ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30, тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
УХВАЛА
про самовідвід
12 жовтня 2023 року Справа № 320/4819/23
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Судді-доповідача : Кузьмишиної О.М.,
суддів: Вівдиченко Т.Р. та Костюк Л.О.,
розглянувши заяви суддів Кузьмишиної Олени Миколаївни та Вівдиченко Тетяни Романівни про самовідвід у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Служби безпеки України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанови, доручення,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Шостого апеляційного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до Служби безпеки України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанови, доручення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2023 для розгляду зазначеної справи було визначено колегію суддів у складі судді-доповідача Кузьмишиної О.М. та суддів: Вівдиченко Т.Р., Костюк Л.О.
12 жовтня 2023 року суддями Кузьмишиною О.М. та Вівдиченко Т.Р. подано заяви про самовідвід.
Заява судді Кузьмишиної О.М. про самовідвід обґрунтована тим, що нею у складі колегії Шостого апеляційного адміністративного суду було надано юридичну оцінку фактам та обставинам у справі № 640/12980/20 з аналогічними обставинами, за наслідками розгляду якої колегією суддів за її участі було винесено постанову від 13 жовтня 2021 року, якою рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року змінено в частині.
Разом з тим, у своїй заяві суддя Кузьмишина О.М. зазначає, що вищевикладені обставини не впливають на її безсторонність як судді при вирішенні цієї справи, але з метою уникнення протилежної думки як в учасників справи, так і в будь-якого стороннього спостерігача та сумнівів у її неупередженості або об'єктивності вона вважає за необхідне заявити самовідвід від участі у розгляді справи № 320/4819/23.
Заява судді Вівдиченко Т.Р. про самовідвід обґрунтована тим, що суддя брала участь у розгляді адміністративної справи № 640/12980/20 щодо оскарження рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину Ізраїлю ОСОБА_1 , в якій представники позивача неодноразово заявляли їй відводи. Відтак, з метою забезпечення усунення сумнівів щодо неупередженості, зацікавленості чи об'єктивності в розгляді даної адміністративної справи та недопущення виникнення сумнівів у правосудності рішення, суддя Вівдиченко Т.Р. заявляє самовідвід від розгляду справи № 320/4819/23.
Перевіряючи наявність правових підстав для задоволення вказаних заяв, колегія суддів зазначає наступне.
Судом встановлено, що за участі судді Кузьмишиної О.М., як судді-доповідача судової колегії Шостого апеляційного адміністративного суду, було ухвалено постанову від 13 жовтня 2021 року за наслідком розгляду апеляційних скарг Служби безпеки України та Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, треті особи - Національна поліція України, Державна міграційна служба України, Служба безпеки України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, якою апеляційні скарги Служби безпеки України та Національної поліції України задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року у справі №640/12980/20 змінено в частині пунктів 4,5,6,7 резолютивної частини, виклавши їх в наступній редакції:
4. Зобов'язати Офіс Генерального прокурора вжити заходів реагування до Служби безпеки України щодо закриття оперативно-розшукової та контррозвідувальної справи стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
5. Зобов'язати Офіс Генерального прокурора вжити заходів реагування до Національної поліції України щодо закриття оперативно-розшукової справи стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
6. Зобов'язати Офіс Генерального прокурора вжити заходів реагування до Служби безпеки України щодо скасування постанови Служби безпеки України від 30 червня 2020 року №5/2/4-6588 та доручення Служби безпеки України від 30 червня 2020 року №5/2/4-6589 про заборону громадянину Ізраїлю ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) в'їзду в Україну строком на 3 роки.
7. Зобов'язати Офіс Генерального прокурора вжити заходів реагування до Національної поліції України щодо необхідності скасування Державною міграційною службою України:
- рішення Державної міграційної служби України від 23 серпня 2019 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як громадянина Словенської Республіки, про заборону йому в'їзду в Україну строком на 3 роки;
- рішення Державної міграційної служби України від 23 серпня 2019 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як громадянина Держави Ізраїль, про заборону йому в'їзду в Україну строком на 3 роки;
- рішення Державної міграційної служби України від 16 серпня 2019 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як громадянина Російської Федерації, про заборону йому в'їзду в Україну строком на 3 роки.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року у справі №640/12980/20 залишено без змін.
У вищевказаній справі позивач, зокрема, просив: зобов'язати уповноважених посадових осіб відповідача надати письмові вказівки Службі безпеки України щодо скасування постанови Служби безпеки України від 30 червня 2020 року № 5/2/4-6588 та Доручення Служби безпеки України від 30 червня 2020 року №5/2/4-6589 про заборону громадянину Ізраїлю ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) в'їзду в Україну строком на 3 роки; зобов'язати уповноважених посадових осіб відповідача надати письмові вказівки Національній поліції України про необхідність скасування Державною міграційною службою України, зокрема, рішення Державної міграційної служби України від 23 серпня 2019 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як громадянина Держави Ізраїль, про заборону йому в'їзду в Україну строком на 3 роки.
Отже, як у даній справі № 320/4819/23, так і в справі №640/12980/20 в обсяг предмету позову входять, зокрема, рішення про заборону в'їзду на територію України громадянину Держави Ізраїль ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ).
Під час розгляду зазначеної справи колегією суддів, крім іншого, було надано юридичну оцінку доводам обох сторін з приводу правомірності заборони громадянину Ізраїлю ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) в'їзду в Україну строком на 3 роки
Предметом судового спору в цій справі № 320/4819/23 є також визначення правомірності дій СБУ щодо прийняття постанови від 04.08.2022 № 5/2/4-664 про заборону в'їзду на територію України громадянину Держави Ізраїль ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ).
Таким чином, суддя Кузьмишина О.М. у складі колегії суддів як суддя-доповідач вже надала певним фактам та обставинам юридичну оцінку у вказаній вище справі № 640/12980/20 з аналогічними обставинами.
Крім того, колегією суддів встановлено, що суддя Вівдиченко Т.Р. також брала участь у розгляді справи № 640/12980/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, треті особи: Національна поліція України, Державна міграційна служба України, Служба безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Водночас, слід зазначити, що під час розгляду справи № 640/12980/20 представники ОСОБА_1 неодноразово заявляли відводи, зокрема, судді Вівдиченко Т.Р., у зв'язку з виникненням сумніву у неупередженості (небезсторонності) судді.
Тричі, ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду (від 03.06.2021 та від 17.06.2021) у задоволенні заяв представників ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. було відмовлено.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає самовідводу за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з частинами першою та третьою статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
У частинах першій, третій статті 40 КАС України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Із практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що важливим питанням є питання довіри, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.
У рішенні "Газета-Центр проти України" від 15 липня 2010 року Європейський суд з прав людини, встановлюючи порушення принципу безсторонності, зазначив, що, відповідно до усталеної практики Суду, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.
У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, "правосуддя має не тільки чинитись, також має бути видно, що воно чиниться".
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: "Фей проти Австрії", "Ветштайн проти Швейцарії").
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру").
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства"). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії").
Як зазначає Європейський суд з прав людини, правосуддя має не тільки здійснюватись, а повинно також демонструватись. Під сумнівом - довіра до суду, яку суд має вселяти громадянам у демократичному суспільстві. Так кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (справа Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) п. 98).
Також, Європейський суд з прав людини у рішеннях "Делкурт проти Бельгії", "Пєрсак проти Бельгії" і "Де Куббер проти Бельгії" вказує, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Крім того, як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Радій ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
У пункті 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі від 09 січня 2013 року "Олександр Волков проти України" (заява № 21722/11) зазначено, що у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполучного Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III).
Таким чином, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Аналогічне правило має розповсюджуватись і на розгляд питання щодо самовідводу.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені суддями Кузьмишиною О.М. та Вівдиченко Т.Р. самовідводи є обґрунтованими і відповідають вимогам ст.ст. 36, 39 КАС України, а тому з метою усунення будь-яких сумнівів у сторін та в сторонніх спостерігачів щодо об'єктивності розгляду цієї справи підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 36, 39-41, 248, 325 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Заяви суддів Кузьмишиної Олени Миколаївни та Вівдиченко Тетяни Романівни про самовідвід у справі № 320/4819/23 - задовольнити.
Відвести суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Кузьмишину Олену Миколаївну та Вівдиченко Тетяну Романівну від розгляду справи № 320/4819/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовомMikhail (Воєводін Михайло) до Служби безпеки України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанови, доручення.
Справу №320/4819/23 передати для повторного автоматизованого розподілу в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач: О.М. Кузьмишина
Судді: Т.Р. Вівдиченко
Л.О. Костюк