ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2023 року Справа № 160/14049/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
21.06.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 21.06.2023 через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача з урахуванням уточненої позовної заяви (05.07.2023 року надійшла до суду та 05.07.2023 року сформована через систему «Електронний суд») на виконання вимог ухвали суду від 26.06.2023 року простить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.01.2023 року відповідно до якого військовослужбовця ОСОБА_1 визнано таким, що 02.01.2023 року самовільно залишив військову частину;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1055 від 04.02.2023 року в частині не виплати премії за січень 2023 року в повному обсязі старшому солдату ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1058 від 04.02.2023 року в частині не виплати старшому солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату усіх видів грошового забезпечення, премії та додаткової винагороди старшому солдату ОСОБА_1 за січень 2023 рік.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про призначення службового розслідування» №73 від 05.01.2023 року (копію наказу для ознайомлення в/ч не було надано), винесеного на підставі рапорту командира 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону від 02.01.2023 року, старшого стрільця 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону, старшого солдата ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) визнано таким, що був відсутній понад 10 діб в розташуванні підрозділу в районі населеного пункту Красна Гора. Бахмутського району, Донецької області. Не погоджуючись з даним наказом, позивач звернувся до адвоката за юридичною допомогою з питання скасування наказу. Тому 14.03.2023 року до військової частини НОМЕР_1 було направлено адвокатський запит яким адвокат просив скасувати наказ про визнання позивача таким, що самовільно залишив частину, надавши до запиту копії документів на підтвердження підстав для скасування наказу. Відповіддю військової частини НОМЕР_1 №2229 від 05.04.2023 року було повідомлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про призначення службового розслідування» №73 від 05.01.2023 року винесеного на підставі рапорту командира 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону від 02.01.2023 року, згідно з яким старший солдат ОСОБА_1 в умовах воєнного стану з 02.01.2023 року був відсутній понад 10 діб в розташуванні підрозділу в районі населеного пункту Красна Гора. Бахмутського району, Донецької області. Тож, 26.05.2023 року за №3607 військовою частиною НОМЕР_1 на адресу адвоката було направлено витяги з наказу командира військової частини НОМЕР_1 та витяг з акту службового розслідування по факту відсутності на військовій службі без поважних причин в умовах воєнного стану старшого солдата ОСОБА_1 .
Відповідно до акту службового розслідування, було встановлено наступне. Пунктом 2.2. встановлено, що 02.01.2023 року на шикуванні особового складу понад 3 годин був відсутній ОСОБА_1 . Довідка-доповідь про самовільне залишення розташування підрозділу (без зброї) старшим солдатом ОСОБА_1 була відправлена 06.01.2023 року за №3283/1192/2215 на командира військової частини НОМЕР_2 та повідомлено ЗВ ВСП м. Дніпро. Пунктом 2.4 акту службового розслідування зазначено, що військовослужбовець відсутній на службі без поважних причин з 11:00 02.01.2023 року. Станом на 13.01.2023 року в розташуванні підрозділу не повернулись, відсутні понад 10 діб (без зброї). Згідно з пунктами 3.2.1 та 3.2.2 ОСОБА_3 станом на 13.02.2023 року до розташування роти не повернувся. В пункті 3.2.4 було зазначено службову характеристику, відповідно до якої вбачається, що позивачем службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань за посадою, виконуються сумлінно і чесно. Позивач вміє організовувати свою діяльність, роботу виконує раціонально, із додержанням термінів. Військовослужбовець національно свідомий, військовою спеціальністю володіє повністю, необхідність збройного захисту держави усвідомлює та готовий до нього. На критику та зауваження реагує адекватно, робить правильні висновки. Відповідно до пункту 5, в діях військовослужбовця, старшого солдата ОСОБА_1 , вбачаються ознаки кримінального правопорушення, що полягають в самовільному залишенні в/ч або місця служби. Обставинами, які обтяжують відповідальність позивача є те, що вказане правопорушення скоєне без поважних причин в умовах воєнного стану (що не відповідає дійсності, адже у позивача наявне поранення, отримане в 2015 року яке його турбує і по сьогоднішній день). В пункті 6 зазначено, що позивачу необхідно оголосити про притягнення до дисциплінарної відповідальності, після його повернення на військову службу, призупинити виплату грошового забезпечення та зняти з усіх видів забезпечення 02.01.2023 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.02.2023 року №1055 ОСОБА_1 вирішено не виплачувати премію за січень 2023 року в повному обсязі. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.02.2023 року №1058 ОСОБА_1 вирішено не виплачувати додаткову винагороду військовослужбовцям. Проте з даними наказами, актом службового розслідування та притягненням до дисциплінарної відповідальності позивач не згоден, вважає їх безпідставними та такими, що підлягають визнанню неправомірними та скасуванню. Так, 14.08.2014 року позивача, ОСОБА_1 було зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 (що підтверджується військовим квитком). 18.01.2015 року, старший солдат військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , під час виконання військових обов'язків в зоні антитерористичній операції, одержав вогнепальне сліпе осколкове поранення нижньої треті правого стегна з вогнепальним переломом нижньої треті правої стегнової кістки, що підтверджується довідкою про обставини травми від 16.04.2015 року №993 та довідкою ВЛК №130т від 10.03.2015 року.
19.06.2015 року позивача виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 , проте наказом № 158 від 21.05.2018 року повторно зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 на посаду пожежного, а з 06.07.2022 року (наказ № 191) переведено на посаду старшого стрільця. 01.01.2023 року ОСОБА_1 звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з приводу поганого самопочуття, шо було викликано пораненням, отриманим в 2015 році, що підтверджується актом прийому від 01.01.2023 року, та цим же актом військовослужбовця було направлено на ВЛК по рішенню травматолога. 02.01.2023 року на ім'я ОСОБА_1 було виписано направлення №61 на медичний огляд військово-лікарською комісією до в/ч НОМЕР_3 , яка знаходиться в АДРЕСА_1 , за підписом командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 . Проте цього ж дня, 02.01.2023 року позивача, відповідно до рапорту командира 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону було визнано таким, що був відсутній понад 10 діб в розташуванні частини. Всупереч даній обставині, 05.01.2023 року було розпочато службове розслідуванням за фактом самовільного залишення частини позивачем, а 06.01.2023 року було повідомлено командира в/ч НОМЕР_2 та АДРЕСА_1 про дану обставину. 09.01.2023 року військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_3 було проведено медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 . На підставі огляду було надано довідку ВЛК №259 від 09.01.2023 року в якій зазначено, що позивач, на підставі статті 61 «а» графи 11 Розкладу хвороб, графи - ТДВ - потребує стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом у ВМКЦ СхідР (м. Дніпро). 13.01.2023 року позивача, на підставі довідки ВЛ, скеровано на ППД для отримання направлення на стаціонарне лікування. В пунктах 2.3 та 2.4 акту службового розслідування вказано, що станом на 13.01.2023 року позивач не повернувся до розташування підрозділу. Однак, 14.01.2023 року військовою частиною НОМЕР_1 за підписом ТВО Командира в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_5 та ТВО начальника медичної служби в/ч НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_6 було підписано направлення №509 стосовно направлення солдата ОСОБА_1 на стаціонарне лікування. Тобто, командуванню військової частини було відомо про те, що позивач знаходиться на лікування, а тво командира в/ч НОМЕР_1 особисто було підписано направлення №509 на стаціонарне лікування. Однак, пунктами 3.2.1 та 3.2.2 зазначено, що позивач до розташування роти станом на 13.02.2023 року не повернувся. Викладені обставини в акті службового розслідування не відповідають дійсності та суперечать існуючим фактам та обставинам. Повернувшись до військової частини НОМЕР_1 після лікування та проходження ВЛК для продовження несення військової служби, ОСОБА_1 дізнався, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №14 від 14.01.2023 року він обліковується як такий, що самовільно залишив частину, не дивлячись на те, що командування військової частини обізнане стосовно наявності травми солдата, яка була отримана ще в 2015 році, та яка по теперішній час турбує позивача. Тим паче, що направлення на стаціонарне лікування та на медичний огляд ВЛК були підписанні осадовими особами в/ч НОМЕР_1 . Самостійно вирішити дане питання станом на червень 2023 року у позивача не вийшло. А тому ОСОБА_1 вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
16.08.2023 року від військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог. В мотивування даного відзиву відповідач зазначив наступне. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» зазначено, що пунктом 1 вказаної Постанови, було встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки. Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24 лютого 2022 року. Відповідно до п. 35 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення. Бойовий наказ (розпорядження) - рішення начальника підрозділу (групи тощо) про виконання підрозділом (групою тощо) бойових завдань (заходів, у тому числі оперативно-бойових), яке доводиться усно (в тому числі технічними засобами зв'язку) з подальшим занесенням у відповідні документи, письмово або графічно на карті, з можливістю уточнення під час їх виконання.
Відповідно до п.9.4 Доручення Міністерства Оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 року зазначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника). Відповідачем був виданий наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 1055 від 04.02.2023 року, відповідно до п. 9 якого, керуючись п.5 Розділу XVI наказу Міністра Оборони України за № 260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», за невихід на службу без поважних причин, самовільне залишення частини, відсутність на службі, вживання алкогольних напоїв, відмова від виконання бойового наказу не виплачувати премію за січень 2023 року в повному обсязі старшому солдату ОСОБА_1 . Крім того, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1058 від 04.02.2023 року старшому солдату ОСОБА_1 додаткова винагорода не виплачувалась.
