КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року справа №320/821/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправною вимоги, зобовязання вчинити певні дії та стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області виключити відомості про ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (номер взяття на облік платника податків 102717130704);
- визнати протиправною та такою, що не підлягає виконанню вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-291463-50У, видану 15.08.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області;
- стягнути з Головного управління ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 безпідставно сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 27561,50 грн.;
- стягнути з Головного управління ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 безпідставно сплачений адміністративний штраф у сумі 510 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2022р. справу передано за територіальною підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2022р. відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження.
Законом України від 13.12.2022р. №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.
Ухвалою КОАС матеріали справи за №320/821/22 прийнято до провадження, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Позов мотивовано безпідставністю формування контролюючим органом спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з огляду на неналежність позивача до платників єдиного внеску, оскільки позивач був незаконно зареєстрований як фізична особа-підприємець, що встановлено відповідним судовим рішенням, яке набрало законної сили. За наведених обставин, позивач наголошує на тому, що сплачена ним сума єдиного внеску, визначена наведеною податковою вимогою, підлягає стягненню з контролюючого органу на користь позивача.
Зі змісту поданого відзиву слідує, що відповідач не погоджується із доводами, викладеними у позовній заяві, просить залишити позовні вимоги без задоволення через їх необґрунтованість, вказує на те, що податкова вимога відповідає чинному податковому законодавству, тому скасуванню не підлягає. Стверджує, що законні підстави для виключення позивача з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та стягнення на його користь суми єдиного внеску, сплаченої на виконання податкової вимоги - відсутні.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, судом встановлено наступне.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , зареєстрований як фізична особа підприємець у період з 28.04.2017р. по 29.01.2020р., про що до реєстру внесено відповідні записи №23530000000037787 та №23530060002037787.
Позивачем подано скаргу до Міністерства юстиції України, в якій позивач просив скасувати реєстрацію його як фізичної особи-підприємця (реєстраційна дія №23530000000037787), з огляду на незаконність вчинення вказаної реєстраційної дії.
Наказом Міністерства юстиції України від 07.09.2018 №3226/7 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що закінчився встановлений законом строк подачі скарги та у зв'язку з оформленням скарги без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: відсутність у скарзі норм законодавства, порушених, на думку скаржника.
Позивач звернувся до Києво-Святошинської місцевої прокуратури із заявою про його незаконну реєстрацію як фізичної особи-підприємця, за результатами якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №42018111200000680 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України, досудове розслідування в якому доручено здійснювати слідчим СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.01.2021 у справі №369/15174/20 (94704984) відмовлено у задоволенні скарги особи на дії органу прокуратури. При цьому, як убачається зі змісту вказаної ухвали, рішенням слідчого досудового розслідування від 29.09.2020 закрито кримінальне провадження №42018111200000680 від 03.10.2018 і судом відмовлено в задоволенні вимог заявника про зобов'язання слідчого прокурора поновити досудове розслідування кримінального провадження №42018111200000680 від 03.10.2018, перекваліфікувати зазначене кримінальне провадження, завершити досудове розслідування та вручити підозру.
Вважаючи протиправною реєстрацію позивача фізичною особою-підприємцем без його відома, позивач звернувся до суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2021р. у справі №п/320/668/20 за позовом ОСОБА_1 із позовом до державного реєстратора комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Софіївсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області Рудик Юлії Ігорівни, Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, тим самим ухвалено:
- визнати протиправною та скасувати реєстраційну дію №23530000000037787, вчинену державним реєстратором комунального підприємства “Бюро державної реєстрації” Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Рудик Юлією Ігорівною, щодо реєстрації ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , фізичною особою-підприємцем;
- зобов'язати Білоцерківську міську раду виключити відомості про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як фізичної особи-підприємця з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Рішення набрало законної сили 07.09.2021р.
Разом з тим, за період розгляду справи №п/320/668/20, 15.08.2019р. Головним управлінням ДПС у Київській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-291463-50У, згідно якої станом на 19.11.2019р. заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , становить 20969,08 грн.
