ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року м. Ужгород№ 260/5037/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Плеханова З.Б.
при секретарі Копосович Е.О.
за участю:
позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - представник Юрик Б.І.
відповідача: Берегівська міська рада Закарпатської області - представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Берегівської міської ради Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, Яношівської сільської ради № 105 від 18 червня 2020 року.
ВСТАНОВИВ:
19 червня 2023 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Берегівської міської ради Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення про визнання протиправним та скасування рішення Яношівської сільської ради № 105 від 18 червня 2020 року.
Позиції сторін.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що йому на праві приватної власності належить готельний комплекс, де позивач здійснює підприємницьку діяльність з надання готельних послуг. 14 грудня 2022 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 03.10.2022 року №1683062-2409-0703, згідно з яким нараховано суму податкового зобов'язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 210 798, 00 грн. за 2021 рік.
18 червня 2020 року Яношівською сільською радою Берегівського району Закарпатської області було прийнято рішення №105 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Яношівської сільської ради на 2021 рік». Вказаним рішенням було встановлено ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Позивач звернувся до Берегівської міської ради, де дізнався про факт прийняття вказаного вище рішення Яношівської сільської ради від 18.06.2023 року №105 та отримав копію значеного рішення. Наголошує, що при цьому позивачу не було надано додатків до рішення, з яких він міг би дізнатися про прийняті ставки податків та зборів. Оскільки рішення з Додатком не було оприлюднено, то він не знав, що буде відбуватися прийняття такого рішення, не знав про процедуру його прийняття, чим самим було порушено його права як мешканця Яношівської громади. Враховуючи факт неповного оприлюднення оскаржуваного рішення, позивач об'єктивно не знав про свій обов'язок сплачувати податок на нерухоме майно у 2021 році в розмірі встановленому Додатком № 1 до рішення № 114 і настання у позивача майбутніх збитків.
Також позивач звертає увагу, що оскаржуваним рішенням встановлено, що місцеві податки і збори будуть сплачуватися у 2021 році згідно рішень, які були прийняті відповідачем у 2019 та 2020 році. Однак рішенням ЗОАС від 19.04.2022 року у справі № 260/2990/21 рішення Яношівської сільської ради № 114 прийняте 19.06.2019 року визнати незаконним та скасовано судом.
04 серпня 2023 року на адресу суду надійшов відзив на позов від Берегівської міської ради Закарпатської області. Відповідач у Відзиві на позов заперечив проти позову та зазначив, що оскаржуване рішення було опубліковано на веб-сайті Яношівської сільської ради та на дошці оголошень (інформаційному стенді) в приміщенні Яношівської сільської ради . Враховуючи, що Яношівська сільська рада оприлюднила оскаржуване рішення у спосіб, який гарантує доведення інформації до мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці, порядок оприлюднення регуляторного акта не було порушено.
Щодо витребуваних судом матеріалів, які стали підставою для винесення оскаржуваного рішення , то Берегівської міської ради такі відсутні.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та зауважив, що порушення процедури прийняття рішення та неоприлюднення додатків до рішення вплинуло на те, що позивач не знаючи, що відбудуться зміни ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік не включив завчасно додаткову вартість на готельні послуги, що спричинило для нього збитки у його підприємницькій діяльності.
Представник відповідача не з'явився в судове засідання, хоча судова повістка була надіслана відповідача на його офіційну електронну адресу, про що міститься підтвердження в матеріалах справи.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до Свідоцтва Серія НОМЕР_1 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП в Берегівській РДА 29.11.2001 року та знаходиться на обліку в ДПІ у Берегівському районі.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на праві власності належить будівля готельного комплексу площею 3513,3 кв.м. за адресою в АДРЕСА_1 .
18 червня 2020 року Яношівською сільською радою Берегівського району Закарпатської області було прийнято рішення №105 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Яношівської сільської ради на 2021 рік». Вказаним рішенням було встановлено наступне:
-Керуючись п.24 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та відповідно до Закону України №466 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків , усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ст..12 Яношівська сільська рада вирішила:
1 . Місцеві податки та збори , які були прийнятті у 2019 році на 2020 рік , залишити без змін рахувати дійсним до прийняття нового рішення , а саме :
- 44 - ої сесії VII скликання рішення №114 та рішення №115 від 19.06.2019
- 54 - ої сесії VII скликання рішення №10 від 20.02.2020 року
2. Контроль за виконанням рішення покласти на комісію з питань бюджету (голова Бвкош Е.Й.)
