КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року м.Київ № 420/5639/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Громадянина Ізраїлю ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про заборону в'їзду в Україну, та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До суду звернувся Громадянин Ізраїлю ОСОБА_2 з позовною заявою до Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування постанови Служби безпеки України про заборону в'їзду в Україну від 12.01.2023 року, прийнятої стосовно громадянина Ізраїлю ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на 3 роки, зобов'язання Адміністрації Державної прикордонної служби України виключити з контрольного списку осіб, яким заборонено в'їзд в Україну дані стосовно громадянина Ізраїлю ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 передано адміністративну справу №420/5639/23 за позовною заявою Громадянина Ізраїлю ОСОБА_2 до Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування постанови Служби безпеки України про заборону в'їзду в Україну від 12.01.2023 року, прийнятої стосовно громадянина Ізраїлю ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на 3 роки, зобов'язання Адміністрації Державної прикордонної служби України виключити з контрольного списку осіб, яким заборонено в'їзд в Україну дані стосовно громадянина Ізраїлю ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 до Київського окружного адміністративного суду.
31.05.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 31.05.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І.
Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 прийнято справу до провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з листа Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України від 13.02.2023 №91-6076/18-23-Вих. позивачу стало відомо про те, що станом на 13.02.2023 Державна прикордонна служба України виконує доручення Служби безпеки України від 13.01.2023 №5/1/1-864 щодо заборони в'їзду в Україну стосовно громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_2 строком до 13.01.2026. Разом з тим, указану заборону позивач вважає протиправною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки останній не вчинив будь-яких дій, які б становили загрозу інтересам національної безпеки України або громадському порядку, або мали б ознаки організованої злочинності. Підкреслює, що є здобувачем третього рівня вищої освіти, успішно виконує індивідуальний план навчання та позитивно зарекомендував себе під час навчання. Наголошує, що оскаржуваним рішенням порушується його право на сімейне життя, а також ним не враховано активну громадянську позицію під час повномасштабної збройної агресії російської федерації та активну участь у волонтерській діяльності та допомозі внутрішньо переміщеним особам та Збройним Силам України. Крім того, зауважує, що ефективним способом поновлення порушених прав позивача є поряд із скасуванням постанови Служби безпеки України про заборону в'їзду є покладення на Адміністрацію Державної прикордонної служби України обов'язку з виключення з Контрольного списку осіб, яким заборонено в'їзд в Україні, даних стосовно позивача.
Адміністрація Державної прикордонної служби України, не погоджуючись з позовними вимогами, направила відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог до неї у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що позивачем неправильно визначено суб'єктний склад учасників справи, оскільки належним відповідачем у ній є Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, який призначений для обробки інформації з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем прикордонного контролю. Крім того, підкреслює, що оскільки на час звернення позивача до суду із цим позовом відсутнє судове рішення щодо оскарження дій Служби безпеки України, а повідомлення від Служби безпеки України щодо відкликання доручення стосовно громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_5 не надходило, то позовні вимоги про зобов'язання виключити останнього з контрольного списку є необґрунтованими.
Крім того, Служба безпеки України, не погоджуючись із позовними вимогами, направила відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову. Свою позицію обґрунтовує тим, що Служба безпеки України, як державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України, наділена виключною компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб'єктів загроз (як реальних, так і потенційних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України тощо та приймати за результатами такої оцінки відповідне рішення. Наголошує, що дані, які свідчать про те, що дії ОСОБА_3 суперечать інтересам забезпечення безпеки України, висвітлені у довідці щодо підстав для заборони в'їзду в Україну. Підкреслює, що одруження позивача не належить до визначених законодавством вичерпних обставин, за яких іноземець не може бути примусово повернутий чи примусово видворений або виданий чи переданий країні громадянської належності. До того ж, на час дії воєнного стану відомості про наявність родинних зв'язків в Україні у довідці не зазначаються.
У відповіді на відзив Служби безпеки України позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, наголошуючи, що він не містить належних обґрунтувань підстав правомірності прийняття оскаржуваної постанови.