Підставою для видання означених наказів (стосовно позивача) був рапорт командира підрозділу від 05.01.2023 року № 49, який був складений щодо військовослужбовця підрозділу, який самовільно залишив частину (місце служби). Вказаний рапорт командира 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 був складений та направлений на резолюцію командиру військової частини НОМЕР_1 , де було призначено службове розслідування з метою встановлення причин та умов відсутності на військовій службі 02.01.2023 року в умовах воєнного стану старшого солдата ОСОБА_1 старшого стрільця 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону в умовах воєнного стану. Отже, при написані рапорту про відсутність на військовій службі військовослужбовця, зазначалася відсутність на службі понад 3 годин та обставини щодо невідомого місця знаходження військовослужбовця. У рапорті командира 1 стрілецької роти капітана ОСОБА_7 від 05.01.2023 року за вих.49 чітко зазначено відсутність на шикуванні старшого солдата ОСОБА_1 .
Порядок огляду військовослужбовців під час проходження ними військової служби законодавством не врегульований. Враховуючи характер вчиненого позивачем правопорушення, його підвищену небезпечність в умовах воєнного стану та знаходження позивача при цьому в зоні бойових дій, а також те, що дії позивача підривають авторитет військовослужбовця, командиром було прийняте рішення не виплачувати премію та додаткову винагороду позивачу. Відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов'язані свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, зразково виконувати свої службові обов'язки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників) під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Позиція позивача стосовно наявності вини відповідача, його протиправної поведінки, не відповідає дійсності та не підтверджується фактами.
Таким чином, відповідач не допускав порушення діючого законодавства України, правомірно видав оспорюванні накази, а всі дії посадових осіб військової частини НОМЕР_1 ґрунтуються на положенні чинного законодавства України.
04.02.2023 року старшому солдату ОСОБА_1 не виплачувати премію за січень 2023 року в повному обсязі, відповідно до п. 9 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1058.
Також, відповідач послався на приписи ч. 1 та ч. 5 ст. 122, ст. 123 КАС України.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2023 року зазначена вище справа розподілена та 21.06.2023 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
У встановлений ухвалою суду від 26.06.2023 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 у відповідності до вимог ст. 94 КАС України засвідчені належним чином копії: матеріалів службового розслідування відносно ОСОБА_1 ; наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.01.2023 року відповідно до якого військовослужбовця ОСОБА_1 визнано таким, що 02.01.2023 року самовільно залишив військову частину; наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1055 від 04.02.2023 року в частині не виплати премії за січень 2023 року в повному обсязі старшому солдату ОСОБА_1 ; наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1058 від 04.02.2023 року в частині не виплати старшому солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди; письмові та вмотивовані пояснення щодо проведення перерахунку та виплати усіх видів грошового забезпечення, премії та додаткової винагороди старшому солдату ОСОБА_1 за січень 2023 рік; інформацію та підтверджуючі документи стосовно того, чи було притягнуто старшого солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі висновків акту службового розслідування. Судом зобов'язано витребувані докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 03.08.2023 року. Судом попереджено про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
В період з 31.07.2023 року по 25.08.2023 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.01.2015 року як старший солдат військової частини НОМЕР_1 під час виконання військових обов'язків в зоні антитерористичній операції, одержав вогнепальне сліпе осколкове поранення нижньої треті правого стегна з вогнепальним переломом нижньої треті правої стегнової кістки, що підтверджується довідкою про обставини травми від 16.04.2015 року №993 та довідкою ВЛК №130т від 10.03.2015 року.
19.06.2015 року позивача виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 , проте наказом № 158 від 21.05.2018 року повторно зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 на посаду пожежного, а з 06.07.2022 року (наказ № 191) переведено на посаду старшого стрільця.
01.01.2023 року ОСОБА_1 звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з приводу поганого самопочуття, шо було викликано пораненням, отриманим в 2015 році, що підтверджується актом прийому від 01.01.2023 року, та цим же актом військовослужбовця було направлено на ВЛК по рішенню травматолога.
02.01.2023 року на ім'я ОСОБА_1 було виписано направлення №61 на медичний огляд військово-лікарською комісією до в/ч НОМЕР_3 , яка знаходиться в м. Добропілля, за підписом командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 .
02.01.2023 року командиром 1 стрілецької роти капітаном ОСОБА_8 на ім'я командира 1 стрілецького батальйону, командира військової частини НОМЕР_1 складено рапорт про те, що на шикуванні о 11:00 02.01.2023 року були вістуні головний сержанти 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти старший сержант ОСОБА_9 , старший стрілець 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти старший солдат ОСОБА_1 , гранометник 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти старший солдат ОСОБА_10 , кулеметник 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти солдат ОСОБА_11 .
Судом установлено, що командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_4 складено довідку-доповідь про самовільне залишення розташування підрозділу (без зброї) військовослужбовцями 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ОТУ «СОЛЕДАР» н.п. Красна Гора Донецької області ст. сержант ОСОБА_12 ст. солдат ОСОБА_1 ст. солдат ОСОБА_10 , солдатом ОСОБА_11 .
З довідки-доповіді убачається, що 02.01.2023 року з рапорту командира 1 стрілецького батальйону військової' частини НОМЕР_1 - майора ОСОБА_13 стало відомо, що самовільно залишили: розташування підрозділу (без зброї) такі військовослужбовці: 1. ст. сержант ОСОБА_12 . 2. ст. солдат ОСОБА_1 . 3. ст. солдат ОСОБА_10 . 4. солдат ОСОБА_11 Попередньо встановлено: що вище вказані військовослужбовці в 11:00 02.01.2023 року були відсутні на шикуванні особового складу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону. Відсутні понад три години. Пошуки організував командир 1 стрілецької роги капітан В. Савчук, але вони результату не дали. На телефонні дзвінки військовослужбовці не відповідають, місце знаходження їхнє невідоме. За медичною допомогою до медичної роти військової частини НОМЕР_1 не зверталися. Повідомлень з лікувальних закладів не надходило. Причини та передумови виникнення даного факту є особиста недисциплінованість військовослужбовців. Матеріальні збитки та поранення людей: відсутність на військовій службі військовослужбовців (без зброї) . Особисті анкетні дані: 1. ст. сержант ОСОБА_12 головний сержанта 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , призваний 29.06.2022; 2. 2 ст. солдат ОСОБА_1 старший стрілець 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Призваний 21.05.2018 р. Металургійно-Довгинцівським ОРВК м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл. 3. ст. солдат ОСОБА_10 гранатометник 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Призваний 28.022.022 р. Солонянським РТЦк та СП Дніпропетровської обл. 4. солдат ОСОБА_11 кулеметник 2 стрілецького відділення З стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової' частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Призваний 28.022022 р. Покровсько-Тернівським ОРТЦК та СП м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл. На момент складання довідки службове розслідування командира військової частини НОМЕР_1 від 05.01.2023 року начальника штабу 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_14 . Термін проведення розслідування до 12.01.2023 року.
Так, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.01.2023 року №2 вважено такими, що самовільно залишили військову частину: нижчепойменованих військовослужбовців, на підставі пункту 15 розділу 1 наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військову частину або місце служби, виплату грошового забезпечення призупинити з 02.01.2023 року, знято з усіх видів забезпечення з 02.01.2023 року: старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону. Підстава: рапорт командира підрозділу №49 від 02.01.2023 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.01.2023 року №73, з метою встановлення причин та умов відсутності на військовій службі 02.01.2023 року в умовах воєнного стану старшого сержанта ОСОБА_12 , головного сержанта 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону, старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону, старшого солдата ОСОБА_10 , гранатометника 2 стрілецького; відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону, солдата ОСОБА_11 , кулеметника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону, та на підставі рапорту капітана ОСОБА_15 , командира 1 стрілецької роти стрілецького батальйону, від 05.01.2023 року №49, наказано: призначити службове розслідування, проведення якого капітану ОСОБА_16 , заступнику начальника штабу 1 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 . Капітану ОСОБА_16 до 12.01.2023 року провести службове розслідування, під час якого керуватися Статутами Збройних Сил України, Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом і Міністра оборони України від 21.11.2017 року №608. Не пізніше 12 січня 2023 року надати акт та матеріали результатів службового розслідування встановленим порядком. Помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику: фінансово-економічної служби, відповідно до наказу Міністра Оборони України від 07.06.2018 року №260 п.15 розділу 1, призупинити виплату грошового забезпечення старшому сержанту ОСОБА_12 , старшому солдату ОСОБА_1 , старшому солдату ОСОБА_10 , солдату ОСОБА_11 з 02.01.2023 року.
05.01.2023 року було розпочато службове розслідуванням за фактом самовільного залишення частини позивачем, а 06.01.2023 року було повідомлено командира в/ч НОМЕР_2 та ЗВ ВСП м. Дніпро про дану обставину.
09.01.2023 року військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_3 було проведено медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 . На підставі огляду було надано довідку ВЛК №259 від 09.01.2023 року в якій зазначено, що позивач, на підставі статті 61 «а» графи 11 Розкладу хвороб, графи - ТДВ - потребує стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом у ВМКЦ СхідР (м. Дніпро).
13.01.2023 року заступником командира 1 СР з МПЗ 1 СБ ст. лейтенантом ОСОБА_17 на ім'я командира 1 стрілецького батальйону, командира військової частини НОМЕР_1 складено рапорт про те, що головний сержант 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти старший сержант ОСОБА_12 (без зброї), старший стрілець 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти старший солдат ОСОБА_1 (без зброї), гранатометник 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти старший солдат ОСОБА_10 (без зброї), кулеметник 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти солдат ОСОБА_11 (без зброї) відсутні на військовій службі понад 10 діб, відсутні з 11.00 02.01.2023 року. На телефонні дзвінки не відповідають. Місце знаходження не відоме.
13.01.2023 року позивача, на підставі довідки ВЛ, скеровано на ППД для отримання направлення на стаціонарне лікування. В пунктах 2.3 та 2.4 акту службового розслідування вказано, що станом на 13.01.2023 року позивач не повернувся до розташування підрозділу. Однак, 14.01.2023 року військовою частиною НОМЕР_1 за підписом ТВО Командира в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_5 та ТВО начальника медичної служби в/ч НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_6 було підписано направлення №509 стосовно направлення солдата ОСОБА_1 на стаціонарне лікування. Тобто, командуванню військової частини було відомо про те, що позивач знаходиться на лікування, а тво командира в/ч НОМЕР_1 особисто було підписано направлення №509 на стаціонарне лікування. Однак, пунктами 3.2.1 та 3.2.2 зазначено, що позивач до розташування роти станом на 13.02.2023 року не повернувся.
Пунктом 9 наказу від 04.02.2023 року №1055 командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про виплату щомісячної премії військовослужбовцям частини за січень 2023 року», встановлено, що відповідно до пункту 5 Розділу XVI Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослуж бовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, за невихід на службу без поважних при чин, самовільне залишення частини, відсутність на службі, вживання алкогольних напоїв, відмова від виконання бойового наказу не виплачувати премію за січень 2023 року в повному обсязі: військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 який знаходиться в розпорядженні командира частини старшому солдату ОСОБА_1 ; загальний рапорт на позбавлення офіцера МПЗ №352 від 03.02.2023 року.
Відповідно до пункту 6 наказу від 04.02.2023 року №1058 командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про виплату додаткових винагород», встановлено, що не виплачувати додаткову винагороду військовослужбовцям, відповідно до додатку 5 цього наказу як військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , який знаходиться в розпорядженні командира частини старшому солдату ОСОБА_1 - рапорт командира підрозділу вих. №49 від 05.01.2023 року (п. 35 Додатку 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2023 року №1058).
З матеріалів справи убачається, що заступником начальника штабу 1 стрілецького батальйону військової частини капітаном ОСОБА_18 складено акт службового розслідування, який затверджено ТВО командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_19 .
З наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2023 року №1511 «Про результати службового розслідування» убачається наступне.
Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами) та який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 року за №1503/31371, наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про призначення службового розслідування» від 05.01.2023 року № 73 заступником начальнику штабу 1 стрілецького штабу військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_14 було проведено службове розслідування, з метою встановлення причин та умов відсутності на військовій службі без поважних причин в умовах воєнного стан: старшого сержанта ОСОБА_12 , головного сержанта 3 стрілецького взводу 1 стрілецького батальйону, старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону, старшого солдата ОСОБА_10 , гранатометника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону, солдата ОСОБА_11 , кулеметника 2 стрілецького відділення 3 стрілецької взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону.
Підставою для проведення службового розслідування послужили рапорт командира 1 стрілецької роти стрілецького батальйону капітана ОСОБА_15 від 05 січня 2023 року (вих. № 49) з якого вбачається, що 02.01.2023 року на шикуванні о 11-00 годин року були відсутні понад 3 годин: головний сержант 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роги старший сержант ОСОБА_12 , старший стрілець 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роги 1 стрілецького батальйону старший солдат ОСОБА_1 , гранатометник 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону старший солдат ОСОБА_10 , кулеметник 2 стрілецького відділення 3 стрілецької взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйон) солдат ОСОБА_11 . На телефонні дзвінки не відповідають, місце знаходження не відоме.
Проведеним службовим розслідуванням було встановлено, що 02.01.2023 року о 11.00 годин на шикуванні особового складу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону, розташованого в районі виконання бойових дій біля населеного пункту Красна Гора Бахмутського району Донецької області було виявлено відсутність: старшого сержанта ОСОБА_12 , головного сержанта 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ; старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ; старшого солдата ОСОБА_10 , гранатометника стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ; солдата ОСОБА_11 , кулеметника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Пошуки військовослужбовців організував командир 1 стрілецької роти капітан В. Савчук, але вони результату не дали. На телефоні дзвінки військовослужбовці не відповідають, місце знаходження було не відомо. За медичною допомогою до медичної роти військової частини не зверталися, повідомлень з лікувальних медичних закладів не надходило.
Станом на 13.01.2023 року до розташування 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону в районі виконання бойових дій біля населеного пункту Красна Гора Бахмутського району Донецької області військовослужбовці 1 стрілецької роти стрілецького батальйону: старший сержант ОСОБА_12 , старший солдат ОСОБА_1 , старший солдат ОСОБА_10 , солдат ОСОБА_11 , відсутні на військовій службі понад (десяти) діб. На телефоні дзвінки військовослужбовці не відповідають, та їх місце знаходження з 02.01.2023 року не відоме, про що заступником командира 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону старшим лейтенантом ОСОБА_17 був поданий відповідний рапорт від 13.01.2023 року (вих. № 362). Відсутність на військовій службі військовослужбовців: старшого сержанта ОСОБА_12 , старшого солдата ОСОБА_1 , старшого солдата ОСОБА_10 , солдата ОСОБА_11 , з 02.01.2023 року по 13.01.2023 року підтверджується: рапортом командира 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону капітана ОСОБА_20 від 02.01.2023 року (вих. № 49); рапортом заступника командира з морально психологічного забезпечення 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_21 від 13.01.2023 року; письмовими поясненнями командира 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_22 від 13.01.2023 року; письмовими поясненнями заступника командира з морально психологічною забезпечення 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_5 старшого лейтенанта ОСОБА_21 від 13.01.2023 року; письмовими поясненнями командира відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілець: роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старшини ОСОБА_23 від 13.01.2023 року та іншими матеріалами службового розслідування. Таким чином, в діях військовослужбовців: старшого сержанта ОСОБА_12 , головного сержанта 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ; старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ; старшого солдата ОСОБА_10 , гранатометника стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ; солдата ОСОБА_11 , кулеметника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 вбачаються ознаки військово кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального Кодексу України (Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій статті 407 Кримінального Кодексу України).
