ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 360/2884/21
адміністративне провадження № К/990/26419/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянув в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2022 у справі №360/2884/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТЕК-МОД» до Головного управління ДПС у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби у Луганській області про стягнення пені,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «УТЕК-МОД» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - контролюючий орган), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області в якому просить стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства пеню в сумі 157 400,44 грн нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за січень 2015 року, лютий 2015 року, квітень 2015 року -липень 2015 року, вересень 2015 року - грудень 2015 року.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі не виконали свого обов'язку по бюджетному відшкодуванню ПДВ за періоди за січень 2015 року, лютий 2015 року, квітень 2015 року -липень 2015 року, вересень 2015 року - грудень 2015 року.
Оскільки сума бюджетного відшкодування в розмірі 2 023 777, 00 грн (крім суми відшкодування ПДВ за січень 2015 року, яка була відшкодована 12.03.2021), не була відшкодована позивачу, відповідно до вимог пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, вона є заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, на яку має бути нарахована пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії з 21.05.2020 по 01.06.2021 (крім пені за відшкодування ПДВ за січень 2015 року, де період її дії з 21.05.2020 по 11.03.2021) в загальній сумі 157 400,44 грн.
У зв'язку з зазначеним та з посиланням на пункт 200.23 статті 200 Податкового кодексу України позивач зазначає про наявність у нього права на пеню в розмірі 120% облікової ставки НБУ за час затримки відшкодування з ПДВ за відповідні періоди та просить стягнути таку пеню на його користь.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01.09.2021, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2022, позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УТЕК-Мод» пеню в сумі 157 400,44 грн у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з ПДВ за період з 24.07.2019 по 20.05.2020 нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ за січень 2015 року, лютий 2015 року, квітень 2015 - липень 2015 року, вересень 2015 - грудень 2015 року.
4. Рішення судів обґрунтовано тим, що оскільки позивачу не було відшкодовано відповідні суми бюджетного відшкодування ПДВ за періоди за січень 2015 року, лютий 2015 року, квітень 2015 - липень 2015 року, вересень 2015 - грудень 2015 року у встановлені законом строки, отже Товариство набуло право на нарахування та стягнення на його користь пені у розмірі 157 400,44 грн за порушення строків відшкодування ПДВ.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.09.2021, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2022 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами встановлено, що позивачем до контролюючого органу подані податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року, лютий 2015 року, квітень 2015 - липень 2015 року, вересень 2015 - грудень 2015 року разом з заявами про повернення суми бюджетного відшкодування за відповідні періоди (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість) де визначено суми від'ємного значення, які підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 23.2 декларації) у загальному розмірі 2 023 777, 00 грн: за січень 2015 року - 109 371,00 грн, за лютий 2015 року - 19 803,00 грн, за квітень 2015 року - 152 758,00 грн, за травень 2015 року - 134 763,00 грн, за червень 2015 року - 152 786,00 грн, за липень 2015 року - 388 870,00 грн, за вересень 2015 року - 144 242,00 грн, за жовтень 2015 року - 99 958,00 грн, за листопад 2015 року - 306 660,00 грн, за грудень 2015 року - 514 566,00 грн.
Вказані суми бюджетного відшкодування вважаються узгодженими, оскільки підтверджені камеральними перевірками даних позивача, задекларованих у податкових деклараціях з ПДВ, за результатами яких складено відповідні довідки, згідно з якими порушень не виявлено.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 у справі № 360/3762/18, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 та постановою Верховного Суду від 15.04.2020, визнано протиправною бездіяльність ДПІ у м.Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області в частині не складання та не направлення до органів державної казначейської служби висновків про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за періоди січень 2015 року, лютий 2015 року, квітень - липень 2015 року, вересень - грудень 2015 року; визнано протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Луганській області щодо не підготування висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та не подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів у відповідь на заяву позивача від 21.09.2018 № 124, стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УТЕК-Мод», у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, пеню в сумі 1 115 947,33 грн нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ за січень 2015 року, лютий 2015 року, квітень - липень 2015 року, вересень - грудень 2015 року. Останнім днем за який стягнуто пеню по справі № 360/3762/18 є 15.11.2018.
