"12" листопада 2007 р. Справа № 12/464/07
За позовом
Державного підприємства «Національна атомна енергогенерую-
ча компанія Енергоатом», м. Київ,
До відповідача
в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС», м. Южноукраїнськ, Миколаївської області
Державного підприємства «Український радіотехнічний інститут»,
м. Миколаїв.
Про
стягнення 2980000 грн. 00 коп.
заборгованості за борговими розписками.
Суддя Семенов А.К.
Представники:
Від позивача
Третяк Л.В. - дов. № 24 від 18.09.07 р.
Від відповідача
Рижий В.Ф. - дов. № 82 від 05.03.07 р.
Позивач звернувся з позовом про стягнення 2980000 грн. 00 коп. заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням зобов'язання за борговими роз-писками.
Відповідач у судове засідання свого представника направив, відзив надав, проти по-зову заперечує.
За згодою представників сторін господарським судом відповідно до статті 85 ГПК України оголошені вступна та резолютивна частини.
Розглянувши матеріали справи й заслухавши представників сторін , господарський суд встановив.
На виконання зобов'язань за договорами міни цінних паперів № 18/Д від18 квітня 2000 року та міни векселів № 17 від 11 грудня 2002 року, укладених між державним під-приємством “Український радіотехнічний інститут» і державним підприємством “Націо-нальна атомна енергогенеруюча компанія, останнє набуло право власності на 11 простих векселів : №7432643804596 на суму 500000,00 грн., № 7432643804597 на суму 500000,00 грн., № 7432643804598 на суму 500000,00 грн., № 7432643804599 на суму 500000,00 грн., № 7432643804600 на суму 200000,00 грн., № 7432643804601 на суму 200000,00 грн., № 7432643804602 на суму 180000,00 грн., № 7432643804603 на суму 100000,00 грн., № 7432643804604 на суму 100000,00 грн., № 7432643804605 на суму 100000,00 грн., № 7432643804606 на суму 100000,00 грн. зі строком платежу 09 грудня 2003 року, які емітовані відповідачем.
Згадані векселя одержані державним підприємством “Національна атомна енерго-генеруюча компанія , згідно акту прийому -передачі від 11 грудня 2002 року (аркуш спра-ви 16). На підставі цього відповідач має перед позивачем заборгованість в сумі 2980000 грн. 00 коп., яка на теперішній час відповідачем не погашена. Позивач просить вказану суму стягнути з відповідача, мотивуючи це тим, що вищенаведені векселі відповідно до частини 1 статті 21 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу» є борговими розписками. Свою вимогу обґрунтовує посиланням на норми цивільного права, а саме ст.ст. 4,161,162 Цивільного Кодексу України ( в ред. 1963 року), ст.ст. 11, 264,610 чинного Цивільного Кодексу України.
Відповідач, як вже вище вказано, проти позову заперечує, просить в позові відмо-вити, обґрунтовуючи це спливом строку позовної давності, про що зазначає у доповненні до відзиву від 08.11.07 року.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, господарський суд дійшов до висновку про відмову в позові на підставі нижченаведеного.
Чинне законодавство України не забороняє торгівлю векселями і тому питання, по-в'язані з відчуженням векселів , можуть регулюватися нормами цивільного права. Зокре-ма, статтями Цивільного кодексу України, які регулюють угоди щодо купівлі-продажу, міни та позики.
Відповідно до п.1 статті 21 Закону України “Про підприємства в Україні» (який був чинним на дату укладення сторонами по справі договорів міни цінних паперів, а в по-дальшому міни векселів, підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зо-бов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать зако-нодавству України. Згідно ст.21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (який був чинним на час укладення вказаних угод), вексель є цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). У статті 14 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок» зазначено: »Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
У квітні 2006 року до господарського суду Миколаївської області надійшла по-зовна заява Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом» про стягнення з Державного підприємства «Український радіотехнічний інститут»3404650 грн. 00 коп., у тому числі: 2980000 грн. 00 коп. заборгованості за век-селями і 424650 грн. 00 коп. відсотків за векселями. Позовні вимоги обґрунтовувались не виконанням вимог вексельного законодавства та не сплатою заборгованості по векселям у розмірі 2980000 грн. 00 коп. Справа розглядалась судом неодноразово. Останнім рішен-ням господарського суду Миколаївської області від 28.07.06 року по справі № 12/211/05 вказаний позов був задоволений у повному обсязі. Постановою Вищого господарського суду від 29.11.06 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову від-мовлено. Верховний суд України відмовляючи в задоволенні касаційної скарги на вказану постанову Вищого господарського суду у своїй постанові від 06.03.07 року зазначив, що “… факт наявності дефектів форми спірних векселів доведений та визнаний господарськи-ми судами при вирішенні іншої справи …»(зворотна сторінка аркушу 66).
Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до частини 2 статті 196 Цивільного Кодексу України документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером. У статті 76 Уніфікованого Закону Про переказні векселі та прості векселi зазначено:» Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя».
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 ЦК України і статей 2, 76 Уніфікованого закону до-кумент, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфіко-ваного закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової роз-писки.
Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу України від 18.07.63 року (який був чинним на час відчуження векселів) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору.
Відповідно до статті 526 чинного Цивільного Кодексу України зобов'язання має ви-конуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідач своє зобов'язання перед позивачем не виконав - заборгованість не сплатив.
Проте, відповідно до ст.ст. 256,257 чинного Цивільного Кодексу України строк по-зовної давності щодо стягнення з відповідача боргу за вказаними векселями (як боргови-ми розписками) сплив 09.12.2006 року. Відповідач просить застосувати позовну давність до вимог позивача по цієї справі.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного Кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у по-зові.
Позивач стверджує, що у даному випадку мав місце перебіг позовної давності, ос-кільки справа розглядалась неодноразово.
Представник відповідача на застосуванні позовної давності наполягає.
Посилання позивача на перебіг позовної давності необґрунтовано з наступного.
Позивач подавав до відповідача наступні позови:
- по справі № №3/35 про стягнення збитків;
- по справі №12/171 про визнання векселів недійсними;
- по справі №12/211/05 про стягнення заборгованості за векселями.
Позов про стягнення заборгованості за борговими розписками Державне підприєм-ство «Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом»до Державного підпри-ємства «Український радіотехнічний інститут»раніш не подавало. Позови, які Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом»подавало до Державного підприємства «Український радіотехнічний інститут»мали іншій предмет або іншу підставу. Відповідно до статті 22 ГПК України позивач вправі змінити підставу або предмет позову лише до прийняття рішення по справ.
Строк виконання зобов'язання по сплаті грошових коштів, зазначений у векселях, - 09.12.03 року. Таким чином, строк в межах якого позивач мав право на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (про стягнення заборгованості за борговими розписками) згідно ст.ст. 256,257 Цивільного Кодексу України існував з 09.12.03 року по 09.12.06 року.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного Кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у по-зові.
Враховуючи вищенаведене, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 22,33,35, 44,49,82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -
В позові відмовити у повному обсязі.
Суддя