ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 756/2354/23 Суддя (судді) першої інстанції: Диба О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Аліменка В.О.,
Мельничука В.П.,
При секретарі: Долинської Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Обертас Олега Федоровича, Департамент у транспортної інфраструктури виконавчого органку Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Обертас Олега Федоровича, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органку Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив: скасувати постанову серії 1КІ0000866161 від 14.02.2023 про притягнення його до відповідальності за частиною третьою ст. 122 КУпАП.
Позов обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова не містить належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, винесена з порушенням вимог чинного законодавства, що свідчить про наявність підстав для її скасування.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27 липня 2023 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки Правила дорожнього руху забороняють зупинку та стоянку саме ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду, а автомобіль було залишено біля в'їзду до прибудинкової території по Кудрявському узвозу, вказане свідчить про відсутність склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 122 КУпАП.
На думку апелянта, ні в матеріалах фотофіксації, ні в матеріалах справи немає доказів того, що автомобіль знаходиться на відстані менше 10 метрів до в'їзду, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що оскільки позивачем підтверджувався факт приналежності йому транспортного засобу Lexus ES 350, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснення 14.02.2023 зупинки по вул. Кудрявський узвіз, 3 в м. Києві та апелянт по-своєму витлумачує пункт 15.9 «и» Правил дорожнього руху і визначення «виїзд з прилеглої території», що є спотворенням фактичних обставин та намаганням уникнути відповідальності, тому оскаржувана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.
03 жовтня 2023 року до суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.
Інші сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2023 інспектором з паркування відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів та оплати послуг управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Обертасом Олегом Федоровичем винесено постанову серія 1КІ №0000866161 про накладення адміністративного стягнення передбаченого частиною третьою ст. 122 КУпАП, по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису).
У відповідності до вказаної постанови вбачається, що 14.02.2023 близько 12 год. 17 хв., по вул. Кудрявський узвіз, 3, у м. Києві позивач, керуючи автомобілем «Лексус» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу ближче ніж 10 метрів від виїзду з прилеглої території, чим порушив п.15.9 «и» Правил дорожнього руху, за що було притягнуто останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 122 КУпАП, та застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки факт вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення та відповідно притягнення його до адміністративної відповідальності підтверджено належними доказами, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Згідно статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У силу вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух, не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом та інше.
Пунктом 15.1 Правил дорожнього руху визначено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
У свою чергу, пунктом 15.9 «и» Правил дорожнього руху встановлено, що зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Частиною третьою статті 122 КУпАП встановлена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Згідно з приміткою до цієї статті, суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до частини першої статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно- телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Згідно ст. 265-4 КУпАП тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих.
Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого частинами третьою та сьомою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті, а так само у разі вчинення порушень, передбачених частинами другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу.
Для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду (п. «з»).
Вказані норми свідчать про те, що за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, у разі порушення вимог зупинки транспортних засобів особи підлягають адміністративній відповідальності.
У свою чергу, рішенням Київської міської ради №6018/6059 від 02.03.2023 затверджено положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), згідно п.п.5.36-5.37 якого Департамент відповідно покладених на нього завдань виконує, зокрема, такі функції як розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачені частинами першою, третьою, сьомою ст.122, частинами першою-пятою, восьмою ст.152-1 КУпАП, здійснення тимчасового затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання неспеціальний майданчик чи стоянку у разі вчинення порушення, передбаченого зокрема частинами третьою-сьомою ст.122, частиною першою ст.152-1 КУпАП.
Згідно з розділом 7 вказаного Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у структурі Департаменту утворюється управління (інспекція) з паркування, положення про яке затверджується наказом Департаменту. У складі управління (інспекції) з паркування Департаменту діють інспектори з паркування. Інспектори з паркування управління (інспекції) з паркування. Департаменту для виконання покладених на них завдань мають право: здійснювати фіксацію порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів у режимі фотозйомки, відеозапису (п. 7.1); розглядати справи про адміністративні правопорушення, на розгляд яких їх уповноважено (п. 7.2); складати протоколи про адміністративні правопорушення, виносити постанови про накладання адміністративних стягнень (п. 7.3.); накладати адміністративні стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису (п. 7.4.); розміщувати на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про накладання адміністративних стягнень або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (п. 7.5.).
Отже, притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема складення та ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення, за порушення законодавства у сфері паркування міста Києва є складовою частиною виконання посадовою особою Інспекції з паркування своїх обов'язків, передбачених Положенням про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 19.11.2018 року №2089.
При цьому, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1 статті 247 КУпАП).
Відповідно, стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 14.02.2023 близько 12 год. 17 хв., по вул. Кудрявський узвіз, 3, у м. Києві позивач, керуючи автомобілем «Лексус» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу ближче ніж 10 метрів від виїзду з прилеглої території, чим порушив п.15.9 «и» Правил дорожнього руху.
Наявність виїзду з прилеглої території чітко вбачається з фотоматеріалів, а також його наявність додатково перевірено судом із застосуванням зафіксованих у фотоматеріалах координатах GPS 50.45736667,30.4995389 у відкритих джерелах мережі Інтернет.
При цьому, приписами частини третьої статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У свою чергу, фіксація вказаного правопорушення здійснювалась за допомогою приладу - термінал ParkUP, відповідно до якого проводилась фотофіксація вчиненого правопорушення (а.с. 63-70), відповідно до якого позивач здійснив зупинку належного йому автомобіля «Лексус» д.н.з. НОМЕР_1 , ближче 10 м від виїзду з прилеглої території по вул. Кудрявський узвіз, 3.
Посилання позивача на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що прилад термінал ParkUP, на якому здійснювалася фіксація правопорушення, має сертифікат відповідності, проходив регулярну перевірку, а також про те, що саме такі технічні прилади передбачені чинним законодавством для фіксації такого роду порушень Правил дорожнього руху, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: сертифікатом перевірки терміналу ParkUP від 29.07.2020, дійсним до 29.07.2030, виданим ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (а.с.71), з якого вбачається, що процедура оцінки відповідності типу здійснювалася у відповідності до Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №94 від 13.01.2016.
Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів того, що автомобіль знаходиться на відстані менше 10 метрів до в'їзду колегія суддів оцінює критично, оскільки в даному випадку вказані обставини підтверджені матеріалами фотофіксації, з яких вбачається відсутність менше ніж 10 метрів до виїзду з прилеглої території, тобто у даному випадку порушення 15.9.«и» ПДР України є очевидним, і надані фотодокази дозволяють в повній мірі ідентифікувати транспортний засіб.
При цьому, характер доказування у цій справі, не потребував вимірювання певних величин, та надані докази фотофіксації вказують на зупинку транспортного засобу безпосередньо на дорожньому полотні біля самого виїзду.
У свою чергу, відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.
При цьому, колегія суддів зазначає, що в розумінні п. 1.10 Правил дорожнього руху України визнання прилеглої території не виключає можливість наявності наскрізного виїзду з неї, а визначається за її цільовим призначенням, тому твердження скаржника, що автомобіль припаркований біля в'їзду до прибудинкової території по Кудрявському узвозу, що свідчить про відсутність склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 122 КУпАП є помилковим.
У силу вимог частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відтак, відповідачем на виконання покладеного на нього обов'язку доказування, регламентованого частиною другою статті 77 КАС України, було доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності.
Також колегія суддів відхиляє посилання апелянта на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду щодо необхідності здійснення заміру відстані на місці вчинення правопорушення, оскільки в рамках даної справи матеріали фотофіксації безсумнівно підтверджують здійснення зупинки транспортного засобу із порушенням п.15.9.«и» ПДР України без необхідності здійснення додаткових вимірів (а.с. 64, 69), а наданих доказів достатньо для підтвердження правомірності накладення на позивача штрафу за частиною третьою ст.122 КУпАП і законності спірної постанови.
Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП.
Вказане у сукупності з урахуванням всіх зібраних матеріалів, в достатній мірі підтверджує наявність в діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статтею 122 КУпАП.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови серії 1КІ0000866161 від 14.02.2023.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 липня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді В.О. Аліменко
В.П. Мельничук