ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" жовтня 2023 р. справа № 300/3257/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,
Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення певних дій,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 05.06.2023 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі, також - відповідач 2, ГУ ПФУ в Одеській області), у якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування періодів роботи в колгоспі імені ХХІІ з'їзду КПСС Кремінського району з 16.07.1982 по 20.10.1982 та з 17.06.1986 по 03.02.1995 до страхового стажу ОСОБА_1 при зверненні за призначенням пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі імені ХХІІ з'їзду КПСС Кремінського району з 16.07.1982 по 20.10.1982 та з 17.06.1986 по 03.02.1995 та вирішити питання щодо призначення пенсії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він після досягнення 60-річного віку звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії, яку передано на розгляд ГУ ПФУ в Одеській області. Однак відповідач 2 прийняв рішення №124150004446 від 26.05.2023 про відмову в призначенні пенсії. Відповідно до цього рішення за доданими документами не зараховано період роботи в колгоспі з 16.07.1982 по 20.10.1982 та з 17.06.1986 по 03.02.1995, оскільки не надано інформацію про вихододні та встановлений мінімум трудової діяльності в колгоспі. Вказано, що для врахування до страхового стажу періодів роботи в колгоспі необхідно надати уточнюючі довідки про вихододні та встановлений мінімум трудової діяльності в колгоспі, видані на підставі первинних документів. Таку відмову вважає протиправною, оскільки стаж роботи позивача у спірний період підтверджується зробленими належним чином записами трудової книжки, яка є основним документом про підтвердження стажу роботи. Звертає увагу, що територія на якій він зареєстрований, проживав раніше та працював у спірний період у колгоспі імені XXII з'їзду КПСС Кремінського району є тимчасово окупованою. Таким чином, вважає, що відповідача 1 слід зобов'язати зарахувати спірні періоди роботи до його страхового стажу та вирішити питання щодо призначення йому пенсії.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с. 30-31).
Пунктом 4 резолютивної частини цієї ухвали витребувано у ГУ ПФУ в Одеській області належним чином оформлені письмові докази, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення від 26.05.2023 за №124150004446.
ГУ ПФУ в Одеській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на електронну адресу суду 16.06.2023 (а.с.37-41). Так, у відзиві за №1500-0903-7/78257 від 16.06.2023 представник відповідача 2 вказала, що страховий стаж позивача на дату звернення становить 26 років 10 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою визначено необхідний страховий стаж 30 років. Зазначила, що за результатами розгляду документів позивача не зараховано період роботи в колгоспі з 16.07.1982 по 20.10.1982 та з 17.06.1986 по 03.02.1995, оскільки не надано інформацію про вихододні та встановлений мінімум трудової діяльності в колгоспі. Вказала, що для врахування до страхового стажу періодів роботи в колгоспі необхідно надати уточнюючі довідки про вихододні та встановлений мінімум трудової діяльності в колгоспі, видані на підставі первинних документів. Стверджує про відсутність підстав для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу, у зв'язку з чим рішення №124150004446 від 26.05.2023 про відмову в призначенні пенсії є законним та обґрунтованим. Також заперечила щодо стягнення на користь позивача судових витрат, оскільки незаконне витрачання коштів тягне за собою дефіцит бюджету та може сприяти невиконанню державою своїх функцій щодо соціального забезпечення громадян. Враховуючи викладене, просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
На виконання вимог ухвали суду від 12.06.2023 ГУ ПФУ в Одеській області надіслало копії пенсійної справи ОСОБА_1 згідно листа №1500-0302-7/76743 від 14.06.2023, які надійшли на поштову адресу суду 10.06.2023 (а.с. 45-89).
На поштову адресу суду 26.06.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив ГУ ПФУ в Одеській області, у якій ОСОБА_1 навів мотиви, аналогічні мотивам, викладеним у позовній заяві. Також вказав на помилковість заперечень представника ГУ ПФУ в Одеській області щодо стягнення судового збору, оскільки таке не суперечить приписам КАС України.
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 28.06.2025 (а.с. 99-104). Так, у відзиві за №0900-0902-9/29188 від 23.06.2023 представник відповідача 1 вказала на безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 . На її переконання, для зарахування періодів роботи в колгоспі імені ХІІ з'їзду КПСС Кремінського району з 16.07.1982 по 20.10.1982 та з 17.06.1986 по 03.02.1995 до страхового стажу позивача відсутні підстави, оскільки статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Звернула увагу, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутися до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за умови подання додаткових документів на підтвердження періодів роботи. Зазначила, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж 30 років (наявний 26 років 10 місяців), тому відсутнє, відповідно, і право на призначення пенсії за віком при досягнення 60 років. Таким чином, ГУ ПФУ в Одеській області правомірно прийняло рішення №124150004446 від 26.05.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком. На підставі наведеного, просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Також 04.07.2023 на поштову адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, у якій ОСОБА_1 навів мотиви, аналогічні мотивам, викладеним у позовній заяві. Також вказав на неможливості перекладення на особу тягара доведення правдивості даних трудової книжки. Окрім цього, вказав, що відповідачами не надано відомостей про невиконання ним під час роботи в колгоспі у спірні періоди встановленого мінімуму трудової участі, в тому числі без поважних причин. Вважає, що відповідач 1 не спростував доводів, наведених у позовній заяві. На підставі викладеного, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
Як свідчать записи у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 05.08.1981 (а.с.13-25), позивач, серед іншого:
- 16.07.1982 - прийнятий на роботу в колгосп ХХІІ з'їзду КПСС Кремінського району, зарахований в автопарк;
- 20.10.1982 - звільнений з колгоспу ХХІІ з'їзду КПСС Кремінського району у зв'язку з призовом в ряди радянської армії;
- 17.06.1986 - прийнятий на роботу в колгосп імені ХХІІ з'їзду КПСС Кремінського району водієм;
- 04.02.1995 - колгосп імені ХХІІ з'їзду КПСС реорганізовано в КСП «Залиман», переведений водієм.
Позивач 19.05.2023 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою №4464956/6 про призначення пенсії за віком (а.с. 46).
Заяву позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності передано на розгляд в ГУ ПФУ в Одеській області, яке за результатами розгляду документів, доданих до заяви прийняло рішення №124150004446 від 26.05.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (а.с. 27).
Відповідно до змісту зазначеного рішення, до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 16.07.1982 по 20.10.1982 та з 17.06.1986 по 03.02.1995, оскільки не надано інформацію про вихододні та встановлений мінімум трудової діяльності в колгоспі. Зазначено, що для врахування до страхового стажу періодів роботи в колгоспі необхідно надати уточнюючі довідки про вихододні та встановлений мінімум трудової діяльності в колгоспі видані на підставі первинних документів.
Листом №0900-0211-8/25088 від 01.06.2023 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області надіслало позивачу рішення №124150004446 від 26.05.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком (а.с. 26).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, з метою захисту порушеного права, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керується приписами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також бере до уваги положення законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення (надалі, також - Закон №1788) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі, також - Закон №1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частиною 1 зазначеної статті передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
За змістом статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для неврахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (надалі, також - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться
- відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;
- відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи;
- відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Встановлений взірець трудової книжки колгоспника, містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних Положень).
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі, також - Порядок №637).
Згідно із пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.
Як встановлено судом на підставі записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 05.08.1981 (а.с. 13-25), позивач з 16.07.1982 по 20.10.1982 та з 17.06.1986 по 03.02.1995 працював в колгоспі імені ХХІІ з'їзду КПСС Кремінського району.
Однак відповідачем 2 не зараховано зазначені у трудовій книжці періоди роботи в колгоспі імені ХХІІ з'їзду КПСС Кремінського району в зв'язку з ненаданням інформації про вихододні та встановлений мінімум трудової діяльності в колгоспі.
Записи у трудовій книжці ОСОБА_1 про роботу в колгоспі імені ХХІІ з'їзду КПСС Кремінського району не містять жодних виправлень чи пошкоджень у датах прийняття та звільнення, що виключає можливість виникнення сумнівів щодо точності періоду, протягом якого позивач працював у зазначеному колгоспі.
Відповідачами ні у спірному рішення, ні у відзивах на позовну заяву не зазначено про наявність будь-яких сумнівів щодо правильності чи точності внесених до трудової книжки ОСОБА_1 записів щодо роботи в колгоспі імені ХХІІ з'їзду КПСС Кремінського району.
Разом з цим, трудова книжка позивача не містить записів про встановлений у вказаному колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання чи не виконання позивачем річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
При цьому суд наголошує, що стаття 56 Закону №1788 визначає, що стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року обчислюється за фактичною тривалістю роботи тільки тоді, коли член колгоспу не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поважних причин.
Тобто, для неврахування до трудового стажу при його обчисленні часу роботи в колгоспі, або певного його періоду, необхідно встановити невиконання членом колгоспу встановленого у господарстві мінімуму трудової участі, а також те, що невиконання встановленого мінімуму трудової участі відбулось з вини члена колгоспу за відсутності поважних причин.
У матеріалах справи відсутні відомості про невиконання ОСОБА_1 під час роботи в колгоспі імені ХХІІ з'їзду КПСС Кремінського району в період з 16.07.1982 по 20.10.1982 та з 17.06.1986 по 03.02.1995 встановленого мінімуму трудової участі, в тому числі без поважних причин.
Окрім цього, суд звертає увагу, що на теперішній момент отримання будь-якої додаткової інформації чи документів від архівних установ щодо роботи ОСОБА_1 в колгоспі імені ХХІІ з'їзду КПСС Кремінського району з 16.07.1982 по 20.10.1982 та з 17.06.1986 по 03.02.1995, який знаходився на території Луганської області, є ускладненим у зв'язку з активними бойовими діями в зазначеній області та тимчасовою окупацією значної кількості населених пунктів.
Водночас, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.
Також суд зазначає таке: Європейський суд з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Враховуючи те, що у трудовій книжці позивача наявні записи щодо періодів його роботи в колгоспі імені ХХІІ з'їзду КПСС Кремінського району, зокрема, записи про прийом на роботу, записи про звільнення з посиланнями на підстави внесення таких записів, при цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено того, що позивач у спірний період роботи не працював в зазначеному колгоспі, або не виконував встановленого мінімуму трудової участі без поважних причин, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи в колгоспі імені ХХІІ з'їзду КПСС Кремінського району з 16.07.1982 по 20.10.1982 та з 17.06.1986 по 03.02.1995 є протиправною.
Внаслідок неврахування таких періодів, які становлять понад 8 років, до страхового стажу ОСОБА_1 відповідачем 2 у спірному рішенні зроблено висновок про відсутність у позивача визначеного статтею 26 Закону №1058-IV страхового стажу для призначення пенсії за віком.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що рішення відповідача №124150004446 від 26.05.2023, яким позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи, є протиправним, а тому суд вважає позовну вимогу про визнання протиправним та скасування такого рішення обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Оскільки відповідачем 2 протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 16.07.1982 по 20.10.1982 та з 17.06.1986 по 03.02.1995 в колгоспі імені ХХІІ з'їзду КПСС Кремінського району, такі періоди підлягають зарахуванню.
При цьому, вирішуючи питання щодо відповідача, якого слід зобов'язати зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи, суд зазначає таке.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
В адміністративному позові ОСОБА_1 , обираючи відповідача, який повинен зарахувати спірний стаж та вирішити питання щодо призначення пенсії, зазначає ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.
У даному випадку, обираючи належний спосіб захисту і відновлення права, позивач не врахував наступного.
Так, відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі, також - Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Із вказаного слідує, що після реєстрації 19.05.2023 заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який розглянув і вирішив, за принципом екстериторіальності, питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є ГУ ПФУ в Одеській області.
Таким чином, суд керуючись статтею 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача 2 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі імені ХХІІ з'їзду КПСС Кремінського району з 16.07.1982 по 20.10.1982 та з 17.06.1986 по 03.02.1995 та повторно розглянути заяву від 19.05.2023 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, враховуючи те, що така заява хоча і подана до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області як органу пенсійного забезпечення за місцем проживання позивача, втім рішення по суті порушеного питання приймалося саме ГУ ПФУ в Одеській області.
Відтак, з урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зазначена норма як і жодна інша норма КАС України не містить жодних застережень щодо неможливості стягнення судового з учасника справи, діяльність якого фінансується за рахунок коштів Державного бюджету. Таких застережень чи підстав для звільнення від сплати судового не містить і Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.
Таким чином, заперечення представника відповідача 2 щодо стягнення судового збору за результатами розгляду цієї справи є безпідставними. Натомість, ГУ ПФУ в Одеській області прийняло протиправне рішення, яким ОСОБА_1 безпідставно відмовлено у призначенні пенсії, тому понесені позивачем судові витрати, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань зазначеного органу пенсійного забезпечення.
Наявною в матеріалах справи квитанцією від 30.05.2023 №32528798800007000942 ID 9013c1d8-26f5-48e5-80b2-325eb906fccf підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду з цією позовною заявою у розмірі 1073,60 грн (а.с.1).
Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 на користь позивача сплачена ним сума судового збору у розмірі 1073,60 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити повністю.
Вийти за межі позовних вимог.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №124150004446 від 26.05.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі імені ХХІІ з'їзду КПСС Кремінського району з 16.07.1982 по 20.10.1982 та з 17.06.1986 по 03.02.1995 та повторно розглянути заяву від 19.05.2023 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ - 20987385) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) сплачену суму судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ;
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088;
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ - 20987385.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.