У запереченні на відповідь на відзив Служба безпеки України просить відмовити у повному обсязі у задоволенні адміністративного позову. Зауважує, що рішення про заборону в'їзду іноземця на територію України, прийняті Службою безпеки України, мають перш за все превентивний характер та їх прийняттю не обов'язково має передувати вчинення особою порушення законодавства України. Стверджує, що у наданій довідці від 13.01.2023 №5/1/1-862дск містяться всі необхідні обґрунтування існування правових підстав для прийняття оскаржуваної постанови. Окремо зауважує, що надана позивачу подяка командира 17 стрілецької роти 7 стрілецького батальйону має сумнівне походження, оскільки листом від 06.05.2023 №424 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив про відсутність 17 роти у складі 7 стрілецького батальйону. Крім того, зазначає, що характеристика Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка у тому вигляді, які було надано позивачем до суду, йому не видавалася. Поряд з іншим, вказує на порушення позивачем вимог міграційного законодавства, що знайшло свій вияв у реєстрації місця проживання за скасованою посвідкою, а також законодавства про державну реєстрацію актів цивільного стану, що виявилося у реєстрації шлюбу з громадянкою України 25.02.2023 попри встановлені щодо позивача заборони. До того ж зазначає, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 у справі №500/178/23 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про скасування рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Держави Ізраїль, якому 06.03.2017 присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Із змісту договору №пн-00000000000067 від 30.07.2020 про надання освітніх послуг (навчання, підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації чи надання додаткових освітніх послуг) іноземним громадянам вбачається, що ОСОБА_5 є студентом денної форми навчання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
Матеріали справи свідчать, що першим заступником начальника Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України 12.01.2023 прийнято затверджену заступником Голови Служби безпеки України 13.01.2023 постанову про заборону в'їзду в Україну громадянину Ізраїлю ОСОБА_5 терміном на 3 (три) роки в інтересах забезпечення національної безпеки України.
Підставою прийняття цього рішення стали відомості, зазначені у довідці щодо підстав заборони в'їзду в Україну №5/1/1-862дск.
У вказаній довідці зазначено, що, за наявними даними, ОСОБА_5 причетний до організації незаконної легалізації в Україні іноземців, які прибули на територію нашої держави каналом міжнародного студентського обміну з метою навчання у закладах вищої освіти (далі - ЗВО), надає через свої невстановлені зв'язки іноземним студентам, відрахованим із закладів вищої освіти, сприяння у незаконному перетині державного кордону поза встановленими пунктами пропуску з України до країн Західної Європи. Разом з тим, ОСОБА_5 після повномасштабного вторгнення рф на територію України розпочав співпрацю з ЗВО країни-агресора та окупованої АР Крим з приводу влаштування на навчання в них іноземних громадян. Окрім того, ОСОБА_5 серед своїх земляків розповсюджує інформацію щодо необхідності переведення іноземних студентів з українських ЗВО до вищих навчальних закладів країни-агресора, у зв'язку з небезпекою перебування на території нашої держави. Зазначеними діями він завдає шкоду національній безпеці України в освітній сфері. Також, на даний час ОСОБА_5 контактує із невстановленими громадянами рф, в спілкуванні з якими підтримує проведення країною агресором війни проти України.
З урахуванням наведеного, а також з огляду на те, що заборона в'їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку має превентивний характер, який не потребує обов'язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в'їзд, керуючись вимогам абз. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в інтересах забезпечення національної безпеки України було прийнято вважати за доцільне заборонити в'їзд на територію України громадянину Ізраїлю терміном на 3 (три) роки.
Крім того, матеріали справи свідчать, що станом на 13:30 13.02.2023 Державна прикордонна служба України виконує доручення Служби безпеки України від 13.01.2023 №5/1/1-864 щодо заборони в'їзду в Україну стосовно громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_5 строком до 13.01.2026, що підтверджується листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 13.02.2023 №91-6076/18/23-Вих.
