ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ
12 жовтня 2023 року Справа № 280/7846/23 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
ВСТАНОВИВ:
22.09.2023 Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Лушпієнка М. від 18.05.2022 №406 в частині застосування дисциплінарного стягнення до дізнавача сектору дізнання Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 у виді звільнення зі служби в поліції;
-визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Лушпієнка М. від 23.05.2022 №482 о/с "По особовому складу" про реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;
-поновити ОСОБА_1 на посаді дізнавача сектору дізнання Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 40108688) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23 травня 2022 року по дату прийняття рішення судом про поновлення на роботі.
Ухвалою суду від 27.09.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом надання до суду: оформленої відповідно до ст.167 КАС України заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом.
03.10.2023 представником позивача була подана заява про поновлення порушеного строку звернення до суду. У якій зазначено, що позивач та її представник дізналися про звільнення позивача із листа відповідача від 11.09.2023.
Розглянувши заяву про заяву поновлення порушеного строку звернення до суду, суддя дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ухвали судді від 27.09.2023, оскільки представником не значено інші підстави, а зазначено знов такі, які вже були визнані не поважними підставами для поновлення строку звернення до суду з цим позовом згідно ухвали від 27.09.2023.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду зазначеній у постанові від 04.10.2018, справа № 800/304/17.
Мета строку: 1) дотримання принципу правової визначеності; 2) дисциплінування учасників судочинства; 3) досягнення юридичної визначеності у публічних відносинах; 4) стимулювання учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків; 5) обмеження часу, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
Якщо ніхто не звернувся до суду, відносини стають стабільними, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду зазначеній у постанові від 23.04.2020 у справі №813/3756/17.
Встановлення наявності або відсутності факту порушеного права здійснюється під час розгляду справи судом по суті лише у випадку своєчасного звернення до суду або у випадку пропуску строку з поважних причин, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду зазначеній у постанові від 12.09.2019 №826/3318/17.
Так суддя ще раз наголошує, що стосовно посилань на те, що позивач дізнався у вересні 2023 року про спірні накази лише з відповіді від 11.09.2023 на адвокатський запит свого представника.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.07.2021 у справі № 9901/89/21, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
За правилами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, як зазначено у тексті позовної заяви, ОСОБА_1 вдалося виїхати з окупованого Мелітопольського району лише 18.11.2022. На пункті фільтрації у м. Запоріжжі поліцейський, який перевіряючи її документи дізнався, ОСОБА_1 є працівником поліції, повідомив їй, що скоріш за все вона звільнена з органів поліції, оскільки несвоєчасно не виїхала з окупованої території. Відчуваючи відчай від того, що керівництво звільнило ОСОБА_1 з органів поліції у той час коли вона не могла без загрози своєму життю та здоров'ю своєчасно виїхати з окупації, вона поїхала до своїх родичів у м. Новомосковськ Дніпропетровської області, оскільки житла у м. Запоріжжі вона не має і грошові кошти для оренди житла вона не мала.
За таких обставин, стає незрозумілим чому позивач, якщо вважала себе не звільненою, відразу після прибуття до м. Запоріжжя 18.11.2022 не прибула до ГУНП в Запорізькій області для проходження служби.
Перебування на службі в поліції передбачає як виконання службових завдань, так і отримання грошового забезпечення за службу.
Тобто, з вищезазначеного вбачається, що з листопада 2022 року по вересень 2023 року (10 місяців) позивачка прибувши з окупованої території 18.11.2022 не перебувала на службі в поліції, при цьому не виконувала службові обов'язки, не перебувала на службі в робочий час та не отримувала грошове забезпечення, що свідчить про те, що позивачка не могла не усвідомлювати та не знати, що вона звільнена зі служби у поліції.
Таким чином, суддя вважає безпідставними доводи представника позивача про те, що позивачка про звільнення дізналась лише з відповіді відповідача від 11.09.2023 на адвокатський запит.
Суддя зазначає, що отримання листа у відповідь на адвокатський запит представника позивача не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на звернення до суду і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19 «Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.».
Отже, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Так, окрім іншого у позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 прибувши з окупованої території перебувала у пригніченому стані, викликаному тривалим перебуванням на окупованій території, постійними тривогами та стресом, що спричинило суттєве погіршення стану здоров'я, проте доказів в обґрунтування цього до позовної заяви не долучено (довідка, лікарняний, тощо).
Отже, на думку судді, позивачем не наведено обставин, які б беззаперечно унеможливлювали реалізацію позивачкою свого права на звернення до суду з даним позовом в умовах воєнного стану, в тому числі за допомогою засобів електронного зв'язку.
Враховуючи вищевикладене суддя ще раз зазначає, що викладені у позовній заяві підстави та в заяві про поновлення строку звернення до суду не можуть бути визнані судом обґрунтованими причинами поважності пропуску строку, які б не дозволяли позивачу подати позовну заяву у встановлений законом строк без невиправданих зволікань, у період часу з 18.11.2022 по дату звернення до суду 22.09.2023, оскільки вони не свідчать про наявність об'єктивних, непереборних обставин, що унеможливлювали звернення до суду з позовом вчасно.
Відповідно до ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позивачем не усунено недоліків позовної заяви, не зазначено інших підстави для поновлення строку, а підстави наведені позивачем суддею визнано неповажними підставами для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, оскільки подана позивачем заява про поновлення строків не містить жодних обґрунтованих пояснень або доказів того, що існували об'єктивно непереборні обставини, які не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, які б могли перешкодити чи об'єктивно завадити позивачу своєчасно звернутися до суду із позовною заявою з моменту прибуття з окупованої території до м. Запоріжжя 18.11.2022, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такої заяви та наявність підстав для повернення позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 161, 169, 240, 241, 246, 248 КАС України, суддя
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути позивачу з усіма доданими до нього матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 294, 295, 296 КАС України.
Суддя Н.В. Стрельнікова