ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року м. Житомир справа № 240/13199/23
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії по інвалідності;
- зобов'язати відповідача зарахувати оспорюваний трудовий стаж позивача за трудовою книжкою НОМЕР_1 до страхового стажу позивача;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію по інвалідності позивачу з 22.11.2022 на підставі поданої заяви від 07.12.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач подав заяву про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст.30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", проте відповідач прийняв рішення та відмовив у призначенні пенсії, оскільки до страхового стажу не зараховано деякі періоди роботи згідно записів у трудовій книжці. Позивач наголошує, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
На офіційну електронну адресу суду 12.07.2023 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача наголошує, що рішення про відмову у призначенні пенсії було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області.
У відзиві на адміністративний позов відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовує, що згідно наданих до заяви документів та записів трудової книжки страховий стаж позивача складає 07 років 04 місяці 17 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. А тому, відмова у призначенні пенсії прийнята у відповідності до чинного законодавства.
Ухвалою від 17.07.2023 продовжено строк розгляду справи, застосовуючи ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та залучено до участі у справі №240/14124/23 в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов відзив на адміністративний позов 21.08.2023, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Наголошує, що при винесені рішення не взято до уваги записи трудової книжки, які містять виправлення та не завірені належним чином або відсутні необхідні відмітки. Виходячи з вищевикладеного, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-43В від 07.07.2023 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 24.07.2023 по 11.08.2023.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_1 07.12.2022 звернувся до Управління з заявою з питання призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Після розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 12.12.2022 № 064350005161 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 14 років, про що повідомлено позивача листом від 15.12.2022 № 0600-0212-8/108712.
Підставою відмови зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не враховано періоди:
- 25.12.1991- 30.12.1992, оскільки запис в трудовій книжки містить виправлення, яке не завірено належним чином;
- з 24.05.1999 (період отримання допомоги по безробіттю), оскільки в трудовій книжці відсутня дата припинення виплати допомоги, наказ та дата наказу щодо припинення виплати, посада та ініціали відповідальної особи, відтиск печатки;
- 01.09.1988 - 06.05.1989, оскільки позивачем не надано довідки на підтвердження періоду навчання, адже в трудовій книжці відсутній наказ та дата наказу на прийняття та відрахування, посада та ініціали відповідальної особи, також не надано диплому.
Зазначено, що за наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу в системі персоніфікованого обліку страховий стаж становить 7 років 04 місяць 17 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на певні види забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ГУ від 09.07.2003 року (надалі - Закон № 1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Частиною першою статті 32 Закону №1058-IV передбачено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб з інвалідністю II та III груп - від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі - Порядок № 22-1).
Так, пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 22.11.2022 року відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 094849, у зв'язку з чим ним подано заяву про призначення пенсії по інвалідності .
Як зазначалось, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією - 14 років.
В свою чергу, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області зроблено висновок про відсутність у позивача необхідного страхового стажу .
Суд критично оцінює даний висновок з огляду на наступне.
Згідно із ст.62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Пунктом 1.1 цієї Інструкції також передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Інструкції № 58 при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.
Суд звертає увагу на те, що порядок заповнення трудових книжок визначається розділом 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Так, пунктом 2.4 Інструкції передбачено, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до пункту 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з пунктом 2.9 Інструкції виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Пунктом 4.1 Інструкції визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З матеріалів справи встановлено, що в період з 25.12.1991 по 30.12.1992 позивач працював водієм СТО, про що свідчать записи трудової книжки № НОМЕР_1 .
Підставою для відмови у зарахуванні даного періоду стало те, що в трудовій книжки є виправлення, яке не завірено належним чином, а на титульному листі книжки відсутня печатка.
Також відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 з 01 вересня 1988 року по 06 травня 1989 року навчався в Стахановському професійно-технічному училищі №62.
Підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду було те, що позивачем не надано довідки на підтвердження періоду навчання, адже в трудовій книжці відсутній записи про наказ та дату наказу на прийняття та відрахування, посада та ініціали відповідальної особи, також не надано диплому.
Разом з тим, в силу приписів чинного законодавства заповнення трудової книжки працівника здійснюється роботодавцем, а не працівником, і саме підприємство-роботодавець є відповідальним за організацію обліку трудових книжок працівників, в тому числі правильність внесення записів до них.
Крім того, суд зауважує, що згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами Пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
На працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства (висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17).
Наведене додатково підтверджується тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи особи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
З огляду на викладене суд вважає, що відповідач неправомірно та з формальних підстав не зарахував до страхового стажу позивача періоди на підставі трудової книжки № НОМЕР_1 з 25.12.1991 по 30.12.1992 та з 01.09.1988-06.05.1989.
Щодо незарахування до страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю з 24.05.1999, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.56 Закону № 1788-XII до стажу для обчислення пенсії зараховується період одержання допомоги по безробіттю. Підставою для зарахування періоду до 01.01.2004 р. є записи у трудовій книжці, внесені органом державної служби зайнятості населення. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи, підтвердити період одержання допомоги по безробіттю можна на підставі відповідної довідки служби зайнятості, що передбачено Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637.
В свою чергу, відповідно до копії трудової книжки позивача встановлено, що згідно із записом №28 йому призначена виплата по безробіттю, однак, запису щодо припинення такої виплати немає.
Так, наступний запис №29 свідчить про прийняття позивача на роботу з 01.09.2002.
При цьому, суд зазначає, що виплата допомоги по безробіттю та перебування на обліку безробітних є самостійними процедурами з окремими строками та підставами для їх початку та припинення. Період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітного і строк виплати допомоги можуть не співпадати. Період перебування особи на обліку в центрі зайнятості як безробітної без отримання допомоги по безробіттю не зараховується до страхового стажу (постанова Верховного Суду у справі № 638/7217/16-а від 20 квітня 2022 року).
До заяви про призначення пенсії не було надано довідки служби зайнятості із зазначенням дати припинення виплати позивачу допомоги по безробіттю.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період отримання допомоги по безробіттю з 24.05.1999.
Також слід зазначити, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч.2 ст.9 КАС України).
З огляду на вказану норму, суд не надає оцінку іншим періодам трудової книжки позивача, а лише тим, які не було враховано відповідачем під час прийняття оспорюваного рішення.
Окрім того, суд не бере до уваги подані до матеріалів позовної заяви позивачем довідки луганської народної республіки від 18.05.2023 №10-24/391, №10-24/932, №10-24/933, №10-24/934, №10-24-935, №10-24/936, №10-24/937, №10-24-938, №10-24/939, №10-24/940, оскільки зазначені довідки не були подані ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду під час розгляду заяви від 07.12.2022 про призначення пенсії.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію по інвалідності позивачу з 22.11.2022 на підставі поданої заяви від 07.12.2022, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 07.12.2022 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке визначене за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку.
Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Згідно абзацу шостому підпункту 3, підпункту 4 пункту 4 Положення № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці; забезпечує своєчасне і в повному обсязі виплату щомісячного довічного утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, відповідачі входять в єдину систему територіальних органів Пенсійного фонду України.
З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.12.2022 про призначення пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання позивача.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідност.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на встановлені у справі обставини та враховуючи, що судом обрано інший спосіб захисту порушеного права, ніж просив позивач, позов слід задовольнити частково.
Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно дост.139 КАС України.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська обл., Полтавський р-н,36014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13967927) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 12.12.2022 №064350005161 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 07.12.2022 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 11 жовтня 2023 року.
Суддя Л.А.Шуляк