Вважаючи постанову Служби безпеки України про заборону в'їзду протиправною, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI).
Відповідно до п. 6 ст. 1 вказаного Закону іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Приписи ст. 3 Закону №3773-VI, які кореспондують положеннями ст. 26 Конституції України, визначають, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.
Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну регламентовані ст. 13 вказаного Закону №3773-VI.
Так, приписами вказаної статті передбачено, що в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю (абз. 2 ч. 1).
За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України (ч. 2).
Рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну (ч. 3).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Службу безпеки України» на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана, зокрема, брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в'їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.
Тобто, на виконання своїх завдань у випадках, встановлених законом, Служба безпеки України зобов'язана приймати рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства.
Порядок прийняття Службою безпеки України (далі - СБУ) рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - іноземець) визначається затвердженою наказом Служби безпеки України від 29.01.2021 №31 Інструкцією про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - Інструкція №31).
Відповідно до абз. 1, 3 п. 2 Інструкції №31 рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю (далі - рішення про заборону в'їзду) приймається в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю.
Не приймається рішення про заборону в'їзду стосовно іноземця, що має статус біженця в Україні, або особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту.
Згідно з п. 3 Інструкції №31 у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в'їзду функціональним підрозділом Центрального управління СБУ (далі - ЦУ СБУ), регіональним органом СБУ (далі - уповноважений підрозділ СБУ) готується довідка.
У довідці зазначаються:
дані про іноземця, якому передбачається заборонити в'їзд в Україну: прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) іноземця в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для громадян інших країн та осіб без громадянства - латиницею), число, місяць, рік народження, стать, громадянство (підданство) або країна постійного проживання, а також за наявності - дані національного паспорта або іншого документа, який посвідчує особу іноземця (вид, серія, номер, орган, який видав, дата видачі), місце народження, місце роботи, посада, місце проживання, контактний номер телефону;
відомості, що обґрунтовують необхідність прийняття рішення про заборону в'їзду, зокрема:
обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду;
результати перевірки іноземця за інформаційними системами й оперативними обліками СБУ, МВС та банками даних Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол;
наявність родинних зв'язків в Україні (дружини або чоловіка, дітей, батьків, осіб, які перебувають під її опікою чи піклуванням);
наявність майнових зобов'язань перед юридичними та фізичними особами в Україні;
строк заборони в'їзду в Україну іноземцю (три роки).
Під час дії в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану у довідці не зазначаються відомості, визначені абзацами шостим - восьмим цього пункту, окрім відомостей про результати перевірки іноземця за інформаційними системами й оперативними обліками СБУ.
За правилами п. 4 Інструкції №31 довідка, підготовлена регіональним органом СБУ, разом з матеріалами, що підтверджують обставини і характер вчинення іноземцем діяння, яке суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України (далі - матеріали), направляються на погодження до функціонального підрозділу ЦУ СБУ за лінією роботи.
Начальник функціонального підрозділу ЦУ СБУ за лінією роботи зобов'язаний не пізніше десяти робочих днів з дня надходження довідки та матеріалів погодити довідку та повернути її разом з матеріалами до регіонального органу СБУ.
Якщо інформація, викладена у довідці або в матеріалах, є необґрунтованою та/або її недостатньо для прийняття рішення про заборону в'їзду, начальник функціонального підрозділу ЦУ СБУ за лінією роботи повертає матеріали та довідку без погодження з відповідним письмовим обґрунтуванням і пропозиціями щодо усунення недоліків.
Вимога щодо строку погодження довідки не поширюється на випадки, передбачені пунктом 8 цієї Інструкції.
Пунктом 5 Інструкції №31 передбачено, що на підставі відомостей, викладених у довідці, в уповноваженому підрозділі СБУ готується постанова про заборону в'їзду в Україну (додаток 1).
У постанові про заборону в'їзду в Україну не допускається викладення інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до п. 7 Інструкції №31 уповноважений підрозділ СБУ готує доручення Держприкордонслужбі щодо заборони в'їзду в Україну іноземцю (далі - доручення), форму якого наведено у додатку до Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280 (далі - Порядок).
