ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року м. Житомир справа № 240/28234/23
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Корнєєва М.М. від 29.08.2023 ВП №68167380 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №240/7765/20, виданого 10.03.2021 Житомирським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 02 жовтня 2019 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки прийнята за відсутності фактичного виконання рішення суду. Указує, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року у справі №240/7765/20 виконується з 01 жовтня 2022 року не правильно в частині нарахування та виплати розміру зазначеної доплати, тому державний виконавець передчасно закінчив виконавче провадження.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду 12.10.2023 без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 05 жовтня 2023 залучено до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача.
09 жовтня 2023 року відповідач надав відзив на позов, в якому просить в його задоволенні відмовити. Зазначає, що 02 серпня 2023 року до відповідача від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшло повідомлення про виконання рішення суду шляхом виплати заборгованості ОСОБА_1 в липні 2023 року в сумі 236864,77 грн. З урахуванням цього, державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. Наголошує, що виконавчий лист по справі №240/7765/20 стосується виконання судового рішення, що передбачає одноразовий характер виконання та не може вважатися виконавчим документом про стягнення періодичних платежів, тобто предметом стягнення є не пенсія, як періодичний платіж, а разове стягнення за судовим рішенням неправомірно невиплаченої пенсії.
До суду надійшли пояснення від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що позивач, вважаючи, що рішення суду не виконано, вийшов за межі резолютивної частини рішення суду, тому що ним не було зобов'язано пенсійний орган здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, з 01 жовтня 2022 у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 жовтня 2022 року з урахуванням наступних змін. Вважає, що вказані вимоги є, по суті, новими та не вирішеними на час прийняття рішення, а тому зазначені у позовній заяві вимоги повинні розглядатися в іншому позовному провадженні.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року у справі № 240/7765/20 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, Житомир, 10003. Код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати із 02 жовтня 2019 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 02 жовтня 2019 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
З метою виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 у справі №240/7765/20 судом було видано виконавчий лист, який було подано на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області.
17 січня 2023 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 68167380, з примусового виконання виконавчого листа №240/7765/20, виданого 10.03.2021 Житомирський окружний адміністративний суд про зобов'язання Головнього управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 02.10.2019 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Цього ж дня державним виконавцем винесені постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, копії яких направлено боржнику.
24.01.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомлено відділ примусового виконання рішень, про те, що на виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області проведено перерахунок підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат, тобто 3723,00 грн, з 01.01.2019- 4173,00 грн, з 01.01.2020-4723,00 грн, з 01.09.2020 грн 5000,00 грн, з 01.01.2021-6000,00 гpн, 01.12.2021-6500,00 грн.
На виконання рішення суду з 01.02.2022 виплата пенсії буде проводиться в розмірі визначеному на виконання рішення суду.
За період з 02.10.2019 по 31.01.2022 нарахована заборгованість недоплаченої пенсії в сумі 236 864,77 грн.
Рішення суду виконано добровільно в межах наданих компетенції та фінансування, до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи вищевказане, Головним управлінням проведено комплекс заходів для повного та неухильного виконання судового рішення по справі №240/7765/20. Виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням, буде проведена за умови надходження відповідного бюджетного фінансування до Пенсійного фонду України.
02.08.2023 до відділу примусового виконання рішень від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшло повідомлення про виконання рішення суду та повідомлено, що стягувачу - ОСОБА_1 , виплачено заборгованість в липні 2023 в сумі 236 864,77 грн.
29.08.2023 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у відповідності до п.9 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження".
Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 1404-VIII).
У частині 1 статті 1 цього Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України № 1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частинами 1 та 5 статті 26 Закону України № 1404-VIII передбачено, що за заявою стягувача виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений статтею 63 Закону № 1404-VIII.
Так, згідно з названою правовою нормою за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною 2 цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Отже, чинним законодавством визначено певний порядок та механізм виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії. Так, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов'язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом України № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені названим Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Як установлено судом з матеріалів справи, постанова про закінчення виконавчого провадження від 29 серпня 2023 року прийнята державним виконавцем на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII, тобто у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Однак, позивач вважає що дії державного виконавця є протиправними, оскільки станом на час винесення оскаржуваної постанови, рішення суду у справі № 240/7765/20 боржником не виконано, а саме - нарахування пенсії проведено не в розмірі визначеному судовим рішенням, який повинен дорівнювати двом мінімальним заробітним платам, а в інших розмірах. Розмір щомісячного підвищення до пенсії, на який має право стягувач, становить дві мінімальні заробітні плати, встановлені законодавством Про Державний бюджет України на відповідний рік, відповідним роком є календарний рік, у якому здійснюється нарахування та виплата коштів, тобто ця величина повинна відповідати таким показникам заробітної плати, встановленим Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, зокрема: з 01.10.2022 - 6700,00 грн. При цьому, територіальний орган Пенсійного фонду України продовжує нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно із законом про Державний бюджет України на 2022 рік, встановлених на 01.01.2022 року (6500 грн), тобто у розмірі 13000 грн.
В свою чергу, суд звертає увагу, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 у справі №240/7765/20, перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснено виходячи із двох мінімальних заробітних плат, згідно із законодавством про Державний бюджет України на відповідний рік: з 02.10.2019 по 31.12.2019 - 8346,00 грн (4173 грн х 2), з 01.01.2020 по 31.08.2020 - 9446 грн (4723 грн х 2), з 01.09.2020 - 10000,00 грн (5000,00 грн х 2), з 01.01.2021 - 12000,00 грн (6000,00 грн х 2), з 01.12.2021 - 13000,00 грн (6500,00 грн х 2). А відтак є необгрунованим посилання позивача на те, що нарахування пенсії проведено не в розмірі визначеному судовим рішенням, який повинен дорівнювати двом мінімальним заробітним платам, а в інших розмірах, оскільки до 01.10.2022 розрахунок пенсії ОСОБА_1 проводився із двох мінімальних заробітних плат, згідно із законодавством про Державний бюджет України.
Крім того, суд звертає увагу, що рішенням у справі №240/7765/20 не встановлювалася кінцева дата, до якої відповідач зобов'язаний здійснювати нарахування пенсії ОСОБА_1 , виходячи із розміру двох мінімальних заробітних плат, а відтак після постановлення судового рішення, Управління виконавши його в межах строку звернення до суду, у разі зміни правового регулювання цих правовідносин, вправі змінити розмір таких виплат.
Суд зауважує, що 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" за змістом пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
За результатами аналізу наведених положень Велика Палата Верховного Суду у справі № 240/4946/18 дійшла висновку, що за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності Законом України № 1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону України № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Наведений висновок обумовив зміну рішення Верховного Суду в частині слів мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством про Державний бюджет України на відповідний рік на слова та цифри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Такий висновок суду не протирічить положенням статті 71 Закону України №796-ХІІ.
Зазначеною правовою нормою закріплено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Однак, положення пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1774-VІІІ визначають нову розрахункову величину, яка підлягає застосуванню під час реалізації положень статті 39 Закону України №796-ХІІ, що не має своїм правовим наслідком призупинення дії такої.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом під час розгляду зразкової справи №200/9195/19-а, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду.
З огляду на наведене, на виконання рішення суду у справі №240/7765/20 Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було нараховано стягувачу з 01.02.2022 підвищення до пенсії, в розмірі двох мінімальних заробітних плат (13000 грн), а також за період з 02.10.2019 по 31.01.2022 нарахована заборгованість неоплаченої пенсії в сумі 236864,77 грн, яка виплачена позивачу у липні 2023 року разовим дорученням.
Отже рішення суду щодо нарахування з 02 жовтня 2019 року підвищення до пенсії стягувачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, станом на 01.02.2022 було виконано, а в частині виплати нарахованої заборгованості неодоплаченої пенсії за період 02.10.2019 по 31.01.2022 виконано в липні 2023 року.
Варто також звернути увагу і на те, що в силу ч.2 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про закінчення виконавчого провадження в разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що постанова від 29.08.2023 ВП №68167380 про закінчення виконавчого провадження винесена відповідачем відповідно до вимог, в порядку та у спосіб передбачений Законом України "Про виконавче провадження", а тому підстави для її скасування відсутні.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Підсумовуючи наведене та встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) (майдан Соборний,1, м.Житомир, Житомирська обл, Житомирський р-н, 10014, ЄДРПОУ: 43315602) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Панкеєва