ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/24847/22
Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
12 жовтня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
16.08.2023 ОСОБА_1 , звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 у справі №240/24874/22.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 прийнятому в адміністративній справі № 240/24847/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, повернуто заявнику.
Не погодившись із судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржувану ухвалу в частині мотивів повернення заяви, а також змінити резолютивну частину ухвали, зазначивши, що позивач не позбавлена права повторного звернення до суду із заявою про визнання протиправними дій в порядку ст. 383 КАС України, якщо після відкриття виконавчого провадження відповідачем не буде виконуватись рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 у справі №240/24847/22, або будуть вчинятись дії, що свідчать про неповне його виконання.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що перед тим як подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має право спонукати до вчинення дій виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і лише після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а таке і надалі залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернення до суду із заявою в порядку 383 КАС України.
На думку апелянта, суд першої інстанції мав би зробити висновок про те, що звернення позивача до суду із заявою в порядку 383 КАС України, коли ще не використана можливість виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження», є передчасним в силу приписів ст. 383 КАС України.
Отже, апелянт вважає, що оскільки нею недотримано вимоги ч. 2 ст. 383 КАС України, зокрема, п.8 вказаної статті, щодо надання інформації про хід виконавчого провадження, саме вказані обставини мали слугувати підставою для повернення заяви, а не пропущений на думку суду першої інстанції строк звернення з такою заявою.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції, зважаючи на відсутність інформації про хід виконавчого провадження, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення заяви у зв'язку з пропущення строку.
Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції не роз'яснив, що заявник не позбавлена права на повторне звернення до суду із заявою про визнання протиправними дій в порядку ст. 383 КАС України, якщо після відкриття виконавчого провадження відповідачем не буде виконуватися рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 у справі №240/24874/22, або будуть вчинятися дії, що свідчать про неповне його виконання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу суду - змінити в мотивувальній частині, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати з 04.04.2022 ОСОБА_1 підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 04.04.2022 призначити та щомісячно проводити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Враховуючи, що сторонами у справі вказане рішення не оскаржувалось, суд зауважує, що судове рішення набрало законної сили 23.02.2023.
Також, з матеріалів справи встановлено, що 07.04.2023 позивачем подано до суду першої інстанції заяву про роз'яснення судового рішення, в якій позивач зазначила, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії та призначеної позивачу доплати до пенсії за рішенням суду у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2022 року. При цьому, позивачем долучено копію відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.04.2023 зі змісту якої встановлено, що відповідачем на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії з урахуванням підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленому у розмірі 4962,00 грн (2481,00 грн *2). Виплата належної позивачу суми пенсії здійснюється з квітня 2023 року, а сума заборгованості за період з 04.04.2022 по 31.03.2023, що утворилась внаслідок перерахунку пенсійних виплат за судовим рішенням, складає 59 047,80 грн.
16.08.2023 від позивача (стягувачки) до суду надійшла заява подана в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій просить:
- поновити строк звернення із вказаною заявою, оскільки саме на даний час їй остаточно відомо про порушення її права на перерахунок пенсії у належному розмірі, а також у зв'язку із порушенням органом державної виконавчої служби строків відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду у справі №240/24847/22;
- витребувати докази у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341), а саме копії відповідей на звернення; від 02.05.2023 № 0600-0202- 8/4737, від 11.04.2023 № 0600-0306-8/40245, від 31.03.2023 № 0600-0202- 8/36806;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 у справі №240/24847/22 щодо нарахування та виплати їй, починаючи з 01.01.2023 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб без урахування зміни такого розміру протягом відповідного року згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення;
- установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області п'ятнадцятиденний строк для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Повертаючи заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що про порушення своїх прав позивач дізналася у квітні 2023 року, а до суду звернулася лише 16.08.2023, тобто з порушенням десятиденного строку встановленого положеннями ст.383 КАС України.
Щодо вимоги заявника про поновлення строку звернення із заявою, поданою в порядку ст. 383 КАС України, яка аргументована тим, що саме на даний час ОСОБА_1 остаточно відомо про порушення її права на перерахунок пенсії у належному розмірі, а також у зв'язку із порушенням органом державної виконавчої служби строків відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду у справі №240/24847/22, суд першої інстанції вказав, що про такі порушення позивач мала реальну можливість дізнатися ще у квітні 2023 року, після отримання листа Пенсійного фонду №12420-13756/С-02/8-0600/23 від 06.04.2023.
Більш того, суд зауважив, що можливості поновлення строку звернення із заявою поданою у порядку ст.383 КАС України не передбачено.
Так, на думку суду першої інстанції, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на звернення до суду і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява подана в порядку статті 383 КАС України не відповідає вимогам, визначеним частиною четвертою статті 383 КАС України, а тому підлягає поверненню, відповідно до ч.5 ст. 383 КАС України.
Таким чином, враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не відповідає вимогам, встановленим ст. 383 КАС України.
Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з частиною 2 статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Згідно з ч.1 ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно із частинами другою та третьою статті 383 КАС України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про повернення заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України, у зв'язку з пропуском заявником десятиденного строку звернення до суду, встановленого ч. 4 ст. 383 КАС України. Так, на думку заявника, суд першої інстанції мав би зробити висновок про те, що звернення позивача до суду із заявою в порядку 383 КАС України, коли ще не використана можливість виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження», є передчасним в силу приписів ст. 383 КАС України.
Отже, апелянт вважає, що оскільки нею недотримано вимоги ч. 2 ст. 383 КАС України, зокрема, п.8 вказаної статті, щодо надання інформації про хід виконавчого провадження, саме вказані обставини мали слугувати підставою для повернення заяви, а не пропущений на думку суду першої інстанції строк звернення з такою заявою.
Досліджуючи матеріли справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.
Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має право спонукати до вчинення дій для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", і лише після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а таке і надалі залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Так, зі змісту заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 16.08.2023, судом встановлено, що 25.07.2023 заявником направлено до відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про примусове виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 та виконавчий лист по справі. Згідно відстеження, долученого заявником до матеріалів справи (а.с. 42) вказаний лист отриманий виконавчим органом 28.07.2023, однак станом на момент звернення до суду з заявою від 16.08.2023 відомості стосовно відкриття виконавчого провадження відсутні, що підтверджується роздруківкою з автоматизованої системи виконавчого провадження (а.с. 43).
Тобто, аналізуючи викладене, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 вчинено дії стосовно примусового виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2023, однак станом на момент звернення заявника з заявою про визнання протиправними рішень відомості стосовно прийняття виконавчою службою відповідного рішення були відсутні.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що 25.08.2023 заявником до матеріалів справи долучено копію роздруківки з автоматизованої системи виконавчого провадження, зі змісту якої встановлено, що лише 24.08.2023 виконавчим органо відкрито виконавче провадження за №72605841.
Отже, зміст конкретних обставин, хронологія та послідовність дій заявника не дають підстав вважати, що ОСОБА_1 в повному обсязі виконала вимоги частини 2 статті 383 КАС України, які б зобов'язували суд першої інстанції прийняти до розгляду подану заяву, та за наслідками її розгляду ухвалити відповідне рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що звернення ОСОБА_1 до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, коли заявник ще не використала можливість виконання рішення суду на підставі Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, є передчасним в силу приписів ст. 383 КАС України.
Аналогічна правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20, де вказано, що вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема, надання інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.
Надаючи оцінку викладеному, колегія суддів вважає що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для повернення заяви заявнику саме з підстав пропуску десятиденного строку звернення до суду, встановленого ч. 4 ст.383 КАС України.
При цьому, наслідком не дотримання заявником обов'язкових вимог частини 2 статті 383 КАС України щодо надання інформації про хід виконавчого провадження є повернення заяви заявнику, а тому, враховуючи встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та зміни мотивувальної частини ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 25.08.2023 з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених в постанові.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно зміни резолютивної частини оскаржуваної ухвали шляхом роз'яснення та зазначення, що ОСОБА_1 не позбавлена права повторно звернутись до суду із заявою про визнання протиправними дій в порядку ст. 383 КАС України, якщо після відкриття виконавчого провадження відповідачем не буде виконуватись рішення суду або будуть вчинятись дії, що свідчать про його неповне виконання, колегія суддів зазначає, що положення ст. 383 КАС України не містять обов'язку щодо роз'яснення права повторного звернення заявника до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України, а тому вимоги апелянта в цій частині є необґрунтованими.
У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги частково ґрунтуються на вимогах законодавства, однак в повній мірі не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції не в повній мірі встановив обставини справи та дав їм аргументацію в розрізі норм законодавства. Разом з тим, суд першої інстанції ухвалив вірне судове рішення по суті.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни мотивувальної частини ухвалу суду першої інстанції з урахуванням висновків, викладених в постанові суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених в даній постанові.
В решті ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.