Доручення, підписане посадовими особами, визначеними в абзаці третьому пункту 6 Порядку, направляється до Департаменту контррозвідки СБУ (далі - ДКР), який протягом двох робочих днів забезпечує його направлення органу Держприкордонслужби, визначеному Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - орган Держприкордонслужби).
Уповноважений підрозділ СБУ надсилає доручення до органу Держприкордонслужби з одночасним інформуванням про це ДКР за наявності відомостей про в'їзд іноземця в Україну протягом:
двох днів з моменту затвердження постанови про заборону в'їзду в Україну - у ЦУ СБУ;
семи днів з моменту затвердження постанови про заборону в'їзду в Україну - у регіональному органі СБУ.
В інформуванні обов'язково зазначаються обставини, що слугували підставою для виконання доручення.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передумовою для прийняття постанови про заборону в'їзду є викладені у довідці відомості, які повинні включати у себе, зокрема, обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду (викладаються згідно з пунктом 2 Інструкції №31 із зазначенням обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду; результатів перевірки іноземця за інформаційними системами й оперативними обліками СБУ). А саме рішення про заборону в'їзду повинно прийматися виключно у випадку, якщо є наявність достатньої інформації, підтвердженої відповідними матеріалами, що підтверджують обставини і характер вчинення іноземцем діяння, яке суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України.
Судом враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 5, абз. 4 п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» Служба безпеки України є спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності, підставами для проведення якої є виконання визначених законом завдань щодо контррозвідувального захисту органів державної влади, правоохоронних і розвідувальних органів, охорони державної таємниці.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про національну безпеку України» Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина: 1) протидію розвідувально-підривній діяльності проти України; 2) боротьбу з тероризмом; 3) контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, інформаційної безпеки держави, об'єктів критичної інфраструктури; 4) охорону державної таємниці.
Зі змісту статті 1 Закону України «Про національну безпеку України» випливає, що державна безпека - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від реальних і потенційних загроз невоєнного характеру (пункт 4); загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України (пункт 6); національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз (пункт 9); національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян (пункт 10).
Викладене, на переконання суду, свідчить, що право на обмеження доступу до території держави для осіб, які не є громадянами цієї держави, є суверенним правом Держави Україна. Отже, необхідність заборони в'їзду, яка має превентивний характер, не має доводитися вчиненням особою протиправних діянь, проте, має обґрунтовуватися, тобто посилання на можливість протиправної поведінки.
Саме на Службу безпеки України, як на орган, що наділений унікальною компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб'єктів загроз (реальних та/або потенціальних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, покладено обов'язок, в тому числі вживати заходи превентивного характеру з метою протидії розвідувальній, розвідувально-підривній діяльності проти України.
Служба безпеки України як державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, наділена виключною компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб'єктів загроз (реальних та/або потенційних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України тощо та приймати за результатами такої оцінки відповідне рішення, спрямоване, крім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їх виникненню, а також локалізацію та усунення загроз.
Отже, повноваження Служби безпеки України щодо прийняття рішень про заборону іноземцям в'їзду в України є виключними та дискреційними і суд не може здійснювати переоцінку загрозам національної безпеки України, яка попередньо здійснена Службою безпеки України.
Разом з цим, необхідно підкреслити, що в силу приписів ч. 2 ст. 2 КАС України суд зобов'язаний перевірити дотримання процедури прийняття таких рішень Службою безпеки України та наявність обґрунтованих підстав стверджувати про існування відповідної загрози.
Як було встановлено раніше, уповноваженим підрозділом Служби безпеки України була підготовлена довідка щодо підстав заборони в'їзду в Україну №5/1/1-862дск.
У вказаній довідці зазначено, що, за наявними даними, ОСОБА_5 причетний до організації незаконної легалізації в Україні іноземців, які прибули на територію нашої держави каналом міжнародного студентського обміну з метою навчання у закладах вищої освіти (далі - ЗВО), надає через свої невстановлені зв'язки іноземним студентам, відрахованим із закладів вищої освіти, сприяння у незаконному перетині державного кордону поза встановленими пунктами пропуску з України до країн Західної Європи. Разом з тим, ОСОБА_5 після повномасштабного вторгнення рф на територію України розпочав співпрацю з ЗВО країни-агресора та окупованої АР Крим з приводу влаштування на навчання в них іноземних громадян. Окрім того, ОСОБА_5 серед своїх земляків розповсюджує інформацію щодо необхідності переведення іноземних студентів з українських ЗВО до вищих навчальних закладів країни-агресора, у зв'язку з небезпекою перебування на території нашої держави. Зазначеними діями він завдає шкоду національній безпеці України в освітній сфері. Також, на даний час ОСОБА_5 контактує із невстановленими громадянами рф, в спілкуванні з якими підтримує проведення країною агресором війни проти України.
Разом з тим, як було підкреслено раніше, приписи п. 3 Інструкції №31 серед обов'язкових реквізитів довідки визначають відомості, що обґрунтовують необхідність прийняття рішення про заборону в'їзду, зокрема, обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду, результати перевірки іноземця за інформаційними системами й оперативними обліками СБУ.
У свою чергу, будь-яких посилань на результати перевірки іноземця за інформаційними системами й оперативними обліками СБУ у довідці №5/1/1-862дск не наведено.
Водночас, на переконання суду, відсутність у згаданій довідці, яка, як вже було неодноразово підкреслено вище, є підставою для прийняття постанови про заборону в'їзду, свідчить про викладення у ній не всіх визначених у п. 3 Інструкції №31 обов'язкових (з урахуванням введення в Україні воєнного стану) відомостей, що вказує на неповноту вивчення матеріалів щодо позивача, а саме - без урахування даних інформаційних систем та оперативних обліків СБУ.
Так, на підтвердження обставин підтримки України у боротьбі з військовою агресією російської федерації позивачем було надано до суду копії:
- подяки командира 17 стрілецької роти 7 стрілецького батальйону старшого лейтенанта В.І. Ободовського, подяки Благодійної організації «Благодійний фонд «Ключ до Перемоги», подяки Благодійного фонду «Люди об'єднані Україною»;
- ряду характеристик ОСОБА_6 , наданих Уповноваженим із захисту державної мови, Народним депутатом України VIII скликання ОСОБА_7 , Керівником секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій О.І. Козієвською, співзасновницею «Israeli friends of Ukraine»;
- низки публікацій із соціальної мережі Facebook.
Проте, як свідчить зміст довідки №5/1/1-862дск, відповідні відомості, зокрема, публікації у мережі Facebook, здійснених протягом 2022 року, у ній не були враховані та належним чином перевірені, оскільки, як вже неодноразово було підкреслено вище, інформації про врахування даних інформаційних систем та оперативних обліків СБУ у ній не зазначено.
Крім того, про можливу помилковість висновків, викладених у довідці №5/1/1-862дск свідчать й згадані вище численні подяки та характеристики, надані позивачу.
При цьому суд критично оцінює посилання Служби безпеки України на те, що подяка командира 17 стрілецької роти 7 стрілецького батальйону старшого лейтенанта В.І. Ободовського не є належним і достовірним доказом. Так, в обґрунтування цього доводу Служба безпеки України посилається на те, що командир військової частини НОМЕР_1 листом від 06.05.2023 №424 повідомив про відсутність у складі військової частини НОМЕР_3 роти. Водночас, викладені в указаному листі відомості, на переконання суду, жодним чином не спростовують факт видачі позивачу подяки командиром 17 стрілецької роти 7 стрілецького батальйону, оскільки військова частина НОМЕР_1 , в якої Служба безпеки України запитувала інформацію, є 7 окремим стрілецьким батальйоном, а не 7 стрілецьким батальйоном, командир 17 роти якого вручав подяку позивачу. У свою чергу, 17 стрілецька рота 7 стрілецького батальйону відноситься до військової частини НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 Печерська бригада Національної гвардії України), командир якої не заперечує факт видачі подяки ОСОБА_8 .