Також судами встановлено, що в подальшому позивачем в судовому порядку було стягнуто з Державного бюджету України на свою користь пеню за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ за періоди січень 2015 року, лютий 2015 року, квітень - липень 2015 року, вересень - грудень 2015 року, про що свідчать відповідні судові рішення у справах №360/3419/19, №360/4052/19, №360/4053/19, №360/4054/19, №360/4055/19, №360/4057/19, №360/4056/19, №360/4060/19, №360/4059/19, №360/4058/19, №360/2081/20. Останнім днем за який стягнуто пеню у зазначених справах є 23.07.2019.
Сума бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2015 року у розмірі 109 371,00 грн було відшкодовано з бюджету на користь позивача 12.03.2021.
У зв'язку з зазначеним позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення пені в сумі 157 400,44 грн за період з 21.05.2020 по 01.06.2021.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункти 1, 4 частини четвертої статті 328, пункт 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України та статтю 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували зазначені норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №803/1149/18, від 30.11.2021 у справі №280/2868/20. Контролюючий орган вказує, що згідно сформованих висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах в першу чергу мають бути перевірені строки звернення до суду з відповідними позовними вимогами, позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.
У цій справі судами попередніх інстанцій не взято до уваги вказаного та не перевірено чи дотримано позивачем строк звернення до суду, не перевірено та не встановлено дати початку перебігу строку звернення до суду з позовною вимогою про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України. Скаржник вказує, що строк для звернення до суду (1095 днів) з вимогою про нарахування та стягнення пені сплинув.
9. Позивачем відзиву на касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України надано не було, що не перешкоджає її подальшому розгляду.
ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
11. Надаючи оцінку порушеному контролюючим органом питанню дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів виходить з наступного.
З обставин цієї справи вбачається, що право позивача на отримання суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2015 року, лютий 2015 року, квітень - липень 2015 року, вересень - грудень 2015 року у загальному розмірі 2 023 777,00 грн підтверджено контролюючим органом за наслідками проведених камеральних перевірок податкових декларацій Товариства за відповідні періоди.
У визначені законодавством строки позивачу не було відшкодовано відповідні суми ПДВ.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 у справі № 360/3762/18, що набрало законної сили 19.06.2019, визнано протиправною бездіяльність ДПІ у м.Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області в частині не складання та не направлення до органів державної казначейської служби висновків про обсяги сум бюджетного відшкодування ПДВ за періоди січень 2015 року, лютий 2015 року, квітень - липень 2015 року, вересень - грудень 2015 року та визнано протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Луганській області щодо не підготування висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та не подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів у відповідь на заяву позивача від 21.09.2018 № 124. Крім того стягнуто пеню в сумі 1 115 947,33 грн нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ за вказані періоди, останнім днем за який стягнуто пеню у справі № 360/3762/18 є 15.11.2018. В подальшому позивачем також стягувалась пеня за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ, останнім днем за який стягнуто пеню - 23.07.2019.
Враховуючи, що суми ПДВ так і не були відшкодовані Товариству (окрім суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2015 року у розмірі 109 371,00 грн, яка була відшкодована - 12.03.2021), останнє з посиланням на пункт 200.23 статті 200 Податкового кодексу України звернувся з цим позовом про стягнення на його користь пені в сумі 157 400,44 грн за період з 21.05.2020 по 01.06.2021.
Контролюючий орган в касаційній скарзі вказує, що згідно сформованих висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах в першу чергу мають бути перевірені строки звернення до суду з відповідними позовними вимогами, позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України. Проте судами попередніх інстанцій строку звернення до суду не перевірено, дати початку перебігу строку звернення до суду не встановлено та не враховано, що строк для звернення до суду (1095 днів) з вимогою про нарахування та стягнення пені по вищевказаних податкових періодах сплинув.
Отже, враховуючи доводи касаційної скарги контролюючого органу ключовим питанням у цій справі є дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ і такі доводи колегія суддів вважає підставними з огляду на наступне.
До моменту ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанов від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18, від 13 квітня 2023 року у справі №320/12137/20, фактично існувала практика з правозастосування, на яку зокрема посилається і контролюючий орган в касаційній скарзі.
Так, зокрема у постанові від 14.03.2019 у справі №822/553/17 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював такий правовий висновок, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань, тобто протягом 1095 днів.
У постанові від 15.02.2021 у справі № 280/4452/18 Верховний Суд підтримав позицію про те, що і вимоги щодо стягнення заборгованості з бюджету, і вимоги щодо стягнення пені, нарахованої на весь час невиконання суб'єктом владних повноважень встановленого законом обов'язку можуть бути пред'явлені у межах 1095-денного строку, після спливу якого правовідносини стають стабільними.
Зазначені висновок також підтримані у постановах від 06.10.2020 у справі №803/1149/18, від 30.11.2021 у справі №280/2868/20, на які посилається скаржник в касаційній скарзі, та в яких також вказано, що при зверненні платника податків до суду в першу чергу судом мають бути перевірені строки звернення до суду з відповідними позовними вимогами. Крім того в зазначених справах Верховний Суд також визначив і початок перебігу вказаного строку, а саме такий має розпочинатись з дати виникнення бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ.
При цьому, судові рішення у цій справі ухвалені 01.09.2021 та 31.01.2022, однак з таких не вбачається, що суди врахували практику з правозастосування, яка склалась на той момент, зокрема не вбачається, що суди взагалі перевіряли строк звернення позивача до суду з позовними вимогами щодо стягнення пені. Рішення судів не містять ані посилань на постанови Верховного Суду з питання тривалості строку звернення до суду з позовними вимогами, початку його перебігу, ані обґрунтування неможливості застосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема від 14.03.2019 у справі №822/553/17, від 06.10.2020 у справі №803/1149/18, від 15.02.2021 у справі № 280/4452/18, від 30.11.2021 у справі №280/2868/20 чи інших постановах у подібних правовідносинах.
У подальшому, в постановах від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19, від 16.02.2023 у справі №803/1149/18, від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 14.03.2019 у справі №822/553/17, від 15.02.2021 у справі № 280/4452/18 та сформулювала наступні правові висновки.
Положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом. Стаття 102 Податкового кодексу України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Таким чином, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Велика Палата Верховного Суду хоча і змінила правозастосування в частині строку звернення до адміністративного суду (шість місяців, а не 1095 днів) проте фактично констатувала (підтвердила) обов'язок суду першочергово перевіряти строк звернення до суду з відповідними позовними вимогами, зокрема щодо стягнення пені.
Тобто у спірних правовідносинах судам необхідно було спочатку перевірити строк звернення до суду з цим позовом, а потім, у разі необхідності (дотримано строк звернення або поновлено такий за наявності підтверджених поважних причин його пропуску), переходити до встановлення обставин щодо обґрунтованості заявлених вимог про стягнення пені на суму заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ.
Проте, як вже було зазначено вище судом першої інстанції не було перевірено строк звернення до суду з цим позовом, а судом апеляційної інстанції вказаного процесуального порушення суду першої інстанції не виправлено, що свідчить про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права з метою з'ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.
Таким чином доводи контролюючого органу в зазначеній частині знайшли своє підтвердження.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19, від 16.02.2023 у справі № 803/1149/18, від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20 зауважила, що зміна правового регулювання, зміна Верховним Судом способу захисту порушеного права та підтверджені у встановленому порядку фактичні обставини щодо неможливості реалізації права особою, перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів підлягають оцінці судом за заявою позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в кожному конкретному випадку при з'ясуванні поважності причин пропуску цього строку.
Отже, у разі звернення до суду поза межами вказаного строку платник податків має право клопотати про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду і в кожному конкретному випадку суд має оцінити наведені у відповідній заяві фактичні обставини щодо неможливості своєчасної реалізації права особою та перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів.
Також слід зазначити, що при перевірці дотримання строку звернення до суду з позовом, зокрема про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ, суди мають враховувати початок перебігу такого строку. Верховний Суд неодноразово у своїх постановах, зокрема від 06.10.2020 у справі №803/1149/18, від 30.11.2021 у справі №280/2868/20, на які посилається скаржник в касаційній скарзі, та інших, вказував на те, що початком перебігу строку звернення до суду з вимогою про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ є набуття статусу бюджетної заборгованості невідшкодованих сум ПДВ, тобто наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, та з якого фактично і розпочинається нарахування такої пені.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
12. За змістом частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги та встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не було перевірено строк звернення до суду з цим позовом, а судом апеляційної інстанції вказаного процесуального порушення суду першої інстанції не виправлено, що свідчить про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при розгляді справи, тому рішення судів підлягають скасуванню, а справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити частково.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2022 у справі №360/2884/21 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Васильєва І.А. Гончарова