ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2023 року м. Житомир справа № 240/19491/23
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області) про відмову у проведенні перерахунку та виплати пенсії відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» збільшивши її на один відсоток заробітку за кожен рік роботи, понад встановлений цим пунктом стаж та зобов'язання вчинити відповідні дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно положень частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на збільшення розміру пенсії на 1% за кожен рік страхового стажу понад 15 років. Проте, відповідач у проведенні перерахунку пенсії із врахуванням наведеної правової норми відмовив. Таку відмову позивач уважає протиправною, оскільки така порушує право на гідну пенсію та соціальний захист.
Ухвалою суду від 07 липня 2023 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
29 серпня 2023 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що згідно чинної на час призначення позивачу пенсії та звернення про її перерахунок норми частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проведення розрахунку пенсії призведе до зменшення її розміру, а тому є недоцільним.
Також, до суду 29 серпня 2023 року від позивача надійшла уточнена позовна заява, у якій зазначено, що порушене право на збільшення пенсії підлягає захисту з 01 червня 2023 року.
Ухвалою суду від 29 серпня 2023 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, вирішено розглядати справу у межах позовних вимог, визначених в уточнюючому позові та надано ГГУ ПФУ в Житомирській області строк для подання відзиву на позов з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання копії цієї ухвали разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються її заперечення.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
Однак, станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на уточнену позовну заяву до суду не надіслав.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд установив, що ОСОБА_1 з 12 серпня 2012 року отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
22 травня 2023 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Житомирській області з заявою про проведення перерахунку та виплату пенсії відповідно до вимог частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом від 19 червня 2023 року, відповідач повідомив позивача, що статтею 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) та встановлено право на пенсію в повному розмірі громадянам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, за умови наявності стажу роботи не менш як: жінкам - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку у разі призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В свою чергу названою правовою нормою передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. У такому випадку вимоги статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» враховуються за стаж набутий до 01 січня 2004 року та розмір пенсії визначається відповідно до вимог раніше діючого законодавства, а саме відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон України №1788-ХІІ). Частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутий після 01 січня 2004 року визначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».. Частина розміру пенсії за віком, обчислена у такому порядку відповідно до Закону №1788-ХІІ та з урахуванням норм статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за стаж, набутий до 01 січня 2004 року, не може перевищувати максимального розміру пенсі визначеного законом, який станом на 01 січня 2004 року, становив 150,00 грн. З урахуванням підвищення на 12% згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2004 року №312 «Про додаткові заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян» розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період роботи на територіях радіоактивного забруднення та з урахуванням норм частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» складе 168,00 грн, тобто призведе до зменшення розміру пенсійної виплати.
Не погоджуючись з рішенням відповідача позивач звернулася до суду з цим позовом задля захисту свої прав та інтересів
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Відповідно до частини 1 статті 24 Основного Закону України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод та не виключає можливості законодавця при регулюванні питань соціального забезпечення встановлювати певні відмінності щодо обсягу такого забезпечення.
Конституційний Суд України у рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що «відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави».
У рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов'язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв'язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи частини 2 статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність, зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №796-ХІІ).
Згідно із статтею 9 цього Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до вимог статті 49 Закону України № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №1058-ІV).
Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно частини 2 статті 56 цього Закону України №796-ХІІ у редакції на час призначення позивачу пенсії та звернення із заявою про її перерахунок, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України №1058-ІV.
Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України №1058-IV, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Отже, на момент призначення позивачу пенсії та звернення із заявою про її перерахунок Закон України № 796-ХІІ пов'язує право особи на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений частиною 2 статті 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною 2 статті 27 Закону України № 1058-IV.
Суд зауважує, що позивач не виявила бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини 2 статті 27 Закону України № 1058-IV, а залишилася на пенсії за віком на умовах частини 1 статті 27 Закону України №1058-IV, тому правові підстави для проведення перерахунку, передбаченого частиною 2 статті 56 Закону України №796-ХІІ, відсутні.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 809/627/18 і з огляду на приписи частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд ураховує його при розгляді цієї справи.
З огляду на викладене суд не надає правової оцінки твердженням відповідача про недоцільність проведення перерахунку пенсії позивача через зменшення її розміру.
Ураховуючи встановлені у справі обставини та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відсутність інших доводів позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд уважає такі вимоги недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.
Оскільки позивачу у задоволенні позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис