ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 949/729/23 пров. № А/857/14416/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Шевчук С. М.,
з участю секретаря судового засідання Ханащак С. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 01 серпня 2023 року (прийняте в м. Дубровиця суддею Обороновою І. В.; дата складення рішення в повному обсязі не вказана) в адміністративній справі № 949/729/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління поліції в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - поліцейський СРПП відділення поліції № 1 Сарненського РВП старший сержант поліції Кошин Сергій Миколайович, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дубровицького районного суду Рівненської області із вказаним позовом та просив:
- визнати протиправною і скасувати постанову серії БАД № 725177 від 14 квітня 2023 року про накладання адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським СРПП відділення поліції № 1 Сарненського РВП старшим сержантом поліції Кошиним С. М.;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він порушень Правил дорожнього руху не вчиняв, руху транспортним засобом не здійснював, а 14 квітня 2023 року о 13 год. 29 хв. він лише сидів на скутері на узбіччі дороги, що по АДРЕСА_1 та чекав на свого батька і водієм в розумінні Правил дорожнього руху України не був. Також поліцейський не пред'явив йому жодних доказів про вчинення зазначених в постанові правопорушень, а лише в усній формі повідомив, що вказані правопорушення були зафіксовані на відеореєстратор патрульного автомобіля. Також вказує, що працівники поліції порушили порядок розгляду адміністративної справи, оскільки він не погоджувався з постановою та наголошував працівникам поліції, що бажає зробити у ній відповідний допис, але цього зробити вони йому не дали.
Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 01 серпня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам статті 283 КУпАП та пунктам 1, 2, 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395; зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853, зокрема, не вказано точне місце й час вчинення правопорушення; містять невідповідності щодо часу вчинення правопорушення. Також на час подачі заяви про долучення до матеріалів справи DVD диска із записом правопорушення поліцейський ОСОБА_2 не був учасником справи, а тому не мав права для подачі до суду вказаного доказу. До заяви не додано доказів, що саме поліцейський ОСОБА_3 є тією відповідальною особою, якій згідно з пунктом 6 Інструкції № 1026 надано дозвіл на копіювання та видачу відеозапису, та не надано доказів, що відповідна відмітка робилась у Журналі обліку копіювання та видачі відеозаписів, що ставить під сумнів законність копіювання та видачі долучених до заяви на DVD диску відеозаписів. Крім того, доказ не був надісланий іншій стороні, а тому не міг бути взятий судом до уваги. Також відеозапис не є безперервним, що дає підстави вважати, що відео було піддано монтажу.
Крім того, суд не врахував, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. До того ж, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду в справі № 338/1/17 від 26.04.2018.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалося.
Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, 14 квітня 2023 року поліцейський СРПП відділення поліції №1 Сарненського РВП старший сержант поліції Кошин С. М. виніс відносно ОСОБА_1 постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 725177, якою притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частинами п'ятою та шостою статті 121, частиною другою статті 122 та частинами першої і другої статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
За змістом постанови 14 квітня 2023 року о 13 год. 29 хв. по вул. Велика Гряда в селі Заслуччя Сарненського району Рівненської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Honda Dio» без номерного знака, не маючи права керування таким засобом, а саме: не отримував посвідчення водія відповідної категорії; не був у застебнутому мотошоломі, а під час зміни напрямку руху не увімкнув світловий покажчик повороту, чим порушив вимоги пунктів 2.1 (а), 2.1 (б), 2.3 (г), 2.9 (в) Правил дорожнього руху України, за що до нього застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн.
Відеофіксація проводилася на боді камеру ВС 2027.
Не погоджуючись із вказаною постановою та вважаючи її неправомірною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував це тим, що вчинення позивачем порушень ПДР України підтверджено належними і допустимими доказами, а доводи, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час розгляду справи.
А тому є підстави вважати доведеною наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених за частинами п'ятою та шостою статті 121, частиною шостою статті 121, частиною другою статті 122, частинами першою та другою статті 126 КУпАП, що підтверджує те, що постанова БАД № 725177 від 14 квітня 2023 року винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, зміст постанови відповідає вимогам статей 283 - 284 КУпАП, а адміністративне стягнення накладено в межах санкції зазначених статей.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Також відповідно до приписів частин першої, другої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128 - 129...).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух».
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до цього Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (далі - ПДР України).
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (статті 41, 53 цього Закону).
Також частиною п'ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасників дорожнього руху зобов'язано знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 2.1 ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
б) реєстраційний документ на транспортний засіб...
Згідно з пунктом 2.3 «г» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі...
А відповідно до пункту 2.9 «в» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака...
Частинами п'ятою та шостою статті 121 КУпАП встановлено, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини другої статті 122 КУпАП, зокрема, порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом частин першої, другої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 36 КУпАП визначає правила накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень.
Так, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 14 квітня 2023 року о 13 год. 29 хв. по вул. Велика Гряда в с. Заслуччя Сарненського району Рівненської області він керував транспортним засобом марки «Honda Dio» без номерного знака, не маючи права керування таким засобом, а саме: не отримував посвідчення водія відповідної категорії; не був у застебнутому мотошоломі, а під час зміни напрямку руху не увімкнув світловий покажчик повороту, чим порушив вимоги пунктів 2.1 (а), 2.1 (б), 2.3 (г), 2.9 (в) ПДР України.
Вказане підтверджується долученим до матеріалів справи відеозаписом з боді камери ВС 2027, про що зазначено в постанові серії БАД № 725177 від 14 квітня 2023 року про накладання адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським СРПП відділення поліції № 1 Сарненського РВП старшим сержантом поліції Кошиним С. М.
Із цих відеозаписів видно, що позивач керував мопедом без мотошолома та був зупинений працівниками поліції, а після зупинки на узбіччі не ввімкнув покажчик повороту.
Працівник поліції повідомив водія, що він був зупинений через те, що керував транспортним засобом без реєстраційного номера та без мотошолома.
На запитання працівника поліції, чи є у нього поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та посвідчення відповідної категорії («А-1») на право керування цим транспортним засобом, відповідач відповів, що не має таких.
У ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, про що було повідомлено водія, йому було роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП і запропоновано ознайомитися з матеріалами справи.
Після розгляду справи працівник поліції повідомив, що відносно водія винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною п'ятою статті 121, частиною шостою статті 121, частиною другою статті 122, частинами першою та другою статті 126 КУпАП і на підставі статті 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн.
Надалі воді було роз'яснено порядок і строки оскарження постанови та запропоновано водію ознайомитися зі змістом постанови та розписатися в ній, а також отримати копію постанови, на що позивач погодився.
Відтак, доводи позивача про те, що він не вчиняв жодного правопорушення, є безпідставними.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За вимогами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
А згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також, за приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За приписами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
А статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що вчинення позивачем порушень ПДР України підтверджено належними і допустимими доказами, а доводи, на які покликається позивач, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції в тому, що оскаржувана постанова БАД № 725177 від 14 квітня 2023 року винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, зміст постанови відповідає вимогам статей 283 - 284 КУпАП, адміністративне стягнення накладено в межах санкції вказаної статті, тому підстави для задоволення позову відсутні.
При цьому колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на те, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам статті 283 КУпАП та пунктам 1, 2, 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395; зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853, позаяк вказане спростовується самим змістом вказаної постанови, копії яких є в матеріалах справи. А невідповідності щодо часу вчинення правопорушення (розбіжності в декілька хвилин) не спростовують факту правопорушення і можуть бути пов'язані з різними факторами, зокрема, з розбіжностями в показах приладу та годинника, яким користувався працівник поліції при встановленні часу порушення тощо.
Щодо долучення поліцейським Кошиним С. М. до матеріалів справи DVD диска із записом правопорушення на той час, коли він не був учасником справи, а тому не мав права для подачі до суду вказаного доказу, колегія суддів зазначає таке. По-перше, вказаний поліцейський є посадовою особою відповідача; він здійснював фіксацію вказаного правопорушення на боді камеру. По-друге, в справі є й інше клопотання від 21.07.2023 про долучення DVD диску з відеозаписом порушення, яке подане вже після залучення його як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. З приводу того, що доказ не був надісланий іншій стороні, а тому не міг бути взятий судом до уваги, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини дев'ятої статті 79 КАС України правила надсилання доказів не стосуються доказів, які подані до суду в електронній формі.
Також безпідставними є покликання апелянта на те, що відеозапис не є безперервним, що дає підстави вважати, що дає підстави піддавати його сумніву, позаяк перший відеозапис чітко відображає рух позивача на мопеді без шолома та без номерного знака, а також не включення попереджувальних сигналів при зупинці (з'їзді на узбіччя). Надалі відеозаписи чітко фіксують весь хід розмови працівника поліції з позивачем та розгляд справи про адміністративне правопорушення. А відтак, розірваність записів жодним чином не вплинула на об'єктивність, повноту та всесторонність фіксації вчинених правопорушень, розмови поліцейського з позивачем та розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Також безпідставними є покликання апелянта на постанову Верховного Суду від 26 квітня 2018 року в справі № 338/1/17, позаяк у вказаній справі допущені позивачем правопорушення були зафіксовані не лише шляхом візуального спостереження, але й шляхом відеозапису на боді камеру.
Решта доводів апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак не потребують додаткового аналізу.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Тобто, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 01 серпня 2023 року в адміністративній справі № 949/729/23 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
С. М. Шевчук
Постанова складена у повному обсязі 13 жовтня 2023 року.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду