ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
13 жовтня 2023 року м. Житомир справа № 240/26057/23
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Липа В.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позов до Головного управління ДФС у м.Києві у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової адміністрації у м.Києві від 29 березня 2005 року №97-о в частині звільнення ОСОБА_1 з податкової міліції;
- поновити ОСОБА_1 на службі у розпорядженні Головного управління ДФС у м.Києві.
Разом з позовом позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач вказує, що строк звернення до суду з позовом про скасування наказу про звільнення і поновлення на службі пропущений з поважних причин. Як на поважну причину пропуску строку звернення з позовом посилається на перегляд справ за його позовами про нарахування і виплату грошового забезпечення у 2019-2023 роках, які йому протиправно не були виплачені при звільненні.
Ухвалою суду від 18.09.2023 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, викладені у заяві від 04.09.2023, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
11.10.2023, на виконання вимог ухвали суду від 18.09.2023, позивач надав заяву про поновлення строку звернення. З вказаної заяви вбачається, що поважний характер пропуску строку звернення до суду з даним позовом, ОСОБА_1 пов'язує з перебуванням справ у провадженні судів протягом 2005-2023 років.
Вирішуючи питання наявності підстав для визнання поважними причин пропуску звернення до суду з позовом, суд зважає на слідуюче.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.
При цьому, суд зауважує, що при вирішенні справи суд застосовує верховенство права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, дотримання строку звернення з позовом, є однією з умов реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Суд враховує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
В силу положень частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З наведених норм процесуального закону вбачається, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Згідно відмітки на поштовому конверті, з позовною заявою про скасування наказу 29 березня 2005 року №97-о, позивач звернувся 04.09.2023, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Суд зазначає, що обставину про те, що предметом спору у справах, які перебували у провадженні судів у 2019-2022 роках були вимоги нарахувати та виплатити грошове забезпечення без вимоги поновити на службі через звільнення до проведення усіх необхідних розрахунків неможливо розцінювати як поважну причину пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом .
Щодо посилання на тривалий розгляд справи №806/822/16, як на поважну причину пропуску строку, суд відноситься критично та зазначає, що ніяким чином такий розгляд не перешкоджав позивачу звернутися з аналогічним позовом в 2020 році
Суд зауважує, що тривалий розгляд судом справ про нарахування і виплату грошового забезпечення позивачу не свідчить про те, що йому не було відомо про існування у 2005 році наказу про його звільнення.
Крім того, звернення позивача 07.04.2021 до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової адміністрації у м. Києві від 29.03.2005 № 97-о в частині звільнення ОСОБА_1 є свідченням того, що про порушення свої прав та інтересів спірним наказом він дізнався ще до 07.04.2021.
Що стосується посилання позивача на те, що судом не взято до уваги позицію Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі №904/3405/19 що визнання поважними причини пропуску позовної давності, суд зазначає, що поважність причин пропуску строку звернення особи з позовом та наявність підстав для його поновлення вирішується судом у кожному випадку окремо.
Крім того, у вказаній справі вирішувалося питання дотримання строків позовної давності, що регулюється нормами ЦПК. Вказані висновки Великої Палати Верховного суду не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Також, у заяві позивач посилається на те, що у постанові від 18.08.2022 у справі №240/41471/21 Верховний Суд погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанції щодо поважності причин пропуску у 2005-2018 роках строку звернення з позовом про скасування наказу про звільнення на поновлення на службі.
Разом з тим, вказані твердження є хибними, оскільки постановою Верхового Суду від 18.08.2022 у справі №240/41471/21 Верховний Суд ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року про повернення позовної заяви та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2022 року у справі №240/41471/21 залишив без змін та погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про скасування наказу Державної податкової адміністрації у місті Києві від 29 березня 2005 року №97-о в частині звільнення з податкової міліції, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними.
Також, Верховний Суд зазначив, що позивач 07 квітня 2021 року звертався до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової адміністрації у місті Києві від 29 березня 2005 року №97-о в частині звільнення ОСОБА_1 (справа №240/6011/21), і цей позов ухвалою суду від 21 травня 2021 року, яка набрала законної сили, було повернуто у зв'язку із тим, що вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до суду, в тому числі і те, що при звільненні не було повідомлено про заборгованість з грошового забезпечення, не визнані судом поважними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вказані позивачем підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової адміністрації у м.Києві від 29 березня 2005 року №97-о в частині звільнення ОСОБА_1 з податкової міліції, поновлення на службі є неповажними.
Згідно пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України , позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України , якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно частини 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України , суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Зважаючи на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду, то суд дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачеві.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.А. Липа