03 жовтня 2022 року ГУ ДПС у Закарпатській області відносно ОСОБА_1 складене податкове повідомлення-рішення №1683062-2409-0703, згідно якого він зобовязаний сплатити суму податкового боргу за платежем-податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 210 798, 00 грн. за 2021 рік.
На сайті відповідача відсутні проект оскаржуваного рішення , а також саме рішення, що свтрджується роздруківкам і сайту. Доказів оприлюднення про день засідання, коли розглядалося питання зазначене в оскаржувному рішенні матеріали справи не містять.
Мотиви та норми права застосовані судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Частина перша статті 144 Конституції України зазначає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно ч. 2 ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування (м. Страсбург, 15 жовтня 1985 року; ратифікована Законом України від 15.07.97 N 452/97-ВР) органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції та вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
Відповідно до п.8.3. Податкового кодексу України (в редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин) до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі. ( п. 10.3 ПКУ).
Сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. ( п. 12.3 ПКУ).
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.( п. 12.3.2.ПКУ)
Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті. (п. 12.5.ПКУ) .
Частина перша статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пункт 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлює, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до ч.ч. перша, п'ята, абзац перший частини одинадцятої, частина дванадцята статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Стаття 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачає, що розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати: 2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Згідно аналізу законодавства та обставин, які встановлені судом на підставі наданих сторонами доказами, суд констатує, що посилання позивача на порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення ЗУ ""Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" є помилковим у зв'язку з наступним.
З визначенням статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це:
- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;
- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Оскаржуване рішення за своєю сутністю, юридичною природою і предметом регулювання є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування , однак приналежність спірного рішення про встановлення місцевих податків та зборів до нормативно-правових актів з питань оподаткування місцевими податками та зборами прямо передбачена підпунктом 12.5 пункту 12 статті 12 Податкового кодексу України.
Водночас, однією з визначальних ознак регуляторного акту є те, що цей акт зумовлює регуляторний вплив на урегульовані ним правовідносини, а оскаржуване рішення сільської ради, як це випливає з його змісту, виконує, насамперед, функцію наповнення місцевого бюджету й не змінює порядок адміністрування місцевих податків та зборів, компетенцію контролюючих органів тощо, не формулює власні регулятивні механізми, а тому й не має регуляторного впливу, оскільки лише на підставі, за правилами та на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України, закріплених у його статті 12, визначає елементи податку, зокрема, об'єкт оподаткування, платника податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
Оскільки сплата місцевих податків та зборів, як безумовних платежів до місцевих бюджетів, є конституційним обов'язком кожного, у тому числі й суб'єктів господарювання, і обговорення цього питання на всеукраїнському рівні не допускається, а отже публічне обговорення питання податків, зокрема, й за процедурою, запровадженою Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", не може бути здійснене і на рівні місцевому, інакше це суперечитиме положенням Конституції України та засадам законодавства України у сфері оподаткування.
А отже, оскільки рішення органів місцевого самоврядування напряму ідентифіковані законодавцем саме як нормативно-правові акти з питань оподаткування місцевими податками та зборами (пункт 12.5 статті 12 Податкового Кодекс України), то жодної правової регламентації стосовно віднесення таких актів до регуляторних не містять як Податковий кодекс України, так і Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Податковим кодексом України, який у спірних правовідносинах є спеціальним актом законодавства та норми якого є пріоритетними у застосуванні, визначені основні засади податкового законодавства України і загальні засади встановлення податків і зборів (статті 4, 7 цього Кодексу), якими не передбачено застосування регуляторних процедур відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" під час прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" Податковим кодексом України не віднесено до актів податкового законодавства України, які наведені у статті 3 цього Кодексу за вичерпним і остаточним переліком, який розширеному тлумаченню не підлягає.
Оскільки процедура прийняття органами місцевого самоврядування рішень з питань оподаткування місцевими податками та зборами регламентується виключно спеціальними нормативними актами у сфері оподаткування й не охоплюється сферою регулювання актів адміністративного законодавства, то у такому випадку відсутнє регулювання і адміністративних відносин.
Водночас на відносини, пов'язані із порядком та способом офіційного оприлюднення нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, зокрема й з питань оподаткування місцевими податками та зборами, які не можуть залишатись неврегульованими, підлягають застосуванню положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" і Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Частиною 5 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено , що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Відповідно до статті 15 "Про доступ до публічної інформації" Розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати: серед іншого, нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.
При вирішенні даної справи суд керується вимогами Кодексу адмінсудочинства України і бере до уваги наступні норми: ст. 77 Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів оприлюднення ні проекту оскаржуваного рішення, ні самого рішення, ні додатку, в якому вказано ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки., ні порядку денного пленарного засідання, на якому розглядалося та приймалося оскаржуване рішення.
Крім того суд в даній справі констатує, що рішенням ЗОАА від 19.04.2022 року у справі № 260/2990/21( яке набрало законної сили) рішення Яношівської сільської ради № 114 прийняте 19.06.2019 року визнано незаконним та скасовано судом, а тому посилання на нього в оскаржуваному рішенні суперечить положенням обовязковості судових рішень та нормам статті 265 КАСУ , а саме: нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Судом у даній справі враховані висновки, зроблені Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду 10 грудня 2021 року у справі N 0940/2301/18 (адміністративне провадження N К/9901/20508/19).
Питання оприлюднення рішень органів місцевої влади з питань місцевого значення ЄСПЛ розглядав у справі STICHTING LANDGOED STEENBERGEN AND OTHERS v. THE NETHERLANDS (Application no. 19732/17; § § 46-54).
ЄСПЛ погодився, що електронна комунікація між органами влади та громадянами може сприяти досягненню мети більшої доступності та кращого функціонування державної служби. Однак існує ризик, що деякі громадяни можуть залишитися поза увагою. ЄСПЛ у цій справі зазначив, що повідомлення про проект рішення та про саме рішення було зроблено лише в мережі "Інтернет" і що скаржник міг би оскаржити це рішення лише в тому разі, якщо він уже висловив свою думку. Проте, беручи до уваги, зокрема, високі показники інтернет-покриття в Нідерландах та факт того, що практика оприлюднення повідомлень виключно онлайн-засобами вже мала місце впродовж певного періоду, висвітлювалась у місцевих газетах на час її запровадження, ЄСПЛ встановив, що заявники не надали жодних аргументів, які могли б дозволити Суду дійти висновку про незабезпечення їх чіткою, практичною та ефективною можливістю висловити свої погляди та подати скарг.
Суд констатує, що позивач як член та мешканець Яношівської та Берегівської громади має право та інтерес брати участь у обговоренні питань , які виносяться на порядок денний сесій місцевої ради, надавати свої пропозиції, а як фізична особа-підприємець має також і інтерес та обовязки у питаннях встановлення та сплати місцевих податків, у плануванні своєї підприємницької діяльності на відповідні податкові періоди, що було унеможливлено в результаті порушення порядку оприлюднення проекту оскаржуваного рішення та самого рішення.
Оскільки оскаржуване рішення є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, то дана справа розглядається з дотримання вимог ст. 264 КАСУ.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам , на відповідність яких суд здійснює його перевірку згідно ч. 2 ст. 2 КАСУ, у звязку з чим є незаконним та підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Брегівської міської ради Закарпатської області 90209, вул. Б.Хмельницького, буд.7, м. Берегове, Закарпатська область Код ЄДРПОУ-04053683 про визнання протиправним та скасування рішення, Яношівської сільської ради № 105 від 18 червня 2020 року - задовольнити частково.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Яношівської сільської ради № 105 від 18 червня 2020 року "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Яношівської сільської ради на 2021 рік" в частині:
п. 1 Місцеві податки та збори , які були прийняті у 2019 році на 2020 рік, залишити без змін рахувати дійсним до прийняття нового рішення, а саме 44-ої сесії VII скликання рішення № 114 від 19 червня 2019 року .
В решті позовних вимог відмовити.
Резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується Берегівською міською радою у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адмінсуду.
СуддяЗ.Б.Плеханова
Повний текст рішення виготовлено та підписано 13 жовтня 2023 року