Також суд відхиляє аргументи Служби безпеки України про те, що характеристика аспіранта Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка громадянина Держави Ізраїль від 12.01.2023 є неналежним і недостовірним доказом, оскільки у листі від 24.04.2023 №364/36-01.07 Університет не заперечує факт існування взірця такої характеристики, а лише вказує на те, що від не реєструвався у відповідності до вимог документообігу.
Будь-яких доказів на спростування інформації, викладених у подяках Благодійної організації «Благодійний фонд «Ключ до Перемоги» та Благодійного фонду «Люди об'єднані Україною», Службою безпеки України не зазначено.
Викладене, на переконання суду, у своїй сукупності, свідчить, що зміст довідки щодо підстав заборони в'їзду в Україну №5/1/1-862дск ОСОБА_2 містить відомості, які не у повній мірі узгоджуються з інформацією, наведеною позивачем, та тією, що викладена у доданих ним до позовної заяви документів, у згаданій довідці відсутні дані про результати перевірки іноземця за інформаційними системами й оперативними обліками СБУ.
Відтак, з огляду на зазначене, а також з урахуванням ненадання Службою безпеки України до суду матеріалів, що підтверджують обставини і характер вчинення іноземцем діяння, яке суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України, наявність яких вимагається нормами Інструкції №31, суд приходить до висновку, що оскаржувана у цій справі постанова Служби безпеки України від 12.01.2023 про заборону в'їзду ОСОБА_2 , прийнята на підставі відомостей довідки №5/1/1-862дск, не відповідає критеріям, передбаченим п. п. 3, 5, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, що має наслідком визнання її протиправною та скасування.
При цьому судом не беруться до уваги висновки, зроблені судом у справі №500/178/23 за позовом ОСОБА_5 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, про визнання протиправним та скасування рішення, оскільки, по-перше, вони стосуються правомірності рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання, а не правомірності заборони іноземцю в'їзду в Україну, по-друге, згідно з ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Також суд не враховує аргументи позовної заяви про наявність родинних зв'язків позивача в Україні з огляду на те, що на час дії воєнного стану відомості про це не зазначаються у довідці в силу згаданих вище положень Інструкції №31.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Адміністрації Державної прикордонної служби України виключити з контрольного списку осіб, яким заборонено в'їзд в Україну, дані стосовно громадянина Ізраїлю ОСОБА_9 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд з урахуванням доводів відзиву на позов Адміністрації Державної прикордонної служби України вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до п. 11 Інструкції №31 уповноважений підрозділ СБУ інформує ДКР про надходження інформації про:
припинення існування обставин, на підставі яких іноземцю було заборонено в'їзд в Україну;
винесення судом рішення, яке набрало законної сили, про скасування рішення про заборону в'їзду.
У таких випадках уповноважений підрозділ СБУ, який приймав рішення про заборону в'їзду, готує з урахуванням вимог пунктів 3-7, 9 цієї Інструкції повідомлення Держприкордонслужбі та постанову про скасування рішення про заборону в'їзду в Україну (додаток 2). Зазначені матеріали направляються в ДКР, який протягом двох робочих днів забезпечує їх направлення до Держприкордонслужби.
У свою чергу, механізм надання Держприкордонслужбі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон (далі - доручення) визначено Порядком надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2013 № 280 (далі - Порядок №280).
За правилами пунктів 3-6, 8, 12, 13 Порядку №280 доручення Держприкордонслужбі надаються уповноваженими державними органами відповідно до їх компетенції та за наявності підстав, визначених законом.
Доручення надсилаються на адресу органу Держприкордонслужби, визначеного Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - орган Держприкордонслужби).
Уповноважені державні органи можуть надавати доручення щодо, зокрема, заборони в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства протягом строку, встановленого уповноваженим державним органом.