Зазначене вище підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування та зазначені в розділі 2 та пунктах 3.1 розділу 3 акту службового розслідування.
Всі зазначені вище обставини свідчать про те, вище вказані військовослужбовці діяли умисно, в супереч вимог первинних документів.
Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина військовослужбовців виражається у формі прямого умислу та є результатом низького рівня морально-ділових якостей, особистої недисциплінованості та безвідповідального ставлення до виконання обов'язків служби, що призвело до створення умов для вчинення вказаного вище правопорушення.
Крім того військовослужбовцями: старшим сержантом ОСОБА_12 , старшим солдатом ОСОБА_1 , старшим солдатом ОСОБА_10 , солдатом ОСОБА_11 , було порушено вимоги передбачені абзацами 1, 2, 3 статті 11, статтями 12, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацами 2, 6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України які покладають на кожного військовослужбовця обов'язки свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимогу статутів Збройних Сил України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та не допускати негідних вчинків, своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайних події та факти порушення військової дисципліни, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення є низький рівень морально-ділових якостей та особистої виконавчої дисципліни старшого сержанта ОСОБА_12 , старшого солдата ОСОБА_1 , старшого солдата ОСОБА_10 , солдата ОСОБА_11 . Дане правопорушення скоєно всупереч вимог статутів Збройних Сил України, за що передбачена дисциплінарна відповідальність.
З метою недопущення подібних випадків в подальшому наказано, службове розслідування вважати завершеним.
Командиру 1 стрілецького батальйону за порушення вимог абзаців 1, 2, 3 статті 11 та статей 12, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзаців 2, 6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до пункту «б» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України: головному сержанту 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 сержану ОСОБА_12 ; старшому стрільцю стрілецького відділення взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону старшому солдату ОСОБА_1 ; гранатометнику 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_10 ; кулеметнику 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_11 , накласти дисциплінарне стягнення у вигляді - «догана», після їх повернення військову службу.
Посилити заходи щодо контролю за особовим складом батальйону.
Помічнику командира частини з фінансово-економічної служби - начальнику фінансово-економічної служби відповідно до наказу Міністра Оборони України від 07.06.2018 року №260 на підставі пункту 15 розділу І «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особа призупинити виплату грошового забезпечення з 02.01.2023 року: головному сержанту 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_12 ; старшому стрільцю 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону старшому солдату ОСОБА_1 ; гранатометнику 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старшому солдату ОСОБА_10 ; кулеметнику 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_11 .
Начальнику відділення персоналу зняти з 02 січня 2023 року з усіх видів забезпечення та зарахувати у розпорядження командира частини з 12.01.2023 року: головного сержанта 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_12 ; старшого стрільця 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону старшого солдата ОСОБА_1 ; гранатометника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_10 ; кулеметника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_11 .
Начальнику стройової частин відповідно до пункту 5 розділу XVI «Порядку про виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затвердженого наказом МО України від 07.06.2018 року №260 внести: головного сержанта 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_12 ; старшого стрільця 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону старшого солдата ОСОБА_1 ; гранатометника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_10 ; кулеметника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_11 в загальний проект наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про преміювання військовослужбовців» до пункту, який передбачає виплату премії в розмірі нуль відсотків за січень 2023 року, за невихід на військову службу без поважних причин.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням пункту 9.4 окремого доручення МО України від 23 червня 2022 року №912/з/29, не включати: до наказу на виплату додаткової винагороди за січень 2023 року, за самовільне залишення місця служби.
Помічнику командира частини з правової роботи - начальнику юридичної групи повідомити та направити копію матеріалів службового розслідування у зв'язку із можливістю наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального Кодексу України до Криворізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону відносно: головного сержанта 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_12 ; старшого стрільця 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону старшого солдата ОСОБА_1 ; гранатометника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_10 ; кулеметника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_11 .
Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про призначення службового розслідування» №73 від 05.01.2023 року (копію наказу для ознайомлення в/ч не було надано), винесеного на підставі рапорту командира 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону від 02.01.2023 року, старшого стрільця 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону, старшого солдата ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) визнано таким, що був відсутній понад 10 діб в розташуванні підрозділу в районі населеного пункту Красна Гора. Бахмутського району, Донецької області. Не погоджуючись з даним наказом, позивач звернувся до адвоката за юридичною допомогою з питання скасування наказу.
14.03.2023 року до військової частини НОМЕР_1 було направлено адвокатський запит яким адвокат просив скасувати наказ про визнання позивача таким, що самовільно залишив частину, надавши до запиту копії документів на підтвердження підстав для скасування наказу.
Відповіддю військової частини НОМЕР_1 №2229 від 05.04.2023 року було повідомлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про призначення службового розслідування» №73 від 05.01.2023 року винесеного на підставі рапорту командира 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону від 02.01.2023 року, згідно з яким старший солдат ОСОБА_1 в умовах воєнного стану з 02.01.2023 року був відсутній понад 10 діб в розташуванні підрозділу в районі населеного пункту Красна Гора. Бахмутського району, Донецької області.
Тож, 26.05.2023 року за №3607 військовою частиною НОМЕР_1 на адресу адвоката було направлено витяги з наказу командира військової частини НОМЕР_1 та витяг з акту службового розслідування по факту відсутності на військовій службі без поважних причин в умовах воєнного стану старшого солдата ОСОБА_1 .
Вважаючи наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.01.2023 року відповідно до якого військовослужбовця ОСОБА_1 визнано таким, що 02.01.2023 року самовільно залишив військову частину; наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1055 від 04.02.2023 року в частині не виплати премії за січень 2023 року в повному обсязі старшому солдату ОСОБА_1 ; наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1058 від 04.02.2023 року в частині не виплати старшому солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди протиправними та безпідставними, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та діє станом на час розгляду справи.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ(далі - Закон № 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII в редакції, чинній станом на час існування спірних правовідносин).
Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.14 Закону № 2232-XII, виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Також основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII).
Відповідно до п.11 ст. 10-1 Закону № 2011-XII, у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Після закінчення встановленого безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.
Відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення, в редакції, чинній станом на час існування спірних правовідносин).
Згідно п.180 Положення, військовослужбовці мають право на відпустки. Надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них здійснюється відповідно до порядку, встановленого Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, зокрема, надаються: відпустка для лікування у зв'язку з хворобою. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин, у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії військовослужбовцям, відрядженим до військових частин, задіяних до ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в антитерористичних операціях, надаються командирами таких військових частин за місцем тимчасового виконання службових обов'язків. Посадова особа, яка надала такі відпустки, письмово інформує про це командира військової частини, який направив військовослужбовця у відрядження.
Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Інструкція №170).
Відповідно до п.8.1 Інструкції №170, щорічні основні та додаткові відпустки військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) надаються командирами (начальниками) за підпорядкованістю.
Пунктом 8.12 Інструкції № 170, зокрема, визначено, рапорт військовослужбовця, підписаний командиром підрозділу, за підпорядкованістю подається для прийняття рішення командиру військової частини через штаб військової частини.
Згідно пункту 8.14. Інструкції № 170, у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Після закінчення встановленого безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою військовослужбовець підлягає обстеженню військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби.
Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 затверджено Інструкцію з діловодства у Збройних Силах України, яка встановлює загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами у військових частинах (установах) Збройних Сил України, штабах угруповань військ, (далі військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням (далі Інструкція № 124).
Пунктом 2.1.6. Інструкції № 124 визначено: наказ командира (керівника) основний розпорядчий документ командира (керівника) військової частини (установи), виданий на правах єдиноначальності; рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Відповідно до п. 2.2.4. Інструкції № 124, у військових частинах (установах) Збройних Сил України, зокрема, видаються: накази командира (керівника) військової частини (установи) (по стройовій частині).
Згідно п.2.3.4. Інструкції № 124, накази по стройовій частині видаються з питань щодо: вибуття у відрядження, відпустку, на навчання, прибуття з відрядження, відпустки, навчання (крім державних службовців).
Пунктом 2.9.1.6. Інструкції № 124 визначено, що накази підписуються командиром (керівником) військової частини (установи), а в разі його відсутності посадовою особою, яка виконує його обов'язки згідно з письмовим наказом.
Виходячи із аналізу перелічених норм, суд зазначає, що військовослужбовець має право на відпустку для лікування у зв'язку з хворобою.
Така відпустка надається наказом командира військової частини на підставі відповідного висновку військово-лікарської комісії та рапорту військовослужбовця. Тривалість такої відпустки визначається на підставі висновку військово-лікарської комісії.
Згідно з положеннями ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Як встановлено судом, 01.01.2023 року ОСОБА_1 звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з приводу поганого самопочуття, шо було викликано пораненням, отриманим в 2015 році, що підтверджується актом прийому від 01.01.2023 року, та цим же актом військовослужбовця було направлено на ВЛК по рішенню травматолога.
