Справа
За позовом: Відкритого акціонерного товариство по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка»;
До відповідача: Одеської залізниці.
про стягнення 16121,34 грн.;
Суддя Власова С.Г.
Представники:
Від позивача: Гуміліна Т.І. (за довіреністю);
Від відповідача: Слюсар М.М., Кіташевський Д.А. (за довіреністю);
В засіданні приймали участь:
Від позивача: Гуміліна Т.І. (за довіреністю);
Від відповідача: Кіташевський Д.А. (за довіреністю);
СУТЬ СПОРУ: 25.07.2007 р. за вх. № 7915 Відкрите акціонерне товариство по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка» м. Кіровоград (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Одеської залізниці 16121,34 грн.
Позивач на позовних вимогах наполягає, неодноразово уточнював позовні вимоги, 10.10.2007 р. за вх. № 23190 подав клопотання про поновлення строку звернення до господарського суду, 29.10.2007 р. за вх. № 24625 Позивач остаточно уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з Відповідача вартость недостачі вантажу з врахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення в сумі 15046,58 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 19186 від 17.08.2007 р.).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив:
Між ВАТ «Червона зірка» ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» був укладений договір поставки металопродукції № 9237дс-56/349-47 від 28.12.2005 р., відповідно до умов якого ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» зобов'язувався передати ВАТ «Червона зірка» металопродукцію із станції Донецьк, а ВАТ «Червона зірка» прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.
ЗАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» було відправлено вагон № 67175877 з металопродукцією по накладній № 48761918 від 21.10.2006 р. зі станції Донецьк Донецької залізниці на ст. Кіровоград Одеської залізниці на вітку ВАТ «Червона зірка».
Під час приймання вантажу на ст. Кіровоград Одеської залізниці було виявлено нестачу металопродукції, про що складено комерційний акт № 398414/16 від 26.10.2006 р.
Позивач вказує, що нестачею металопрокату йому нанесено збитки в розмірі 16121,34 грн. (з ПДВ) ,а також зазначає, що з метою досудового врегулювання спору Відповідачу 23.11.2006 р. направлено претензію № 1891/385 на суму 16470,48 грн., яка була визнана Відповідачем частково в сумі 15046,58 грн.
Також на адресу Одеської залізниці був направлений лист № 415/385 від 05.03.2007 р. щодо перерахування збитків внаслідок недостачі вантажу по заявленій претензії, на який відповідь Позивачем не отримана.
Станом на 15.05.2007 р. визнана в повідомленні сума збитків Відповідачем в добровільному порядку не перерахована.
Відповідач проти позовних вимог заперечує та зазначає, що 29.11.2007 р. на адресу Одеської залізниці надійшла претензія заявника - ВАТ «Червона зірка» про відшкодування збитків внаслідок недостачі вантажу в сумі 16470,48 грн. у вагоні № 67175877 по залізничній накладній № 48761918.
25.12.2006 р. Одеською залізницею вказана претензія була розглянута та визнана Одеською залізницею частково у сумі 15046,58 грн., в зв'язку з чим на адресу заявника ВАТ «Червона зірка» було відправлено повідомлення № 127 вих. №А359/4 від 25.12.2006 р.
Відповідач вказує, що відповідно до ст.8 ГПК України, якщо у відповіді про визнання претензії не повідомляється про дату перерахування суми визнаної претензії, то через 20 (двадцять) днів після її отримання, така відповідь є підставою для примусового стягнення заборгованості з відповідача Державною виконавчою службою в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження», а Позивач взагалі не звертався до виконавчої служби про стягнення з Одеської залізниці визнаної претензії у сумі 15046,58 грн. відповідно до Закону України « Про виконавче провадження».
Відповідач також вважає, що всупереч вимогам ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. 134, ст. 136 Статуту залізниць України позивач без поважної причини пропустив строк позовної давності на звернення до Господарського суду Одеської області.
Позивач на позовних вимогах наполягає, 05.09.2007 р. за вх. № 20626 надав письмові заперечення на відзив Відповідача, 10.10.2007 р. за вх. № 23190 клопотання про поновлення строку звернення до господарського суду, а 29.10.2007 р. за вх. № 24625 надав заяву про зменшення ціни позову, в якій уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з Відповідача вартість нестачі з врахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення в сумі 15046,58 грн.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Обрання юридичною особою певного засобу правового захисту не може бути обмежене досудовим врегулюванням господарського спору. Наявність відповіді на претензію, в якій боржник частково визнає претензійні вимоги, не можна розцінювати як відсутність предмету спору між сторонами. На момент звернення ВАТ «Червона зірка» до господарського суду з позовом Відповідач не виконав вимоги претензії та не перерахував кошти в сумі 15046,58 грн. на рахунок Позивача.
Юрисдикція судів згідно статті 124 Конституції України поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно статті 1 ГПК України, підприємства мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав.
З огляду на викладене Позивач правомірно звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст.110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.
Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі -продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.
Як вбачається із наявних матеріалів справи, в залізничній накладній № 48761918 вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами гл. 1 пар. 3, гл. 3 пар. 14 Технічних умов правильно. Вантаж марковано.
В ході слідування вагону № 67175877 на ст. Нижньодніпровськ були виявлені пошкодження упаковки двох пачок, обірвані дротові ув'язки, маркування порушено, про що було складено акт загальної форми № 4258/Г та № 269/П від 23.10.2006 р.
На станції Кіровоград Одеської залізниці було здійснено переваження вагону та виявлено нестачу вантажу в кількості 5100 кг, про що складено комерційний акт серії БК № 398414/16 від 26.10.2006 р.
Як вбачається із наявних матеріалів справи, Одеською залізницею не доведено відсутність вини у нестачі вантажу при перевезенні, та визнано пред'явлену Позивачем претензію частково, з урахуванням норми нестачі (природного збитку і граничної розбіжності при визначенні маси нетто) у розмірі 0,5%, в сумі 15046,58 грн., про що було зазначено у відповіді на претензію від 25.12.2006 р. вих. № А359/4, яка була отримана ВАТ «Червона Зірка» 03.01.2007 р. вх. № 3.
29.10.2007 р. за вх. № 24625 Позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з Відповідача вартість нестачі з врахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення, в сумі 15046,58 грн.
Заперечення Відповідача стосовно того, що Позивач, відповідно до ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, не звертався до виконавчої служби про стягнення з Одеської залізниці визнаної претензії у сумі 15046,58 грн. відповідно до Закону України « Про виконавче провадження», судом не до уваги приймаються, оскільки редакцією ГПК України (станом на 25.12.2006 р. -дата відповіді на претензію») не передбачено зазначений порядок виконання визнаних претензій.
Посилання Відповідача на приписи ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. 134, ст. 136 Статуту залізниць України в частині пропуску Позивачем строку позовної давності на звернення до Господарського суду Одеської області є цілком обґрунтованими, так положеннями частини другої статті 9 Цивільного кодексу України, встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін , який обчислюється відповідно до вимог ст.134 Статуту, зокрема, з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову.
Шестимісячний термін позовної давності з урахуванням дати отримання відповіді на претензію Позивачем сплинув 03.07.2007., а позовна заява була направлена до суду 21.07.2007 р., про що свідчить штамп відділення зв'язку на конверті.
10.10.2007 р. за вх. № 23190 Позивач заявив клопотання про поновлення строку звернення до господарського суду за захистом порушеного права.
Дослідивши обставини спливу позовної давності суд дійшов висновку щодо поважності причин пропущення строку Позивачем ,так як з матеріалів справи вбачається ,що направлена 23.11.2007 р. на адресу Одеської залізниці претензія ВАТ «Червона зірка» була розглянута Відповідачем тільки 25.12.2006 р. У направленому на адресу ВАТ «Червона зірка» повідомленні № 127 вих. №А359/4 від 25.12.2006р. вказано про визнання Одеською залізницею вимог Позивача за винятком граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу Також Відповідач зазначив , що вказана сума буде перерахована на розрахунковий рахунок ВАТ «Червона зірка». Гарантувавши вказаним повідомленням оплату, Відповідач свідомо затягував розрахунки ,що призвело до пропуску строку звернення Позивача до суду.
На звернення Позивача від 05.03.2007 р. за вих. № 415/385 з вимогою виконати зобов'язання за повідомленням № 127 вих. №А359/4 Відповідач не відповів.
Відповідно до частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наявних матеріалів та всіх обставин справи, суд доходить висновку щодо поважності причин пропуску Позивачем строку звернення до господарського суду.
Станом на 25.07.2007 р. визнана Відповідачем в повідомленні сума збитків в добровільному порядку не перерахована.
Враховуючи викладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги ВАТ «Червона зірка» про стягнення з Одеської залізниці вартості нестачі вантажу в сумі 15046,58 грн., підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 01071315) на користь Відкритого акціонерного товариство по виробництву сільськогосподарської техніки «Червона зірка» (25006, м. Кіровоград, вул. Медвєдєва, 1, п/р 26003130275099 в КРУ Приватбанку м. Кіровоград, МФО 323583, код 05784437) -15046,58 грн., 150,47 грн. держмита, 118 грн. витрати на ІТЗ судового процесу.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Власова С.Г.
Рішення підписане 02.11.2007 р. в порядку ст. 85 ГПК України.