Позивач стверджує, що за період з 03.05.2017р. (дата взяття на облік) по 29.01.2020р. (прийняття рішення про припинення реєстрації) він вимушено сплатив ЄСВ в загальному розмірі 27 561,50 грн. та адміністративний штраф в сумі 510,00 грн.
На звернення позивача до ГУ ДПС у Київській області (зареєстровані 06.10.2021р. за вх. №АР-13169049, №АР-13169076/4575) із заявами про повернення надміру сплачених сум єдиного внеску та виключення позивача з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, відповідачем надано відповіді, оформлені листами від 25.10.2021р., в яких наголошується на відсутності підстав для задоволення вимог позивача, адже щодо виключення з Державного реєстру - ГУ ДПС не є відповідальною стороною у справі №п/320/668/20, тому контролюючий орган не має обов'язку виконувати рішення суду, ухвалене за результатами цієї справи, а щодо повернення надміру сплачених сум - в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) переплата відсутня, у зв'язку із чим надміру сплачених коштів, належних для повернення платнику, не виявлено. При цьому, зауважено на тому, що у судовим рішенням у справі №п/320/668/20 на ГУ ДПС не покладено обов'язку повертати позивачу сплачені суми ЄСВ.
Не погоджуючись із такими діями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон №2464-VI).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 1); застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3).
Згідно частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) (абзац третій пункту 1); фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4).
Відповідно до абзаців 1 та 2 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Частиною четвертою статті 8 Закону №2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
З 01.01.2017р. набув чинності Закон України від 06.12.2016р. №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до Закону №2464-VI.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції Закону №1774-VIII), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перший).У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий).
Отже, Законом №2464-VI встановлено обов'язок фізичної особи-підприємця, що перебуває на загальній системі оподаткування, сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Тобто, мінімальний розмір обов'язкового платежу прямо визначено Законом №2464-VI і не залежить від подання чи неподання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абзац перший) Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абзац четвертий). У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац п'ятий).
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - Інструкція №449).
Розділом ІV Інструкції №449 встановлено, зокрема, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах , визначених розділом VII цієї Інструкції (абзац другий пункту 2). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму, що перевищує 10 гривень (абзац десятий пункту 3). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (абзац перший пункту 4).
Як вже встановлено судом, з 28.04.2017р. позивач був зареєстрований як фізична особа підприємець, про що до реєстру внесено відповідний запис за №23530000000037787.
15.08.2019р. Головним управлінням ДПС у Київській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-291463-50У, згідно якої станом на 19.11.2019р. ОСОБА_1 , які фізичній особі-підприємцю, визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 20969,08 грн.
Водночас, суд враховує, що судовим рішенням у справі №п/320/668/20, яке набрало законної сили 07.09.2021р., визнано протиправною та скасовано реєстраційну дію за №23530000000037787 щодо реєстрації ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) фізичною особою-підприємцем, у зв'язку із чим зобов'язано Білоцерківську міську раду виключити відомості про ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У наведеному рішенні судом, серед іншого, наголошеному на тому, що реєстраційна картка на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та опис подавались державному реєстратору не позивачем, а іншою особою, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про протиправність проведеної державним реєстратором комунального підприємства «Бюро державної реєстрації» Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області державної реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №23530000000037787.
За приписами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи скасування судовим рішенням, що набрало законної сили, реєстраційної дії №23530000000037787, якою позивача зареєстровано фізичною особою-підприємцем з 28.04.2017р., як незаконно проведеної, суд приходить до висновку про те, що в ОСОБА_1 з 28.04.2017р. був відсутній обов'язок зі сплати єдиного соціального внеску, як фізичною особою-підприємцем, в тому числі і станом на серпень, листопад 2019р., коли щодо позивача контролюючим органом сформовано вимогу №Ф-291463-50У та визначено наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску.
Таким чином, суд вважає оскаржувану вимогу такою, що сформована попри відсутність у позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску, тобто безпідставною, у зв'язку із чим така вимога підлягає скасуванню.
Водночас, доводи відповідача про те, що позивач зареєстрований, як фізична особа-підприємець, та зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача надміру сплачених сум ЄСВ.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до положень статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
За змістом частин 5 та 7 статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування; єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Відповідно до ч. 13 ст. 9 Закону № 2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статей 9 та 11 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" розроблено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6 (далі - Порядок № 6).
Вказаний Порядок № 6 визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску.
Відповідно до п. 3 Порядку № 6 надміру сплачені суми єдиного внеску - суми коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок 3719 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону); помилково сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника; рахунок 3719 - відповідні небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування", відкриті в органах Державної казначейської служби України.
Пунктами 4-7 Порядку № 6 встановлено, що у випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3719 органом доходів і зборів здійснюється зарахування цих коштів у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов'язань платника з цього платежу.
Повернення коштів здійснюється у випадках:
1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;
2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;
3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;
4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.
Згідно п. 6 Порядку, повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення.
У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.
Відповідно до п. 7 Порядку № 6 у разі надходження заяви про повернення коштів з рахунку 3719, підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації заяви проводить перевірку наданої платником інформації.
У разі відмови в задоволенні заяви про повернення коштів з рахунку 3719 платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.
Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку про те, що повернення надміру сплачених сум єдиного внеску здійснюється відповідним підрозділом органу доходів і зборів на підставі заяви платника податків у випадках, визначених пунктом 5 Порядку № 6 (у даному випадку це надміру сплачені суми ЄСВ), за умови відсутності у платника податків заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій. При цьому, перелік підстав, з яких платнику податків може бути відмовлено у задоволенні його заяви, передбачений пунктом 7 Порядку № 6, є вичерпним.
Дослідивши матеріали справи, суд зауважує на тому, що станом на момент звернення позивача до ГУ ДПС із заявами про повернення надміру сплачених сум ЄСВ, згідно даних ІТС «Податковий блок», в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) була відсутня переплата, про що позивач був повідомлений листами відповідача від 25.10.2021р.
Отже, сукупність наведених норм та встановлених судом обставин свідчить про правомірність дій ГУ ДПС у даному випадку та відсутність підстав для повернення позивачу надміру сплачених ним сум ЄСВ станом на 06.10.2021р. (дата звернення до контролюючого органу із відповідними заявами), що пояснюється передчасністю такого звернення позивача, адже станом на жовтень 2021р. оскаржувана наразі вимога №Ф-291463-50У була чинною, за результатами судового чи адміністративного оскарження - не скасовувалась.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що правовідносини з приводу повернення надміру сплачених сум ЄСВ виникнуть після звернення позивача до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти, із відповідно заявою згідно приписів п. 6 Порядку №6 за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.
При цьому, відповідне звернення обумовлене наявністю, зокрема надмірної/помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій, яка у даному випадку виникає після набрання законної сили, рішенням, яке буде ухвалено за результатами розгляду даної справи, про визнання протиправною та скасування спірної вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.08.2019р. за №Ф-291463-50У.
Відтак, з огляду на передчасність позовних вимог у частині стягнення на користь позивача надміру сплачених сум ЄСВ та штрафу (накладеного за несвоєчасну сплату ЄСВ), суд залишає такі вимоги без задоволення.
Окрім того, вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у частині зобов'язання відповідача виключити позивача з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків через необґрунтованість такої вимоги у позовній заяві з посиланням на норми чинного (на момент виникнення спірних правовідносин) податкового законодавства.
При цьому, суд враховує, що право позивача на виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань через незаконну реєстрацію його, як ФОП, вже захищене та поновлене у судовому порядку рішенням КОАС, яке набрало законної сили.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених, статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно з вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір за чотири вимоги (три майнові та одну немайнову) у розмірі 3969,60 грн. (992,40*4).
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог (задоволено одну вимогу з чотирьох), понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають стягненню у розмірі, сплаченому за одну вимогу - 992,40 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а; код ЄДРПОУ 43141377) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-291463-50У, видану 15.08.2019 Головним управлінням Державної податкової служби України у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а; код ЄДРПОУ 43141377).
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ; рнокпп НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 (сорок) коп. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а; код ЄДРПОУ 43141377).
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
7. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.