02.01.2023 року на ім'я ОСОБА_1 було виписано направлення №61 на медичний огляд військово-лікарською комісією до в/ч НОМЕР_3 , яка знаходиться в м. Добропілля, за підписом командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 .
02.01.2023 року командиром 1 стрілецької роти капітаном ОСОБА_8 на ім'я командира 1 стрілецького батальйону, командира військової частини НОМЕР_1 складено рапорт про те, що на шикуванні о 11:00 02.01.2023 року були вістуні головний сержанти 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти старший сержант ОСОБА_9 , старший стрілець 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти старший солдат ОСОБА_1 , гранометник 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти старший солдат ОСОБА_10 , кулеметник 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти солдат ОСОБА_11 .
Отже за відсутності відповідного наказу про надання позивачу відпустки, суд вважає, що ОСОБА_1 залишив район зосередження військової частини НОМЕР_1 самовільно.
Судом приймається до уваги те, відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 №259 від 09.01.2023 року на підставі статті 61 «а» графи ІІ Розкладу хвроб, графи - ТДВ - потребує стаціонарного обстеження з подальшим переглядом у ВМКЦ СхідР (м. Дніпро). Водночас, суд звертає увагу, що необхідність та тривалість такого лікування визначається саме військово-лікарською комісією, а не самим позивачем.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача щодо не підтвердження позивачем поважності причин відсутності на службі з 02.01.2023 року.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до абз.9, 10 п.15 Розділу 1 Порядку № 260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Абзацом 2 п.5 розділу XVI Порядку № 260 визначено що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у випадках невиходу на службу без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Відповідно до п.14 Розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Спірний наказ прийнятий відповідачем на підставі Порядку № 260.
Таким чином, враховуючи відсутність позивача на службі без поважних причин більше ніж одну добу, суд вважає підставною правомірність відповідача щодо зняття позивача з усіх видів забезпечення.
При цьому, питання ж про призупинення військової служби позивача спірним наказом не вирішувалось.
Так, питання призупинення військової служби врегульовано ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно до якої військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Отже, призупинення військової служби здійснюється у наведеному порядку, зокрема, після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, однак докази здійснення таких заходів, відсутні.
При цьому, відповідачем було складено наказ від 02.01.2023 року №2 щодо самовільного залишення військової частини старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону, а не від 14.01.2023 року відповідно до якого військовослужбовця ОСОБА_1 визнано таким, що 02.01.2023 року самовільно залишив військову частину, про що зазначає позивач у позові та просить такий скасувати.
До того ж, суд зазначає, що сам по собі наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.01.2023 року №2 не містить положень щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності чи призупинення йому військової служби, оскільки прийнятий не за наслідками службового розслідування та не на підставі Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
А тому, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.01.2023 року відповідно до якого військовослужбовця ОСОБА_1 визнано таким, що 02.01.2023 року самовільно залишив військову частину, до задоволення не підлягають.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1055 від 04.02.2023 року в частині не виплати премії за січень 2023 року в повному обсязі старшому солдату ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1058 від 04.02.2023 року в частині не виплати старшому солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату усіх видів грошового забезпечення, премії та додаткової винагороди старшому солдату ОСОБА_1 за січень 2023 рік, то такі позовні вимоги теж не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі Порядок №260).
Відповідно до абз.9, 10 п.15 Розділу 1 Порядку №260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Абзацом 2 п.5 розділу XVI Порядку №260 визначено що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у випадках невиходу на службу без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Відповідно до окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23 червня 2022 року до наказів про виплату додаткової нагороди, передбачену Постановою Кабінету Міністрів від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», не включати військовослужбовців:
які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Оскільки судом встановлена з 02.01.2023 року самовільне позивачем залишення розташування підрозділу (без зброї) військової частини НОМЕР_1 , суд доходить до висновку про відсутність підстав задля скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1055 від 04.02.2023 року в частині не виплати премії за січень 2023 року в повному обсязі старшому солдату ОСОБА_1 ; визнання протиправним, скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1058 від 04.02.2023 року в частині не виплати старшому солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди та відсутності підстав задля зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату усіх видів грошового забезпечення, премії та додаткової винагороди за січень 2023 рік
В то й же час, вирішуючи спір по суті, суд погоджується з доводами позивача щодо процедурних порушень при винесенні оскаржуваних наказів, а саме: не ознайомлення його з наказом про призначення службового розслідування та не відібрання у нього пояснень, однак не приймає їх до уваги, оскільки вони не спростовують суті вчиненого порушення ОСОБА_1 .
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
При цьому доводи відповідача щодо пропущення строку позивачем звернення до суду із даною позовною заявою судом до уваги не приймаються, оскільки лише 26.05.2023 року відповідачем на адресу представника позивача адвоката були надані витяги з наказів, а позивач звернувся до суду із позовом 21.06.2023 року, тобто з дотриманням строку, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до встановлених статтею 139 КАС України правил розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору покладаються судом на нього.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , яка подана представником Плужником Максимом Валерійовичем до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник