ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2023 рокум. Ужгород№ 260/6318/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним дії, зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області), в якій просить:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
3. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у застосуванні при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2019-2021 роки), з 22.11.2022.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2019-2021 роки), з 22.11.2022 з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що їй було призначено пенсію по вислузі років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак рішенням управління Пенсійного фонду в Перечинському районі про утримання сум пенсій, надміру виплачених пенсіонерам внаслідок зловживання з їх сторони (протокол №10 від 24.10.2011 року), до неї було доведено, що згідно з даними СПОВ утворилась заборгованість за період з 14.09.2010 по 30.09.2011 рік у сумі 9950 грн. 31 коп. у зв'язку з тим, що на дату звернення за призначенням пенсії за вислугу років остання перебувала на посаді у закладі, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років. У зв'язку з чим це призавело до безпідставного призначення пенсії та переплати пенсійних коштів. Тож вважає, що має право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії.
З 22.11.2022 року позивач отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що відповідачем неправомірно під час призначення пенсії за віком, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено період за який визначено показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, оскільки відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія повинна розраховуватись із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративної суду від 29 серпня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідач зазначає, що позивач помилково вважає, що їй було заново призначено пенсію за віком, а фактично відбулось переведення позивача з одного виду пенсії на іншу в межах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки вибір пенсії надається громадянину саме під час її призначення. Таке призначення відбулось у 2010 році, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, зазначив, що оскільки ОСОБА_1 вже отримала пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», то підстави для виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти мінімальних пенсій, станом на день призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» немає.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Позивачці з 14.09.2010 року було призначено пенсію за вислугу років (а.с.20) відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», нарахування якої в подальшому було припинено на підставі рішення Управління Пенсійного фонду в Перечинському районі про утримання сум пенсій, надміру виплачених пенсіонерам внаслідок зловживання з їх сторони (протокол №10 від 24.10.2011 року), у зв'язку з тим, що на дату звернення за призначенням пенсії за вислугу років позивач перебувала на посаді у закладі робота яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, що у свою чергу, призвело до безпідставного призначення пенсії та переплати пенсійних коштів (а.с.18).
У зв'язку з досягненням пенсійного віку, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
22.11.2022 року відповідачем переведено позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.24).
Пенсію за віком позивачу було обчислено із застосуванням показника за 2017-2019 роки, що підтверджується листом відповідача від 15.02.2023 року №0700-0201-5/6762.
З діями відповідача щодо переведення позивача на пенсію за віком та розрахунком пенсії, позивач не погодилась та звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019-й, 2020-й і 2021-й рік. Крім того, просила призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення на підставі пункту 7- 1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач прийняв рішення про відмову у перерахунку пенсії від 14.04.2023 року №071850003785, що оскільки позивачу первинно призначено пенсію за вислугу років з 14.09.2010, то у позивача відсутні підстави для призначення та виплати зазначеної грошової допомоги.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулася до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами ч. 2 ст. 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск: К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 +... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV. Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Суд вважає, що оскільки позивачу з 14.09.2010 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулася вперше 26.01.2023 року, то відповідач протиправно не розрахував її з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд не приймає доводи відповідача, оскільки в ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсій по матеріалам пенсійної справи, що в даному випадку відсутнє, так як мало місце призначення іншої пенсії за іншим Законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону.
Таким чином, факт отримання позивачем до досягнення пенсійного віку пенсії за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення», а не за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не позбавляє позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2019-2021 роки.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обчислення розміру пенсії позивачу без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки є протиправними.
Оцінюючи наявність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплати позивачу грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах й 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Отже, підставою для відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком у рішенні відповідача від 14.04.2023 року №2203/03-16 стало, зокрема, отримання до моменту призначення пенсії за віком будь-якої пенсії (а.с.13).
Умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Наведена позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.06.2021 у справі №328/1620/17.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Управлінні з 14.09.2010 року як одержувач пенсії за вислугу років. З 24.10.2011 року виплата пенсії припинена на підставі рішення Управління Пенсійного фонду в Перечинському районі про утримання сум пенсій, надміру виплачених пенсіонерам внаслідок зловживання з їх сторони (протокол №10 від 24.10.2011 року), у зв'язку з тим, що на дату звернення за призначенням пенсії за вислугу років позивач перебувала на посаді у закладі робота яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, що у свою чергу, призвело до безпідставного призначення пенсії та переплати пенсійних коштів (а.с.18).
Разом з тим, як зазначалось судом вище, з матеріалів пенсійної справи встановлено, що відповідно до рішення відповідача від 04.04.2023 року №071850003785 про перерахунок пенсії, з 01.10.2022 року позивачка переведена на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003. При цьому в особливостях зазначено - «був пенсіонером - з 14.09.2010 по довічно».
Тобто, до призначення позивачці пенсії за віком їй призначалась пенсія за вислугу років, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач втратила право на зазначену грошову допомогу, а тому відповідні позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючисьстаттями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним дії, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у застосуванні при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2019-2021 роки), з 22.11.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2019-2021 роки), з 22.11.2022 з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич