ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 826/7620/16
касаційне провадження № К/9901/39027/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021 (головуючий суддя - А.М. Горяйнов А.М., судді - Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій,
УСТАНОВИВ:
У травні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду із позовом до Одеської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними дії Митниці з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації від 29.09.2015 №500040403/2015/004681, скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29.09.2015 №500040403/2015/000026/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 29.09.2015 №500040403/2015/00032.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 09.11.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018, позов задовольнив, визнав протиправними дії Митниці з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації від 29.09.2015 №500040403/2015/004681, скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 29.09.2015 №500040403/2015/000026/2 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 29.09.2015 №500040403/2015/00032.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду постановою від 22.07.2021 скасував постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки викладеним Митницею у апеляційній скарзі доводам щодо своєчасності звернення Товариством до суду із даним позовом.
За результатами нового розгляду справи, Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.09.2021 скасував постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2017 та залишив без розгляду позов на підставі частин третьої, четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (у редакції, чинній з 15.12.2017).
Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 99 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017). Також суд вказав, що позивачем не наведено будь-яких поважних причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали йому своєчасно звернутись до суду із вищезазначеними вимогами.
Товариство оскаржило постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 04.11.2021 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи невідповідність ухваленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції нормам матеріального та процесуального права, Товариство посилається на те, що положення статті 102 ПК України мають пріоритет над положеннями стаття 99 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) щодо строків звернення до суду, з огляду на що до спірних правовідносин повинні застосовуватися положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення, тобто у межах 1095 днів.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.10.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 11.10.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені у нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обрахунку його початку, але й природу спірних правовідносин, з приводу захисту прав, свобод та інтересів у яких особа звертається до суду.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 118 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017) процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з положеннями абзацу 1 частини другої статті 99 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) (положення якої відповідають положенням частини другої статті 122 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами частини третьої статті 123 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017) якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
При цьому, за правилами частини першої статті 121 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов реалізації права на позов, метою якої є дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Поряд з цим суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визначення поважними причин такого пропуску є наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позовну заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк на звернення до адміністративного суду, оскільки під час судового засідання представник позивача не зміг зазначити точну дату отримання Товариством оскаржуваних рішень Митниці. Враховуючи те, що провадження у справі вже було відкрито, суд застосував положення частин третьої, четвертої статті 123 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), яка надає повноваження суду залишити позовну заяву без розгляду у випадку, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі.
В свою чергу, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає, що застосування частини третьої статті 123 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017) вимагає дотримання одночасно двох умов: виявлення факту пропуску строку після відкриття провадження у справі, та відсутність клопотання позивача про поновлення такого строку або неповажність причин для поновлення строку, вказаних у клопотанні.
У даній справі суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання Митниці про залишення позову без розгляду, виходив з того, що позивачем був дотриманий строк звернення до суду (ухвала від 10.01.2017). Тобто, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для подання Товариством клопотання про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав та надання доказів, які б підтверджували наявність об'єктивних перешкод, які унеможливили своєчасне подання позову.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зауважує, що виходячи з приписів частини першої статті 123 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд апеляційної інстанції, встановивши, що позов поданий з пропуском строку звернення до суду, мав запропонувати позивачу надати клопотання про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав із наданням відповідних доказів, які б підтверджували наявність об'єктивних перешкод, які унеможливили своєчасне подання позову, а за результатом розгляду такого клопотання - надати оцінку зазначеним у клопотанні про поновлення строку причинам пропуску строку, зробити висновок щодо їх поважності, а також, у випадку визнання таких причин неповажними, надати можливість позивачу вказати інші підстави для поновлення строку.
Верховний Суд звертає також увагу на те, що при встановленні можливості визнання поважними причин пропуску строку суд має встановити дійсні обставини, що зумовили таку ситуацію, та належним чином мотивувати своє рішення.
Отже, посилання суду апеляційної інстанції на положення частин третьої, четвертої статті 123 КАС України є помилковим, оскільки обставини щодо поважності (неповажності) причин пропуску строку звернення до суду взагалі не досліджувалися судом першої інстанції, чого не було враховано судом апеляційної інстанції.
За змістом частини четвертої статті 123 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд залишає позовну заяву без розгляду у разі, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Тобто, зазначена правова норма зобов'язує суд запропонувати позивачу вказати інші підстави пропуску строку звернення до суду після того, як суд дійде висновку про передчасність висновку щодо поважності причин пропуску строку, вказаних позивачем у первісній заяві про поновлення строку для звернення до суду.
Відтак, з'ясувавши після відкриття провадження у справі про те, що строк звернення до адміністративного суду був пропущений, суду апеляційної інстанції належало надати позивачу можливість повідомити про інші причини пропуску строку звернення до суду, оцінивши їх на предмет поважності.
Зазначене свідчить про передчасність висновку суду апеляційної інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Оскільки, приймаючі рішення, судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що полягало у не з'ясуванні причин та поважності пропуску позивачем строку звернення до суду, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Згідно з частинами першою і четвертою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" задовольнити частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова