11.2022 + 2 робочі дні на пересилання = 24.11.2022; 25.11.2022 + 5 діб);
- за рахунком від 30.11.2021 №060267 - 29.11.2022 (відправлений 22.11.2022 + 2 робочі дні на пересилання = 24.11.2022; 25.11.2022 + 5 діб);
- за рахунком від 31.12.2021 №060267 - 29.11.2022 (відправлений 22.11.2022 + 2 робочі дні на пересилання = 24.11.2022; 25.11.2022 + 5 діб);
- за рахунком від 31.01.2022 №060267 - 29.11.2022 (відправлений 22.11.2022 + 2 робочі дні на пересилання = 24.11.2022; 25.11.2022 + 5 діб);
- за рахунком від 28.02.2022 №060267 - 29.11.2022 (відправлений 22.11.2022 + 2 робочі дні на пересилання = 24.11.2022; 25.11.2022 + 5 діб);
- за рахунком від 31.03.2022 №060267 - 29.11.2022 (відправлений 22.11.2022 + 2 робочі дні на пересилання = 24.11.2022; 25.11.2022 + 5 діб);
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що з проведеної відповідачем сплати на суму 700 грн. 00 коп. (згідно з випискою про рух коштів), позивачем в рахунок часткової сплати заборгованості за спірний період (з лютого 2020 по березень 2022 включно) враховано 150 грн. 85 коп., сума заборгованості за поставлену теплову енергію складає 8 873 грн. 47 коп. (9 024 грн. 32 коп. - 150 грн. 85 коп.)
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення 8 873 грн. 47 коп. - заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається, позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 492 грн. 68 коп. за загальний період з березня 2020 по лютий 2023, а також нараховано 3% річних в сумі 142 грн. 89 коп. за загальний період з 12.03.2020 по 03.04.2023.
Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем невірно визначено початок перебігу прострочення за рахунками від 31.03.2020 та від 30.04.2020, так, позивачем помилково здійснено нарахування 3% річних з 08.06.2020, тоді як перебіг прострочення за вказаним рахунками розпочався з 09.06.2020 (оскільки вони були вручені 02.06.2020 + 5 діб = 07.06.2020 (неділя -вихідний), перший робочий день за вихідним - 08.06.2020), отже строк оплати настав 08.06.2020, прострочення - з 09.06.2020.
Після перевірки розрахунку судом, розмір інфляційних нарахувань за загальний період з березня 2020 по лютий 2023 включно складає 502 грн. 77 коп., а розмір 3% річних за загальний період з 12.03.2020 по 03.04.2023 включно складає 142 грн. 82 коп.
Судом враховано, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування в розмірі 492 грн. 68 коп., отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні нарахування за загальний період з березня 2020 по лютий 2023 включно в розмірі 492 грн. 68 коп., а також 3% річних за загальний період з 12.03.2020 по 03.04.2023 включно в розмірі 142 грн. 82 коп.
Щодо нарахування пені
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 8.2.3. Договору в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 Господарського кодексу України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.
Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як зазначено в пункті 6.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Як вбачається позивач просить стягнути пеню у розмірі 1 447 грн. 73 коп. за загальний період з 12.03.2020 по 03.04.2023 та посилається на пункт 8.2.3. Договору.
Суд вважає за необхідне зазначити, що частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19 встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.
Оскільки умови укладеного сторонами договору не містять положень щодо встановлення сторонами іншого (більшого), ніж передбачено чинним законодавством (частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України) періоду нарахування пені за порушення умов договору, суд вважає, що нарахування позивачем пені за період понад 6 місяців є не законним.
Також, судом встановлено, що пункт 8.2.3. Договору не містить періоду, який необхідно враховувати при застосуванні подвійної облікової ставки НБУ, оскільки облікова ставка НБУ є змінною величиною.
Таким чином, суд вважає, що умовами укладеного Договору не встановлений конкретний розмір пені за порушення виконання грошового зобов'язання.
За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеного у п. 2.1 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Наведений висновок підтверджено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №904/6881/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 зазначила, що: за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.».
Нарахування пені у відповідному (конкретному) відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини між сторонами, законодавчо не визначено.
З огляду на викладене, враховуючи вищевикладені норми законодавства, суд приходить до висновку, що сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені, а тому її нарахування та вимоги позивача щодо стягнення пені з відповідача є неправомірними та безпідставними.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у справі №904/2111/22.
За викладеного, вимоги позивача про стягнення пені не можуть бути задоволені судом.
СУДОВІ ВИТРАТИ
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 329 грн. 34 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504; ідентифікаційний код 32688148) до Фізичної особи-підприємця Ляшенко Надії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 10 956 грн. 77 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ляшенко Надії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504; ідентифікаційний код 32688148) 8 873 (вісім тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 47 коп. - заборгованості, 142 (сто сорок дві) грн. 82 коп. - 3% річних, 492 (чотириста дев'яносто дві) грн. 68 коп. - інфляційних нарахувань та 2 329 (дві тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 34 коп. - витрат на сплату судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
13.10.2023