ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/19912/23 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Сорочка Є.О.,
Василенка Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРІМАТЧ» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРІМАТЧ» до Головного управління ДПС у м. Києві про забезпечення позову,
УСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Паріматч" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому заявлено вимоги:
зобов'язати ГУ ДПС у м. Києві вчинити дії з відображення заліку надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 47 335139,47 грн в рахунок сплати єдиного податку за лютий 2023 року;
зобов'язати ГУ ДПС у м. Києві вчинити дії з відображення заліку надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 14237813,54 грн в рахунок сплати податку на дохід, отриманий від букмекерської діяльності та азартних ігор (у тому числі казино), за перший квартал 2023 року;
зобов'язати ГУ ДПС у м. Києві вчинити дії з відображення заліку надміру сплаченого військового збору у розмірі 5134761,00 грн в рахунок сплати податку на дохід, отриманий від букмекерської діяльності та азартних ігор (у тому числі казино), за перший квартал 2023 року;
зобов'язати ГУ ДПС у м. Києві вчинити дії з відображення заліку надміру сплаченого податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 9106322,21 грн. в рахунок сплати податку на дохід, отриманий від букмекерської діяльності та азартних ігор (у тому числі казино), за перший квартал 2023 року;
визнати протиправною податкову вимогу ГУ ДПС у м. Києві від 13 квітня 2023 року № 0008207-1303-2615 та скасувати її;
визнати протиправним рішення про опис майна від 13 квітня 2023 року № 0008207-1303-2615 та скасувати його.
Також, позивачем до суду першої інстанції було подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив:
заборонити ГУ ДПС у м. Києві без звернення до суду в порядку, передбаченому п. 95.5 Податкового кодексу України, стягувати кошти щодо задекларованих позивачем податкових зобов'язань в декларації з єдиного податку за лютий 2023 року та декларації з податку на прибуток за перший квартал 2023 року;
зупинити дію податкової вимоги Головного управління ДПС у м. Києві № 0008207-1303-2615 від 13.04.2023;
зупинити дію рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 008207-1303-2615 від 13.04.2023 про опис майна, що перебуває у власності платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРІМАТЧ» (код ЄДРПОУ: 43363902) у податкову заставу;
заборонити Головному управлінню ДПС у м. Києві вчиняти дії з виконання рішення № 008207-1303-2615 від 13.04.2023 про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРІМАТЧ» (код ЄДРПОУ: 43363902) у податкову заставу та податкової вимоги Головного управління ДПС у м. Києві № 0008207-1303-2615 від 13.04.2023;
заборонити ПуАТ «КБ «Акордбанк» (код ЄДРПОУ: 35960913), АТ «Банк Альянс» (код ЄДРПОУ: 14360506), АТ «Асвіо Банк» (код ЄДРПОУ: 09809192), АТ «Таскомбанк» (код ЄДРПОУ: 09806443), ПуАТ Акціонерний Банк «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ: 23697280), АТ «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ: 00032129) списувати кошти з банківських рахунків ТОВ «Паріматч» шляхом виконання інкасового доручення податкового органу по задекларованим зобов'язанням ТОВ «Паріматч» в його декларації з єдиного податку за лютий 2023 року та декларації з податку на прибуток за перший квартал 2023 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 р. у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріматч" про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, заявник подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення норм матеріального/процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову в забезпеченні позову та прийняти нову постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 витребувано справу з Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2023 прийнято до провадження адміністративну справу № 320/19912/23.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.09.2023.
12.09.2023, під № 35717 до суду від ТОВ «ПАРІМАТЧ» надійшли додаткові пояснення.
09.10.2023, під № 39012 до суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшли додаткові пояснення у справі.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник ГУ ДПС у м. Києві у судовому засіданні у повному обсязі заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що: заява про забезпечення позову спрямована на фактичне вирішення спору, що виник між сторонами, до прийняття судом відповідного рішення по суті, що, у свою чергу, може мати вплив на судове рішення, яке згодом буде ухвалено у зв'язку з оскарженням дій/рішень відповідача.
Судом першої інстанції вказано на неможливість використання інституту забезпечення позову, як обходу спеціальних норм податкового законодавства щодо порядку зупинення дії податкових повідомлень-рішень.
Також, позивач не повідомив суду обставин неможливості виконання судового рішення чи суттєвих ускладнень такого виконання.
Доводи апеляційної скарги.
Згідно з Указом Президента України від 10.03.2023 № 9145/2023 до ТОВ «Паріматч» застосовано санкції. Санкції щодо позивача, зокрема, передбачають блокування активів та зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань. Це унеможливлює розпорядження позивачем коштами на його банківських рахунках та самостійну сплату податків. При цьому, позивач згідно з вимогами Податкового кодексу України своєчасно подає податкову звітність. Це призвело до ситуації, коли позивач задекларував податкові зобов'язання, однак не зміг їх сплатити. Така ситуація виникла у позивача з єдиним податком за лютий 2023 року, декларацію по якому він подав 20.03.2023, та декларацією з податку на прибуток за перший квартал 2023 року (яка, зокрема, передбачала податкові зобов'язання з податку на дохід від букмекерської діяльності та азартних ігор), яку позивач подав 09.05.2023. Поряд з цим, у позивача наявні переплати з інших податків, які виникли за час провадження господарської діяльності у загальному розмірі близько 75 мільйонів гривень.
З метою погашення податкового боргу, позивач згідно зі статтею 43 ПК України, подавав відповідачу заяви про зарахування надміру сплачених податків проти податкового боргу, проте відповідач залишав ці заяви без розгляду.
25.05.2023 відповідач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою, поданою в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (справа № 320/18370/23), про стягнення з позивача податкового боргу в загальному розмірі 160792912,47 грн - це сума податкових зобов'язань позивача без врахування жодної із заяв позивача про залік переплат проти податкових зобов'язань. Надалі, в рамках цієї справи № 320/18370/23: 26.05.2023 Київський окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні вимог відповідача. 05.06.2023 відповідачем подано апеляційну скаргу. Тобто, в рамках спору № 320/18370/23, відповідач робить спроби стягнути з позивача додаткові кошти без врахування переплат позивача.
Апелянт наголошує на тому, що оскарження позивачем податкової вимоги та рішення про опис майна та зобов'язання вчинити дії із відображення заліку, не зупиняє відповідача від вчинення дій щодо примусового списання коштів з позивача. Крім того, з банківського рахунку позивача буде примусово списано додаткові кошти у значних розмірах: позов позивача не забезпечить належний захист його права (на момент прийняття рішення судом податковий орган вже примусово спише кошти згідно з пунктом 95.5 ПКУ та в результаті зараховувати надміру сплачені кошти не буде проти чого); подальше відновлення порушеного права у формі повернення грошових коштів позивача потребуватиме значних зусиль та втрат часу і коштів через складність і тривалість на практиці процедури повернення безпідставно стягнутих коштів.
За доводами апелянта, на практиці відповідач може прийняти протиправне рішення без врахування переплат позивача та позивач на момент примусового списання навіть не матиме копії такого рішення для своєчасного звернення до суду з метою його оскарження та ефективного захисту своїх прав.
Крім того, апелянт вказав на те, що відповідач, відмовляючи в заліку переплат зазначав, що переплат не існує та необхідна документальна перевірка для того щоб зрозуміти чи є переплати.
Тож, апелянт переконаний, що невжиття заходів забезпечення позову вже призводить та призведе до порушення його прав, відновлення яких буде ускладненим або неможливим у майбутньому.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Так, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
Водночас, колегія суддів зазначає, що судове рішення про забезпечення позову, є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та обставинам, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення на даному етапі, оскільки, запропонований заявником спосіб забезпечення адміністративного позову, задля його вирішення у межах розгляду питання забезпечення позову, вимагатиме фактично розглянути спір по суті, з установленням всіх фактичних обставин справи та надання їм відповідної правової оцінки, що процесуальним законодавством не допускається.
Задля розгляду питання про забезпечення позову, у даному випадку, суд має дослідити та встановити наявність у позивача переплати з податків, їх суму/періоди, перевірити їх відображення у інформаційних системах податкового органу, визначити, чи підлягає зарахуванню у разі наявності такої переплати вона до складу визначених податковим органом грошового зобов'язання тощо.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом саме під час розгляду спору по суті. Саме під час розгляду спору по суті, судом буде надана правова оцінка доводам позивача про протиправність бездіяльності/дій/рішень відповідача.
Водночас, у частині вимог де ставиться питання оскарження прийнятих податковим органом рішень, колегія суддів погоджується із зазначенням судом першої інстанції про те, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Крім того, застосовані заходи забезпечення позову, з урахуванням предмету спору, за яким необхідна перевірка законності/протиправності вимог відповідача про сплату грошового зобов'язання, а також наявності в товариства переплати по іншим податковим зобов'язанням та можливість проведення їх заліку до інших зобов'язань, на переконання колегії суддів, є фактично розглядом спору по суті, без наявності вказівки та доведення очевидних ознак протиправності таких вимог та доведених негативних наслідків від незастосування забезпечення позову.
У контексті зазначених під час апеляційного розгляду представником товариства обставин та пояснень, колегія суддів зазначає, що, безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно, проте, відповідно до статті 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Таким чином, колегія суддів не вбачає достатніх та обґрунтованих підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та за даних обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, адже у податковому законодавстві передбачених механізм повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання.
Суд апеляційної інстанції не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Інші ж доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність на даному етапі судового розгляду підстав для забезпечення позову та стосуються основних доводів та обґрунтувань сторони позивача, що мають бути розглянуті під час розгляду спору по суті.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, в її задоволенні необхідно відмовити, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРІМАТЧ» - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 р.- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Є.О.Сорочко
Я.М. Василенко
Повний текст постанови складено 13.10.2023.