Доручення оформляються на бланку за формою згідно з додатком за підписом, зокрема, Голови СБУ або його заступників, начальників функціональних підрозділів Центрального управління СБУ, що провадять оперативно-розшукову та контррозвідувальну діяльність, регіональних органів та органів військової контррозвідки, а також їх заступників;
Доручення, що надається згідно з абзацами другим - четвертим пункту 5 цього Порядку, надсилається разом із завіреною в установленому порядку копією постанови, винесеної посадовою особою відповідного уповноваженого державного органу, або рішення слідчого судді, суду.
Доручення, що надійшли до органу Держприкордонслужби, беруться ним на контроль не пізніше наступного дня після їх надходження.
Доручення беруться на контроль на строк, зазначений у дорученні, з дня надходження до органу Держприкордонслужби.
Доручення, що надаються згідно з абзацом другим пункту 5 цього Порядку, беруться на контроль не більш як на строк, визначений у Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до п. 16 Порядку №280 доручення достроково знімається з контролю органом Держприкордонслужби у разі надходження повідомлення про його відкликання за підписом посадової особи, яка підписала доручення, або посадової особи вищого рівня, зазначеної у пунктах 6 і 7 цього Порядку, або коли протягом п'яти діб до органу Держприкордонслужби не надійшов оригінал доручення, поданого згідно з пунктом 11 цього Порядку.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передумовою для дострокового зняття органом Держприкордонслужби з контролю доручення є надходження повідомлення про його відкликання за підписом посадової особи, яка підписала доручення, або посадової особи вищого рівня, зазначеної у пунктах 6 і 7 цього Порядку. У випадку, коли відповідне доручення було направлено уповноваженими особами Служби безпеки України, уповноважений підрозділ СБУ, який приймав рішення про заборону в'їзду, у разі винесення судом рішення, яке набрало законної сили, про скасування рішення про заборону в'їзду, готує з урахуванням вимог пунктів 3-7, 9 Інструкції №31 повідомлення Держприкордонслужбі та постанову про скасування рішення про заборону в'їзду в Україну. Зазначені матеріали направляються в ДКР, який протягом двох робочих днів забезпечує їх направлення до Держприкордонслужби.
Отже, передумовою для виключення Адміністрацію Державної прикордонної служби України обов'язку відомостей про особу з Контрольного списку осіб, яким заборонено в'їзд в Україну, є отримання нею відповідного повідомлення уповноваженого підрозділу СБУ. У свою чергу, оскільки складанню такого повідомлення має передувати прийняття судом рішення про скасування рішення про заборону в'їзду, суд приходить до висновку, що заявлена ОСОБА_5 до Адміністрації Державної прикордонної служби України позовна вимог є передчасною і такою, що задоволенню у межах цього спору не підлягає, оскільки не враховує встановлений законодавцем алгоритм дій, на якому наголошено вище.
У свою чергу, судом враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що з метою повного та всебічного захисту порушених прав ОСОБА_5 необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Службу безпеки України підготувати і направити повідомлення Держприкордонслужбі та постанову про скасування рішення про заборону в'їзду в Україну у порядку та спосіб, визначені пунктом 11 Інструкції про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Служби безпеки України від 29.01.2021 № 31.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.
Враховуючи вищевикладене, судовий збір за подання адміністративного позову, у сумі 536,80 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Задовольнити частково адміністративний позов.
Визнати протиправною та скасувати постанову Служби безпеки України про заборону в'їзду в Україну від 12 січня 2023 року, прийняту стосовно громадянина Ізраїлю ОСОБА_9 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 3 роки.
Зобов'язати Службу безпеки України підготувати і направити повідомлення Держприкордонслужбі та постанову про скасування рішення про заборону в'їзду в Україну громадянину Ізраїлю ОСОБА_10 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку та спосіб, визначені пунктом 11 Інструкції про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Служби безпеки України від 29 січня 2021 року № 31.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути на користь громадянина Ізраїлю ОСОБА_9 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33, код ЄДРПОУ 00034074) судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.